Рішення

від 08.10.2024 по справі 500/4774/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4774/24

08 жовтня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водаленд Індастрі" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водаленд Індастрі" (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 13.05.2024 № 2681/ІПК/99-00-24-03-02;

зобов`язати Державну податкову службу України надати нову Індивідуальну податкову консультацію з питання, поставленого у запиті на отримання індивідуальної податкової консультації від 03.04.2024 № 03/04-2024-01, з урахуванням висновків суду по цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у квітні 2024 року позивач, як платник податку, звернувся до Державної податкової служби України із запитом від 03.04.2024 № 03/04-2024-01 на отримання індивідуальної податкової консультації з приводу практичного застосування норм підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором страхових внесків, що сплачуються роботодавцем-резидентом за договором добровільного медичного страхування працівників в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати таким працівникам, з урахуванням умов договору добровільного медичного страхування, які викладені у запиті.

У відповідь ДПС України надала індивідуальну податкову консультацію листом від 13.05.2024 № 2681/1ПК/99-00-24-03-02, в якій зазначено, що оскільки договори страхування працівників, які укладені юридичною особою як страхувальником зі страховою компанією (страховиком), містять умови виплати страхової суми не тільки закладам охорони здоров`я, а й фізичним особам (працівникам), а також містять положення щодо виплати доходу у вигляді компенсації, то такі договори у розумінні кодексу не відповідають вимогам договору добровільного медичного страхування, поняття якого наведено у п.п. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже підстав застосування юридичною особою положень п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не виникає.

Проте позивач не погоджується із такою індивідуальною податковою консультацією та вказує, що у Податковому кодексі України не міститься норми, що підпункт "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України можна застосовувати лише, якщо договір добровільного медичного страхування відповідає вимогам, передбаченим підпунктом 14.1.52-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Натомість у пункті 136.2 статті 136 Податкового кодексу України прямо визначено, що для застосування страховими компаніями ставки податку на дохід в розмірі 0% договори добровільного медичного страхування повинні відповідати визначенню, зазначеному в підпункті 14.1.52-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Вказує, що Податковий кодекс України безпосередньо визначив сферу застосування підпункту 14.1.52-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України лише як обмеження у можливості застосування страховиками ставки 0%. А підпункт "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не містить таких обмежень і посилань на підпункт 14.1.52і пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, на переконання позивача, при укладенні ТОВ "Водаленд Індастрі" договору добровільного медичного страхування, товариство має право застосовувати п.п. 164.2.16 ПК України щодо звільнення від оподаткування ПДФО та військовим збором страхових внесків, що сплачуються ТОВ "Водаленд Індастрі" за договором добровільного медичного страхування працівників в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати таким працівникам.

Ухвалою судді від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за матеріалами справи, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

30.09.2024 до суду від державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що відповідно до п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування - це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров`я у разі настання страхового випадку, пов`язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Для застосування п.п. "в" п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу договір добровільного медичного страхування повинен відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Вказує, що оскільки договори страхування працівників, які укладені юридичною особою як страхувальником зі страховою компанією (страховиком), містять умови виплати страхової суми не тільки закладам охорони здоров`я, а й фізичним особам (працівникам), а також містять положення щодо виплати доходу у вигляді компенсації, то такі договори у розумінні Кодексу не відповідають вимогам договору добровільного медичного страхування, поняття якого наведено у п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже підстав застосування юридичною особою положень п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не виникає.

Зазначає, що із зазначених питань платнику податків була надана індивідуальна податкова консультація від 13.05.2024 № 2681/ІПК/99-00-24-03-02, а не виправдання, прийнятою ДПС індивідуальної податкової консультації, сподівань та очікувань позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною.

02.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач не навів аргументів, що підпункт "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України містить пряме посилання на підпункт 14.1.521 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Тому для використання платником податків підпункту "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України не є обов`язковим відповідність договору добровільного медичного страхування вимогам підпункту 14.1.521 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Крім того, підпункт 14.1.521 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить загальне трактування договору добровільного медичного страхування. Сам же договір містить і інші істотні умови про які сторони домовилися при його укладенні.

Зазначено, що індивідуальна податкова консультація повинна містити чіткі відповіді на такі запитання, які не допускають двозначного трактування норми податкового законодавства, проте надана податкова консультація не відповідає визначеним для неї законом критеріям.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

ТОВ "Водаленд Індастрі" укладено із страховою компанією договір добровільного медичного страхування.

ТОВ "Водаленд Індастрі" є страхувальником і сплачує страхові внески, застрахованими особами є фізичні особи - працівники товариства.

Згідно умов договору вигодонабувачами за Договором можуть бути:

лікувально-профілактичний заклад (надалі - ЛПЗ), що надавав передбачену Договором медичну допомогу застрахованій особі;

застрахована особа, яка за погодженням зі страховиком самостійно оплатила вартість медичної допомоги;

інші особи згідно чинного законодавства України.

Для правильного відображення в податковому обліку господарської операції щодо сплати роботодавцем-резидентом за свій рахунок страхових внесків за договором добровільного медичного страхування працівників, позивач у квітні 2024 року звернувся до Державної податкової служби України із запитом від 03.04.2024 № 03/04-2024-01 на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому просив роз`яснити наступне: "Чи має право підприємство застосовувати норму п.п. 164.2.16 ПКУ щодо звільнення від оподаткування ПДФО та військовим збором страхових внесків, що сплачуються роботодавцем-резидентом за договором добровільного медичного страхування працівників в межах 30 відсотків зарахованої заробітної плати таким працівникам, з урахуванням умов Договору добровільного медичного страхування, які викладені у цьому запиті?".

Державно податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію від 13.05.2024 №2681/ІПК/99-00-24-03-02, у якій серед іншого зазначено, що для застосування п.п. "в" п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України договір добровільного медичного страхування повинен відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Оскільки договори страхування працівників, які укладені юридичною особою як страхувальником зі страховою компанією (страховиком), містять умови виплати страхової суми не тільки закладам охорони здоров`я, а й фізичним особам (працівникам), а також містять положення щодо виплати доходу у вигляді компенсації, то такі договори у розумінні Кодексу не відповідають вимогам договору добровільного медичного страхування, поняття якого наведено у п.п. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а отже підстав застосування юридичною особою положень п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України не виникає.

Не погоджуючись із висновком індивідуальній податковій консультації, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

У відповідності до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Кодексу).

Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Приписами пункту 52.4 статті 52 ПК України передбачено, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Як зазначалося вище, у зв`язку із укладенням зі страховою компанією договору добровільного медичного страхування, позивач звернувся до відповідача із запитом про надання індивідуальної податкової консультації з приводу того чи має останній право застосовувати норму п.п. 164.2.16 ПКУ щодо звільнення від оподаткування ПДФО та військовим збором страхових внесків.

У відповідності до п.п. "в" п.п. 164.2.16 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику.

Згідно з п.п.14.1.52-1 п.1414.1 ст.14 Податкового кодексу України, договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров`я у разі настання страхового випадку, пов`язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що підпункт "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України не містить пряме посилання на підпункт 14.1.52-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому, для використання платником податків підпункту "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України не є обов`язковим відповідність договору добровільного медичного страхування вимогам підпункту 14.1.52-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Поряд із цим суд не погоджується із таким твердженням позивача, оскільки спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, який у відповідності до ст.1, серед іншого, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки.

Крім цього, згідно ст.5 Податкового кодексу України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, положенням п.п.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України чітко визначено, що договір медичного страхування передбачає страхову виплату лише (виключно) закладам охорони здоров`я.

Суд зауважує, що сама по собі відсутність у підпункті "в" підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України прямого посилання на вищевказані норми не свідчить про необов`язковість відповідності договору добровільного медичного страхування вимогам підпункту 14.1.52-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки поняття визначені статтею 14 Податкового кодексу України, у даному випадку, повинні "за замовчуванням" вживатися до усіх термінів наведених у цьому кодексі, зокрема і до такого як "договір добровільного медичного страхування".

Суд зауважує, що включення позивачем у договір страхування умов виплати страхової суми не тільки закладам охорони здоров`я, а й фізичним особам не свідчить про його недійсність.

Поряд із цим, у даному випадку, суд погоджується із висновками відповідача, що наведене вище свідчить про відсутність підстав у позивача для застосування п.п.164.2.16 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Тому, на переконання суду, покликання позивача на те, що надана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам ст.52 Податкового кодексу України є необґрунтованими, та такими, що базуються на довільному і помилковому трактуванні норм Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Вищенаведене узгоджується із висновками наведеними Верховним Судом у постанові від 27.12.2023 у справі №520/1287/22.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Водаленд Індастрі" (місцезнаходження: вул. Бродівська, 44/6, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46003, код ЄДРПОУ 31276864);

відповідач:

- Державна податкова служба України (місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.