Рішення

від 02.10.2024 по справі 520/21190/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 жовтня 2024 р. справа № 520/21190/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, за участі секретаря судового засідання Аліни Франковської,

представника позивача - Катерини Гімонової,

представника відповідача - Павла Головаша,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" (вул. Скрипника, буд. 6-А, м. Барвінкове, Харківська обл., Ізюмський р-н, 64701, код ЄДРПОУ 44888508) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинними податкові повідомлення рішеннях № № 00095212411, 00095232411 та 00095490704 від 23.02.2024 ГУ ДПС України в Харківській області, в зв`язку з їх скасуванням відповідно до абз.2, 3 п.56.9 ст.56 ПК України.

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23 квітня 2024 року № 0003137-1306-2040 складену уповноваженою особою ГУ ДПС в Харківській області СИСОЄВИМ Геннадієм.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час складання зазначеного Акту в ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО», яке знаходиться в стадії припинення, жоден працівник не працює, матеріально-технічні засоби на ньому відсутні, за підприємством не зареєстрована жодна земельна ділянка. Заборгованість за орендною платою за 2022 рік, які на той час перебували в оренді ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» здійснює правонаступник ТОВ «КОЛОС». Відповідно останній, як податковий агент нараховує і перераховує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з заборгованості по орендній платі за 2022 рік.

Позивач вважає, що податкові зобов`язання виникають у податкового агента тільки і виключно з моменту нарахування орендної плати. В ході перевірки представники ДПС України проігнорували наявну у них інформацію, що з огляду на військовий стан та військові дії в районі розташування орендованих ділянок, замінування складає майже 70% площі цих земель. У зв`язку з неможливістю встановити зв`язок з більшістю орендодавців, які були тимчасово переміщені в інші регіони України, та за попереднім погодженням доступними для зв`язку орендодавцями, наказом по ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРА» було перенесено на 2023 рік виплату орендної плати за 2022 рік. На цій підставі у 2022 році не проводилось нарахування орендної плати, що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства.

Позивач також наполягає, що жодна стаття Податкового кодексу на містить норми, яка вимагає сплати ПДФО та військового збору незалежно від того, нараховувалась чи ні орендна плата. Більш того, норма п.п. 170.1.4 п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу напряму встановлює, що зобов`язання по сплаті ПДФО та військового збору виникають виключно з моменту нарахування орендної плати. Позивачем також вказано, що посилання в акті перевірки на Цивільний кодекс носять загально декларативний характер, який не має відношення до рішення про перенесення нарахування та виплати орендної плати за 2022 рік на майбутні періоди. На думку позивача, відмова від виплати орендної плати та перенесення виплати орендної плати - це дві абсолютно різні правові підстави, які підлягають різним визначенням на відповідність діючому цивільному, а не податковому, законодавству. Договірні відносини між орендодавцями та орендарями регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі». Визначення правомірності таких відносин не входить в зону регулювання Податкового кодексу України, і відповідно не є компетенцією органів ДПС України.

У позові вказано, що всупереч п.п.170.1.1 п.170 ст.170 ПК України відповідачем зазначено базу оподаткованого доходу за грудень 2022 року в сумі 5 526 084,09 грн, який визначено не виходячи з розмірів орендної плати, зазначених в договорах оренди землі, а виходячи з гіпотетичних середніх розрахунків які гуртуються на кількості пайовиків на кінець 2022 року, середній нормативно грошовій оцінці землі та мінімальній орендній платі, зазначеній в Указі Президента України № 92 від 02.02.2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних та земельних часток (паїв)». Позивач також вважає абсолютно протиправним визначення контролюючим органом податкових зобов`язання з ненарахованого доходу платника податку у джерела його виплати.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.02.2024 № 00095490704, позивач вказав, що, на його думку, податкові органи фактично змушують ТОВ «КОЛОС» як правонаступника ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» додатково сплатити мінімальне податкове зобов`язання за 2023 рік на суму 569 244,72 грн, скориставшись процедурою об`єднання, яке вимушено проводиться в наслідок руйнації останнього під час бойових дій.

Також у позові ТОВ «БАРВІНКІВСЬКЕ АГРО» наводить доводи щодо порушення, на його думку, порядку призначення податкової перевірки, що пов`язано зі строками реорганізації даного товариства, а також щодо процедури адміністративного оскарження спірних рішень.

У відзиві відповідач вказав, що товариством за 2022 року не нараховано по 900 особам орендну плату у сумі 5 526 084,09 грн. (3 % від нормативної грошової оцінки у сумі 184 202 802,90 грн.*3%), а тому ТОВ «Барвінківська Агро» порушено п. п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 пп.168.1 ст.168, п.170.1.1, пп.170.1.4, п.170.1, п. п «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України № 2755-VІ в результаті чого, за період 25.08.2022 по 30.09.2023 занижено базу оподатковуваного доходу на 5 526 084,09 грн. та відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб за грудень 2022 року на загальну суму 994 695,10 грн, детальна інформація щодо чого відображена в додатку № 11 до акту перевірки. Відповідач наполягає, що документальних підтверджень щодо обґрунтування застосування звільнень від нарахування орендної плати за земельні ділянки (паї) ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508) до перевірки не надано.

Відповідно до наданих до перевірки документів та даних з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно, прав власності на нерухоме майно, заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та іпотек встановлено наявність у користуванні ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508) в перевіряємому періоді 281 земельної ділянки сільськогосподарських угідь площею 1 977,7754 га, за які ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508) повинно було визначити та задекларувати мінімальне податкове зобов`язання. При цьому ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508) суму мінімального податкового зобов`язання за вказані земельні ділянки не визначено та у декларації суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не задекларовано, та не збільшено визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

Відповідач вважає, що сума позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508) складає 569 244,72 грн., у тому числі за 2023 рік 569 244,72 грн. Таким чином ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508), на порушення п. п. 14.1.114 2. п. 14.1. ст. 14, п. п. 38 1.1.1., п. п. 38 1.1.4. п. 38 1.1, п. 38 1.3, п. 38 1.4. ст. 38 1, п. 297 1.1., п. 297 1.4., п. 297 1.7. п. 297 1.8. ст. 297 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, занижено єдиний податок, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 569 244,72 грн., у тому числі за 2023 рік на суму 569 244,72 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, аргументи, тотожні наведеним у позові.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

У ході розгляду справи позивачем та відповідачем надавались до суду додаткові письмові пояснення щодо обставин надіслання позивачем скарг на спірні рішення до ДПС України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 17 червня 2023 керівництво ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" прийнято рішення щодо реорганізації підприємства шляхом приєднання до ТОВ "КОЛОС", визначаючи останнього правонаступником.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено строк для заявки кредиторських вимог до ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" до 19.08.2023.

Позивач листом вих. №20.06-1 від 21.06.2023 офіційно повідомив Головне управління Державної податкової служби України в Харківській області про початок процесу реорганізації підприємства шляхом приєднання.

19.09.2023 року у відповідності до передбаченого законодавством процесу проведення приєднання ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" звернулось до органів державної реєстраційної служби про завершення процедури припинення юридичної особи.

Однак, Товариству повідомлено, що завершити процедуру реорганізації неможливо, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, є заборона від органів влади, а саме: Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області через наявність податкового боргу, грошових зобов`язань, щодо яких проводиться адміністративне або судове оскарження, грошових зобов`язань та податкового боргу та несплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених найманим працівникам), неможливість проведення документальної перевірки, неможливість проведення перевірки платника єдиного внеску, наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладене, ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" звернулось до ГУ ДПС в Харківській області з проханням скасувати Повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

ГУ ДПС в Харківській області видано наказ від 11.10.2023 №4351-п та проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податків.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 31.10.2023 №32595/20-40-07-04-05/44538184, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" п.п. 14.1.1142 п.14.1 ст.14, п.п. 381.1.1, п.п.381.1.4 п.381.1, п.381.3 п.381.4 ст381, п.297-1 п.2971.4, п.2971.7 п.2971.8ст 2971 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI у результаті чого занижено єдиний податок у періоді, що перевірявся на загальну суму 569 244,72 грн, у тому числі за 2023 на суму 569 244,72 грн.

2) п.69.15 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в частині застосування звільнень від нарахування та сплати мінімального податкового зобов`язання за 2023 рік всього у сумі 569244,72 грн.

3) п.63.3 ст.63 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями , п.8.4 п.8.5 Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011№1588, з урахуванням змін та доповнень.

4) ст.115 КЗпП та ст.24 Закону України "Про оплату праці", а саме: нарахування і виплата доходів у вигляді заробітної плати найманим працівниками ТОВ "БАРВІНКІВСЬКЕ АГРО" встановлено, що заробітна плата виплачувалась менше ніж два рази на місяць, а саме: листопад 2022 року та грудень 2022, чим порушено ст.115 КЗпП та ст. 24 Закону України "Про оплату праці"; товариством прийнято на роботу громадянина ОСОБА_1 , згідно наказу №1-К від 25.08.2022року, тоді як повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до органів ДПС - 14.09.2022, громадянина ОСОБА_2 - згідно наказу "2-К від 02.09.2022, тоді як повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до органів ДПСА - 14.09.2022 року.

5) п.п. 168.1.1 п.п.168.1.5 п.п. 168.1 ст.168, п.170.1.1 п.170.1.4 п.170.1 п.п."а" п.176.2 ст.176 ПК України в результаті за період 25.08.2022 по 15.10.2023 чого занижено базу оподаткованого доходу за грудень 2022 на 5 526 084,09 грн. та відповідно занижено податок на доходи фізичних осіб за грудень 2022 року на загальну суму 994 695, 10 грн.

6) п.п. 1.2, пп. 1.3, п.п.1.4. п.п.1.5, п.п.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 пп.168 ст.168, пп.170.1.1 пп.170.1.4 п.170.1, п.п. "а" п.176.2 ст.176 ПК України №2755-УІ в результаті чого, за період 25.08.2022 по 15.10.2023 занижено базу оподатковуваного доходу за грудень 2022 на 5 526 084,09 грн. та відповідно занижено військовий збір за грудень 2022 на загальну суму 82 891,26 грн.

08.11.2023 ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" подано заперечення за №08.11-1 (вх. ГУ ДПС від 09.11.2023 №77293/6) на вищевказаний акт перевірки.

24.11.2023 на електронну адресу товариства надійшов наказ № 5034-п від 23.11.2023 заступника начальника ГУ ДПС в Харківській області "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БАРВІНКІВСЬКИЙ АГРО".

Підставою призначення даної перевірки стало подання підприємством заперечень на акт перевірки та незгода із висновками акту ГУ ДПС від 31.10.2023 №32595/20-40-07-04-05/44538184 .

Враховуючи доповідну записку заступника начальника управління - начальника відділу перевірок інших галузей економіки управління податкового аудиту ГУДПС Баклушиної Валерії від 20.11.2023 №1632/20-40-07-04-12 щодо необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БАРВІНКІВСЬКИЙ АГРО" та керуючись підпунктом 78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "БАРВІНКІВСЬКИЙ АГРО" з питань, що стали предметом оскарження. Дата початку перевірки: 30.11.2023; тривалість перевірки: 5 робочих днів.

Наказом ГУ ДПС у Харківській області №5181-п від 30.11.2023 внесено зміни до наказу ГУ ДПС від 23.11.2023 №5034-п "Про проведення відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" ( податковий номер 44888508) та абзац другий розпорядчої частини наказу викладено в такій редакції: "Підприємство не погодилось із висновками акта ГУ ДПС від 31.10.2023 №32595/20-40-07-04-05/44888508 та подало заперечення до ГУ ДПС від 08.11.2023 №08.11-1 (вх.ГУ ДПС від 09.11.2023 №77293/6)"; абзац другий наказової частини наказу викласти в такій редакції: "Дата початку перевірки: 11.12.2023; тривалість перевірки: 5 робочих днів".

11.12.2023 року ГУ ДПС у Харківській області складено акт "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" (код 44888508) у зв`язку з відсутністю посадових осіб.

У подальшому через неможливість здійснити виїзну перевірку, Відповідачем видано наказ ГУ ДПС від 26.12.2023 № 5541-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВІНКІВСЬКА АГРО».

Вищевказані обставини встановлені судовим рішенням від 02.02.2024 у справі №520/35313/23 та в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають.

Так, позивач, вважаючи протиправними накази № 5035-п від 23.11.2023 ГУ ДПС в Харківській області «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» та від 26.12.2023 № 5541-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВІНКІВСЬКА АГРО», звернувся до суду з позовом. Рішенням ХОАС від 02.02.2024 у справі №520/35313/23 у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що призначення документальної позапланової невиїзної перевірки є єдиним можливим способом здійснити перевірку дотримання податкового законодавства юридичної особи, що реорганізується.

Результати перевірки позивача зафіксовані Актом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» від 16.02.2024 № 5446/20-40-07-04-05/44888508.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 23.02.2024 №№00095212411, 00095232411 та 00095490704 з посиланням на те, що позивачем порушено п. п. 1.2, пп. 1.3, п. п. 1.4, п. п. 1.5, п. п. 1.6 , п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ , п. п. 168.1.1, п. п. 168.1, пп. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.1, п. 170.1, п. п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України № 2755-VI в результаті чого, за період 25.08.2022 по 15.10.2023 занижено базу оподаткованого доходу за грудень 2022 року на 5 526 084,09 грн та відповідно занижено податок на доходи фізичних осіб за грудень 2022 року на загальну суму 994 695,10 грн., та військовий збір за грудень 2022 року на загальну суму 82891,26 грн.

Контролюючим органом на адресу позивача направлено податкову вимогу від 23 квітня 2024 року № 0003137-1306-2040, яку позивачем отримано 30.04.2024.

У ході розгляду справи відповідачем надано до суду докази того, що вищевказана податкова вимога анульована 07.06.2024 (скріншоти реєстру податкових вимог із внутрішньої бази ДПС). Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що податкова вимога відкликана у зв`язку з оскарженням позивачем податкових повідомлень-рішень, які зумовили виникнення у позивача податкового боргу.

Щодо обставин адміністративного оскарження позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Позивач у позові стверджує, що ТОВ «БАРВІНКІВСЬКЕ АГРО» в порядку ст.56 ПК України через електронний кабінет платника 04 березня 2024 року направлено скаргу вих.04. від 04.03.2024 на адресу ДПС України, копію до ГУ ДПС в Харківській області, в якій просило скасувати податкові повідомлення рішення № 00095212411 та № 00095232411 від 23.02.2024.

Скаргу зареєстровано за № 19329 дата 05.03.2024 08:03:26 Реєстраційний індекс 19329/6/ЕКП/76.

Як зазначає позивач, 11.03.2024 позивачем через електронний кабінет платника направлено скаргу вих.05. від 11.03.2024 в порядку ст.56 ПК України на адресу ДПС України, копія ГУ ДПС в Харківській області, в якій обґрунтовує незаконність податкового повідомлення-рішень від 23.02.2024 № 00095490704 та просить його скасувати.

Скарга зареєстрована за № 20865 дата 12.03.2024 08:03:54 Реєстраційний індекс 20865/6/ЕКПП/54.

На підтвердження вищевказаних обставин позивачем надано до суду копії скарг, а також скріншоти з електронного кабінету платника податків.

Утім, з вказаних скріншотів неможливо встановити, що вказані скарги надіслані саме до ДПС України.

Рішення ДПС України за результатами розгляду до суду не надано.

Суд зазначає, що п. 56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення- рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Абзацом 4 п. п. 56.3 ст. 56 ПК України визначено, що скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 56.5 ст. 56 ПК України передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відтак, належним доказом адміністративного оскарження спірних рішень є надання до суду доказів надіслання скарг безпосередньо до ДПС України, утім, позивач не надав до суду квитанцій про надіслання до ДПС України через електронний кабінет платника чи засобами поштового зв`язку.

Так, як аргументовано зазначив у додаткових поясненнях представник відповідача, позивачем надано скріншоти екрану, де зазначено про наявність у розділі «вхідні» в електронному кабінеті листів, адресата яких встановити неможливо, що не є належним доказом направлення документів до ДПС України.

Представником відповідача надано до суду докази того, що копії скарг платника від 04.03.2024 вих. № 04 та від 11.03.2024 за вих. № 5 надійшли через ІКС «Електронний кабінет» до ГУ ДПС у Харківській області та зареєстровані за реквізитами: скарга від 04.03.2024 № 4 зареєстрована 05.03.2024 № 19329/6/ЕКП/76; скарга від 11.03.2024 № 5 зареєстрована 12.03.2024 № 20865/6/ЕКП/54.

Представник відповідача також вказав, що у зв`язку з тим, що ГУ ДПС у Харківській області не є уповноваженою особою по розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення, а також те, що на адресу ГУ ДПС у Харківській області надійшли копії скарг, зазначені скарги ГУ ДПС у Харківській області не розглядалися та позивачеві відповідь не направлялася, оскільки фактично направлення копії такої скарги на адресу ГУ ДПС у Харківській області є повідомленням про оскарження рішень до ДПС України.

Суд зазначає, що реєстраційні дані скарг, надані позивачем, є тотожними до реєстраційних даних копій скарг, надісланих до відповідача.

Представником відповідача надані ґрунтовані пояснення з відповідним підтвердженням, що ілюструє вигляд електронного кабінету платника податків, про те, що в Електронному кабінеті меню Листування з ДПС дозволяє надіслати довільну кореспонденцію (лист, запит тощо) до відповідного органу ДПС (Державної податкової служби України). Форма підготовки такої кореспонденції передбачає заповнення або вибір із запропонованих наступних реквізитів: регіон в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого відправляється лист; тип документа; тематика звернення; короткий зміст листа; сканований документ, який необхідно завантажити. При цьому технічна можливість вибору адресата в Електронному кабінеті платника податків наявна, на підтвердження чого надано скріншоти з електронного кабінету.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність доказів на підтвердження процедури адміністративного оскарження спірних рішень, а тому аргументи позову з посиланням на абз.2, 3 п.56.9 ст.56 ПК України є неприйнятними.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України, зокрема, щодо сплати мінімального податкового зобов`язання.

Не є спірними обставини про те, що ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» у зв`язку з прийняттям рішення засновників щодо припинення в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ «Колос» (код ЄДРПОУ 31847939) подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) ліквідаційну за 2023 рік від 08.09.2023 № 9229565846.

Під час перевірки відповідачем на підставі наданих документів та даних з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно, прав власності на нерухоме майно, заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та іпотек встановлено наявність у користуванні ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код ЄДРПОУ 44888508) в перевіряємому періоді 281 земельної ділянки сільськогосподарських угідь площею 1 977,7754 га, за які ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» , на думку відповідача, повинно було визначити та задекларувати мінімальне податкове зобов`язання, при цьому ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» суму мінімального податкового зобов`язання за вказані земельні ділянки не визначено та у декларації суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не задекларовано, та не збільшено визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

Позивач наполягає у заявах по суті справи та у наданих під час перевірки поясненнях від 20.10.2023 вих. № 11, що підприємство скористувалось звільненням від сплати мінімального податкового зобов`язання, можливість якого визначена положеннями Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на виконання конституційних приписів та Постанови КМУ. У поясненнях від 24.10.2023 вих. № 12 щодо нарахування та сплати/підстав не нарахування та не сплати мінімального податкового зобов`язання підприємством повідомлено, що на протязі 2022 року та до 5 травня 2023 року діяли норми Податкового кодексу України, затверджені Законом України від 15.03.2022№ 2120-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дій воєнного стану».

Під час перевірки представником ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» надано копії документів, а саме: лист ТОВ «Колос» (код за ЄДРПОУ 31847939) № 198 від 16.11.2023 року до Барвінківського виконавчого Комітету Міської Ради Ізюмського району Харківської області, відповідно до якого у вересні 2023 року ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код за ЄДРПОУ 44888508) та ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» (код за ЄДРПОУ 44852576) приєднано до ТОВ «Колос» (код за ЄДРПОУ 31847939) та призначено єдиним та повним правонаступником, ТОВ «Колос» (код за ЄДРПОУ 31847939) звернувся до Барвінківського виконавчого Комітету Міської Ради Ізюмського району Харківської області з проханням надати довідку про встановлення земельних часток (паїв), які забруднені вибухонебезпечними предметами; лист Барвінківського виконавчого Комітету Міської Ради Ізюмського району Харківської області від 20.11.2023 № 02-28/3441 надісланий директору Тзов «Колос» ОСОБА_3 про отриману заяву, щодо встановлення податкових пільг платника єдиного податку 4 групи та мінімального податкового зобов`язання щодо земельних ділянок, земельних часток (паїв), що забруднені вибухонебезпечними предметами.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 23.02.2024 № 00095490704, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до п. п. 14.1.114 2. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/ або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Відповідно до п. п. 38 1.1.1. п. 38 1.1 ст. 38 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою : МПЗ = НГОд х К х М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п. п. 38 1.1.4. п. 38 1.1 ст. 38 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 38 1.3 ст. 38 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 38 1.4. ст. 38 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 297 1.1. ст. 297 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 297 1.4. ст. 297 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, для платника єдиного податку третьої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, становить менше 75 відсотків, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов`язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок. До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться: єдиний податок, сплачений платником єдиного податку третьої групи у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу; єдиний податок, сплачений платником єдиного податку другої групи, у разі переходу на третю групу в податковому (звітному) році; податок на прибуток підприємств у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за звітний період (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної) за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу; податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів (чистого оподаткованого доходу) від продажу (реалізації) власної сільськогосподарської продукції (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної); податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником єдиного податку третьої групи у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу; податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, за податковий (звітний) рік; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної); рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати) у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу; 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Відповідно до п. 297 1.7. ст. 297 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, при позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов`язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

Відповідно до п. 297 1.8. ст. 297 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році. Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов`язань з єдиного податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ (набрав чинності 17.03.2022) підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено підпунктом 69.14 наступного змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Крім того, пунктом 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (набрала чинності 25.12.2022) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності 27.12.2022) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПКУ, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською Федерацією територіях України: за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб; з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто, ПК України визначений перелік земельних ділянок, які звільняються від обов`язку нарахування та сплати до бюджету мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку, розташовану на даній території та застосування податкової пільги, передбаченої п.п. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023) викладено у новій редакції підпункт 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - п`ятий: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій».

Одним із принципів податкового законодавства с презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого с можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2021, прийнятій за наслідками розгляду справи № 380/671/20, сказав, що у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган».

Частиною першою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» наразі ніким не оскаржена, не скасована, не визнана нечинною з тих мотивів, що вона не відповідала приписам підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції, що діяла до 06.05.2023).

Після прийняття та набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України у відповідність до цього Закону не приводилась, предмет її регулювання не змінювався, зміни щодо порядку затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не вносилися.

Наведене однозначно свідчить, що вказана постанова Кабінету Міністрів України застосовується до податкових відносин з метою визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з моменту набрання нею чинності, тобто з 27.12.2022.

Стосовно зворотної дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ слід зазначити таке.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

Відтак, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ не має зворотної дії в часі щодо погіршення майнового стану платника податку.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 №2142-ІХ (набрав чинності 05.04.2022) пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України доповнено підпунктом 69.22 такого змісту: «Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України».

Крім того, пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Пунктом І постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (набрала чинності 25.12.2022) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрала чинності 27.12.2022) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023) викладено у новій редакції підпункт 69.22 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - десятий: «Тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Держатель Реєстру майна щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на перше число відповідного кварталу.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:

- за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України: за 2021 та 2022 роки - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку».

Після прийняття та набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України у відповідність до цього Закону не приводилась, предмет її регулювання не змінювався, зміни щодо порядку затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не вносилися.

Наведене свідчить, що вказана постанова Кабінету Міністрів України застосовується до податкових відносин з метою визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з моменту набрання нею чинності, тобто з 27.12.2022.

За такого правового регулювання суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом безпідставно визначено розмір мінімального податкового зобов`язання позивачу за спірний період, адже земельні ділянки розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а тому спірне рішення підлягає скасуванню, у тому числі і в частині нарахованих штрафних санкцій.

Щодо оскаржуваних рішень від 23.02.2024 №№00095212411, 00095232411, суд зазначає таке.

Учасниками справи не заперечувалось, що відповідно до акту приймання-передачі від 05 вересня 2022 року СТОВ АГРОФІРМА "БАРВІНКІВСЬКА" (код за ЄДРПОУ 38072129) з однієї сторони, на підставі Розподільчого балансу (станом на 31 липня 2022 року) передає, а ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» з другої сторони, приймає майнові права користування 1000

земельних ділянок загальною площею 6493,3676 га.

Під час перевірки до контролюючого органу надано типові договори, з орендодавцями землі, яка територіально належить до Богодарівської, Григорівської, Гусарівської, Іванівської, Іллічівської сільських рад. Об`єкт оренди: передається земельна ділянка в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю.

У зазначених договорах в пункті 9 «орендна плата» визначено: оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації …. Орендна плата сплачується щорічно до 31 грудня розрахункового року». У період з 25.08.2022 по 30.09.2023 по окремим орендодавцям орендна плата згідно додаткових угод визначено з 4% до 10% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації.

Також учасниками справи не заперечувалось, що у періоді з 25.08.2022 по 30.09.2023 нарахування та виплату орендної плати за 2022 рік проведено по окремим орендодавцям (у кількості 99 осіб) та нараховано орендну плату в загальній сумі 2 151 849,56 грн. Орендна плата за земельні ділянки (паї) не нарахована по 900 особам (орендодавцю).

Позивач вказав, що заборгованість за орендною платою за 2022 рік за земельні ділянки, які на той час перебували в оренді ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО», здійснює правонаступник ТОВ «КОЛОС», який як податковий агент нараховує і перераховує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з заборгованості по орендній платі за 2022 рік.

Позивач наполягає, що з огляду на військовий стан та військові дії в районі розташування орендованих ділянок, замінювання складає майже 70% площі цих земель. В зв`язку з неможливістю встановити зв`язок з більшістю орендодавців, які були тимчасово переміщені в інші регіони України, та за попереднім погодженням доступними для зв`язку орендодавцями, наказом по ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРА» було перенесено на 2023 рік виплату орендної плати за 2022 рік. На цій підставі у 2022 році не проводилось нарахування орендної плати, що підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства та підтверджує відсутність факту виникнення податкових зобов`язань в частині сплати ПДФО та війскового збору.

Надаючи правову оцінку спірним рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до п.170.1.1 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою що затверджується КМУ виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п.п.164.2.5 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається зокрема дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1. ст.170 Кодексу.

Відповідно до п.п.170.1.4 п.170.1.1 ст.170 ПК України, доходи від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час ії нарахування (виплати) за ставкою , визначеною п.167.1 ст.167 Кодексу.

За приписами п. 54.2. ст. 54 ПК України, грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Підпунктом 54.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із сум такого податку за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умов одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.18.1.ст.18 Кодексу податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п.18.2 ст.18 Кодексу).

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Тобто, нормами п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника ПДФО орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 ПКУ, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПКУ).

Крім того, доходи, отримані від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм), підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 % (п.п. 1.3 п. 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Відтак, оскільки виплати доходу у спірних правовідносинах по 900 орендарям не відбулось, що учасниками справи не заперечувалось, у позивача як податкового агента не виникло обов`язку для сплати ПДФО та військового збору. Більш того, у контролюючого органу відсутня компетенція для самостійного визначення суми доходу і відповідно, обчислення податку та військового збору.

Аналогічно відповідач не вправі робити будь-які висновки щодо дотримання позивачем умов договорів, що регулюється Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» та перебуває поза межами повноважень відповідача як податкового органу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За умови недоведення відповідачем у ході розгляду справи існування обставин, необхідних для винесення спірних рішень, на власний розсуд визначення сум доходу, що є базою оподаткування та який фактично позивачем не виплачувався, що очевидно порушує принцип належного урядування, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваних рішень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкової вимоги, суд зазначає, що таке рішення відповідача самостійно ним анульоване (відкликане), а отже, права позивача як платника податків не порушує.

Так, відповідно до п.п.60.1.2 п. 60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Стаття 5 КАС України визначає способи захисту порушеного права позивача та розрізняє поняття нечинності, що застосовується до нормативно-правового акту, та протиправності, що є застосовним до індивідуального акту.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" (вул. Скрипника, буд. 6-А, м. Барвінкове, Харківська обл., Ізюмський р-н, 64701, код ЄДРПОУ 44888508) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги.

Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення №№ 00095212411, 00095232411 та 00095490704 від 23.02.2024 ГУ ДПС України в Харківській області, в зв`язку з їх скасуванням відповідно до абз.2, 3 п.56.9 ст.56 ПК України.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВІНКІВСЬКА АГРО" (вул. Скрипника, буд. 6-А, м. Барвінкове, Харківська обл., Ізюмський р-н, 64701, код ЄДРПОУ 44888508) суму судового збору у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 08 жовтня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ