Рішення

від 08.10.2024 по справі 620/11540/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/11540/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Бобровицьке АТП-17449» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Бобровицьке АТП 17449» (далі також позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач), у якому просить:

визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 073597 від 28.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.02.2024 відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 073597 на суму 17000,00 грн за порушення положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»,відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першоїстатті 60 вказаного Закону. Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивач порушиввимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме на час проведення перевірки у водія відсутні дозвільні документи, а саме витяг з дозволу з розкладом руху з часом прибуття на АС «Дарниця» в проміжок часу з 16.35 по 17.00 год.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Приватне акціонерне товариство «Бобровицьке АТП-17449» зареєстровано як юридичну особу, за основним видом діяльності КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

05.01.2024 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 01.01.2024 по 07.01.2024 та у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002113 від 28.12.2023 та № 001278 від 28.12.2023 строк, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У ході проведення перевірки встановлено, що водієм ОСОБА_1 старшому державному інспектору були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, роздруківка даних роботи тахографа, витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування №000022 з розкладом руху автобусів за номерами рейсів 563 та 564, витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування №000024 з розкладом руху автобусів за номерами рейсів 565 та 566, завірений розклад руху автобусів на період з 01 січня по 31 грудня, завірену копію схеми маршруту Бобровиця Київ, дорожній лист №656457 від 05.01.2024 року.

Так, на підставі наданих документів та пояснень водія було встановлено, що на час проведення перевірки у водія відсутні дозвільні документи, а саме витяг з дозволу з розкладом руху з часом прибуття на АС «Дарниця» в проміжок часу з 16.35 по 17.00 год. Згідно наданих водієм документів час прибуття на АС «Дарниця» з міста Бобровиця 14 год. 11 хв. У той час як прибув транспортний засіб о 16.35 год.

05.01.2023 державним інспектором на підставі наданих документів було складено акт № АР012344. Водій транспортного засобу ОСОБА_1 з даним актом ознайомлений, про що міститься підпис. У поясненнях водія про причини порушення зазначив: «у зв`язку з погодними умовами була велика ожеледиця і складний рух, приїхав із запізненням».

29.01.2024 № 7719/43/24-24 відповідачем було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням розгляду справи 21.02.2024 з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв і зазначенням місця розгляду справи. Дане повідомлення було вручене позивачу 01.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

20.02.2024 позивачем було подано заяву про перенесення розгляду призначеного на 21.02.2024, у якому просить перенести розгляд справи на 28.02.2024.

22.02.2024 № 15361/43/24-24 було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням розгляду справи 28.02.2024 з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв і зазначенням місця розгляду справи.

26.02.2024 позивачем було подано пояснення по справі та зазначено, що акт №012344 був створений 05 січня 2023 року, дата та час перевірки в акті зазначений 05 січня 2023 року направлення на перевірку 28 грудня 2023року. Позивач посилається на пункт 25 Постанови Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006р, відповідно до якого справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Крім того, наголошує, що, на момент розгляду матеріалів рейдової перевірки 28 лютого 2024 року відсутні будь-які розпорядчі документи про те, що акт №АР012344 створений у 2024 році, а не у 2023 році.

Начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 073597 від 28.02.2024, що передбачена абзацом 3 частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеніЗаконом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» у цьому Законі наведені терміни вживаються у такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятоюстатті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами 2, 3, 6, 7, 11статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт»послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.

Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.

Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Відповідно до частини 4статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт»відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Частиною 1статті 36 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що автостанції надають пасажирам послуги, пов`язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозить небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно із абзацом 2 частини 2статті 40 Закону №2344-III, водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затвердженийнаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 р. №278(далі Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, згідно із п.1.3 якого автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та представникам Державної автомобільної інспекції МВС України (далі Державтоінспекція) (п.1.4 Порядку №278).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України №2344-ІІІ забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських, приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади, - на виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації. Крім того, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування зобов`язані, зокрема, проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та забезпечувати укладення договору на автобусних маршрутах загального користування з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу, а також забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору (стаття 43 Закону №2344-ІІІ).

Пунктом 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176(далі - Правила), передбачено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зокрема схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху, який має бути у водія з собою.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №278 паспорт маршруту включає:

схему маршруту;

характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності);

копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів;

графік режиму праці та відпочинку водіїв;

таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень);

список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю);

відомості про зміни на маршруті;

умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);

акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);

договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень);

відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Таким чином, розклад руху та схема маршруту є складовими частинами паспорту маршруту, який містить інформацію щодо графіку руху автобусів за маршрутом визначеному у схемі маршруту та характеристики маршруту, при цьому, розклад повинен відповідати вимогам законодавства та розроблятись на підставі укладеного та чинного договору про надання послуг.

Водночас аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що положеннями статті 39 Закону №2344-ІІІпокладено на автомобільного перевізника обов`язок із забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки розкладу руху при здійсненні регулярних пасажирських перевезень та таблицю вартості проїзду.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України.

Отже, щодо правомірності спірної постанови суд зазначає, що під час здійснення перевезення водій повинен при собі мати витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова № 073597 стосується відповідальності, яка передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону №2344-III: «За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39 і 48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Тобто оскаржувана постанова №073597 стосується частини виявлених порушень, які зазначені в акті перевірки: «відсутній витяг з дозволу з розкладом руху з часом прибуття на АС «Дарниця» в проміжок часу з 16.35 по 17.00 год,стаття 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт»».

Матеріали справи свідчать, що водієм у ході проведеної перевіркине пред`явлені посадовим особам відповідача усі необхідні документи, передбачені вимогамистатті 39 Закону №2344-ІІІ.

При цьому в обґрунтування позову позивач заперечує щодо винесення спірної постанови.

Позивач вказує, що 05.01.2024 перевізник ПрАТ «Бобровицьке АТП-17449»при виконанні перевезень на автобусному міжміському пасажирському маршруті загального користування Бобровиця-Київ зіткнувся з наслідками складних погодних умов на дорозі, які не міг передбачити та швидко запобігти. При слідуванні по запланованому і затвердженому маршруту руху, у районі с. Стара Басань, Чернігівської області, автобус позивача марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 потрапив у замет з якого не зміг самостійно виїхати. Для визволення автобусу з природної перепони був залучений вантажний транспортний засіб ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Автобус перевізника був витягнутий із замету шляхом буксирування. Після відновлення нормального руху по автомобільній дорозі автобус НОМЕР_1 продовжив рух по маршруту Бобровиця-Київ із запізненням.

На підтвердження вказаних обставин позивач додав до позовної заяви копію довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 20.02.2024 № 9925-04/14.2-62 про погодні умови 5 січня 2024 року по м. Бобровиця, зі змісту якої вбачається, що 5 січня 2024 року погодні умови формував циклон над України. За даними спостережень репрезентантативної до м. Бобровиця метеостанції Остер 5 січня 2024 року пройшли невеликі опади переважно у вигляді мряки та снігу, відмічалася димка, утворювалася слабка ожеледь. На дорогах зберігалася ожеледиця, що є небезпечним метеорологічним явищем І рівня небезпечності. Вітер переважав західний 7 м/с. Температура повітря вдень підвищувалася до 2.3 морозу, вночі знижувалася до 7,1 морозу. Сніговий покрив (у полі) станом на 8 годину ранку 5 січня 2024 року залягав суцільний рівномірним шаром середньою висотою 9 см.

05.01.2024 між ОСОБА_2 (виконавець) з одного боку та ПрАТ «Бобровицьке АТП-17449» в особі начальника ОСОБА_3 (замовника) з іншого боку було складено акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт про послуги буксирування автобуса (а саме витягування з замету за с. Стара Басань) на загальну суму 1944,00 грн (54 км в обидві сторони, вартість 1 км 36,00 грн) виконані у повному обсязі і сторони не мають претензій один до одного.

Окрім того, в матеріалах справи наявні копія витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування Бобровиця -Київ від 17.05.2023 та розклад руху автобусів на вказаному маршруті (рейс № 565 та рейс № 566) відповідно до якого відправлення з автостанції Бобровиця об 12:15 та прибуття на автостанцію Київ АС-4 «Дарниця» об 14:11 год та відправлення з автостанції у зворотньому напрямку об 18:00 та прибуття об 19:56 год.

Інших документів на підтвердження здійснення перевезень позивачем та/або його представником не надано.

Водночас, факт не пред`явлення водієм витягу з дозволу з розкладом руху з часом прибуття на АС «Дарниця» в проміжок часу з 16.35 по 17.00 год за маршрутом «Бобровиця-Київ» окрім відеоматеріалів, також підтверджується здійсненими посадовими особами відповідача фотокопіями, які долучені до матеріалів відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, суд констатує, що є правильним висновок контролюючого органу про здійснення позивачем 05.01.2024 регулярних пасажирських перевезень за відсутності, визначених статтею 39 Закону документів, що зафіксовано актом перевірки та підтверджено належними та допустимими доказами З огляду на вказане заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача на те, що акт № 012344 датований 05 січня 2023 року суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 зазначив, що «...порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

У зв`язку з наведееним, суд не приймає посилання позивача щодо зазначеного.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ізстаттею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Бобровицьке АТП-17449» необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Бобровицьке АТП-17449» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Бобровицьке АТП-17449» вул. М.Мольченка, 77, м. Бобровиця, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17400, код ЄДРПОУ 21401803.

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА