Постанова

від 08.10.2024 по справі 440/4988/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 р. Справа № 440/4988/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4988/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС"

до Полтавської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" ( далі - позивач, ТОВ "СПЕЙР ПАТС") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці (далі - відповідач), в якій просило суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000120/2 від 24.10.2023;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000119/2 від 24.10.2023;

3) визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000118/2 від 24.10.2023;

4) визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA806020/2023/000117/2 від 24.10.2023.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами повернуто позивачеві на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем позовних вимог є неприпустимим, тому відсутні підстави для застосування ст. 172 КАС України. Вважає, що заявлені ним позовні вимоги пов`язані між собою підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "СПЕЙР ПАТС", а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі №440/4988/24 - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач об`єднав позовні вимоги, які мають різні підстави та предмет, не всі вимоги вимоги пов`язані між собою підставою виникнення та не всі є основними чи похідними одна від одної, зокрема виникли з різних зовнішньоекономічних договорів щодо різних товарів, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, вимоги до позовної заяви встановлені ст. 160 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За правилами частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Згідно з частиною 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що похідна позовна вимога вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, що належать до розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС України. Вказав, що позивач об`єднав позовні вимоги, які мають різні підстави та предмет, не всі вимоги вимоги пов`язані між собою підставою виникнення та не всі є основними чи похідними одна від одної, зокрема виникли з різних зовнішньоекономічних договорів щодо різних товарі.

Разом з тим, судом першої інстанції не зазначено, які саме підстави позову є різними, а також не проаналізовано, чи наявні в поданій позовній заяві основна та похідні позовні вимоги.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує рішення Полтавської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не встановив об`єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Висновки суду фактично зводяться до підстав для роз`єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 року у справі № 640/27758/20 та від 03.04.2024 року у справі № 320/13495/23, від 30.05.2024 у справі №380/253/24 і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від неї.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегією судів встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 440/4988/24 - скасувати.

Адміністративну справу №440/4988/24 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова