Постанова

від 08.10.2024 по справі 520/21286/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 р. Справа № 520/21286/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., м. Харків, по справі № 520/21286/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОРЕСУРС"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області (далі- позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "СВІТЛОРЕСУРС" про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року по справі № 520/21286/24 адміністративний позов головного управління ДПС у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОРЕСУРС" про стягнення податкового боргу - повернути позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року по справі № 520/21286/24 та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції допущено непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист. На переконання контролюючого органу судом допущено надмірний формалізм, що призвело до обмеження права контролюючого органу на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів визначених законодавством, які б засвідчували право представника звертатися до суду від імені позивача, як у порядку представництва (довіреності) у справі незначної складності (малозначної справи), так і у порядку самопредставництва (закону, статуту, положення, трудового договору/контракту).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання, зокрема, позовної заяви має особисто керівник, член виконавчого органу (для юридичних осіб, в яких створений такий орган) чи інша особа в порядку самопредставництва, або представник на підставі довіреності.

Питання підтвердження повноважень особи, яка діє в порядку самопредставництва, зокрема, в частині того, чи може бути обмеження її повноважень (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) обставиною, яка свідчить про відсутність в особи права діяти від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) у порядку самопредставництва, вже було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23 дійшла наступних висновків.

З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника). Проте суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

За наслідками аналізу норм права Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах].

У цій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі №200/658/21-а та у інших справах, у яких Верховний Суд дійшов висновків, що за умови обмеження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та сформував правовий висновок про те, що обмеження повноважень в ЄДР (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

З матеріалів електронної справи встановлено, що на підтвердження своїх повноважень ОСОБА_1 (особа, яка підписала адміністративний позов від імені ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС в порядку самопредставництва) надав витяг з ЄДР, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

Таким чином, враховуючи, що відповідно до витягу з ЄДР ОСОБА_1 був обмежений лише у праві: відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання від апеляційних, касаційних скарг, підстави вважати, що він не мав права підписувати позовну заяву від імені Головного управління ДПС у Харківській області відсутні.

Відповідно, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви Головного управління ДПС у Харківській області з огляду на наявність у ОСОБА_1 обмежень самопредставництва є помилковим та суперечить вищенаведеним підходам Верховного Суду, що викладені в постановах від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23, від 24 вересня 2024 року у справі №520/7059/23.

Щодо посилань суду першої інстанції на те, що витяг з Єдиного державного реєстру не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи), колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає, що в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

При цьому, згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23 дійшов висновку, що особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР.

У даній справі на підтвердження повноважень ОСОБА_1 до позовної заяви було долучено витяг з ЄДР, відповідно до якого вказаній особі надано повноваження на підписання позовної заяви в порядку самопредставництва Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС.

Отже, вказане свідчить про достатність доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 представляти ГУ ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС в адміністративному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема позовну заяву в порядку самопредставництва.

Вказане відповідає правовій позиції, що викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23 та постановах Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2024 року у справах №380/14002/22, від 24 вересня 2024 року у справі №520/7059/23.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Усталеною є також позиція Верховного Суду, що за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі №520/7059/23.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, що є підставою для задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ч. 3ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства Україниу випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства Українипідставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим уважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 по справі № 520/21286/24 - скасувати.

Справу №520/21286/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОРЕСУРС" про стягнення податкового боргу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій