Рішення

від 08.10.2024 по справі 753/25483/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25483/21

провадження № 2/753/1765/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ноосфера» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Ноосфера», в якому просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку у сумі 12 555,35 грн., середній заробіток за весь час затримки заробітної плати в сумі 270 705,44 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02 серпня 2017 року до 20 липня 2021 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, однак при звільнені йому несвоєчасно була виплачена заробітна плата за травень, червень, липень 2021 року та не виплачена компенсація за невикористану відпустку, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом. Також у зв`язку з несвоєчасною виплатою цих сум позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/25483/21 за вказаним позовом за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи судом, відзив на позов не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

27 вересня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просив відтермінувати розгляд цивільної справи № 753/25483/21 посилаючись на те, що директор ПП «Ноосфера» ОСОБА_3 , починаючи з 24 лютого 2022 року перебуває на військовій службі, з березня 2022 року припинені всі трудові договори з працівниками підприємства, включаючи бухгалтера, а вся документація підприємства була вивезена. З огляду на вказані обставини представник відповідача зазначає, що належним чином підгодуватися до справи, зібрати та надати суду всі необхідні докази не є можливим.

На підтвердження вказаних обставин представник відповідача надав довідку військової частини НОМЕР_1 від 07 вересня 2022 року, відповідно до якої солдат ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ТрО ЗС України з 24 лютого 2022 року по 26 серпня 2022 року, та довідку військової частини НОМЕР_2 від 18 вересня 2022 року, якою засвідчено, що солдат ОСОБА_3 з 01 вересня 2022 року проходить військову службу по мобілізації у військові частині НОМЕР_2 .

Розглянувши подане клопотання суд дійшов таких висновків.

Статтею 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Як слідує з матеріалів справи, клопотання про відтермінування розгляду справи подав ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності ПП «Ноосфера» зі строком дії до 18 січня 2025 року, а отже наділений повноваженнями діяти від імені відповідача, в тому числі в усіх судах загальної юрисдикції.

Щодо доводів відповідача про перебування директора ПП «Ноосфера» на військовій службі суд зауважує, що ОСОБА_3 є керівником відповідача, а не стороною у цій справі, а стороною у справі є саме відповідач, який є юридичною особою,

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України щодо зупинення провадження, оскільки наведеною нормою однозначно визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;.

Висновок щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі у зв`язку із перебування на військовій службі керівника юридичної особи, яка є стороною справи, викладений, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 926/1794/21.

Доказів про наявність інших обставин, на які представник відповідача посилався у поданому клопотанні, він не надав.

Суд при вирішенні цього клопотання також зауважує, що військове вторгнення російської федерації на територію України, мобілізація керівника відповідача безперечно могли вплинути на своєчасність та ефективність реалізації відповідачем процесуальних прав у цій справі, однак, беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та з огляду на тривалість судового розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідачеві була забезпечена можливість подати відзив на позовну заяву із викладом заперечень проти позову у разі їх наявності та подати всі наявні у нього докази. Такою можливістю відповідач не скористався, будь-яких інших поважних причин для цього відповідач не навів.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів прави, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПП «Ноосфера» з 02 серпня 2017 року по 20 липня 2021 року.

20 липня 2021 року позивач звільнений з посади інженера-проектувальника за згодою сторін відповідно до наказу № 3-К-02.

Відповідно до частини першої статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також, згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Як зазначає позивач, у день його звільнення 20 липня 2021 року відповідач не здійснив виплату усіх належних йому сум, а саме: заробітної плати за травень 2021 року у сумі 22460,25 грн., за червень 2021 року у сумі 22460,25 грн. та за 14 робочих днів липня 2021 року у сумі 14292,88 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку у сумі 12 555,35 грн. В подальшому ПП «Ноосфера» повністю виплатило заборгованість по заробітній платі: за травень 2021 року - 06 жовтня 2021 року, за червень 2021 року - 29 жовтня 2021 року та за липень 2021 року - 10 грудня 2021 року, а тому станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає 12 555,35 грн. заборгованості із виплати компенсації за невикористану відпустку.

Дослідивши надані позивачем докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав доказів, зокрема, наказу про звільнення позивача, на підтвердження кількості днів невикористаної відпустки на день звільнення, а також не надав відомості щодо розміру його заробітної плати за останні 12 календарних місяців роботи, що передували дню його звільнення, з якого проводиться обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки відповідно до пункту 2 розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правомірність і обґрунтованість заявлених позивачем вимог. Пояснень щодо суми компенсації за невикористані відпустки позовна заява не містить.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на змагальність судового процесу та передбачений процесуальним законом обов`язок сторони довести обставини, які входять до предмету доказування у справі і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, саме на позивача покладається обов`язок довести як кількість днів невикористаної відпустки, так і розмір компенсації за невикористану відпустку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Всупереч наведеному обов`язку позивач не надав доказів на підтвердження цих обставини та не довів належними засобами доказування наявність у нього днів невикористаної відпустки, їх кількість та розмір компенсації.

Згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Натомість відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд зауважує, що процесуальне законодавство передбачає механізми реалізації стороною обов`язку доказування у випадку неможливості подати певний доказ у встановлений законом чи судом строк. Так, відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 83 ЦПК України сторона може письмово повідомити про це суд із зазначенням того, який доказ не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; підтвердження вчинення ним всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання вказаного доказу, а суд же, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Крім цього, відповідно до частини шостої цієї ж статті суд може прийняти до розгляду докази, не подані у встановлений строк, у випадку обґрунтування особою неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на те, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та беручи до уваги тривалість судового розгляду цієї справи, суд вважає, що позивачу була забезпечена можливість подати всі наявні у нього докази або ініціювати перед судом питання про їх витребування на підтвердження обставин, на які він послався в обґрунтування своїх вимог. Такою можливістю позивач не скористався.

При цьому відсутність заперечень відповідача проти позовних вимог не позбавляє позивача обов`язку надати докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Враховуючи те, що заробітна плата позивача за останні два календарних місяця роботи, що передують місяцю виплати заборгованості по заробітній платі (за травень, червень 2021 року), складає 44 920,50 грн, то середньоденна заробітна плата становить 1 182,12 грн (44920,50 грн / 38 робочих днів).

Таким чином відповідно до розрахунків позивача за період з 20 липня 2021 року по 10 грудня 2021 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 270 705,44 грн., а саме: за час затримки виплати заробітної плати за травень 2021 року - 65 016,60 грн., за червень 2021 року - 85 112,60 грн. та за липень 2021 року - 120576,24 грн.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно із розрахунком позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 270 705,44 грн.

Відомостей про те, за яких поважних причин з позивачем не було проведено своєчасний розрахунок при звільненні, відповідач не надав.

Однак, суд враховує, що за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суд бере до уваги таке.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою юридичної відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи юридичної відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З урахуванням всіх обставин справи суд вважає, що співмірною та такою, що відповідає наведеним вище принципам, сумою відшкодування є сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 8 500 гривень (яка враховує інфляційні втрати, відсотки річні та подвійну облікову ставку НБУ за період несвоєчасної виплати заробітної плати). Суд також враховує, що після звільнення з ПП «Ноосфера» позивач працевлаштувався до ТОВ «Міцуї Україна», де отримував заробітну плату.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення у цій частині позову частково.

Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 85,00 грн.

Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Матеріали справи не містять договору укладеного між позивачем та адвокатом, детального опису робіт, що були виконані представником, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та доказів оплати даних послуг.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

Керуючись статтями 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ноосфера» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ноосфера» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8500,00 гривень

Стягнути з Приватного підприємства «Ноосфера» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 85,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Приватне підприємство «Ноосфера» (м. Київ, вул. В. Сосюри, 6, ідентифікаційний код 31985520).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Суддя О.В. Якусик