Постанова

від 08.10.2024 по справі 420/7748/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7748/22

Перша інстанція суддя Стефанов С.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача:Яковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР Х» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАЗАР Х» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги до Одеської митниці, а саме визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці № UA500500/2022/000118/1 від 16.05.2022 року про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товару не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 червня 2021 року між ТОВ «КВАЗАР Х» (покупець) та JIANGYIN SHIELD LATEX PRODUCTUS Co.LTD (продавець) укладений контракт № CN/20210608/JSLPC-QX/8.

Відповідно до умов вказаного контракту IANGYIN SHIELD LATEX PRODUCTUS Co..LTD виготовляє і передає у власність позивача товар під власною торговою маркою в певній кількості, асортименті, відповідної якості і за узгодженою ціною. Товар поставляється позивачу партіями в повній відповідності з вимогами, в терміни, на умовах і за цінами, вказаними в контракті або погодженими сторонами в замовленнях або інвойсах для кожної конкретної партії товарів. Відповідно до погоджених сторонами контракту умов, продавець відвантажує товари по контракту на умовах «СIF Odessa», згідно міжнародних правил Інкотермс 2010

Продавець поставив покупцю товар, внаслідок чого позивачем подано митну декларацію UA500500/2022/011957, в який зазначено вартість товару за інвойсом у розмірі 20727,00 USD, тобто за ціною контракту.

На підтвердження вартості товару разом з митною декларацією позивачем подано наступні документи: пакувальний лист №DP2022-010 від 25.01.2022; рахунок-фактура (iнвойс) №DP2022-010 від 25.01.2022; коносамент №WMSS22012987 від 30.01.2022; автотранспортна №03085 від 11.05.2022; сертифікат про походження товару №C2231402913X0001 від 17.02.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 17.12.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 26.01.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2022; страховий поліс №062/ДСВ від 01.02.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 08.08.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №1 від 25.01.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №CN/20210608/JSLPCQX/8 від 08.06.2021; договір про надання послуг митного брокера №465/2021 від 13.10.2021; договір (контракт) про перевезення №2411//21/01 від 24.11.2021;і некласифіковані документи №30174 від 28.04.2022; скриншот з сайту improvemed.co 07.12.2021; судове рішення у справі №420/2611/2 від 05.05.2022; копія митної декларації країни відправлення №223120220000499742 від 29.01.2022; документи про відповідність, передбачені технічними регламентами на медичні вироби №PR.374-21 від 09.08.2021; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску №UA500500.2022.011957 від 16.05.2022.

Проте, незважаючи на надані документи, позивачем отримано рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2022/000118/1 від 16.05.2022 року, яким скореговано вартість товару за резервним методом.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями митного органу, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених товариством товарів та складеної картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В даному випадку, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала наявність розбіжностей у поданих товариством документах, а також їхня недостатність для здійснення митного оформлення товару за визначеним ним методом.

Між тим, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством надано митному органу документи, перелік яких визначено у ч. 2 ст. 53 МК України.

В свою чергу, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.

З іншого боку, у межах спірних правовідносин митним органом виявлено недоліки у наданих для здійснення митного оформлення товару документах, а саме:

- відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- надана копія митної декларації країни відправлення товару не містить перекладу, відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. Також, в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Серед іншого, в копії митної декларації країни відправлення не зазначено перелік товарів, які експортуються;

- в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт CN/20210608/JSLPC-QX/8 від 08.06.2021 року що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Стосовно включення до митної вартості такої складової, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 2.1, 3.4 контракту № CN/20210608/JSLPC-QX/8 від 08.06.2021 продавець самостійно здійснює пакування та маркування товару, відповідно до вимог до кожного виду товару таким чином, щоб зовнішня та внутрішня упаковка забезпечували повне збереження вантажу від усякого роду псування, пошкоджень і атмосферних і зовнішніх впливів під час перевезення, з урахуванням декількох перевантажень по шляху проходження товару до місця призначення.

Також, з митної декларацій вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00» (а.с. 83).

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вартість пакування включена в ціну товару та вона окремо не підтверджується під час митного оформлення.

Стосовно посилань митного органу на недоліки заповнення митної декларації країни відправлення, колегія суддів перш за все зазначає, що обов`язок її заповнення належить до повноважень контрагента позивача, на який останній не має жодного впливу.

До того ж твердження відповідача, що митна декларація країни відправлення не містить в собі посилань на зовнішньоекономічний договір та інвойс є недоречним, оскільки в митній декларації містяться посилання на коносамент № CNMD065658, що дає можливість ідентифікувати дану поставку.

Щодо географічного пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, колегія суддів зауважує, що в документах наданих до митного оформлення зазначені умови поставки Інкотермс 2010 CIF Odessa. Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, на продавця покладено обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження, отже географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця є Одеса.

Також, спростовується твердження відповідача про відсутність в копії митної декларації країни відправлення переліку товарів, які експортуються, оскільки в митній декларації країни відправлення зазначено, що експортуються «Вулканізовані гумові презервативи небрендовані/глянцеві 1.4G/контрацептиви», а також необхідні відомості щодо цього товару.

Стосовно доводів митного органу про те, що в банківському платіжному документі наявне посилання лише на контракт від 08.06.2021 №CN/20210608/JSLPC-QX/8, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не встановлює обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. При цьому, надані документи у своїй сукупності співвідносяться з конкретною поставкою, не містять суперечностей між собою у ціні та кількості товару, тому дозволяють митному органу здійснити їх аналіз у сукупності для ідентифікації проведеної оплати з конкретною поставкою.

Отже, відповідні обставини, на які посилається відповідач, не суперечить умовам укладеного контракту, не свідчить про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах, а як наслідок не підтверджує висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості ввезеного товару.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.

В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі № 814/283/14.

В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян