Постанова

від 02.10.2024 по справі 640/23545/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23545/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

позивач ОСОБА_1

пр-к відповідача Бєльський-Панасюк О.О.

пр-к третьої особи Дубняк Н.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Служби безпеки України про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акту в частині, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Служби безпеки України, в якому просив суд визнати протиправними та нечинними пункти 53, 54, 56 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам позовної заяви. Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувані пункти 53, 54, 56 Порядку організації та забезпечення режиму секретності визначають обов`язки громадян щодо подання заяв та необхідних документів для отримання допуску до державної таємниці. Вважає, що дані норми є джерелом правової інформації відповідно до вимог Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» і повинні бути обов`язково оприлюднені. Обов`язковість офіційного оприлюднення вищевказаних норм обґрунтовує з посиланням на положеннями статті 57 Конституції України, статті 22 Закону України «Про державну таємницю», статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статей 21-1, 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», а також статей 3, 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Також зазначав, що оскаржувані пункти 53, 54, 56 Порядку організації та забезпечення режиму секретності суперечать приписам частини сьомої статті 22 Закону України «Про державну таємницю».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04 липня 2024 року.

Відповідачем та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначають про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 вересня 2024 року.

Зважаючи на перебування судді колегії Парінова А.Б. у відпустці, адміністративну справу № 640/23545/21 знято з розгляду.

18 вересня 2024 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у відкритому судовому засіданні 02 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є адвокатом, який в рамках кримінального провадження №62019000000000753 діє на захист та в інтересах ОСОБА_4 .

Листом ДБР від 12.07.2021року за №10-14-16464 позивача, як адвоката повідомлено про те, що ДОДТЛ СБУ погоджено питання щодо надання йому допуску до державної таємниці в рамках зазначеного кримінального провадження за формою 2 з посиланням на лист СБУ від 25.06.2021року №26/2/2-4884 дск та необхідність з`явитися до ДБР задля «підготовки відповідних документів та направлення їх до ДОДТЛ СБУ».

Також, листом ДБР від 04.08.2021 №10-14/1304 на письмовий запит позивача повідомлено, що відповідно до ст.22 Закону України «Про державну таємницю» для розгляду питання для надання громадянину допуску до державної таємниці необхідно подати документи, визначені пунктами 54 та 56 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939(далі -Порядок), а саме:

заповнений перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці та підписує кожний його аркуш(форма переліку визначена додатком 5 до Порядку, зразок додається);

дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, що відповідають його віку на час оформлення такого допуску;

письмове зобов`язання громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці, що складається за формою згідно з додатком 9 до Порядку (зразок додається);

документ, виданий спеціалізованим медичним закладом про проходження відповідного психіатричного огляду, що підтверджує відсутність у громадянина психічних розладів.

Вважаючи протиправними та нечинними пункти 53,54,56 зазначеного вище Порядку, з тих підстава, що сама постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939 не опублікована у порядку визначеному ч.1 ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», позивач звернувся з даним позовом в суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Так, частиною першою статті 113 Конституції України норми якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Частиною третьою статті 113 Конституції України норми якої узгоджуються із частиною першою статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до пункту 1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності (частина перша статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Таким чином, Уряд України має право видавати нормативно-правові акти на основі та на виконання Конституції і законів у країни, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулюються Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-XII (далі -Закон№3855-XII).

Відповідно до приписів статті 1 Закону №3855-XII визначено, що допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації, а доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Статтею 22 Закону №3855-XII, зокрема, визначено, що допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки.

Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вище повноважень, Кабінетом Міністром України прийнято постанову від 18.12.2013 №939 «Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якій надано гриф обмеження доступу «Для службового користування».

Відповідно до пункту 53 Порядку організації та забезпечення режиму секретності, якщо потреба громадянина у доступі до відомостей, що становлять державну таємницю, не пов`язана з місцем його основної роботи, служби або навчання, питання про надання допуску та доступу до державної таємниці розглядається керівником підприємства, установи, організації за місцем провадження громадянином діяльності, пов`язаної з державною таємницею, який без урахуванням номенклатури посад згідно з Законом України «Про державну таємницю» та цим Порядком, за погодженням відповідного органу СБУ визначає потребу громадянина в роботі із секретною інформацією та форму допуску до державної таємниці на підставі письмової вмотивованої заяви цього громадянина та подання РСО підприємства, установи, організації, де громадянин буде провадити діяльність, пов`язану з державною таємницею.

Для погодження питання щодо надання допуску до державної таємниці керівник підприємства, установи, організації за місцем провадження громадянином діяльності, пов`язаної з державною таємницею, надсилає органу СБУ письмове клопотання та документи, необхідні для прийняття рішення щодо надання доступу громадянину до інформації з відповідним ступенем секретності.

Після здійснення органом СБУ погодження підприємство, установа, організація за місцем провадження громадянином діяльності, пов`язаної з державною таємницею, подає органу СБУ документи, передбачені пунктом 56 цього Порядку, із зазначенням у вмотивованому запиті відомостей щодо такого погодження та додаткової інформації, яка міститься у заяві та поданні, зазначених в абзаці першому цього пункту.

У такому разі облікова картка, зазначена у підпункті 4 пункту 56 цього Порядку, і зобов`язання громадянина щодо збереження державної таємниці зберігаються в РСО підприємства, установи, організації за місцем провадження ним діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

У разі необхідності надання громадянину допуску та доступу до відомостей вищого ступеня секретності, ніж передбачено раніше наданим йому допуском до державної таємниці, не за місцем його основної роботи, служби або навчання підприємством, установою, організацією за місцем провадження громадянином діяльності, пов`язаної з державною таємницею з вищою формою допуску, відповідно до вимог пункту 56 цього Порядку оформляються документи і разом з витребуваною за місцем його основної роботи обліковою карткою, визначеною у підпункті 4 пункту 56 цього Порядку, подаються органу СБУ. При цьому в обґрунтованому запиті зазначається необхідна додаткова інформація.

Після отримання від органу СБУ повідомлення про надання громадянину допуску до державної таємниці вищого ступеня підприємство, установа, організація за місцем провадження ним діяльності, пов`язаної з державною таємницею, надає йому доступ до державної таємниці вищого ступеня секретності та надсилає облікову картку, зазначену у підпункті 4 пункту 56 цього Порядку, із записом про таке надання до підприємства, установи, організації за основним місцем його роботи.

За змістом пункту 54 Порядку організації та забезпечення режиму секретності перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (далі - перелік) за формою згідно з додатком 5, РСО підприємства, установи, організації надається громадянину після доведення йому правил надання відповідей на визначені у цьому переліку питання, можливих наслідків повідомлення недостовірних відомостей про себе, а також отримання письмової згоди на проведення перевірки та обробку його персональних даних у зв`язку з допуском до державної таємниці (далі - правила надання відповідей) за формою згідно з додатком 7.

Під час оформлення документів у зв`язку з наданням допуску до державної таємниці громадянин:

письмово дає відповіді на питання, визначені у переліку, та підписує кожний його аркуш;

подає дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, що відповідають його віку на час оформлення такого допуску;

бере на себе письмове зобов`язання громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці, що складається за формою згідно з додатком 9, і передбачає його письмову згоду на визначені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці та підтвердження того, що він ознайомлений стосовно відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Перелік з відповідями на визначені у ньому питання підписується працівниками РСО та підрозділу кадрового забезпечення підприємства, установи, організації і скріплюється печаткою РСО або печаткою підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 56 Порядку організації та забезпечення режиму секретності для розгляду питання про надання або переоформлення громадянинові допуску до державної таємниці та проведення його перевірки у зв`язку з таким допуском РСО підприємства, установи, організації подає органу СБУ:

1) підписаний керівником підприємства, установи, організації вмотивований запит, у якому:

визначається необхідність надання громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні пункту цього Порядку та порядковий номер у номенклатурі посад, а також форми допуску та кількість працівників, яким за цим порядковим номером у номенклатурі посад передбачено надання допуску до державної таємниці і вже надано такий допуск (крім випадків, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 52 і пунктом 53 цього Порядку);

викладається отримана під час співбесіди з громадянином попередня інформація, що може мати значення для прийняття рішення про надання йому допуску до державної таємниці;

зазначаються відомості, що підтверджують відсутність у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, згідно з переліком, затвердженим МОЗ та СБУ, з посиланням на документ, виданий спеціалізованим медичним закладом про проходження відповідного психіатричного огляду;

2) правила надання відповідей, складені на одному аркуші розміром 210 х 297 міліметрів та підписані громадянином, з його фотокарткою, які засвідчуються підписом працівника РСО, скріпленим печаткою РСО або підприємства, установи, організації;

3) засвідчений в установленому порядку перелік з відповідями громадянина на визначені у цьому переліку питання;

4) облікову картку громадянина про надання допуску та доступу до державної таємниці, складену за формою згідно з додатком 6 (далі - облікова картка), яка виготовляється з цупкого паперу розміром 210 х 297 міліметрів та реєструється у журналі реєстрації облікових карток громадян про надання допуску та доступу до державної таємниці, який ведеться за формою згідно з додатком 10, та попередні облікові картки, які містять дані про раніше надані (скасовані) йому такі допуски. На зворотному боці облікової картки друкарським способом зазначається прізвище, ім`я та по батькові громадянина, форма допуску до державної таємниці, які передбачається надати;

5) картку результатів перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці, складену за формою згідно з додатком 8, яка виготовляється з цупкого паперу розміром 105 х 148 міліметрів та реєструється у журналі реєстрації карток результатів перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці, який ведеться за формою згідно з додатком 11.

Облікова картка та картка результатів перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці заповнюються друкарським способом працівником РСО підприємства, установи, організації, що подає органу СБУ документи для оформлення громадянину допуску до державної таємниці.

У разі коли в обліковій картці не вистачає місця для подальшого внесення до неї даних про громадянина, заводиться нова облікова картка, яка реєструється за новим обліковим номером у журналі реєстрації облікових карток громадян про надання допуску до державної таємниці та зберігається разом з попередньою обліковою карткою. Зміни до облікових карток, які зберігаються в РСО підприємства, установи, організації, вносяться тільки працівниками РСО.

У журналі реєстрації облікових карток громадян про надання допуску до державної таємниці реєструються облікові картки, що оформлюються РСО, а також облікові картки, отримані за запитами з інших підприємств, установ, організації.

Гриф обмеження доступу зазначеним у цьому пункті документам надається відповідно до вимог законодавства.

Документи, які за змістом та формою не відповідають вимогам цього Порядку, пошкоджені або надіслані не за адресою, повертаються відправнику без опрацювання.

За вимогою органу СБУ підприємство, установа, організація додатково надає відповідні документи або їх засвідчені копії, необхідні для проведення перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці.

Таким чином, Постанова №939 була прийнята Урядом України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Прийняття Постанови №939 зумовлено особливим режимом доступу до конкретної інформації шляхом надання відповідного дозволу з метою збереження відомостей, що становлять державну таємницю та запобігання нанесення шкоди національній безпеці України.

Щодо доводів апелянта про необхідність офіційного опублікування Порядку організації забезпечення режиму секретності та порушення пункту 5 Указу Президента від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, пунктом 2 параграфу 33 Регламенту Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 201 1 року № 1156) (далі - Регламент) визначено, що розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Відповідно до пункту 2 параграфу 31 Регламенту постанови Кабінету Міністрів або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом (з грифом «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості» або «Для службового користування»), не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо такими постановами не встановлено пізніший строк набрання ними чинності.

Крім того, пунктом 7 Указу Президента від 10.06.1997 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» визначено, що акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням доведем надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються доведення ними до відома підприємств, установ. Організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України може не публікуватися за рішенням відповідного органу, якщо він відповідає одній з таких ознак: 1) не має загального значення; 2) не має нормативного характеру.

Наразі, колегія суддів зазначає, що акт має загальне значення, якщо його відповідні положення чи норми застосовні до широкого кола осіб або мають важливе значення для суспільства в цілому.

Однак, в даному випадку Порядок організації та забезпечення режиму секретності не може бути визнаним актом загального значення, оскільки його положення застосовуються лише до конкретно визначених суб`єктів правовідносин, які мають відношення до державної таємниці та забезпечення національної безпеки.

Тобто, ці вимоги обмежені в застосуванні і не мають загального значення для широкого кола осіб або для суспільства в цілому.

Отже оскільки, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 не є актом загального значення, то її оприлюднення може здійснюватися шляхом безпосереднього доведення її до відома обмеженого кола заінтересованих осіб, у порядку, визначеному пунктом 7 Указу №503/97.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних положень, Постанова №939 не підлягає опублікуванню, оскільки зазначеній постанові було присвоєно гриф «Для службового користування» та не є актом загального значення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність офіційного опублікування оскаржуваних норм Порядку організації та забезпечення режиму секретності не свідчить про їх протиправність.

Щодо правомірності присвоєння грифу «Для службового користування», колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Наразі, частинами першою, третьою статті 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Так, Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» згідно з якою інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Також, частиною першою статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов?язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «Для службового користування».

Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (частина друга статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Пунктом 8 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. №736 (далі - Типова Інструкція) передбачено, що документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф «Для службового користування».

Пунктом 9 Типової інструкції передбачено, що питання щодо необхідності присвоєння документу грифа «Для службового користування» вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ, відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої статті б та статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Окрім того, відповідно до пункту 85 Типової інструкції забороняється використовувати службову інформацію, що міститься в документах з грифом «Для службового користування», для відкритих виступів або опублікування у засобах масової інформації та демонструвати такі документи на стендах, у вітринах на відкритих виставках або в інших громадських місцях.

Пунктом 87 Типової інструкції передбачено, що рішення про скасування грифа «Для службового користування» чи його підтвердження приймається комісією з питань роботи із службовою інформацією установи - розробника документа або відповідною комісією установи-правонаступника чи установи вищого рівня, якщо установа - розробник документа припинила свою діяльність.

Пунктом 7 частини першої статті 24 Закону України «Про службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та інших актів законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України.

Так, колегією суддів встановлено, що гриф «Для службового користування» Порядку організації та забезпечення режиму секретності було присвоєно розробником проекту - Службою безпеки України.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама сутність грифу «Для службового користування» зводиться до того, що існує перешкода чи додаткова умова в отриманні подібного роду інформації.

В даному випадку, Порядок організації та забезпечення режиму секретності встановлює загальні вимоги до організації та забезпечення режиму секретності, а також визначає процедуру ведення обліку, виготовлення, користування. зберігання, пересилання матеріальних носіїв секретної інформації. Метою його прийняття є збереження в таємниці всіх тих відомостей, що віднесені до державної таємниці і розголошення яких може нанести шкоду інтересам держави.

Отже, в контексті наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що обмеження доступу до відомостей цього Порядку є обґрунтованим, оскільки розголошення правил про те, як саме забезпечується режим секретності, необмеженому колу осіб може сприяти витоку інформації з обмеженим доступом.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку право позивача на інформацію не порушено, оскільки останньому Державним бюро розслідувань листом від 04.08.2021 №10-14/1304 було надано інформацію щодо оскаржуваних положень Порядку та відповідні документи, що необхідні для реалізації права на допуск до державної таємниці.

Так, зі змісту вказаного листа вбачається, що Державним бюро розслідувань було запропоновано з`явитися до Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації Державного бюро розслідувань з метою оформлення необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що твердження позивача про те, що оскаржувані пункти Порядку організації та забезпечення режиму секретності покладають на громадян додаткові обов`язки та суперечать вимогам положення частини сьомої статті 22 Закону №3855-XII не відповідають дійсності, адже такі лише уточнюють та конкретизують порядок взаємодії зі Службою безпеки України у процесі надання допуску до державної таємниці.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 07.10.2024р.)