Постанова

від 08.10.2024 по справі 560/4308/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4308/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

08 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Геберіт Керамік Продакшн» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Геберіт Керамік Продакшн» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці від 25.09.2023 UA400000/2023/000247/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.09.2023 UA400030/2023/000102.

Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" 6056,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.04.2022 між приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (покупець) та Geberit Produktions GmbH (продавець) укладений договір поставки №104, предметом якого була поставка позивачу товару , зазначеного в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (пункт 1.1. контракту) та на підставі окремих замовлень покупця (пункт 4.1. контракту).

На виконання контракту на адресу покупця у вересні 2023 року направлений товар відповідно до інвойсу від 18.09.2023 №4300443224, сформованого на підставі замовлення покупця від 05.06.2023 №БФ000001558, а саме змивна клавіша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 9,69 євро за одиницю (672 штуки) та інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic артикул (895.125.00.0) за ціною 66,54 євро за одиницю (672 штуки).

З метою митного оформлення товару за замовленням покупця від 05.06.2023 №БФ000001558 позивач подав до Хмельницької митниці митну декларацію від 25.09.2023 №23UA400030003581U8, в якій товар задекларований у митний режим "імпорт". Долучив пакувальний лист від 18.09.2023 №601893520, рахунок-фактуру (інвойс) від 18.09.2023 №4300443224, автотранспортну накладну б/н від 18.09.2023, декларацію про походження товару від 18.09.2023 №4300443224, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 18.09.2023 № РТ-0001868, розрахунок ціни (калькуляція), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 01.04.2022 №104, договір (контракт) про перевезення від 17.05.2021 № GKP-RT-17-05-21, договір (контракт) про перевезення від 28.12.2022, договір (контракт) про перевезення від31.08.2023 №060/23П, замовлення від 05.06.2023 №БФ000001558, заявку на перевезення від 18.09.2023 №18/09, митну декларацію країни відправлення №MRN23DE940415956635B0, інші документи.

25.09.2023 відповідач просив надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Листом від 25.09.2023 фахівець з митного оформлення повідомив, що надав митному органу вказані документи та долучив платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05/09/2023 №160. Вказав, що інших документів надати немає можливості.

Розглянувши подані документи, відповідач надіслав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації №UA400030/2023/000102 та прийняв рішення про коригування митної вартості від 25.09.2023 №UA400000/2023/000247/2, в якому зазначено, що відсутні окремі документи, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме додаток до договору GKP-RT-17-05- 21 та документи, передбачені договором 060/23П. Подані документи не місять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості: комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування з Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком ціни на страхування вантажу, передбаченого договором перевезення; комісійної винагороди експедитора, визначеної розрахунком на перевезення, оскільки експедиційні послуги надаються протягом всього маршруту перевезення; містять відомості про вартість перевезення транспортні витрати місця відвантаження до кордону України становлять 37,48 грн/км, та від місця перетину митного кордону України до м. Славута, як такі що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 70,94 грн/км. Таким чином, витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування. У митного органу наявні обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються і за ціною 17.62 євро/шт. При цьому, товари що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 9,69євро/шт. Вважає, що експортер, контрагент, виробник та імпортер товару пов`язані між собою в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, а тому до митної вартості має бути додана передбачена частиною 10 статті 58 МК України складова митної вартості - відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця. Джерелом числового значення митної вартості є вартість ідентичного товару за МД від 15.09.2023 №23UA100060422640U6 (17.62 євро/шт х 672шт = 11840.64 евро), подані до митного оформлення документи що містять відомості про витрати на транспортування (1390.64/38.898=35.75євро). Таким чином вартість товару складає 11840,64 + 35.75=11876.39 Євро, або 49.64 євро/кг.

Вважаючи зазначене рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має, зокрема, містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №826/11710/17.

Згідно з пунктом 1.2 контракту сторони домовились, що погоджені та підписані специфікації можуть бути змінені тільки шляхом письмової згоди Сторін. Тобто, положення пункту 1.2 контракту не відносяться до числових значень складових митної вартості, а регламентують тільки процедуру внесення змін в документи. Числові значення складових митної вартості зазначаються в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (пункт 1.1 контракту) та на підставі окремих замовлень покупця (пункт 4.1 контракту). При цьому, відповідачу для митного оформлення були надані інвойс №4300443996 від 03.11.2023 та замовлення покупця №БФ000002514 від 29.08.2023. Тому доводи відповідача про те, що пунктом 1.2 контракту від 01.04.2022 №104 передбачені специфікації до контракту, які до митного оформлення не надаються, суд вважає безпідставними.

Митний орган вказує, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, оскільки заявлена ціна товару - 9,69 Євро/шт. не відповідає наявній у митного органу інформації про ціну подібних товарів (з тим же артикулом) 17,62 євро/шт, митне оформлення якого здійснювалось на іншій митниці.

Разом з тим, відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Такий правовий підхід застосовується Верховним Судом в постанові від 13.03.2018 у справі №804/5688/16.

Приписами частини 13 статті 58 МК України визначено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно з частиною 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Письмове обґрунтування митним органом декларанту не надавалось, натомість заповнення митним органом графи 33 рішення про коригування митної вартості, не є заміною або тотожністю таких пояснень.

Положеннями МК України не передбачено можливість відступу від основного методу визначення митної вартості лише за обставин того, що митна вартість імпортованого товару є нижчою за ціни іншого подібного товару.

Суд зазначає, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнені у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Стосовно тверджень відповідача, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості, зокрема: вартість навантаження, витрат на страхування, суд враховує, що позивач отримує товар згідно договору поставки № 104 від 01.04.2022, який надавався для митного оформлення та який в не є посередницьким договором, а тому не може передбачати комісійну винагороду посередника.

Крім того, при митному оформленні позивач для договору поставки №104 від 01.04.2022 року використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія Geberit Produktions GmbH, яка є продавцем товару згідно вищезазначеного контракту та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 Митної декларації.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» під кодом 4100 зазначається: Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Тобто, вищезазначене кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів.

Таким чином, твердження відповідача, про необхідність підтверджувати взаємовідносини саме з виробником товару не відповідають вимогам законодавства.

Згідно з договором поставки від 01.04.2022 №104 компанія Geberit Produktions GmbH є саме, продавцем (власником) товару, що постачається позивачу, а тому саме цей договір доданий для митного оформлення та всі витрати продавця вже включені в ціну товару згідно умов поставки FCA Пфуллендорф Німеччина" (Incoterms 2020), а розрахунок ціни №115.107.21.1 до інвойсу №4300443996 від 03.11.2023 складений саме продавцем товару Geberit Produktions GmbH.

Щодо витрат на навантаження слід звернути увагу, що згідно умов договору поставки від 01.04.2022 №104 (пункт- 4.1.) зазначена умова поставки FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020).

Згідно умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий Покупцем, якщо названі місцем є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020).

Разом з тим, на підтвердження витрат на транспортування від Швейцарії до Німеччини, суд враховує, що відповідно до умов договору поставки від 01.04.2022 №104 (пункт 4.1.) зазначена умова поставки FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Таким чином, вимоги відповідача надати підтвердження транспортування від Швейцарії до Німеччини не відповідають вищенаведеним умовам поставки, в яких чітко зазначено місце поставки - Пфуллендорф (Німеччина).

Щодо відсутності додатку до договору GKP-RT-17-05-21 від 17.05.2021, суд враховує що вказаний документ подавався, що підтверджується у картці відмови.

Договором перевезення від 17.05.2021 № GKP- RT-17-05-21, укладеного між позивачем та ПП "РІО-ТРАНС", заявкою на перевезення №18/09 від 18.09.2023, і розрахунком ціни - не передбачений обов`язок по страхування вантажу. Також страхування не передбачене і контрактом поставки №104 від 01.04.2022 року. Таким чином, страхування вантажу не проводилось, а тому твердження митного органу стосовно включення до митної вартості такої складової, як страхування, суд вважає необгрутованими.

Стосовно комісійної винагороди експедитора, визначеної рахунком на перевезення, то в рахунку на перевезення відсутні послуги експедитора, тобто такі послуги не надавались, а тому до митної вартості не може додаватись вартість послуг, які не надавались позивачу.

Щодо зауважень відповідача, що витрати на транспортування до митного кордону нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, суд зазначає, що таке тверджень є оціночним та стосується питання ціонутворення, а не складових митної вартості товарів.

Посилання відповідача на те, що у митного органу є обґрунтовані сумніви що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо дійсної вартості товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджені документально.

Отже, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу.

Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.