Рішення

від 07.10.2024 по справі 699/39/24

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/39/24

Номер провадження № 2/699/127/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді ЛітвіновоїГ.М., за участю секретаря судового засідання Сміян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Сапейка Костянтина Яковича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов вищевказаний позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Сапейка Костянтина Яковича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позов обґрунтовано тим, що громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 на підставі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2021 у справі № 699/939/20 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0257 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черкаського району, Черкаської області.

Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0141 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2021, номер відомостей про речове право 43768739.

Набувши 30.08.2021право власності на указану земельну ділянку, відповідач протягом встановленого законодавством України річного строку не відчужив земельну ділянку, а тому прокурор вважає, що право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави у даній справі, прокурор посилається на те що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, наділене повноваженнями щодо подання до суду позову про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Смілянською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було скеровано запит за №52/3-2667 вих-23 від 27.04.2023 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів стосовно відчудження у ОСОБА_1 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не була відчужена ним протягом року та у випадку невжиття таких заходів, повідомлення причин, які цьому перешкоджали.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 09.05.2023, наданого у відповідь на запит Смілянської окружної прокуратури, вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися з позовом про конфіскацію земельної ділянки, внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору.

На виконання абзацу 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Смілянська окружна прокуратура 25.12.2023 повідомила Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про звернення до суду з позовною заявою.

Прокурор вважає, що його звернення в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: недопущення володіння іноземним громадянином земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав; недотримання відповідачем вимог законодавства України порушує, також публічні інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері.

Посилаючись на викладене, прокурор просив припинити громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт: № НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВВС у м. Гродно 14.07.1999; ідент.код НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,0257 га з кадастровим номером 7122510100:25:001:0141, розташованої на території Корсунь-Шевченківської ОТГ Черкаського району Черкаської області, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2021 за № 43768739, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2446517271225, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Стягнути з ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати зі сплати судового збору на користь Черкаської обласної прокуратури.

Ухвалою судді від 19.02.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - співвласника земельної ділянки, 1/2 частину якої просить конфіскувати на користь держави прокурор.

Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не зявилися. Від прокурора надійшла заява, у якій вона наполягала на задоволенні позовних вимог. Розгляд справи просила здійснювати у її відсутність.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області направило до суду заяву, у якій просить задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи без участі представника Головного управління (а.с.158-159).

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися без пояснення причин своєї неявки, відповідач відзив на позов, а третя особа пояснення до суду не надали.

У судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила його задовольнити, надала пояснення, анлогічні викладеним у позовній заяві.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Як вбачається з інформаційної довідки №325870744 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.03.2023 відповідач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0141 площею 2,0257 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2446517271225, номер відомостей про речове право 43768739, право власності на яку зареєстровано за ним у вказаному реєстрі 30.08.2021 на підставі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 22.03.2021 у справі №699/939/20. Зазначено, що ОСОБА_1 на дату державної реєстрації за ним права власності на указану земельну ділянку був іноземцем - громадянином Республіки Білорусь на підставі національного паспорта іноземця серія та номер КН0388059, виданий 14.07.1999, видачник Міністерство внутрішніх справ, країна громадянства:Республіка Білорусь. Власником іншої 1/2 частини цієї земельної ділянки є ОСОБА_2 , громадянин України (а.с.13-14).

Прокурор надав суду докази на підтвердження тих обставин, що у подальшому після набуття у порядку спадкування на підставі рішення суду права власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0141 відповідач своє іноземне громадянство не змінював.

Так, Смілянською окружною прокуратурою скеровано запит за №52/3-1 2668вих-23 від 27.04.2023 до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області з метою отримання інформації про те, чи звертався ОСОБА_1 з питань набуття громадянства України або його припинення, чи володіє паспортом громадянина України, іншими документами, що підтверджують особу та громадянство України (а.с.32).

Відповідно до листа Управління Державної міграційної служби в Черкаській області від 03.05.2023, наданого у відповідь на запит Смілянської окружної прокуратури, останній з приводу надання дозволу на імміграцію, документування посвідкою на постійне/тимчасове місце проживання, паспортом громадянина України, встановлення належності до громадянства України не звертався (а.с.33).

Згідно з долученою до позовної заяви технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вищеуказана земельна ділянка розташована в адмінмежах Корсунь-Шевченківської міської ради (за межами населеного пункту), її цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.19-31).

За відомостями поземельної книги відділу у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відкритої 17.07.2017, у ній за ОСОБА_1 обліковується на праві спільної часткової власності 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0141, про що записи було внесено 04.09.2021 за № 005 та 04.05.2023 за №006. Власником іншої 1/2 частина указаної земельної ділянки записано ОСОБА_2 (а.с.57-61).

Відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності не відчужена 1/2 частина земельної ділянки площею 2,0257 га, кадастровий номер 7122510100:25:001:0141, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2446517271225, розташованої в адмінмежах Корсунь-Шевченківської міської ради (за межами населеного пункту), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд виснує таке.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 164 від 24.02.2023) (надалі за текстом Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 8 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області відповідно до пп. 33 п. 4 Положення організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а тому відповідно до положень ст. 145 ЗК України наділене правом на подання такого роду позовів.

Оскільки у відповіді на лист Смілянської окружної прокуратури від 27.04.2023 № 52/3-2667вих-23 ГУ Держгеокадастру в Черкаській області зазначило про неподання позову у зв`язку з відсутністю фінансування (а.с.17-18), при цьому не заперечило з приводу вжиття прокуратурою заходів щодо звернення з позовною заявою до суду з вказаного питання (а.с.158-160), суд вважає, що прокуратура реалізуючи покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави, правомірно звернулася до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання по суті спору суд зазначає таке.

Громадянство Республіки Білорусь відповідача зумовлює наявність іноземного елемента у спірних правовідносинах, а тому першочергово мають застосовуватися положення закону України «Про міжнародне приватне право».

За змістом п. 2 ч. 1 ст.1 закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Згідно із ч. 1 ст. 38 закону України «Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ч. 1 ст. 39 закону України "Про міжнародне приватне право").

Право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, визначається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб (ч. 2 ст. 39 закону України "Про міжнародне приватне право").

Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (ч. 1 ст. 40 закону України "Про міжнародне приватне право").

Оскільки спірне нерухоме майно розташоване на території України та зареєстроване в Україні, до спірних правовідносин має застосовуватися право України.

Щодо підсудності, то дана справа підсудна судам України в силу положення п. 1 ч. 1 ст. 77 закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якого підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно іч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч.1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 10 ч.1ст.346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до п.п.«в» ч.1 ст.143 ЗК України здійснюється у судовому порядку в разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч.ч.1, 2, 4 ст. 145 ЗК України в редакції Закону № 552-IX від 31.03.2020, чинній на час звернення з позовом до суду).

Таким чином, оскільки відповідачем протягом року з часу переходу права власності на спірну земельну ділянку вона не відчужена, право власності на неї слід припинити примусово шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням відповідачу виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіксаціїї, прокурор просив припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, при цьому не ставив питання про виплату відповідачу компенсації.

Суд дійшов висновку про небхідність задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд ураховує, що примусова конфіскація спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості не відповідає приписам ст. 145 ЗК України (у редакції Закону № 552-IX від 31.03.2020, чинній на час звернення з позовом до суду) та буде порушенням права власності, а отже суд має вирішити це питання під час ухвалення рішення.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0141, площею 2,0257 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Корсунь-Шевченківської ОТГ Черкаського району Черкаської області, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2021 за №43768739, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2446517271225, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, з вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684,00 (дві тисячи шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників:

Особа,яка подалапозов: заступник керівника Смілянської окружної прокуратури Костянтин Сапейко, адреса місцезнаходження прокуратури: вул. Ю. Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ЄДРПОУ02911119, інші дані суду не відомі.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ЄДРПОУ 39765890, адреса місцезнаходження: вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000, інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Білорусь, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВВС у м. Гродно 14.07.1999, інші дані суду не відомі.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.

СуддяЛітвінова Г.М.