Рішення

від 21.02.2024 по справі 183/275/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/275/22

№ 2/183/199/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

19 січня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в якому просив: розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,82 га (кадастровий номер 1223281000:02:003:0002), без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру держаного земельного кадастру за № 04:10:126:03531 від 17 грудня 2010 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді без номеру від 17 квітня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), Додатковій угоді без номеру від 24 грудня 2019 року (про заміну сторони в зобов`язанні), укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» (ЄДРПОУ 30195842), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» (ЄДРПОУ 41102163), а також вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОЕ № 760412 від 12 грудня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. за реєстровим № 436 належить земельна ділянка площею 2,82 га, кадастровий номер 1223281000:02:003:0002, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 2,82 га, кадастровий номер 1223281000:02:003:0002, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано 19 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50340210 від 19 грудня 2019 року, номер запису про право власності: 34753849, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193967953 від 19 грудня 2019 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_3 успадкував після смерті матері ОСОБА_4 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 080321, виданого 05 липня 2001 року Василівською сільською радою народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення Василівської сільської ради № 13 від 12 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16029 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 липня 2018 року за р.№ 1598582712232 (номер запису про право власності: 27043250).

За життя між спадкодавцем ОСОБА_4 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру та дати (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 17 грудня 2010 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Держаного земельного кадастру за № 04:10:126:003531.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,82 га терміном на 14 (чотирнадцять) років, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 3,0% від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13.09.2002 року, що становить 1164,80 грн. за один рік.

Договором у п. 2.2. абз. 3 передбачено, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.

Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (абз. 5 п. 2.2 Договору).

Згідно з абз. 4 п. 2.2 Договору, Орендар гарантує продаж Орендодавцю зерна різного та іншої сільськогосподарської продукції.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Договору «Відповідальність сторін» Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 38826,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди спадкодавець ОСОБА_5 в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ АФ «Олімпекс-Агро».

17 квітня 2018 року між спадкодавцем ОСОБА_4 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 17.04.2018 року, зі згоди спадкодавця ОСОБА_4 (Орендодавця) відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» передає, а відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 17.04.2018 року сторони погодили: продовжити термін дії Договору оренди до 31 грудня 2028 року; збільшити розмір орендної плати у грошовій формі в розмірі 7,5% від грошової оцінки землі, що становить 8116,11 грн. за один рік, а також орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснює безкоштовну культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі попередньої заяви Орендодавця. Орендар як податковий агент з орендної плати повинен утримувати податки (збори), передбачені чинним законодавством (п. 4.2 цієї Угоди).

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 17.04.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Таким чином, у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

24 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони в зобов`язанні), згідно якої останній став новим Орендодавцем за Договором оренди землі, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_4 та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Отже, позивач ОСОБА_3 , успадкувавши після смерті матері ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,82 га, набув прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки, та став новим Орендодавцем.

Однак, починаючи з 2019 року позивач не отримував орендну плату за користування його земельною ділянкою в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної земельної ділянки та поставки 1 тони соломи до її садиби.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за Договором оренди земельної ділянки в частині надання вказаних послуг, є грубим порушенням його прав, оскільки він не отримав ті блага, на які розраховував, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

У відзиві представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що заборгованість за 2018-2022 роки товариством сплачена в повному обсязі, а тому підстав для розірвання Договору оренди землі немає. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи зазначив, що Договором оренди землі з урахуванням змін та доповнень, викладених в Додаткових угодах передбачено надання відповідних послуг на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем, однак позивач з відповідною заявою про надання цих послуг до товариства не звертався.

У відповіді на відзив представник позивача посилалася на обставини, викладені в позові, наполягала на задоволенні позову. Вказує на те, що позивач звертався до відповідача з відповідними заявами на надання послуг з обробітку земельної ділянки та поставки соломи, ці заяви містяться в матеріалах справи, однак сама процедура подачі цих заяв не передбачає їх реєстрацію, в той час як умовами спірного договору чітко передбачено надання Орендарем даних послуг.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях. Наполягала на задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначила що заборгованість по орендній платі в грошову виразі за 2018-2021 роки відсутня, в той час як у 2019-2020 роках послуги з оранки, культивації та поставки соломи позивачу не надавалась. В подальшому звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» - Руднєва І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що заборгованість за 2018-2022 роки товариством сплачена в повному обсязі, а тому підстав для розірвання Договору оренди землі немає. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи посилалася на те, що Договором оренди землі з урахуванням змін та доповнень, викладених в Додаткових угодах передбачено надання відповідних послуг на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем, однак позивач з відповідною заявою про надання цих послуг до товариства не зверталася. В подальшому звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання відзиву у встановлений законом строк не скористався.

Враховуючи, що у справі беруть участь декілька відповідачів, при цьому представника відповідача ТОВ «АП «Придніпровське» було заслухано в судовому засіданні, зокрема від останнього подано відзив з долученими доказами, суд вважає відсутні підстави для ухвалення заочного рішення.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши надані останніми докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОЕ № 760412 від 12 грудня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. за реєстровим № 436 належить земельна ділянка площею 2,82 га, кадастровий номер 1223281000:02:003:0002, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 2,82 га, кадастровий номер 1223281000:02:003:0002, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано 19 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50340210 від 19 грудня 2019 року, номер запису про право власності: 34753849, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193967953 від 19 грудня 2019 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_3 успадкував після смерті матері ОСОБА_4 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 080321, виданого 05 липня 2001 року Василівською сільською радою народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення Василівської сільської ради № 13 від 12 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16029 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 липня 2018 року за р.№ 1598582712232 (номер запису про право власності: 27043250).

Встановлено, що за життя між спадкодавцем ОСОБА_4 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру та дати (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 17 грудня 2010 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Держаного земельного кадастру за № 04:10:126:003531.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,82 га терміном на 14 (чотирнадцять) років, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 3,0% від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13.09.2002 року, що становить 1164,80 грн. за один рік.

Договором у п. 2.2. абз. 3 передбачено, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.

Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (абз. 5 п. 2.2 Договору).

Згідно з абз. 4 п. 2.2 Договору, Орендар гарантує продаж Орендодавцю зерна різного та іншої сільськогосподарської продукції.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Договору «Відповідальність сторін» Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 38826,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди спадкодавець ОСОБА_5 в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ АФ «Олімпекс-Агро».

Встановлено, що 17 квітня 2018 року між спадкодавцем ОСОБА_4 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 17.04.2018 року, зі згоди спадкодавця ОСОБА_4 (Орендодавця) відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» передає, а відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 17.04.2018 року сторони погодили: продовжити термін дії Договору оренди до 31 грудня 2028 року; збільшити розмір орендної плати у грошовій формі в розмірі 7,5% від грошової оцінки землі, що становить 8116,11 грн. за один рік, а також орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснює безкоштовну культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі попередньої заяви Орендодавця. Орендар як податковий агент з орендної плати повинен утримувати податки (збори), передбачені чинним законодавством (п. 4.2 цієї Угоди).

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 17.04.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Таким чином, у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Встановлено, що 24 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони в зобов`язанні), згідно якої останній став новим Орендодавцем за Договором оренди землі, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_4 та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

У відповідності дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4ст. 32 Закону України "Про оренду землі"перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 3ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Отже, 19 грудня 2019 року позивач ОСОБА_3 , набувши право власності на земельну ділянку площею 2,82 га, кадастровий номер 1223281000:02:003:0002, набув прав та обов`язків за Договором оренди землі, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_4 та відповідачем ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро», та став новими Орендодавцем.

Як зазначено вище, укладений Договір (п. 2.2. Договору оренди), з урахуванням змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді без номеру та дати, зареєстрованій 17.12.2010 року за № 04:10:126:03531, визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 3,0% від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином, сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

В подальшому, з урахуванням Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року, сторони погодили розмір орендної плати в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.289.1ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Суд враховує, що між позивачем і відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» зобов`язання з оренди землі виникли з 2018 року.

Сторона позивача в судовому засіданні посилалася на те, що відповідачами у період з 2019-2020 роки не здійснювалася безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця та не надавалися послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га у виді оранки та культивації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що заборгованість по орендній платі за 2018-2022 роки в грошову вигляді відсутня, що підтверджується відомостями на виплату готівки та платіжними дорученнями.

В той же час, в матеріалах справи відступні докази, що відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» за вказаний період здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача та поставка соломи до садиби орендодавця за цей період.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті4, частини першої статті5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 3 ч. 1ст.3 ЦК Українивизначає однією з загальних засада цивільного законодавствасвободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3ст.6 ЦК України).

Частина 1ст. 14 ЦК Українивизначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зіст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно дост.1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.5ст. 6 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, 2ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі»відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст.21,22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5статті 24 Закону України «Про оренду землі»встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннямист. 31 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом . Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141,143 ЗКУ), систематична несплата орендної плати (ст.141 ЗКУ).

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першоїстатті 782 ЦК Українинаймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: « враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність ознак систематичної несплати відповідачем орендної плати, оскільки відповідач сплачував орендну плату в грошовій формі за погодженням із позивачем в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та копіями відомостей про виплату орендної плати.

Суд зауважує, що Договором оренди земельної ділянки, з урахуванням внесених змін, викладених в Додаткових угодах, не передбачено обов`язку відповідача щорічно, або у певний період (періоди) року здійснювати поставку соломи до садиби орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця. Договором передбачено послуги транспортування соломи (завезення), а не надання її у певній кількості.

Так, відповідно до Додаткової угоди від 17.04.2018 року до Договору оренди орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8116,11 грн. за рік, а також Орендар зобов`язується проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.

Тобто, виконання вказаних дій за договором проводиться за ініціативою Орендодавця, у випадку придбання соломи останнім, чи здобуття її у будь-який інший спосіб та у разі, якщо Орендодавець має намір здійснити безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача ТОВ «АП «Придніпровське» про те, що безкоштовне завезення соломи до садиби, безкоштовна оранка та/або культивація присадибної земельної ділянки Орендодавця здійснюється Орендарем на підставі відповідної заяви; процедура подання таких заяв безпосередньо у Договорі оренди не передбачена, однак є загальновідомою для Орендодавців.

В матеріалах справи відсутні докази відмови (або не реагування) відповідача ТОВ «АП «Придніпровське» у виконанні умов Договору оренди щодо безкоштовного завезення соломи до садиби позивача, безкоштовної оранки та/або культивації присадибної земельної ділянки Орендодавця. Належних доказів звернення позивача до відповідача із заявою на завезення соломи, обробітку присадибної ділянки суду також не надано.

Надані стороною позивача заяви щодо звернення ОСОБА_3 до відповідача ТОВ «АП «Придніпровське» із заявами на завезення соломи, обробітку присадибної ділянки, суд вважає неналежними доказами, оскільки такі заяви не підтверджують, як звернення позивача до відповідача, так і отримання відповідачем вказаних заяв.

Враховуючи вищевикладене, встановивши, що Додаткова угода від 17.04.2018 року містить вимогу щодо звернення Орендодавця до Орендаря із письмовою заявою щодо завезення соломи, обробітку присадибної ділянки, враховуючи відсутність факту звернення позивача до відповідача із даною заявою у оспорюваний період, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо невиконання відповідачем умов Договору оренди в частині надання вказаних послуг.

Суд погоджується з твердженнями сторони відповідача, що між позивачем та ТОВ «АП «Придніпровське» було погоджено порядок виконання встановленого договором обов`язку відповідача проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, здійснення ним оранки та культивації присадибної ділянки, а тому виконання таких дій має відбуватися у спосіб, який визначений у Додатковій угоді від 17.04.2018 року, тобто на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем, на підтвердження яких позивач не надала належних доказів, оскільки безкоштовна доставка придбаної нею соломи чи виконання інших робіт (оранка, культивація присадибної ділянки) неможлива без волевиявлення позивача та доведення його до відома Орендаря.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 18 квітня 2018 року (справа № 183/3993/16) та від 28 листопада 2018 року (справа № 183/1526/17).

При цьому суд відхиляє посилання позивача на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, стосовно наслідків невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формі, оскільки правовідносини сторін у даній справі, відрізняються від правовідносин у наведеній представником позивача справі, у якій Верховний Суд встановив, що «такі звернення не передбачені умовами договору», а відтак правовідносини у справах не є подібними.

Відтак, з огляду на відсутність доказів подання відповідних письмових заяв орендарю, суд вважає недоведеним факт невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формах.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниу разі відмови в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_3 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», ЄДРПОУ 41102163, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21 лютого 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький