Рішення

від 30.09.2024 по справі 496/4391/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4391/24

Провадження № 2-о/496/136/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Черних Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Задорожна О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом з ОСОБА_3 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь заявника - ОСОБА_3 . З 2016 року заявник постійно проживав з дідусем, доглядав його, вели спільне господарство. Похованням ОСОБА_3 займався ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 08.08.2016 року, яким заповів заявнику земельну ділянку площею 3,33 га., кадастровий номер 5121081700:01:001:0132, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 після смерті дідуся - ОСОБА_3 звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не доведено факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті та було рекомендовано звернутися до суду. Встановлення факту, про який просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надасть заявнику можливість оформити право на спадщину. У зв`язку з викладеним, заявник звернувся до суду з вказаною заявою.

Заінтересована особа ОСОБА_2 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_1 є її сином та онуком ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 08.08.2016 року, яким заповів своєму онуку - ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,33 га., кадастровий номер 5121081700:01:001:0132, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з початку 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_3 та займався його похованням. ОСОБА_2 заяву ОСОБА_1 визнала та вважала такою, що підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, але представник заявника - адвокат Задорожна О.В. надала письмову заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності заявника та представника, на задоволенні заяви наполягала.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Судом, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00021758691 від 26.12.2018 року.

Причиною смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є серцево-судинна недостатність, що зазначено у довідці про причину смерті №44 від 24.12.2018 року.

Відповідно до заповіту від 08.08.2016 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області Рибачок А.Ю., ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 3,33 га., кадастровий номер 5121081700:01:001:0132, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно акту №30 від 17.11.2023 року, складеного депутатом Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області Ясінковською Г.В., за участю сусідів, ОСОБА_1 дійсно проживав однією сім`єю та вів спільне господарство зі своїм дідусем - ОСОБА_3 з 2016 року по день смерті дідуся - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проживав однією сім`єю та вів спільне господарство з дідусем ОСОБА_3 , з 2016 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначено у довідці Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області №1080 від 20.11.2023 року.

З матеріалів спадкової справи №584/2023, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 17.10.2023 року ОСОБА_1 звертався до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 .

Листом №3111/02-14 від 18.10.2023 року державний нотаріус Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , роз`яснено право на звернення до суду з питання продовження строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , або встановлення факту проживання на момент смерті зі спадкодавцем та прийняття спадщини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюються факти, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до абз.3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року). Отже, законодавець, в даному випадку, висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Надані заявником докази, суд визнає належними, допустимими та достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За такихобставин,оскільки закономне визначеноіншого,крім судовогопорядку встановленняфакту постійногопроживання зіспадкодавцемна час відкриття спадщини, і факт, який просить встановити заявник, підтверджується письмовими доказами та має юридичне значення, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене,заява ОСОБА_1 про встановленняфакту постійногопроживання зіспадкодавцемначас відкриттяспадщини підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 315, 316, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа: ОСОБА_2 провстановлення фактупостійного проживаннязі спадкодавцемначас відкриттяспадщини- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник