Рішення

від 08.10.2024 по справі 185/10562/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/10562/24

Провадження № 2-о/185/397/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря cудового засідання Рожкової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 185/10562/24 за заявою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Макаренко Ганни Сергіївни про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Макаренко Ганна Сергіївна звернулася до суду з заявою в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, місце народження: м. Рубіжне Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області, Україна у віці 81 років, причина смерті серцева недостатність, атеросклеротичний атеросклероз.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рубіжне Луганської області, розташованому на території непідконтрольній державній владі України, померла громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померла є матір`ю заявника.

Встановлення юридичного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої форми відповідно до норм чинного законодавства та оформлення спадкових прав.

Заявник, представник заявника у судове засідання не з`явилися, в заяві зазначили про розгляд справи за їх відсутності, заяву просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в графі мати дитини зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до паспорта громадянина України, ID картка НОМЕР_2 , заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Враховуючи вищевикладене, на підставі досліджених документів судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.8 ч.1ст.315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно абз.2 ч.1ст. 317 ЦПК Українизаява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

У відповідності дост.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

На підтвердження факту смерті заявником подано копію медичного свідоцтва про смерть, виданої установою, що розташована на окупованій території, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: серцева недостатність, атеросклеротичний атеросклероз, фото.

Оцінюючи письмові докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в м. Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області, Україна у віці 81 років, причина смерті: серцева недостатність, атеросклеротичний атеросклероз.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті, що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть у відповідному державному органі реєстрації України.

Керуючись ст.263-265,293,315,317,319,430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву заявника ОСОБА_1 адвоката Макаренко Ганни Сергіївни про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, місце народження: м. Рубіжне Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області, Україна у віці 81 років, причина смерті серцева недостатність, атеросклеротичний атеросклероз.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ:38476251, місцезнаходження: вул. С. Бандери, 43а, м. Дніпро.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію рішення направити до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луганській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції для державної реєстрації факту смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко