Рішення

від 08.10.2024 по справі 394/461/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

08.10.24 394/461/24

2/394/270/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла свекруха позивачки ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної частки (паю), площею 2,73 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої в с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області, належного їй на підставі Сертифікату серії НОМЕР_6, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.02.1997 року, на основі рішення №190-р від 03.09.1996 року, виділеної із земель КСП «Дружба». Після її смерті її чоловік ОСОБА_3 , як спадкоємець фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, але за життя не встиг оформити своїх спадкових справ. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної частки (паю), площею 2,73 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої в с. Підвисоке Новоархангельського райлону Кіровоградської області, належного йому на підставі Сертифікату серії НОМЕР_7, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.02.1997 року, на основі рішення №190-р від 03.09.1996 року, виділеної із земель КСП «Дружба».

Після його смерті спадщину прийняв його син, чоловік позивачки, ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2019 року, зареєстрованого в Реєстрі за №309. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після смерті чоловіка позивача, відкрилася спадщина, зокрема на право на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8 та ОСОБА_3 , на підставі Сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8. Як спадкоємець за законом першої черги в листопаді 2020 року, позивач звернулась до нотаріальної контори, з метою оформлення спадщини. Постановою приватного нотаріуса Добровеличківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Чирви О.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено, через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкодавця на земельну ділянку. Рекомендовано звернутися до суду.

Не маючи іншого способу захисту своїх прав ніж в судовому порядку, звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Просила визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, її представник подав до канцелярії суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за їх з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Підвисоцької сільської ради, в судове засідання не з`явився, подав до канцелярії суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позову і просив розглянути дану цивільну справу без його участі.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його у даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи, суд приходить до наступних висновків:

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла свекруха позивачки ОСОБА_2 , актовий запис №29, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.07.2001 року (а.с. 7).

Згідно копії Сертифікату серії НОМЕР_8 від 05.02.1997 року, за життя ОСОБА_2 отримала його, на підтвердження права на земельну частку (пай), як член колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», площею 2,73 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої в с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.02.1997 року, на основі рішення №190-р від 03.09.1996 року (а.с. 10).

Відповідно до копії Сертифікату серії НОМЕР_9 від 05.02.1997 року, за життя ОСОБА_3 отримав його, на підтвердження права на земельну частку (пай), як член колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», площею 2,73 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої в с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.02.1997 року, рішення №190-р від 03.09.1996 року (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, актовий запис №38, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.10.2001 р. (а.с. 8).

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.05.2019 року, зареєстрованого в Реєстрі за №309, ОСОБА_4 отримав спадщину, яка складається із права на земельну частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», що належала ОСОБА_3 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_9, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.02.1997 року, на основі рішення №190-р від 03.09.1996 року, площею 2,73 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с. 12).

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.05.2019 року, зареєстрованого в Реєстрі за №308, ОСОБА_4 отримав спадщину, яка складається із права на земельну частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», що належала ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_8, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.02.1997 року, на основі рішення №190-р від 03.09.1996 року, площею 2,73 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с. 13).

З огляду на Довідку №74 від 02.05.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Володимирівка Новоархангельського району Кіровоградської області, проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , проте перебуваючи в лікарні в смт Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградської області помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , виписаний, в зв`язку зі смертю. Протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 у вказаному будинку зареєстрована і проживає ОСОБА_1 (а.с. 14).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.06.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №73 (а.с. 9).

Після його смерті була заведена спадкова справа №31/2019 від 03.10.2019 року, згідно якої: єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є його дружина ОСОБА_1 ; - посвідчені заповіти відсутні: - видано одне свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок (а.с. 46-54).

Постановою приватного нотаріуса Добровеличківського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чирва О.В., позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, оскільки спадкоємцем не надано нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку. (а.с. 15).

Таким чином, на підтвердження наявності у спадкодавця права на земельні частки (паї), позивачкою подано копії Сертифікатів (а.с. 10, 11) серії НОМЕР_6, розміром 2,73 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрованого 27 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 597, серії НОМЕР_7, розміром 2,73 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрованого 27 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 595, зазначаючи, що оригінали даних сертифікатів є в наявності у позивачки.

Суд критично ставиться до даного доказу, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 66 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Тому, з огляду на це суд ставить під сумнів надану позивачем постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотарільної дії, якою було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , саме через відсутність документу, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку.

Позивачка зазначає про те, що у неї наявні оригінали сертифікатів про право на земельну частку (пай), тому нотаріус не міг відмовити у видачі Свідоцтва про права на спадщину, а саме на право на земельну частку (пай), оскільки сертифікат є правовстановлюючим документом. Вже подальшому спадкоємцю потрібно було б здійснити процедуру виділення земельної ділянки у натурі, присвоїти ділянці кадастровий номер та завершити процедуру реєстрації права власності на земельну ділянку, тільки тоді б позивач отримав право власності на земельні частки (паї).

Позивачкою не надано підтвердження про те, що вона все ж таки звернулася до нотаріуса із належною заявою і взагалі постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не конкретизує щодо якої (яких) земельних ділянок позивачу було відмовлено в отриманні Свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка успадковує саме право на земельну частку (пай) і можуть його реалізувати у порядку встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Нормою частини 1 ст.2 Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно із ч.2 ст. 2 Закону, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 3 Закону визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), а саме: підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради; особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Сертифікату на право на земельну ділянку ( пай); реєстрація права власності на земельну ділянку.

Таким чином, позивачка, яка спадкує право на земельну частку (пай), має право на отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину, що в подальшому надасть їй можливість реалізувати зазначене право у порядку встановленому Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Отже, відповідно до статті 1218 ЦК України, до позивачки у складі спадщини перейшло і право на земельну частку (пай) саме як речове право на даний об`єкт нерухомості, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217,1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Відповідно до позиції викладеній у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Згідно до правового висновку, викладеного у постанові ВС від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів наявності належним чином оформленої відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на право на земельні частки (паї), саме згідно сертифікатів, доданих до позовної заяви. Тому, в силу викладених вище приписів законодавства та правових висновків ВС, на даний час відсутні правові підстави для звернення з позовом у цій справі для захисту права власності позивача, як спадкоємця на спадкове майно.

Як висновок, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач обрала невірний спосіб захисту свого права на спадкування шляхом визнання за нею саме права власності, оскільки вона має право набути таке право власності на підставах і порядку встановленому спеціальним законом. В той же час, визначальним у даній категорії спорів є доведення того факту, що право на земельну частку (пай) не було реалізовано шляхом обміну таких сертифікатів на державні акти і фактичного отримання правомочним суб`єктом окремих земельних ділянок приватної форми власності.

На обґрунтування своєї позиції позивач не приводить жодних доказів, які б стверджували про те, що державні акти на право власності на земельну ділянку взамін Сертифікатів (а.с. 10, 11) серії НОМЕР_6, розміром 2,73 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрованого 27 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 597, серії НОМЕР_7, розміром 2,73 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрованого 27 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів про право на земельну частку (пай) за № 595, не видавались.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вказані положення суд зауважує, що предметом спору в даній справі є підтвердження права на земельну частку (пай). Однак, суд не може встановити чи було таке право реалізовано. Якщо було використано право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримано державні акти на підставі сертифікатів, наданих позивачкою, то визнання права на земельну частку (пай) за рішенням суду зобов`яже відповідача повторно виділити земельні ділянки у власність, що є неприпустимим.

За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів по справі суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд вважає за необхідне залишити судові витрати за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 80, 81, 89, 141 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,уродженка с. Володимирівка Новоархангельського району Кіровоградської області, паспорт громадянки України серії НОМЕР_4 , виданий Добровеличківським РВ УМВС України Кіровоградської області від 04.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації та фактичного проживання:

АДРЕСА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_10.

Суддя: