Рішення

від 08.10.2024 по справі 613/1397/24

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1397/24 Провадження № 2/613/618/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1397/24, пров. №2/613/618/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права користування земельною ділянкою, в якій просять: визнати за ними в порядку спадкування за законом право постійного користування по 1/2 частці для кожного земельною ділянкою площею 0,98 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР №04-00-015964, виданим 16 вересня 1996 року Дмитрівською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 , який є одночасно чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який на момент смерті проживав в с. Новософіївка, Богодухівський р-н, Харківська обл. Богодухівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу на майно ОСОБА_3 за №302/2020. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину в рівних частках по -1/2, як спадкоємці за законом першої черги спадкування та уклали між собою договір від 16 листопада 2021 року про поділ спадкового майна від ОСОБА_3 . Таким чином в нотаріальному порядку визначені успадковані позивачами частки в спадковому майні ОСОБА_3 - по 1/2 для кожного. Інші спадкоємці відсутні. ОСОБА_3 на момент смерті належало право постійного користування земельною ділянкою площею 0,98 га для ведення особистого підсобного господарства, на території колишньої Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Правовстановлюючим документом на земельну ділянку ОСОБА_3 є Державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-015964, виданий 16.09.1996 Дмитрівською сільською радою, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 239. Після смерті ОСОБА_3 позивачі володіють та користуються даною земельною ділянкою за її цільовим призначенням. Право постійного користування цією земельною ділянкою є майновим (речовим) правом. листом-повідомленням за №220/01-16 Богодухівською державною нотаріальної конторою позивачам повідомлено про відмову у видачі свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 , позивачам рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання даного речового права в судовому порядку.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, прохали їх задовольнити.

Представник Богодухівської міської ради Харківської області Захаров А.М. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечував.

Представник Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Дмитрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, 24 травня 1971 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис №5.

Згідно з копіює свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) 10 липня 2020 року, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 , актовий запис № 8.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Дмитрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, 23 січня 1993 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис №02.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 26 лютого 2020 року виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 02.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з копією спадкової справи №302/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , до Богодухівської державної контори для оформлення спадщини після померлого, звернулись його донька ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 листопада 2021 року, посвідчених державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, спадкоємицею земельної ділянки площею 6,6300 га, кадастровий номер 6320882000:01:001:0042, земельної ділянки площею 0,0876 га., кадастровий номер 6320882000:01:001:0300, причепу марки 2 ПТС-4 р.н. НОМЕР_5 та трактору марки МТЗ-80 р.н. НОМЕР_6 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 листопада 2021 року, посвідчених державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, спадкоємицею земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6320882005:01:001:0022, земельної ділянки площею 0,3013 га., кадастровий номер 6320882005:01:001:0023, житлового будинку , площею 48,4 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, на підставі вказаних доказів суд визнає доведеним факт того, що позивачі є спадкоємцями ОСОБА_3 за законом та прийняли спадщину у встановленому порядку.

Відповідно до копії Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015964, виданого 16 вересня 1996 року Дмитрівською сільською радою, на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 12 від 23 квітня 1996 року, ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,98 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Згідно відповіді нотаріуса Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області від 27 лютого 2024 року №220/01-16 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право постійного користування земельною ділянкою, право користування на яку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015964, оскільки нотаріуси не можуть вчинювати нотаріальні дії за умови існування спору про право.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином для ведення особистого підсобного господарства є майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України від 18.12.1990, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону від 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Суд у даному спорі застосовує вказані положення законодавства та з урахуванням встановлених у справі обставин зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 йому на законних підставах належало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Статтею 141 ЗК України в чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ні за життя, ні після смерті ОСОБА_3 належне йому право постійного користування спірною земельною ділянкою не було припинене, доказів протилежного матеріали справи не містять, отже право постійного користування спірною земельною ділянкою входить до складу спадщини після смерті останнього, фактом його смерті це речове право припинено не було, а тому позивач його успадкував.

На час видачі ОСОБА_3 . Державного акта на спірну земельну ділянку, діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 за № 31.

Із наведених законодавчих норм слідує, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було зареєстровано в установленому порядку, який діяв до 01 січня 2013 року, а отже є чинним, земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер і внесено відомості до Національної кадастрової системи.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано роз`яснення про те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя та після смерті його право постійного користування спірною земельною ділянкою припинене не було, доказів того, що це право було припинено у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання права користування земельною ділянкою підлягають задоволенню.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 20, 1216 1218, 1220, 1222, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81,141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право постійного користування по 1/2 частці за кожною земельною ділянкою площею 0,98 га, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015964 , виданого 16 вересня 1996 року Дмитрівською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ