Ухвала

від 22.08.2024 по справі 752/16306/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16306/24

Провадження №: 1-кс/752/6599/24

У Х В А Л А

22 серпня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , дослідивши клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024105010000869 від 01.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 03 серпня 2024 року у розважальному закладі «Бавовна» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 72, 4 поверх.

Протоколом повторного автоматичного визначення слідчого судді від 15.08.2024 року для розгляду клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

В судове засідання прокурор та власник майна не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно ч. 1 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а такожстаршого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним з заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має також обов`язково переконатись на підтвердження вчинення кримінального правопорушення в наявності доказів, які мають давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених в ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви, з яких він дійшов такого висновку, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Слідчому судді не надано постанови про визнання речовими доказами вказаного в клопотанні майна, що свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови, майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети клопотання прокурора не містить.

При цьому, до клопотання про накладення арешту додано постанову дізнавача відділу дізнання Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 03 червня 22024 року про визнання речових доказів.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що згідно протоколу обшуку, який наявний в матеріалах клопотання, обшук був проведений 03 серпня 2024 року.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Крім того, на підтвердження повноважень прокурором долучено до матеріалів клопотання витяг у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024105010000869 від 01.08.2024 року, а також постанову про визначення групи прокурорів від 01.03.2024 року в кримінальному провадженні з ЄРДР за № 12024105010000869 від 01.08.2024 року, в якій відсутній прокурор ОСОБА_3 , в той же час, інших доказів на підтвердження повноважень слідчому судді не надано, отже не підтверджено повноваження прокурора здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, у зв`язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Керуючись ст.ст. 1-2, 7-29, 131-132, 170-173, 309, 372-376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотанням прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024105010000869 від 01.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 309 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1