Рішення

від 10.07.2024 по справі 761/40331/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40331/23

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНТЕГРАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН» про визнання частково недійсним попереднього договору, стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року позивач через свого представника адвоката Шульженка Д.Ю. звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним розділ 6 попереднього договору від 07.07.2021, реєстровий №753, та стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНТЕГРАЛ», від імені та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», на свою користь грошові кошти у розмірі 383 325,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2021 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНТЕГРАЛ» (далі - АТ «ІНТЕГРАЛ»), від імені та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН» (далі - ТОВ «КУА «ПАРТОФІН») укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровим №753. Предметом вказаного договору є укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що відноситься до об`єкта будівництва «Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення». На виконання умов п.3.4 договору позивач повністю сплатив на користь відповідача суму попередньої оплати у розмірі 2 938 343,82 грн., а також відповідно до п.6.11.1 - пеню у розмірі 383 325,18 грн., нараховану у відповідності до п.6.4 договору у зв`язку з порушенням чергових платежів. Однак, стверджує позивач, попередній договір не може бути забезпечений жодним видом забезпечення (іпотекою, порукою, неустойкою), у зв`язку з чим він просить суд визнати недійсним розділ 6 попереднього договору та стягнути з АТ «ІНТЕГРАЛ», від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПАРТОФІН», на свою користь грошові кошти у розмірі 383 325,18 грн., сплачені в якості пені.

Ухвалою суду від 02.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20.03.2024 представник відповідача АТ «ІНТЕГРАЛ» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про невизнання позову з огляду на наступне.

Дійсно, 07.07.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ІНТЕГРАЛ», від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПАРТОФІН», було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №753. Відповідно до умов договору сторони погодили, що майбутній покупець сплачує майбутньому продавцю забезпечувальний авансовий платіж, який на момент укладення попереднього договору складає 2 938 343,80 грн. без ПДВ, що еквівалентно 107 669,50 доларам США, та може бути змінений на умовах, передбачених п.3.5 - 3.7, п.п.4.5 - 4.6, п.п.5.4.6, п.6.4 цього договору у строк до 22.07.2022 відповідно до графіку платежів, визначеного попереднім договором.

Крім того, у п.6.11 договору сторони погодили, що у випадку внесення першого та/або чергового платежу з порушенням строків, встановлених п.3.4. попереднього договору, застосовується наступна черговість зарахування платежів, здійснених майбутнім покупцем: пеня, нарахована у відповідності до п.6.4. договору; розмір індексації першого та/або чергового платежу, який підлягає оплаті майбутнім покупцем станом на день, протягом якого майбутній покупець здійснює оплату, згідно з п.3.5. договору; сума першого та/або чергового платежу, який підлягає оплаті майбутнім покупцем, згідно з п.3.4 договору.

Таким чином, посилаючись на положення статей 628, 629 ЦК України, представник відповідача стверджує, що у попередньому договорі, крім основного зобов`язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, в тому числі за неналежне виконання зобов`язання у вигляді штрафних санкцій.

Також він посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.11.2021 у справі №172/1159/20, де Суд дійшов висновку, що «тлумачення положень частини першої статті 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що за допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечуватися виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі. Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього)».

Крім того, представник відповідача зазначив, що виходячи із положень статей 549, 611 ЦК України, право АТ «ІНТЕГРАЛ» на нарахування пені за порушення порядку оплати забезпечувальних авансових платежів у розмірі 383 325,18 грн. за попереднім договором №753 від 07.07.2021 відповідає умовам такого договору та нормам чинного законодавства.

Щодо визнання недійсним розділу 6 попереднього договору представник вказав, що окрім пункту про нарахування пені за несвоєчасну оплату забезпечувальних авансових платежів розділ 6 договору також містить низку інших прав та обов`язків сторін, зокрема, обов`язок АТ «ІНТЕГРАЛ» сплатити на користь позивача штраф за порушення строків повідомлення про завершення будівельних робіт, право позивача відмовитись від умов попереднього договору, порядок повернення позивачу сплачених за попереднім договором грошових коштів.

Таким чином, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2024 справу передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 головуючим суддею по справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 24.05.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представники відповідачів, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, при цьому представником АТ «ІНТЕГРАЛ» подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.07.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ІНТЕГРАЛ», від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПАРТОФІН», укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровим №753.

Предметом вказаного попереднього договору є укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом будівництва «Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення», що здійснюється на земельній ділянці площею 4,5659 га, кадастровий номер 8000000000:85:319:0085.

Згідно з п.2.2 договору сторони домовились укласти основний договір на умовах, передбачених цим договором, після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, реєстрації права власності майбутнього продавця на квартиру за собою та після здійснення майбутнім покупцем повної оплати забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), на умовах, та в порядку, визначених цим договором. Такий основний договір укладається сторонами протягом 90 календарних днів з дати настання останньої в часті події з усіх вказаних у цьому пункті подій.

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 сторони погодили, що майбутній покупець сплачує майбутньому продавцю забезпечувальний авансовий платіж, який на момент укладення попереднього договору складає 2 938 343,80 грн. без ПДВ, що еквівалентно 107 669,50 доларам США, та може бути змінений на умовах, передбачених п.3.5 - 3.7, п.п.4.5 - 4.6, п.п.5.4.6, п.6.4 цього договору у строк до 22.07.2022 відповідно до графіку платежів, визначеного попереднім договором.

Пунктом 6.4 попереднього договору визначено, що у разі порушення майбутнім покупцем строків оплати, передбачених даним договором, майбутній продавець має право збільшити розмір забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири) на суму еквівалентну розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідне збільшення розміру забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири) здійснюється майбутнім продавцем за кожен день порушення майбутнім покупцем строків оплати, передбачених даним договором, з наступного дня за датою граничного строку внесення відповідного платежу (останнім днем періоду), передбаченою відповідним пунктом даного договору.

Згідно з п.6.11 договору сторони погодили, що у випадку внесення першого та/або чергового платежу з порушенням строків, встановлених п.3.4. попереднього договору, застосовується наступна черговість зарахування платежів, здійснених майбутнім покупцем: пеня, нарахована у відповідності до п.6.4. договору; розмір індексації першого та/або чергового платежу, який підлягає оплаті майбутнім покупцем станом на день, протягом якого майбутній покупець здійснює оплату, згідно з п.3.5. договору; сума першого та/або чергового платежу, який підлягає оплаті майбутнім покупцем, згідно з п.3.4 договору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до умов договору, а саме п.3.4, 3.5, 6.4 він сплатив на користь відповідача АТ «ІНТЕГРАЛ», від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПАРТОФІН», забезпечувальний авансовий платіж за попереднім договором у загальному розмірі 3 321 669,00 грн. з яких: 2 938 343,80 грн. - основний авансовий платіж; 383 325,18 грн. - нарахована пеня.

Вказана обставина підтверджується довідкою ТОВ «КУА «ПАРТОФІН» №161/1 від 01.09.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання частково недійсним попереднього договору та стягнення грошових коштів, позивач стверджує, що нарахована АТ «ІНТЕГРАЛ» пеня у розмірі 383 325,18 грн., тобто неустойка за попереднім договором №753 від 07.07.2021, є незаконною, оскільки вважає, що попередній договір, як і авансовий платіж, не може бути забезпечений жодним видом забезпечення (іпотекою, порукою, неустойкою тощо), а отже, і попередній договір, а саме розділ 6 договору, є незаконним та таким, що порушує права позивача, а саме, його право власності на майно.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Тобто у попередньому договорі, крім основного зобов`язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, в тому числі, за неналежне виконання зобов`язання у вигляді штрафних санкцій.

Вказаний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №551/980/19.

У постанові від 17.11.2021 у справі №172/1159/20 Верховний Суд дійшов висновку, що тлумачення положень частини першої статті 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що за допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечуватися виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі. Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов`язань.

Отже, наведена практика Верховного Суду спростовує доводи позивача про те, що попередній договір не може бути забезпечений жодним видом забезпечення (іпотекою, порукою, неустойкою) тощо.

Відповідно до положень статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Ураховуючи наведене, зважаючи на те, що станом на дату укладення попереднього договору законодавством не було передбачено обмежень встановлення у попередньому договорі обов`язку щодо сплати забезпечувальних авансових платежів, твердження позивача про те, що попередній договір не може містити обов`язку щодо сплати забезпечувальних авансових платежів є безпідставним.

При цьому суд не бере до уваги наведену позивачем у позовній заяві постанову Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі №6-176цс12, оскільки вона не містить висновків щодо неможливості встановлення сторонами у попередньому договорі обов`язку сплати забезпечувальних авансових платежів, а містить висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо застосування до попередніх договорів правил про завдаток або аванс.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як встановлено судом, пунктом 3.4. попереднього договору сторони погодили, що майбутній покупець сплачує майбутньому продавцю забезпечувальний авансовий платіж (попередню оплату вартості квартири) у строк до 22.07.2022 відповідно до графіку платежів, визначеного попереднім договором.

Тобто, позивачу необхідно було сплатити на користь відповідача АТ «ІНТЕГРАЛ», від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПАРТОФІН», перший платіж у розмірі 1 469 171,90 грн. у період з 07.07.2021 по 22.07.2021, а чотири наступних чергових платежів позивач зобов`язався сплати однаковою сумою у розмірі 367 292,98 грн., але урізні періоди, а саме: з 23.07.2021 по 22.10.2021; з 23.10.2021 по 22.01.2022; з 23.01.2022 по 22.04.2022; з 23.04.2022 по 22.07.2022.

Згідно з п.3.5 сторони погодили, що розмір кожного чергового платежу, крім першого платежу, що сплачується в рахунок попередньої оплати вартості квартири, змінюється за рахунок індексації на день проведення оплати.

З розрахунку за попереднім договором від 07.07.2021 вбачається, що позивач на виконання умов договору вносив на рахунок відповідача АТ «ІНТЕГРАЛ» платежі, однак з 22.01.2022 порушив строки чергових платежів, у зв`язку з чим останнім було нараховано, відповідно до п.6.4 договору, неустойку (пеню) у розмірі 383 325,18 грн., яку позивач і сплатив, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 6.4 попереднього договору визначено, що у разі порушення майбутнім покупцем строків оплати, передбачених даним договором, майбутній продавець має право збільшити розмір забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири) на суму еквівалентну розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідне збільшення розміру забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири) здійснюється майбутнім продавцем за кожен день порушення майбутнім покупцем строків оплати, передбачених даним договором, з наступного дня за датою граничного строку внесення відповідного платежу (останнім днем періоду), передбаченою відповідним пунктом даного договору.

Таким чином, право АТ «ІНТЕГРАЛ» на нарахування пені за порушення порядку оплати забезпечувальних авансових платежів за попереднім договором відповідає умовам попереднього договору та нормам чинного законодавства, а твердження позивача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо визнання недійсним розділу 6 попереднього договору №753 від 07.07.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач просить суд визнати недійсним розділ 6 попереднього договору як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом із цим, як встановлено судом, розділ 6 попереднього договору, окрім пункту про нарахування пені за несвоєчасну оплату та забезпечувальних авансових платежів, містить низку інших прав та обов`язків сторін, зокрема, обов`язок відповідача ТОВ «КУА «ПАРТОФІН» сплатити на користь позивача штраф за порушення строків повідомлення про завершення будівельних робіт, право позивача відмовитись від умов попереднього договору, порядок повернення позивачу сплачених за попереднім договором грошових коштів.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що позивач не довів підстави, за якими положення розділу 6 попереднього договору можуть бути визнані судом недійсними.

Аналізуючи умови оспорюваного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в ньому незаконних умов зазначених у розділі 6 договору, а тому розмір неустойки (пені), нарахованої відповідачем АТ «ІНТЕГРАЛ» та сплаченої позивачем, є таким, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства України.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, шостою ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи наведене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНТЕГРАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН» про визнання частково недійсним попереднього договору, стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачі:

- Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНТЕГРАЛ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-Б, оф. 18, код ЄДРПОУ 41056442;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 81, літ. А, код ЄДРПОУ 40962048.

Повний текст рішення складено 22.07.2024.

Суддя О. О. Ковбасюк