Рішення

від 01.10.2024 по справі 760/10004/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/10004/18

2/760/397/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Букіної О.М.

при секретарі Кавун В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Перший український експертний центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Посилається на те, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15 серпня 2012 року) будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр».

ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло зазначений житловий будинок на подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 1 жовтня 2012 року.

Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить відповідачу відповідно до свідоцтва про право приватної власності від 10 грудня 2007року.

22.09.2015 Солом`янським районним судом був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 10229,43грн.

20.04.2016 Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було скасовано судовий наказ по справі № 760/15562/15-ц від 22.09.2015 та роз`яснено, що заявлені позивачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Згідно розрахунку заборгованості від 28.02.2018 по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 28.02.2018 заборгованість відповідача за оплату житлово-комунальних послуг складає 68423,97 гривень, інфляційні втрати - 16839,61 гривень, три відсотка річних - 2719,03 гривень. Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена.

Підтвердженням надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу є копії актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15 листопада 2012 року, договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів від 01 жовтня 2012 року, договору № 09-345 від 5 січня 2015 року, підрядного договору № 16-08-2013-то від 01 серпня 2013 року, договору № 47 від 01 жовтня 2012 року.

З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.

16.04.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою судді від 21.05.2018, після надходження відомостей щодо місця реєстрації відповідача, було відкрито спрощене провадження.

28.09.2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Просить застосувати строки позовної давності. Позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими та вважає, що у позивача відсутнє право вимоги. Розрахунок заборгованості позивача від 28.02.2018 на суму основного боргу у розмірі 68423,97 грн. складено з порушенням ст. 9 ЗУ №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивачем, як у позові, так і в розрахунку заборгованості» не зазначено, які саме житлово-комунальні послуги у розумінні ст.1 ЗУ №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» він надає, а якщо надає то на якій правовій підставі. Вважає, що надані позивачем в якості доказів господарські угоди та акти виконання робіт не стосуються квартири відповідача, що зобов`язання суб`єктів господарювання за цими угодами, відповідно до ст. 511 ЦК України не створюють для відповідача ніяких обов`язків. Зазначає, що у матеріалах справи не міститься належних, допустимих і достовірних доказів існування та обґрунтування «заборгованості» на суму 68423,97грн. станом на кінець лютого 2018 року. Зазначає про те, що оскільки суми інфляційних та 3% річних є похідними від суми основного боргу, то вони не підлягають стягненню у зв`язку з відсутністю останнього. Вважає, що між сторонами не існує жодного грошового зобов`язання, тому положення ст. 625 ЦК взагалі не підлягають застосуванню у цій справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

15.03.2019 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 72756,26 грн., інфляційні нарахування у розмірі 24318,52 грн., три відсотка річних у розмірі - 4913,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

19.03.2019 позивачем надано відповідь на відзив та зазначено наступне.

Щодо позовної давності зазначає, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як в позовному провадженні так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом 2 ЦПК, перериває позовну давність. Таким чином, немає підстав вважати, що позивач пропустив строк позовної давності. Щодо неукладеного договору. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення позивача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова ВСУ від 30.10.2013 по справі 6-59цс13, Постанова Судової палати у цивільних справах ВСУ від 20.04.2016 № 6-2951цс15 від 15.03.2018 № 401/710/15-ц). Щодо перерахунку вважає, що ця сума безпосередньо стосується спірного періоду та підтверджує факт заборгованості відповідача. Щодо площі прибудинкової території. В акті приймання-передачі на баланс обслуговування житлового будинку містяться відомості про площу житлового комплексу з зазначеною квадратурою житлової площі, загальної площі квартир, загальної площі допоміжних приміщень, сходових клітин, вестибюлів. Тому твердження відповідача про те, що взагалі невідома площа будинку та нежитлових приміщень є хибною. Щодо центрального опалення і ліцензії. Відповідно до ліцензії виконавчого органу Київської міської ради від 26.03.2013 №04037, №040938 та №287860 від 20.05.2015 товариство проводить господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими тепловими мережами, надає послуги з центрального опалення, постачання гарячої води. Тому ліцензії на які посилається відповідач не мають ніякого відношення до позивача. Щодо скасованих розпоряджень то відповідачем не наведено переліку постанов які скасовані Шевченківським районним судом м. Києва. Щодо нарахувань інфляційних збитків та 3% річних вважає свої вимоги обґрунтованими та такими що підлягають оплаті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.12.2019, за клопотанням відповідача було зупинено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги до набрання законної сили рішення у справі №640/3088/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про визнання протиправним розпорядження №1297 від 21.12.2016.

15.07.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у справі №640/3088/19, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Український експертний центр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , про визнання протиправним розпорядження №1297 від 21.12.2016 року, - відмовлено. Постановою Шостого апеляційного суду від 29.01.2020 року у справі №640/3088/19, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року, залишено без змін. Постанова Шостого апеляційного суду від 29.01.2020 року у справі №640/3088/19, набрала законної сили 29.01.2020 року. На момент постановлення ухвали, рішення від якого залежало вирішення даної справи в розумінні положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, вступило в законну силу. За таких умов, підстави, що зумовлюють зупинення провадження у справі, на даний час відсутні.

30.07.2024 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва поновлено провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

01.10.2024 надійшла заява від представника позивача в якій вона зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 9 від 15 серпня 2012 року) будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр».

ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло зазначений житловий будинок на подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 01 жовтня 2012 року.

Підтвердженням надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу є копії актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15 листопада 2012 року, договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів від 01 жовтня 2012 року, договору № 09-345, Підрядного договору № 16-08-2013-то від 01 серпня 2013 року, договору № 47 від 01 жовтня 2012 року.

Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.2007.

22.09.2015 Солом`янським районним судом був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 10229,43грн.

20.04.2016 Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було скасовано судовий наказ по справі № 760/15562/15-ц від 22.09.2015 та роз`яснено, що заявлені позивачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Згідно розрахунку заборгованості від 28.02.2018 по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 28.02.2018 року заборгованість відповідача за оплату житлово-комунальних послуг складає 68423,97 гривень, інфляційні втрати - 16839,61 гривень, три відсотка річних - 2719,03 гривень. Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена.

Підтвердженням надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу є копії актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15 листопада 2012 року, договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів від 01 жовтня 2012 року, договору № 09-345 від 5 січня 2015 року, договору підряду № 16-08-2013-то від 01 серпня 2013 року, договору № 47 від 01 жовтня 2012 року.

З позову вбачається та не заперечується відповідачем у відзиві факт того, що останній є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 28.02.2018 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг становить:

- основний борг за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 68423 гривень 97 копійки;

- інфляційні втрати в сумі 16839 гривень 61 копійок;

- три відсотка річних в розмірі 2719 гривень 03 копійок.

15.03.2019 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 72756,26 грн. інфляційні нарахування у розмірі 24318,52 грн., три відсотка річних у розмірі - 4913,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Вбачається, що договір між позивачем та відповідачем на утримання будинку та прибудинкової території не укладався, однак відповідачу відповідні послуги надавались, а відтак одержувались і споживались останнім.

Таким чином, між ТОВ «Перший український експертний центр» та відповідачем ОСОБА_1 встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого рахунку на сплату за житлово-комунальні послуги.

Відповідач є споживачем комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" договором є усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля-продаж, робота та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншими документами. Отже, рахунок на сплату житлово-комунальних послуг містить всі істотні умови договору, а саме: ціну договору, реквізити сторін, найменування послуг та їх вартість, тощо.

Тобто, відсутність відповідного письмового договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутність укладеного між сторонами письмового договору, не звільняє відповідача від сплати виниклої заборгованості за спожиті послуги на підставі ч.2 ст.642 ЦК України (Постанова ВСУ від 30.10.2013 по справі 6-59цс13, Постанова Судової палати у цивільних справах ВСУ від 20.04.2016 № 6-2951цс15 від 15.03.2018 № 401/710/15-ц).

Отже, позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

В акті приймання-передачі на баланс обслуговування житлового будинку містяться відомості про площу житлового комплексу з зазначеною квадратурою житлової площі, загальної площі квартир, загальної площі допоміжних приміщень, сходових клітин, вестибюлів.

Відповідно до ліцензії виконавчого органу Київської міської ради від 26.03.2013 №04037, №040938 та №287860 від 20.05.2015 позивач проводить господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими тепловими мережами, надає послуги з центрального опалення, постачання гарячої води.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Позивач посилається на те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, проте відповідач належним чином не виконує зобов`язання по оплаті таких послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості та заявою про збільшення позовних вимог відповідно до яких розмір заборгованості станом на 15.03.2019 складає 72756 гривень 26 копійки.

На підтвердження своїх доводів надав суду належний розрахунок заборгованості.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості забор7гованості та встановлених тарифів, суд вважає безпідставними та недоведеними відповідними доказами у справі.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення заборгованості та три відсотка річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат та три відсотка річних.

Позивачем наданий суду розрахунок заборгованості відповідача, який відповідає вимогам закону.

Доказів на його спростування відповідачем не надано.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 24318,52 грн. та три відсотки річних у розмірі 4913,65 грн.

Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач просить стягнути заборгованість за період з квітня 2013 року по березень 2019 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 22.09.2015 Солом`янським районним судом був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача боргу за житлово-комунальні послуги в сумі 10229,43грн.

20.04.2016 Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було скасовано судовий наказ по справі № 760/15562/15-ц від 22.09.2015 та роз`яснено, що заявлені позивачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Даний позов поданий до суду 16.04.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вимоги ст. 264 ЦК України, позовна давність перервалась в момент подання ТОВ «Перший український експертний центр» до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача. Наказ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 виданий Солом`янським районним судом 22.09.2015 року у справі №760/15562/15-ц.

Судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як в позовному провадженні так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом 2 ЦПК, перериває позовну давність. Таким чином, немає підстав вважати, що позивач пропустив строк позовної давності.

З огляду на наведене вище та проаналізувавши наявні матеріали справи на відповідність їх нормам матеріального права, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 256-258, 260, 261, 264, 267, 322, 526, 610, 625 Цивільного Кодексу України, статтями 66, 67, 156, 162, 179 ЖК України, статтями 7, 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, якою затвердженні Правила користування приміщеннями житлових будинків зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060 м. Київ, вул. М. Берлінського 15, код ЄДРПОУ 36844047) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060 м. Київ, вул. М. Берлінського 15, код ЄДРПОУ 36844047) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 72756,26грн., інфляційні нарахування у розмірі 24318,52грн., три відсотка річних у розмірі 4913,65грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060 м. Київ, вул. М. Берлінського 15, код ЄДРПОУ 36844047) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.10.2024.

Суддя: О.М.Букіна