Постанова

від 08.10.2024 по справі 344/17189/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17189/19

Провадження № 22-ц/4808/1302/24

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Фединяка В.Д.,

учасники справи

заявник - Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс»

боржник ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року, постановлену судом у складі судді Атаманюка Б.М.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЖЕО «Сервіс-Житло» комунальної заборгованості в сумі 8445,88 грн.

15 жовтня 2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8445, 88 грн.

23 липня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила поновити їй строк на звернення з заявою про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ №344/17189/19 від 15.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8445, 88 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку, встановленого для подання заяви про скасування судового наказу відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, повернуто заявнику.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в заяві про скасування судового наказу, скаржниця просила поновити строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, в якій було зазначено, що вказаний судовий наказ ОСОБА_1 не отримала вчасно, оскільки з 03.10.2019 року по 08.12.2019 рік перебувала за межами України, на підтвердження чого було надано копію сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 11 грудня 2019 року надісланий ОСОБА_1 судовий наказ та заява з додатками повернута до суду із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». В заяві від 23.07.2024 року заявниця зазначала, що про існування судового наказу їй стало відомо після відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. 08.07.2024 року адвокат Ануфрієвої Л.В. ознайомився з матеріалами справи виконавчого провадження в яких наявна копія оскаржуваного судового наказу, тобто фактично копія судового наказу отримана представником боржника 08.07.2024 року.

Звертаючись до суду 23.07.2024 року представник ОСОБА_1 зазначав, що він подає заяву в межах передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку на її подачу, але якщо суд вважатиме що такий строк пропущено, то просить поновити його, оскільки саме 08.07.2024 року представник боржниці вперше ознайомився із змістом наказу , сама ж боржниця на той час не отримувала на судового наказу, а ні документів на підставі яких він був виданий.

Вважає, що ч. 1 ст. 170 ЦПК України не визначено будь якої альтернативної дати початку відліку строку на подачу заяви про скасування судового наказу, окрім як дати його вручення боржнику, суд першої інстанції не мав підстав для повернення заяви про скасування судового наказу у даній справі.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала повернення заяви позивачеві (заявникові) входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволені клопотання про поновлення пропущеного строку та повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що копію судового наказу з додатками було направлено належним чином рекомендованим листом на адресу боржника, однак такий боржницею не отриманий та повернутий до суду із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». Посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, суд першої інстанції зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропущено строку для подання заяви про скасування судового наказу, а поважних причин пропуску такого строку заявницею не наведено.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8445, 88 грн.

23 липня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила поновити їй строк на звернення з заявою про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ №344/17189/19 від 15.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8445, 88 грн. В обґрунтування заяви про поновлення строку заявниця послалась на те, що судовий наказ ОСОБА_1 не отримала вчасно, оскільки з 03.10.2019 року по 08.12.2019 рік перебувала за межами України, про існування судового наказу боржниці стало відомо після відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки та після ознайомлення 08 липня 2024 року її представника з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 169 ЦПК України ( в редакції на час видачі судового наказу) передбачено, щопісля видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбаченихчастиною шостоюстатті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно достатті 272цього Кодексу.

Отже, стаття 169 ЦПК України передбачає направлення копії судового наказу разом з додатками фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються зокрема клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Частиною другою статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 12 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що копія судового наказу від 15 жовтня 2019 року №344/17189/19 була направлена ОСОБА_1 за місцем її проживання засобами поштового зв`язку 16 жовтня 2019 року, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції суду першої інстанції (а.с. 16).

Дане поштове відправлення повернулось до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 11 грудня 2019 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 23-24).

Колегія суддів зазначає, що при визначенні дня вручення судового рішення слід керуватися нормами статті 272 ЦПК України.

Згідно з частиною 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішеннячи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаннячи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно правовоговисновку Великої ПалатиВерховного Суду,викладених упостанові від12грудня 2018року усправі №752/11896/17-цта постанові від 05 вересня 2024 року у справі №990/152/24, та позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21, від 07 червня 2023 року у справі № 608/2667/20, вимогами процесуального закону передбачено, що повістка або судове рішення є врученими за наявності відповідної розписки або відмітки Укрпошти про відмову від отримання чи відсутність особи за адресою місця знаходження (місця проживання).

Тобто, за наявності будь-яких інших відміток, зокрема таких як «за закінченням терміну зберігання», «інші причини» тощо, ці документи вважаються не врученими.

Отже, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України повернуте 11 грудня 2019 року поштове відправлення з копією судового наказу Івано-Франківського міського суду від 15 жовтня 2019 року з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом отримання ОСОБА_1 копії судового наказу, оскільки норми частини шостої статті 272 ЦПК України не визначають днем вручення судового рішення день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання».

Звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 посилалася на те, що копію судового наказу її представником отримано 08 липня 2024 року, на підтвердження вказаних обставин надала суду заяву її представника в Івано-Франківський ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де міститься відмітка, що представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 08 липня 2024 року.

Враховуючи, що копія судового наказу, яка направлялась на адресу боржниці ОСОБА_1 , була повернута до суду першої інстанції без її вручення адресату з вказівкою причини повернення відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», що не є належним підтвердженням вручення боржниці копії судового наказу, підстави вважати, що ОСОБА_1 пропущено строк, передбачений ч.1 ст.170 ЦПК України, відсутні, оскільки такий спливає через п`ятнадцять днів з дня вручення копії судового наказу.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції порушив вимоги ст. ст. 169, 272 ЦПК України та прийшов до помилкового висновку про те, що заявник ОСОБА_1 пропустила строк подачі заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання про стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.Д. Фединяк