Ухвала

від 03.10.2024 по справі 991/7667/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/7667/24

провадження №11-сс/991/711/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000253 від 28 травня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді від 23 вересня 2024 року з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 15 серпня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Phone Хr, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ: НОМЕР_3 та мобільний телефон iPhone 12, серійний номер НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ: НОМЕР_6 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 23 вересня 2024 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна та надати ОСОБА_5 можливість користуватися, володіти та розпоряджатися вилученим при проведенні обшуку майном.

Як вважав представник, ніякої правової підстави для арешту майна не має, можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні повністю відсутня, оскільки вилучені речі під час обшуку не мають ніякого відношення до кримінального провадження, процесуальний статус його довірителя не визначений (навіть не допитаний після проведення обшуку), його діями не завдано ніякої шкоди у кримінальному провадженні, тобто не було жодної причини для задоволення клопотання про арешт майна.

Також, слідчим не доведено правових підстав для арешту майна, можливість використання його як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Таким чином, слідчим не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Позиції учасників провадження.

Представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив розглянути її за його відсутності та відмовити у її задоволенні.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його представників згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.

Не погоджуючись з доводами скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд виходив з наступного.

Підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000253 від 28 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК. Так, за версією сторони обвинувачення, перемогу в публічних закупівлях великої складської техніки та іншого обладнання, які оголошуються Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - ДП «ІзМТП») протягом 2022-2024 років, отримує група компаній, що мають ознаки пов`язаності (подають фінансову та бухгалтерську звітність з одних IP-адрес, перераховують кошти спільним контрагентам тощо): ТОВ «КранТехЕлектро» (директор - ОСОБА_8 ), ТОВ «ПОРТ І ФЛОТ» (директор - ОСОБА_9 ), ТОВ «ЕкспортТрейдГруп» (директор - ОСОБА_10 ). Водночас вказані товариства фактично контролюються ОСОБА_11 , якому також підконтрольні керівники вказаних підприємств.

За доводами сторони обвинувачення, заволодіння грошовими коштами зазначених державних підприємств здійснюється шляхом попередньо узгоджених з ОСОБА_11 та його підлеглими, а також іншими, на даний час не встановленими особами, дій посадових осіб ДП «ІзМТП», ініціаторів закупівель, уповноважених осіб з проведення публічних закупівель та інших осіб-працівників вказаного державного підприємства, які умисно завищують очікувану вартість предметів закупівель, встановлюють у тендерній документації дискримінаційні умови, прописані під конкретного переможця (встановлення стислих строків поставки імпортованих товарів, вимоги надання документів, не передбачених законодавством, необґрунтоване звуження технічних параметрів предмета закупівлі під конкретний товар тощо), що могло призвести до завдання державному бюджету шкоди (збитків) в особливо великих розмірах.

За доводами прокурора загальна сума завищення по вищевказаних закупівлях може становити понад 39 млн грн.

З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що службовими особами ДП «ІзМТП» за попередньою змовою із службовими особами суб`єктів господарювання - ТОВ «КранТехЕлектро», ТОВ «ПОРТ І ФЛОТ», ТОВ «ЕкспортТрейдГруп», вчинено розтрату грошових коштів зазначеного державного підприємства в особливо великих розмірах під час закупівлі товарів, робіт, послуг за завищеними цінами, тобто вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК.

15 серпня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2024 року проведено обшук житла ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході обушку, зокрема, виявлено мобільні телефони Phone Xr та іPhone 12. За результатами поверхневого огляду мобільного телефона Phone Xr під час проведення обшуку, встановлено, що у вказаному телефоні встановлено месенджери, у яких міститься листування, що має значення для досудового розслідування, зокрема, листування у месенджері WhatsApp із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 щодо поставки обладнання на ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», в додатку Телеграм міститься листування ОСОБА_5 з абонентом « ОСОБА_13 » ( НОМЕР_7 ), у якому вказано перелік з 17 підприємств з електронними адресами, серед яких ТОВ «Універсал Сервіс Україна», ТОВ «КранТехЕлектро», ТОВ «ПОРТ І ФЛОТ», ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-КТТ» та інші. У додатку gmail міститься копія договору про надання послуг №41-р від 16 лютого 2024 року між ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» та ТОВ «КранТехЕлектро». Предметом договору є зобов`язання надати послуги з поточного ремонту крану. Крім того, за результатами поверхневого огляду мобільного телефона іPhone 12 під час проведення обшуку, виявлено листування у месенджері WhatsApp із ОСОБА_11 щодо поставки обладнання на ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт». Разом з тим, у вказаному месенджері віднайдено контакт « ОСОБА_14 » (номер телефону НОМЕР_8 ), однак листування з вказаним контактом відсутнє. Таким чином, існує ймовірність видалення власником телефону листування із зазначеним абонентом. У додатку Телеграм виявлено листування з абонентом «Мой рабочий» ( НОМЕР_9 ) за 10 серпня 2023 року - від «ОСОБА_16» переслано файл формату Word, що містить тендерну документацію на закупівлю автонавантажувачів ДП «Ренійський морський торгівельний порт». Поряд з цим, у месенджерах вказаних мобільних телефонів містяться ознаки видаленого листування.

Незважаючи на надання ОСОБА_5 паролів доступу до вказаних телефонів, у ході проведення огляду встановлено, що для доступу до інформації, яка зберігається в пам`яті зазначених мобільних телефонів, вимагається введення паролів. Наявність виявленої системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту пам`яті телефонів без застосування спеціальних технічних знань, навичок та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу, у зв`язку з чим детективом було прийнято рішення про вилучення вказаних мобільних телефонів.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Так, постановами детектива ОСОБА_15 від 22 серпня 2024 року призначено комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій, на вирішення яких поставлені питання, пов`язані із можливістю копіювання інформації з вилучених у ОСОБА_5 телефонів, що відповідає передумовам тимчасового вилучення мобільних телефонів при проведенні обшуку визначених ч.2 ст.168 КПК.

Враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучені при проведенні зазначеного обшуку мобільні телефони могли використовуватися для комунікації з приводу подій, які є предметом досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такі електронні пристрої можуть містити відповідне листування, фото- та відеофайли, документи, у тому числі приховані чи/та видалені файли, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні.

Зазначене обумовлює потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду мобільних телефонів, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити можливо видалену інформацію.

Тому колегія суддів погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 мобільні телефони з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься в них може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відповідність заявленого прокурором у клопотанні майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК, так як вилучені мобільні телефони можуть містити інформацію та відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, як слушно зауважив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав, а тому доводи щодо невизначеності процесуального статусу особи, у якій вилучене майно, не впливають на обґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення.

Таким чином, суд констатує, що накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, слідчим суддею враховано, серед іншого, що з часу вилучення мобільних пристроїв до часу розгляду клопотання про арешт майна минув досить незначний проміжок часу, що об`єктивно не давало органу досудового розслідування можливості здійснити їх експертне дослідження, провести копіювання наявної інформації та відновити видалену.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3