Рішення

від 09.10.2024 по справі 739/958/24

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/958/24

Провадження № 2/739/223/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Іващенко І.К.,

за участю секретаря судового засідання - Шкурат О.Г.,

представника прокуратури - Лугової О.М., Назаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новгород-Сіверський Чернігівської області справу за позовом керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватне підприємство «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції», про конфіскацію земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.

Поданий позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 26 січня 2022 зареєстровано в реєстрі за № 68 набула права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну ділянку з кадастровим номером: 7423685800:05:000:0008 площею 5,0726 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Ларинівської сільської ради (на цей час Новгород-Сіверська ОТГ Новгород-Сіверського району).

На підставі означеного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером: 7423684700:10:000:0333 площею 3,8482 га (номер запису про права власності 23890564 від 06.12.2017, індексний номер рішення про державну реєстрацію 38682254 від 12.12.2017).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7423684700:10:000:0333 площею 3,8482 га перебуває в оренді приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції». Строк дії договору оренди 15 років, з автомотичним продовженням дії договору.

Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з грудня 2017 року по даний час) не відчужив її, тому є підстави для конфіскації її у власність держави відповідно до вимог ст.81 ЗК України. Просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вказану земельну ділянку.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити позов із викладених у заяві підстав.

Позивач в судове засідання не з`явився нада заяву про розгляд справи без участі його представника. Позов підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи - ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» надав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, не заперечує проти задоволення позовної заяви.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи доказами, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину виданого 13 вересня 2017 року зареєстровано в реєстрі за № 2099 відповідач набув права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права на земельну ділянку з кадастровим номером: 7423684700:10:000:0333 площею 3,8482 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новгород-Сіверська ОТГ Новгород-Сіверського району.

Відповідач ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у російській федерації, в судове засідання не з`явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України, що відповідає позиції Верховного Суду (постанова від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19).

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Приписи ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у відповідності до положень ст.145 ЗК України, ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на лист керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області від 01.05.2023 № 53-75-1175 вих-23 виконуючий обов`язки начальника Головного управління держгеокадастру у Чернігівській області у відповіді від 04.05.2023 № 10-25-06-2183/2-23 зазначало про неподання позову у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, при цьому не заперечувало з приводу вжиття прокуратурою заходів щодо звернення з позовною заявою до суду з вказаного питання.

Таким чином, прокуратура реалізуючи покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави, правомірно звернулася до суду із вказаним позовом.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Отже відповідач, будучи іноземним громадянином, 13.09.2017 року набув право власності на вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року не відчужила її, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст.80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч.3 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом ч.4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п.«д, е» ч.1 ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п.«в» ч.1 ст.143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч.ч.1,2 ст.145 ЗК України).

В силу ч.4 ст.145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 ст.348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №513/444/15-ц зроблено висновок, що, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Суд вважає, що примусове відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості буде порушенням права власності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з 13.09.2017 року по даний час не відчужив її, тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Так, як позов керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави задоволено у повному обсязі, тому в силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь прокуратури слід стягнути 3028,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 346, 356 ЦК України, ст.22, 80, 81 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області земельну ділянку належну на праві власності громадянину російської федерації ОСОБА_1 (зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.12.2017, номер запису про право власності 23890564, індексний номер рішення про державну реєстрацію 38682254 від 12.12.2017) з кадастровим номером 7423684700:10:000:0333 площею 3,8482 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910114, Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня виготовлення повного тексту судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: : 16000, Новгород-Сіверська окружна прокуратура Чернігівської області , вул. Замкова, 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 0291011424;

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, 14000, пр.-т. Миру, 14, м. Чернігів код ЄДРПОУ 39764881;

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин російської федерації, останнє відоме місце проживання, АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання PA НОМЕР_2 виданий 30.06.2015;

Третя особа: приватне підприємство «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції», 16000, вул. Вокзальна, 15, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, код ЄДРПОУ: 35289259.

Суддя: І.К. Іващенко