Рішення

від 09.10.2024 по справі 171/474/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/474/24

Номер провадження 2/184/689/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області «АГРОПРОДСЕРВІС-КР» «про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки»,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини. Вироком Апостолівського райсуду Дніпропетровської області у справі №171/18/23 від 01.02.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, з кадастровим номером 1220310100:01:001:0247, площею 19,3489 га, яка розташована на території Апостолівської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, поблизу м. Апостолове, чим інтересам законного володільця - Апостолівській міській раді заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 172 640 гривень 56 копійок. ОСОБА_1 за вказаним вироком призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 251 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250,00 грн. Вирок набрав законної сили 06.04.2023р. Ненадходження до місцевого бюджету коштів за використання земельних ділянок порушує визначальні матеріальні потреби Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача шкоду, завдану кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на вказану суму.

В судове засідання представник позивача Апостолівської міської ради не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Представник третьої особи в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Апостолівського райсуду Дніпропетровської області у справі №171/18/23 від 01.02.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, з кадастровим номером 1220310100:01:001:0247, площею 19,3489 га, яка розташована на території Апостолівської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, поблизу м. Апостолове, чим інтересам законного володільця - Апостолівській міській раді заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 172 640 гривень 56 копійок. ОСОБА_1 за вказаним вироком призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 251 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250,00 грн. Вирок набрав законної сили 06.04.2023р.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру та відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №054978 комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Апостолівського району Дніпропетровської області «Апостоловеагрокомплекс» є постійним користувачем земельної ділянки №1220310100:01:001:0247 площею 19,3489 га.

Рішенням Криворізької районної ради №36-2VІІІ від 09.06.2021р. «Про надання згоди на безоплатне прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Криворізького району КП «Апостоловеагрокомплекс» прийнято до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Криворізького району.

Рішенням Криворізької районної ради №37-2VІІІ від 09.06.2021р. «Про внесення змін до статуту КП «Апостоловеагрокомплекс» внесено зміни у склад засновників КП «Апостоловеагрокомплекс» та перейменовано на комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області «АГРОПРОДСЕРВІС-КР».

Відповідно до положень п.1.1. Статуту КП «АГРОПРОДСЕРВІС-КР», затвердженого рішенням Криворізької районної ради Дніпропетровської області №37-2VІІІ від 09.06.2021р., КП «АГРОПРОДСЕРВІС-КР» діє на основі майна, всіх прав та обов`язків КП «АПОСТОЛОВЕАГРОКОМПЛЕКС».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1220310100:01:001:0247 площею 19,3489 га, яка розташована на території Апостолівської об`єднаної територіальної громади, є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Ё У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням землі комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність, тобто недотримання цього принципу, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконне використання землі позбавляє Український народ (стаття 13 Конституції України), територіальну громаду та законного володільця правомочностей власника та належного землекористувача землі із розпорядження землями.

Право користування земельними ділянками повинно набуватися і реалізовувати виключно відповідно до закону.

Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заяв полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття щ на землю завдають значної шкоди інтересам держави, територіальній громаді законному володільцю.

Сам факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок комунальної власності порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до нераціонального використання земель, негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави, а несплата відповідачем нарахованої за такі протиправні дії шкоди призводить до порушення прав територіальної громади та законного володільця земельних ділянок, що суперечить інтересам держави та є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Порушення інтересів територіальної громади полягає в тому, що самовільне зайняття та використання земельних ділянок порушує встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси територіальної громади щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянкам комунальної власності.

У даному випадку порушення інтересів держави, складовими яких є інтерес територіальної громади, полягає у тому, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку із кадастровим номером 1220310100:01:001:0247, площею 19,3489 га, яка розташована на території Апостолівської об`єднаної територіальної громади, поблизу м. Апостолове, чим спричинив державі в особі законного власника вказаної земельної ділянки - Апостолівській міській раді значної майнової шкоди розмірі 172 640 гривень 56 копійок.

Ненадходження до місцевого бюджету коштів за використання земельних ділянок порушує визначальні матеріальні потреби Апостолівської міської об`єднане територіальної громади, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. За таких обставин, заходи щодо стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зокрема, в даному випадку є невідкладними.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого, визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Згідно визначеного статтею 123 Земельного кодексу України порядку одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

При цьому, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність у цієї особи даних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

В силу ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.

Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» №963-ІV від 19.06.2003 року самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 90 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі та на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

За приписами п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом було встановлено, що вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області у справі №171/18/23 від 01.02.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, з кадастровим номером 1220310100:01:001:0247, площею 19,3489 га, яка розташована на території Апостолівської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, поблизу м. Апостолове, чим інтересам законного володільця - Апотсолівській міській раді заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 172 640 гривень 56 копійок. Вирок набрав законної сили 06.04.2023. З квітня 2022 (більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) по 26.09.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи на території Апостолівської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, поблизу м. Апостолове за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування та державної реєстрації набуття необхідних та достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 1220310100:01:001:0247, площею 19,3489 га, реалізовуючи свій умисел направлений на самовільне зайняття земельної ділянки, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи найману сільськогосподарську техніку, здійснив на всій площі земельної ділянки кадастровий номер 1220310100:01:001:0247, площею 19,3489 га, посів сільськогосподарської культури насіння соняшнику та подальшого його вирощування, а потім збір. Внаслідок дій ОСОБА_1 законному володільцю КП «АГРОПРОДСЕРВІС-КР» завдано майнової шкоди на загальну суму 172 640 гривень 56 копійок, що є значною шкодою.

Згідно із ч.4,5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17) зроблено висновки про те, що: «преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі - для суду під час розгляду інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає потреби встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть судової преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено судом ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що піддано аналізові в мотивувальній частині судового акта».

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 (провадження №61-19719св19), згідно з якими преюдиційні факти - це такі факти, що встановлені рішенням чи вироком суду, які набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Тож законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних (відмінних) за змістом судових рішень.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі 465/3928/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь Апостолівської міської ради шкоду, завдану кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 172640 грн. 56 коп..

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 95, 141, 188, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області «АГРОПРОДСЕРВІС-КР» «про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Апостолівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04052583; адреса: 53800, Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Апостолове, вул. Центральна, буд.65) шкоду, завдану кримінальним правопорушенням внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 172640 грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.10.2024р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш