Рішення

від 23.09.2024 по справі 367/7470/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/7470/23

Провадження №2/367/1800/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня2024року Ірпінський міський суд Київької області в складі:

головуючого суддіКухленка Д.С.,

за участю секретаря Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

На обґрунтування вимог позивач зазначає, що 22.01.2013 ОСОБА_1 прийнятий сторожем команди сторожової охорони Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» згідно із наказом № 14 від 22.01.2013. Наказом Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 46-к від 04 квітня 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано незаконним та скасовано наказ Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 46-к від 04 квітня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 із посади сторожа охорони Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»; поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на посаді сторожа охорони Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» з 07 квітня 2022 року; стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах заявлених позивачем вимог в сумі 104 014 гривень 05 копійок без утримання податків та інших обов`язкових платежів (період вимушеного прогулу з 07 квітня 2022 року по 07 лютого 2023 року); стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заподіяну моральну шкоди у розмірі 10 000 гривень 00 копійок; стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, понесені у зв`язку із судовим розглядом справи та пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи №26184/26185/22-32 від 29 грудня 2022 року в розмірі 9249 гривень 73 копійки. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі №367/2313/22 апеляційну скаргу Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року залишено без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року залишено без змін.

Зазначив, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі виконано лише 22 серпня 2023 року, тобто із затримкою на 128 робочих дні, що підтверджується Витягом із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 22 серпня 2023 року № 252 та копією трудової книжки.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 104 014 гривень 05 копійок виконано 05 вересня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1468 від 05 вересня 2023 року про перерахування на розрахунковий рахунок Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ 102981 грн. 04 коп. у виконавчому провадженні ВП 72422037 від 03.08.2023.

Відповідно до Витягу із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 22 серпня 2023 року № 252 про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасовано наказ від 04.04.2022 № 46 про звільнення 06 квітня 2022 року ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 з 07 квітня 2022 року на посаді сторожа охорони, повідомлено ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, внесено виправлення до особової картки та трудової книжки ОСОБА_1 .

Пояснив, що згідно довідки про оподаткування № 124 від 04.07.2022, заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає: січень 2022 року - 9918 грн 80 коп. де фактично відпрацьованих робочих днів 19; грудень 2021 року - 9554 грн 35 коп. де фактично відпрацьованих робочих днів 22. Середньоденна заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: (9918 грн 80 коп. + 9554 грн 35 коп.) 141 робочі дні = 474 грн. 95 коп. Період затримки виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 становить: з 24 лютого 2023 року по 22 серпня 2023 (день поновлення на роботі) становить 128 днів. Середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі складає: 474 грн 95 коп. х 128 днів = 60 793 грн. 60 коп.

Додав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за час затримки виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі №367/2313/22 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 104 014 гривень 05 копійок за період із 23 серпня 2023 року по 05 вересня 2023 року у розмірі 4749 грн. 50 коп.

В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 60 793 грн. 60 коп.; середній заробіток час затримки розрахунку у розмірі 4749 грн. 50 коп.; понесені судові витрати, пов`язані із судовим розглядом справи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року провадження по справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

03.11.2023до судувід представникавідповідача надійшоввідзив напозовну заяву,в якомузазначено,що позовнівимоги єнеобґрунтованими татакими щоне підлягаютьзадоволенню,оскільки вимога ОСОБА_1 завищена наодин день.Відповідно донаказу НВМКЦГВКГ від22.08.2023№ 252 ОСОБА_1 був поновленийта мігприступити довиконання посадовихобов`язків з22.08.2023,а томусума позовноївимоги маєскладати:474,95x127днів =60318,65грн. Зазначив,що вимогав частиністягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу усумі 104014,05грн.за періодз 23.08.2023по 05.09.2023у розмірі4749,50грн.є безпідставною,оскільки виплатасереднього заробіткуза часвимушеного прогулуздійснюється закодом економічноїкласифікації видатків2800Інші поточнівидатки,і невідноситься доструктури фондузаробітної платиНВМКЦ ГВКГ. Пояснив,що 10.08.2023до НВМКЦГВКГ надійшлисупровідні листи(вх.вх.№ 7652,7653,7654)від Печерськоговідділу державноївиконавчої службиу містіКиєві Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)з Постановамипро відкриттявиконавчого провадженнявід 03.08.2023ВП №72421858з примусовоговиконання виконавчоголиста №367/2313/22від 27.07.2023Ірпінського судуКиївської областіщодо поновлення ОСОБА_1 на посадіз 07.04.2022та стягненняна користь ОСОБА_1 сум урозмірі 123263,78грнта 23200,00грн.За результатаминаходження зазначенихкоштів Відповідачна вимогувищенаведених постановздійснив відповідніплатежі.Крім того,наказом начальникаНВМКЦ ГВКГвід 22.08.2023№ 252 ОСОБА_1 поновленона роботі. Також зазначив,що 14.09.2023,після письмовогозвернення відповідачадо Ірпінськогоміського судуКиївської області,надійшла постановаКиївського Апеляційногосуду доНВМКЦ ГВКГвід 30.05.2023по справі№ 367/2313/22з рішеннямІрпінського міськогосуду Київськоїобласті від24.02.2023по справі№ 367/2313/22за позовом ОСОБА_1 до НВМКЦГВКГ провизнання незаконнимта скасуваннянаказу прозвільнення,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу таморальної шкоди.Таким чином,посадові особиНВМКЦ ГВКГдіяли лишена підставі,в межахсвоїх повноваженьта успосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України. Враховуючи вищевикладене у задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Крім того,19.03.2024до суду відпредставника відповідачанадійшли пояснення,у якихзазначено,що останнійпідтримує запереченнявисловлені увідзиві від30.10.2023на позовнузаяву.Вказав,що справа№ 367/7470/23є похідноюта сформуваласявнаслідок розглядута винесеннярішення Ірпінськимміським судомКиївської областіпо справі№ 367/2313/22від 24.02.2023.Зазначив,що приймаючидо увагивищезазначене судоверішення позивачпідлягав поновленнюз 24лютого 2023року,але фактичнореалізація цьогорішення (поновлення)відбулася тільки22липня 2023року (наказначальника НВМКЦГВКГ від22.08.2023№252)з затримкоюна 128робочих дня,що малонаслідком поданняпозовної заявипро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки виконаннярішення суду.Разом зтим,за результатамививчення матеріалівсправи №367/2313/22від 24.02.2023встановлено,що НВМКЦГВКГ немав змогивчасно виконатипоновлення ОСОБА_1 на посадісторожа охорониНаціонального військово-медичногоклінічного центру«Головний військовийклінічний госпіталь»з причин,що об`єктивноне залежаливід нього,а саме 24лютого 2023року відбулосяпроголошення РішенняІрпінського міськогосуду Київськоїобласті (вступната резолютивначастина)без представниківсторін,у зв`язкуіз чимпредставник НВМКЦГВКГ позбавленийправа наінформацію щодонаявності такогорішення. Зважаючи на вищевикладене, період з 24.02.2023 (ухвалення судового рішення) до 09.03.2023 (отримання судового рішення для поновлення на роботі) становить 14 календарних днів або фактично 10 робочих днів. Таким чином, виплата середньоденного заробітку становить: 474 грн. 95 коп. х 10 робочих днів = 4749, 50 коп. що має наслідком зменшення розміру виплати середньоденного заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення 60 793 грн. 60 коп. - 4749 грн. 50 коп. = 56 044 грн. 10 коп. В позові просив відмовити.

27.03.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшли заперечення на пояснення у яких остання виклала свої доводи, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень у наданих поясненнях. Вказала, що наступний робочий день 27 лютого 2023 року після ухвалення рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року судом було оприлюднено вказане рішення і НВМКГ «Головний військовий клінічний госпіталь» мало можливість своєчасно ознайомитися із вступною та резолютивною частинами рішення суду. Вказане спростовує доводи відповідача про обізнаність із рішенням суду лише 09 березня 2023 року. Просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

06.06.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правову допомогу відповідно до якого сторона позивача просила стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20500 грн. 00 коп. у справі № 367/7470/23 посилаючись на укладений 18 червня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Білою К.П. Договір № 18/06 про надання правової (правничої) допомоги, Додаткову угоду та Акт здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 28.05.2024.

19.03.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в яких просили відмовити у відшкодуванні судових витрат.

У судовому засіданні позивача адвокат Біла К.П. позов та клопотання про стягнення витрат на правову допомогу підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_2 просив відмовити у задоволені позову.

Суд, дослідивши надані докази, вивчивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 позов ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №46-к від 04 квітня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 із посади сторожа охорони Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»; поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на посаді сторожа охорони Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» з 07 квітня 2022 року; стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах заявлених позивачем вимог в сумі 104014 гривень 05 копійок без утримання податків та інших обов`язкових платежів (період вимушеного прогулу з 07 квітня 2022 року по 07 лютого 2023 року); стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заподіяну моральну шкоди у розмірі 10 000 гривень 00 копійок; стягнуто з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, понесені у зв`язку із судовим розглядом справи та пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи №26184/26185/22-32 від 29 грудня 2022 року в розмірі 9249 гривень 73 копійки, в іншій частині позовних вимог відмовлено. На підставі статті 430ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторожа охорони Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць. (а.с.4-7)

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі №367/2313/22 апеляційну скаргу Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року залишено без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року залишено без змін. (а.с.8-12)

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі виконано 22 серпня 2023 року, що підтверджується Витягом із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 22 серпня 2023 року № 252 та копією трудової книжки. (а.с.13-16)

Відповідно до Витягу із наказу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 22 серпня 2023 року № 252 про поновлення на роботі ОСОБА_1 убачається, що скасовано наказ від 04.04.2022 № 46 про звільнення 06 квітня 2022 року ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 з 07 квітня 2022 року на посаді сторожа охорони, повідомлено ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, внесено виправлення до особової картки та трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.16)

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 104 014 гривень 05 копійок виконано 05 вересня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1468 від 05 вересня 2023 року про перерахування на розрахунковий рахунок Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ 102981 грн. 04 коп. у виконавчому провадженні № 72422037 від 03.08.2023. (а.с.21)

Трудові відносини в Україні врегульованіКодексом законів про працю України.

Статтею 1 КЗпП Українивизначено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Як передбачено ст.21та ст.22 КонституціїУкраїна усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 43 Конституції Україникожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 зазначеної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає: січень 2022 року - 9918 грн 80 коп. де фактично відпрацьованих робочих днів 19; грудень 2021 року - 9554 грн 35 коп. де фактично відпрацьованих робочих днів 22, що підтверджується довідкою про оподаткування № 124 від 04.07.2022. (а.с.17)

Таким чином середньоденна заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: (9918 грн 80 коп. + 9554 грн 35 коп.) 141 робочі дні = 474 грн. 95 коп.

Також встановлено, що період затримки виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі № 367/2313/22 становить 128 днів, а саме з 24 лютого 2023 року по 22 серпня 2023 (день поновлення на роботі). Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі складає: 474 грн 95 коп. х 128 днів = 60 793 грн. 60 коп.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. До зазначеного правового висновку прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27. 01. 2020 року по справі № 682/3060/16-ц.

Суд враховує, що виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Таким чином, на підставі ст. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4749 грн. 50 коп.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, добросовісність розуміється як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), що ґрунтується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. (Постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21).

У Постанові ВС від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967,15-ц (провадження № 61-4393св18) роз`яснено, що добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (Постанова ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17)

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм поведінка відповідача не може бути розцінена як добросовісна.

Щодо вимог позивача про відшкодування судових витрат, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуваннямціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З огляду на викладене вище, суд відзначає, щоЦПКУкраїни передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 18 червня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Білою К.П. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 18/06 у відповідності до умов якого вартість та порядок оплати послуг визначаються додатковими угодами. (а.с.109)

Відповідно до Додаткової угоди до Договору про надання правової (правничої) допомоги вартість та обсяг правової допомоги визначається у підписаних сторонами актах здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг.(а.с.110)

Як убачається з акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 28.05.2024, позивач понесла витрати на правову допомогу у розмірі 20500,00 грн.

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявником документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 18000,00грн.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 18000,00 гривень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене вище та керуючись п.2 ч.1 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Національноговійськово-медичногоклінічного центру«Головний військовийклінічний госпіталь»про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки виконаннярішення судузадовольнити частково.

Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 60 793 грн. 60 коп.

Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток час затримки розрахунку у розмірі 4749 грн. 50 коп.

Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пов`язані із витратами на правову допомогу в розмірі 18 000 грн. 00 коп.

Повний текст рішення було складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», код ЄДРПОУ 07773293, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Госпітальна, будинок 18.

Суддя: Д.С. Кухленко