Рішення

від 08.10.2024 по справі 527/1971/24

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1971/24

провадження 2-о/527/67/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді - Левицької Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи: Міністерства соціальної політики України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2024 року заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви заявник зазначила, що вона постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку збройної агресії російської федерації проти України вона була вимушена покинути постійне місце проживання та реєстрації та переїхати в смт Градизьк Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщених осіб від 20.04.2022 за № 1607-5001223019. До початку окупації Луганської області вона, як повноправна громадянка своєї країни, мала власне майно, налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Вона переселилася з окупованої території задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницькій втраті громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії рф. Будучи особою, яка постраждала від агресії рф проти України та була вимушена покинути своє постійне місце проживання, заявник вважає необхідним звернутися з заявою про встановлення юридичного факту вимушеного переселення з окупованої території. Дане звернення зумовлене тим, що вона має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року,що зумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. Крім того, від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація її особистих та майнових прав.

Посилаючись на викладене, заявник просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт її повторного вимушеного переселення з території м. Лисичанськ Луганської області, яке відбулося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України.

05серпня 2024року заінтересованаособа Міністерствоз питаньреінтеграції тимчасовоокупованих територійУкраїни направилопояснення,у якихзазначило,що ВерховнимСудом упорядку касаційногопровадження сформульовановисновки щодовстановлення фактувимушеного переселенняз окупованоїтериторії Луганськоїобласті внаслідокзбройної агресіїросійської федераціїпроти Українита окупаціїросійською федерацієючастини територіїЛуганської області.Висновки судівпро те,що встановленняфакту,який просятьвстановити заявники,належить доповноважень відповіднихдержавних органів,які нормативно-правовимиактами цейфакт встановили,і щоцей фактє загальновідомим,лише підтверджуютьте,що заяває обґрунтованоюта підлягаєзадоволенню.А доводисудів проте,що зогляду нанаведене цейфакт непотребує судовогопідтвердження,є помилковимиі такими,що суперечатьстатті 124Конституції України,оскільки заявникидовели,що відвстановлення цьогоюридично значимогодля нихфакту залежитьвиникнення,зміна таприпинення правовідносин,в якихвони черездії російськоїфедерації вимушеноберуть участь.Верховний Судвизначив можливістьвстановлення несамого фактувимушеного переселеннявнаслідок збройноїагресії російськоїфедерації,а можливістьвстановлення причинно-наслідковогозв`язкуміж певноюподією тазбройною агресієюросійської федерації.Положеннями ЗаконуУ країни«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб»не передбаченопорядку підтвердженняі встановленняфакту наявностізбройного конфліктуабо тимчасовоїокупації територіїУкраїни,проте невиключено можливістьзвернення внутрішньопереміщеної особидо судудля встановленняконкретної причинивнутрішнього переміщення.Лисичанська міськатериторіальна громадаЛуганської областіз 24.04.2022є тимчасовоокупованою РосійськоюФедерацією територієюУкраїни,згідно Перелікутериторій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України від22.12.2022року №309.

Посилаючись на викладене, представник заінтересованої особи просив суд врахувати вказані пояснення під час розгляду справи.

Представник заявника адвокат Чупілко М.В. в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, в якій просила суд проводити розгляд справи у її відсутність.

Представник заінтересованої особи Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в судове засідання не з`явився, у поясненнях зазначив, що просить проводити розгляд справи у його відсутність.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , де зареєстроване її місце проживання, також є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с. 3,6-7, 13).

Як вбачається з довідки від 20.04.2022 № 1607-5001223019 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (а.с.3).

Відповідно до частини 3 статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У справі що розглядається: факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню; наслідком саме збройної агресії російської федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародною спільнотою; метою встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території України задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме у результаті збройної агресії російської федерації є визначення статусу заявника як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, з відповідними правовими наслідками.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду (справа № 207/1523/22, провадження № 61-1705св23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена Постановою форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.

Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.

Згідно Перелікутериторій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України від22.12.2022року №309, Лисичанська міська територіальна громада Луганської області з 24.04.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України,

Судом встановлено, що причиною внутрішнього переміщення заявниці з постійного місця проживання до іншого тимчасового місця проживання на території України (смт. Градизьк Кременчуцького району Полтавської області), є саме збройна агресія російської федерації проти України та тимчасова окупація частини Луганської області, отже заява в цій частині є обґрунтованою, оскільки встановлення вказаних фактів має для заявника юридичне значення та від цього залежать її права.

Разом з тим, заявник просить встановити факт її повторного вимушеного переселення.

Проте, ані зі змісту заяви, ані з поданих документів не вбачається, що заявниця здійснила вимушене переселення з території м. Лисичанськ Луганської області повторно.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає встановленню факт вимушеного переселення ОСОБА_1 з території м. Лисичанськ Луганської області, яке відбулося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт вимушеного переселення ОСОБА_1 з території м. Лисичанськ Луганської області, яке відбулося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , рнокпп: НОМЕР_1 );

представник заявника: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_6 );

заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ: 37567866), Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (адреса: 03186, м. Київ, Б. Чоколівський, 13, код ЄДРПОУ: 40446210).

Суддя Т. В. Левицька