Рішення

від 07.10.2024 по справі 477/233/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/233/24

Провадження №2/477/637/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Клюсевич-Шараповою Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа орган опіки та піклування в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,

про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , згідно якого просив позбавити її батьківських прав відносно їх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказував, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей і з 2021 року не підтримує контактів з ними, не відвідує їх, аліментів на їх утримання не сплачує, не піклується про їх розвиток, навчання та виховання, а він самостійно займається забезпеченням дітей та їх вихованням.

Ухвалою від 20 лютого 2024 року провадження в справі було відкрито в загальному порядку.

25 березня 2024 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в її задоволенні. Вказала, що після того як шлюб між ними був розірваний, то через деякий час позивач протиправно забрав у неї дітей і не давав з ними бачитися та спілкуватися. 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення збройних формувань російської федерації відносно України і вона виїхала за кордон, де було безпечно, але позивач не дозволив дітям виїхати з нею. Перебуваючи за кордоном вона намагалася зв`язатися з дітьми, але батько цьому перешкоджав. Тільки після засідання органу опіки та піклування вдалося з ними поспілкуватися.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити, підтримавши свої вимоги, а також вказавши, що на протязі всього їх спільного життя колишня дружина опікувалася тільки своїми інтересами і проводила час на свій вибір, а дітьми не опікувалася, залишаючи їх на призволяще одних дома.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та заперечувала проти його задоволення, вказавши, що дійсно, останнім часом приділяла мало часу спілкуванню з дітьми, оскільки з початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну вона виїхала за кордон і на тепер у неї робота, яка пов`язана з постійними від`їздами на тривалі терміни, тому не може постійно бачитися з дітьми. Просила не позбавляти її батьківських прав, так як змінює своє відношення до дітей і має на меті постійно брати участь в їх вихованні.

Представниця органу опіки та піклування в засіданні вказала, що на засіданні органу з приводу вирішення питання про доцільність позбавлення матері батьківських прав були заслухані обидві сторони і з врахуванням встановлених обставин було рекомендовано не позбавляти її батьківських прав відносно дітей.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, прийшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої , дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша ).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлені , Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою .Зокрема,пунктом 2частини першоїстатті 164СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ().

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1,2статті 3Конвенції проправа дитинипередбачено,що вусіх діяхщодо дітей,незалежно відтого,здійснюються вонидержавними чиприватними установами,що займаютьсяпитаннями соціальногозабезпечення,судами,адміністративними чизаконодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 ,позбавлення батьківськихправ (тобтоправ навиховання дитини,захист їїінтересів,на відібраннядитини вінших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року, у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є сталою.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони перебували у шлюбі в період з 2011 року по 2020 рік, за час якого в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу діти спочатку проживали з матір`ю, а з 2021 року з відповідачем.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2022 року було визначено місце проживання дітей з батьком.

Перед тим, рішенням того ж суду від 10 вересня 2021 року з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей.

На час подання позову за нею рахувалася заборгованість зі сплати аліментів, проте на час завершення розгляду справи вона вказала, що погасила заборгованість, чого позивачем не оспорювалося.

За встановлених під час розгляду справи обставин суд не вбачає достатніх підстав для позбавлення батьківських прав відповідачки і вважає, що застосування такого виняткового заходу до неї є передчасним, оскільки необхідність застосування саме такої санкції за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, яке б було законною підставою саме для позбавлення її батьківських прав відносно дітей, позивачем не надано.

Суть доводів позивача зводиться до його невдоволення малою участю колишньої дружини в житті дітей.

Проте це не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дітей. Належних доказів, що її бездіяльність призвела до загрози життю дітей, коли вони проживали разом з нею, ним не надано.

Відповідачка на тепер приділяє зусиль для участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Суд погоджується з тим, що з лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну, життя людей суттєво ускладнилося, і відповідачка тому не виключення. В результаті виїзду за кордон спілкування з дітьми зменшилося, але це не може бути підставою для припинення родинного зв`язку між ними.

Пояснення дітей, надані під час розгляду справи, в яких вони підтримали бажання батька позбавити матір батьківських обов`язків, суд враховує, але пов`язує таке відношення їх малолітнім віком, неповним розумінням наслідків такого заходу та зменшенням долі участі матері в їх житті.

Також, відповідно до висновку органу опіки та піклування Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22 березня 2024 року вих. № 387/02-05 було визнано недоцільним позбавити відповідачку батьківських прав відносно її дітей.

Проте суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, приділяючи більшу увагу спілкуванню з ними як по телефону, так і наживо. Необхідність такого заходу, на думку суду, пов`язана з недостатньо сумлінним виконанням нею своїх батьківських обов`язків, зокрема її тривалі від`їзди та відсутність в житті дітей, зменшення уваги до спілкування з ними та участі в їх вихованні призводить до втрати інтересу з їх боку до матері та може призвести до появи у них відчуженості до неї.

У разі небажання відповідачки змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.

За положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати з відповідачки на користь позивача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня складання повного тексту рішення.

В засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 07 жовтня 2024 року.

Суддя Р.В. Козаченко