Рішення

від 25.09.2024 по справі 601/1561/24

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/1561/24

Провадження № 2/601/499/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючої Клим Т.П.,

з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа на стороні відповідача Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Булави О.П.,

представника АТ КБ «Приват банк» Гнатишака О.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Булави О.П., звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ КБ «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначено про те, що наявність заборон та обтяжень позбавляють позивачку можливості отримати у спадщину майно та порушують права позивачки вільно володіти майном та розпоряджатися ним. Підставою обтяження вказано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданою ВДВС Кременецького РУЮ.

8 січня 2024 року адвокатом позивачки було отримано Витяги з Державного реєстру речових прав та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких на вищезгадані земельні ділянки накладено арешт (реєстраційні номери обтяжень - 14964043, 14963538, 14964488). Підставою обтяження вказано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданою ВДВС Кременецького РУЮ 21.12.2012 за №35755315.

Листом від09квітня 2024року за№12479виконавча службаповідомила,що навиконанні увідділі знаходилосявиконавче провадження№35755315з примусовоговиконання виконавчоголиста Кременецькогорайонного суду№1909/1589від 01.10.2012про стягненнясолідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користьПАТ КБ«Приватбанк» заборгованостіза кредитнимдоговором урозмірі 39422,93доларів США,що еквівалентно314989,3122гривень боргута судовівитрати усправі всумі 3149,89грн.21.12.2012та 07.11.2017винесено постановипро арештмайна боржниката оголошеннязаборони найого відчуження. 11 червня 2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 39 ЗК України «Про виконавче провадження» ( в зв`язку зі смертю боржника). При цьому виконавчою службою повідомлено, що наданий час виконавче провадження знищено по закінченню трьохрічного строку зберігання.

Позивач зазначає, що відповідачем ПАТ Приватбанк не оскаржувались дії державного виконавця з приводу закриття виконавчого провадження, а також не було предявлено вимогу до спадкоємців.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_1 вважає, що вищезазначене обтяження порушує її права як спадкоємця майна, вона позбавлена можливості вступити в спадщину на спадкове майно, а іншого способу захисту її прав не існує.

З урахуванням зазначеного, просить суд зняти арешт і заборону на відчуження з земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:14:025:0467, площею 1,6819 га; земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:15:014:0023, площею 1,8328 га та земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:14:025:0292, площею 0,9924 га, що належали померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

29.07.2024 до суду від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає. Зокрема зазначає, що стороною позивача вказано, що копія постанови про закінчення виконавчого провадження надсилалась Банку державним виконавцем. Проте, будь-які докази цьому в розпорядження суду не представлено, отже вважає дане твердження не відповідає встановленим ЦПК України стандартам доведення заявленого. Аналогічно вважає голослівними покликання позивача про те, що наявність обтяжень позбавляють позивачку можливості отримати у спадщину майно та порушують права позивачки вільно володіти майном, коли згідно приписів ЦК України спадщина належить спадкоємцям із дати відкриття спадщини (дата смерті особи). На переконання Банку, за недоведеності заявлених вимог по суті, слід заявити перед судом про пропуск позивачкою строку позовної давності, як самостійної підстави відмови в позові, адже лише із дати 02 червня 2016 року збігло більше трьох років загальної позовної давності - строк звернення до суду пропущено. Із позовної заяви чітко вбачається, що позивачка поінформована про те, яку суму коштів слід внести спадкоємцям до каси Банку задля реалізації права на реєстрацію спадкового майна з подальшим наміром відчуження такого. З врахуванням наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що представник банку вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду для захисту своїх законних прав та інтересів. Дані заяви відповідача не відповідають дійсності та не підтверджені доказами. Зокрема в доданих до позовної заяви свідоцтвах про право на спадщину за законом немає інформації про те, що на нерухоме майно накладені обтяження. 8 січня 2024 року адвокатом позивачки було отримано Витяги з Державного реєстру речових прав та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких на вищезгадані земельні ділянки накладено арешт (реєстраційні номери обтяжень - 14964043, 14963538, 14964488). Підставою обтяження вказано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданою ВДВС Кременецького РУЮ 21.12.2012 за №35755315. Листом від 09 квітня 2024 року за №12479 виконавча служба повідомила, що на виконанні у відділі знаходилося виконавче провадження №35755315 з примусового виконання виконавчого листа Кременецького районного суду №1909/1589 від 01.10.2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 422, 93 доларів США, що еквівалентно 314989,3122 гривень боргу та судові витрати у справі в сумі 3149, 89 грн. Тобто, саме в січні 2024 року позивачка дізналася про накладення арешту та порушення своїх прав як спадкоємця. Даний факт підтверджується доданими до матеріалів справи витягами з Державного реєстру речових прав та листом Кременецької виконавчої служби від 09.04.2024. Тому вважає, що строк звернення до суду позивачкою не пропущено. Вказує, що Кременецький відділ державної виконавчої служби у відповідності до вимог закону надсилав відповідачу постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Проте, оскільки всі матеріали виконавчого провадження знищені, надати квитанцію про відправлення постанови немає можливості.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Булава О.П. підтримав позовні вимоги просив їх задоволити.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа на стороні позивача Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що у відділі ДВС Кременецького РУЮ перебувало виконавче провадження №35755315 про примусове виконання виконавчого листа Кременецького районного суду Тернопільської області №1909/1589 від 01.10.2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 422, 93 доларів США, що еквівалентно 314989,3122 гривень боргу та судові витрати у справі в сумі 3149,89 грн. 21.12.2012.

21.12.2012 старшим державним виконавцем відділу ДВС Кременецького районного управління юстиції Курадчиком А.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

02.06.2016 державним нотаріусом видано ОСОБА_5 свідоцтва на право на спадщину на земельні ділянки кадастровий номер 5621689500:14:025:0467, площею 1,6819 га; кадастровий номер 5621689500:1 5:014:0023, площею 1,8328 га та земельну ділянку кадастровий номер 5621689500:14:025:0292, площею 0,9924 га, що належали ОСОБА_6 .

07.11.2017 заступником начальника Кременецького міськрайонного відділу ДВС Ячменьовим С.М. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про смерть від 22 травня 2018 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

11.06.2018 заступником начальника Кременецького міськрайонного відділу ДВС Ячменьовим С.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 39 ЗК України «Про виконавче провадження» ( в зв`язку зі смертю боржника).

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких на вищезгадані земельні ділянки накладено арешт (реєстраційні номери обтяжень - 14964043, 14963538, 14964488). Підставою обтяження вказано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданою ВДВС Кременецького РУЮ 21.12.2012 за № 35755315.

Листом від09квітня 2024року за№ 12479виконавча службаповідомила,що виконавче провадження № 35755315 про примусове виконання виконавчого листа Кременецького районного суду Тернопільської області № 1909/1589 від 01.10.2012 - знищено по закінченню трьохрічного строку зберігання.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до п. п. 4.17 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012), якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно ч. 1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України N 6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Встановлено, що на сьогодні позивач має намір оформити свої спадкове право після смерті її батька, але нотаріус будь-які нотаріальні дії не має можливості здійснити, оскільки згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на майно її батька накладено арешт. Таким чином, арешт накладений на майно порушує набуття права власності позивача.

Згідно із ч. 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Таким чином, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення свого спадкового права відносно належного майна його померлому батьку.

Окрім того, у провадженні ДВС, жодних виконавчих документів відносно батька позивача не має, тобто підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які позивач посилався, як на підставу позовних вимог.

Щодо позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18)).

Представником АТ КБ «Приватбанк» заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Встановивши, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася лише у 2024 році, а відповідач не довів, що позивач довідався або міг довідатися раніше, ніж поза межами трирічного строку до дня звернення до суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропустила позовну давність.

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 247, 263- 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа на стороні відповідача Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південо-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт і заборону на відчуження з земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:14:025:0467, площею 1,6819 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 947640356216, номер запису про обтяження 14964043; земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:1 5:014:0023, площею 1,8328 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 947610856216 номер запису про обтяження 14963538; земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:14:025:0292, площею 0,9924 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 947668056216, номер запису про обтяження 14964488, що належали померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладені постановою Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35755315 від 21 грудня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_3 .

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро Дніпропетровської області.

Третя особа на стороні відповідача Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса вул. Козубського, 4, м. Кременець Тернопільської області.

Повний текст рішення підписано 09 жовтня 2024 року.

Головуючий: