Постанова

від 07.10.2024 по справі 539/848/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/848/24 Номер провадження 22-ц/814/3303/24Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О.Ш. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник відповідача адвокат Головченко А.О.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня»

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2024 року, ухвалене суддею Мирошниковою О.Ш., повний текст рішення складено 16 липня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, -

В С Т А Н О В И В:

04.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки, в якому просив суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на свою користь грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 41 250,57 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03.11.2020 по 05.12.2023 позивач працював у відповідача на посаді інженера енергетика. Місцезнаходження відповідача було у місті Лисичанську Луганської області, яке після повномасштабного вторгнення рф на територію України опинилося під тимчасовою окупацією. При звільненні з позивачем проведений неповний розрахунок по заробітній платі, оскільки не була виплачена компенсація за невикористану відпустку за період роботи 2021-2022 роки з причини відсутності документів, які залишилися на тимчасово окупованій території України. Зазначив, що за весь час роботи використав лише 10 днів щорічної відпустки, тривалість невикористаної відпустки за час роботи позивача складала 62 днів, при звільнені відповідач йому не видав трудову книжку, з наказом про звільнення не ознайомив.

28.06.2024 до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Якимової О.В.про зменшенняпозовних вимог,в якій вказала, що на день звільнення ОСОБА_1 є невикористаними 57 днів щорічної основної відпустки (за мінусом 15 днів, які є використаними), тому просила суд прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 326,66 грн як компенсацію за п`ять днів щорічної основної відпустки та стягнути з відповідача Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 37 923,91 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (т.1 а.с. 202-206).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки задоволено частково.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки за період з 03.12.2020 по 02.11.2022 в сумі 18 854,88 грн.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 602,21 грн.

Судовий збір у сумі 608,99 грн залишено за позивачем.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за період роботи з 03.11.2022 по 02.11.2023 позивач перебував у щорічній основній відпустці 15 календарних днів: з 12.01.2023 по 16.01.2023 та з 22.08.2023 по 31.03.2023. За період з 03.11.2022 по 02.11.2023 залишок щорічної основної відпустки позивача становив 9 календарних днів (24 дні - 15 днів = 9 днів) та 4 дні додаткової відпустки. За період з 03.11.2023 по дату звільнення 05.12.2023 позивач набув права ще на 3 календарні дні щорічної відпустки. За період з 03.11.2022 по день звільнення 05.12.2023 позивач мав право на виплату йому грошової компенсації за невикористану відпустку за 16 календарних днів. Така компенсація позивачу була сплачена відповідачем 09.12.2023 у складі розрахункових виплат 7103,55 грн за вирахуванням податків та зборів. При звільненні відповідач сплатив позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 16 календарних днів за період з 03.11.2022 по 05.12.2023 в сумі 6 285,03 грн. За встановлених обставин, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 03.11.2022 по 02.11.2023, оскільки ця компенсація була сплачена відповідачем позивачу при звільненні. За встановлених обставин, суд визнав, що ОСОБА_1 на час звільнення мав право на виплату грошової компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за періоди роботи з 03.12.2020 по 02.11.2022 у кількості 48 календарних днів: 03.12.2020 по 02.11.2021 - 24 дні основної відпустки; з 03.11.2021 по 02.11.202224 дні основної відпустки. Водночас, суд не погодився з розрахунком суми грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки позивача, оскільки згідно порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08.02.1995, якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Заробітна плата, нарахована працівнику у 2023 році за фактично відпрацьований час ділиться на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті. З розрахунків виплат позивачу при звільненні, які зробив відповідач, вбачається, що відповідач сплатив позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 16 календарних днів за період з 03.11.2022 по 05.12.2023 в сумі 6 285,03 грн без врахування податків та зборів. Суд вирахував середньоденну заробітну плату в сумі 392,81 грн за день: 6285,06 / 16 днів = 392,81 грн. Кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки становить 48 днів за період з 03.12.2020 по 02.11.2022. Суд вирахував розмір грошової компенсації шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100: 392,81 грн * 48 днів = 18854,88 грн без врахування податків та зборів. ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог щодо компенсації за щорічну додаткову відпустку в ці періоди, тому суд не розглядає ці вимоги. Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за щорічну основну відпустку за період з 03.11.2020 по 03.11.2022 підлягають задоволенню та суд стягує з відповідача на користь позивача в сумі 18 854,88 грн без врахування податків та зборів, в решті вимог суд відмовляє як зайво нарахованих.

В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня», посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період з 03.12.2020 по 02.11.2022 у розмірі 18854,88 грн і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін, вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі спірним є період невиплати компенсації за невикористані відпуски за 2020-2021 та 2021-2022 роки, оскільки в наказах про відпустку міститься посилання, що відпустка надається за період роботи 03.11.2022 року по 02.11.2023, а тому підлягає застосуванню Постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245. Зазначає, що ОСОБА_1 надавалася одночасно відпустка за основним місцем роботи та за зовнішнім сумісництвом. Вважає, що ОСОБА_1 декілька разів вводив суд в оману щодо неотримання копії наказу про звільнення, що спростовується актом від 05.12.2024 та листом директора Луганського обласного центру зайнятості від 03.04.2024. Також позивач ОСОБА_1 ввів в оману суд щодо роботи в Державній установі «Луганський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» у вільний від роботи час після 17.00 та на вихідних, що спростовується листом генерального директора Державної установи «Луганський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», згідно до якого вбачається, що з 03.11.2020 по 28.02.2023 ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки як зовнішній сумісник на 0,25 ставки. Крім того, ОСОБА_1 у період з 01.03.2022 і до його звільнення 07.12.2023 знаходився в простої і не виконував трудові обов`язки, визначені трудовим договором, графіки його роботи за цей період не складалися. Також зазначає, що позивач ОСОБА_1 вводив суд в оману щодо перебування його у відпустці лише 10 днів та не виплати йому жодної компенсації за невикористану відпустку, що спростовується матеріалами справи. Вважає, що при визначенні днів щорічної відпуски суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розрахунку днів невикористаної відпустки за 48 днів, компенсація за які підлягає стягненню, оскільки за кожен період роботи з 03.11.2020 по 03.11.2021; з 03.11.2021 по 03.11.2022 та з 03.11.2022 по 03.11.2023 позивачу повинна надаватися щорічна відпустка у розмірі по 24 дні, а всього 72 дні, з яких 15 днів використана відпустка та 16 днів виплачена компенсацію за невикористану відпустку, тобто суд першої інстанції повинен був здійснювати розрахунок за 41 дні невикористаної відпустки, а не за 48 днів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 07.10.2024 не з`явився позивач, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 06.09.2024 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 33), яка була доставлена до електронного кабінету. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.08.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» має таке місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Лисичанськ, квартал 40 років Перемоги, будинок 12А. Керівником лікарні є ОСОБА_2 (т.1 а.с. 22-24).

31.03.2022 генеральний директор лікарні прийняла наказ №1 «Про особливості переведення та зміни істотних умов праці та трудових відносин в умовах воєнного часу КНП ЛОР «Луганської обласної дитячої клінічної лікарні». Згідно з цим наказом з 01.04.2022 у лікарні оголошено простій та визначено проводити оплату працівникам у розмірі 2/3 від посадового окладу з підвищенням в порядку статті 113КЗпП України. У п. 2 цього наказу визначено, що з 31.03.2022 на час чергової відпустки заступника генерального директора з матеріально-технічних питань призначити тимчасово виконуючим його обов`язки ОСОБА_1 (т.1 а.с. 70-73).

06.05.2022 генеральний директор лікарні прийняла наказ №13 «Про переведення працівників КНП ЛОР «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на дистанційний режим роботи в умовах воєнного стану», згідно з яким з 26.04.2022 ОСОБА_1 був переведений на дистанційний режим роботи в умовах воєнного стану (т.1 а.с. 74, 75).

15.08.2022 генеральний директор лікарні прийняла наказ №23 «Про часткове поновлення роботи КНП ЛОР «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня», згідно з яким у період воєнного стану визначені особливості сповіщення та заходів зв`язку між адміністрацією лікарні та працівниками. Також в наказі постановлено частково відновити роботу лікарні з 15.08.2022 і перевести лікарню у звичайний режим роботи; відповідальним особам наказано повідомити всіх працівників медзакладу про часткове відновлення роботи і невідкладно викликати їх для прибуття на робочі міста за адресою: АДРЕСА_1 . Також наказано повідомити усіх працівників, що пункт 4 статті 32 КЗпП передбачає, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (т.1 а.с. 77-80).

25.08.2022 генеральний директор лікарні прийняла наказ №27 «Про порядок звільнення працівників КНП ЛОР «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» в період воєнного стану, в якому визначила, що у зв`язку з вторгненням рф було окуповане місто Лисичанськ Луганської області, де розташовувалася лікарня та з цих підстав не відбулася централізована евакуація господарської, бухгалтерської документації, особових справ та трудових книжок працівників та медичного обладнання та вся ця документація й обладнання залишилося на тимчасово окупованій території України. У наказі зазначено, що керівництво лікарні не має можливості в повному обсязі виконати вимоги Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та Кодексу законів про працю України в частині видачі трудових книжок при звільненні працівників та своєчасної виплати всіх сум, що належать працівникам, які звільняються з підприємства, що провадиться в день звільнення за статтею 116 КЗпП. У наказі зазначено, що за статтею 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено відшкодування працівникам та роботодавцям, пов`язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти Україниза рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення Українита цю інформацію керівництво лікарні доводить до працівників (т.1 а.с. 76).

31.08.2022 голова Луганської обласної державної адміністрації - начальник обласної військової адміністрації видав розпорядження №317 «Про організацію діяльності КНП ЛОР «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня», згідно з яким лікарня до окремого розпорядження проводить свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 81).

03.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022130000000029 внесені відомості за фактом втрати та знищення майна лікарні у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України та подальшою тимчасовою окупацією міста Лисичанська Луганської області, де була розташована лікарня, правова кваліфікація за частиною першою статті 438Кримінального кодексуУкраїни (т.1 а.с. 97, 98).

Згідно з колективним договором між лікарнею та її трудовим колективом, роботодавець зобов`язувався, зокрема: затверджувати за погодженням профспілки графіки надання щорічних відпусток, виходячи з необхідності забезпечення безперервної роботи підприємства і створення сприятливих умов для відпочинку працівників, не пізніше 4 січня поточного року; замінювати за бажанням працівника частину щорічної відпустки грошовою компенсацією, за умови, що тривалість наданих працівникові щорічних основної та додаткової відпусток складала не менше 24 календарних днів. У колективному договорі сторони погодили, що інженер енергетик має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 дні та на додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 4 дні ( п. 2.1. колективного договору та додаток 6 до нього) (т.1 а.с. 91-96).

ОСОБА_1 у період з 03.11.2020 по 05.12.2023 працював на посаді інженера-енергетика у Комунальному некомерційному підприємстві Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» (т.1 а.с. 5-9).

Після поновлення роботи лікарні 15.08.2022 ОСОБА_1 була відновлена особова картка працівника, в якій міститься інформація про перебування його у щорічних основних відпустках за період 03.11.2022 по 02.11.2023 тривалістю 5 днів з 12.01.2023 по 16.01.2023, за період з 03.11.2022 по 02.11.2023 тривалістю 10 днів з 22.08.2023 по 31.08.2023 та про сплату йому компенсації за невикористану відпустку за 16 днів (т.1 а.с. 86).

Зокрема, за наказом генерального директора Луганської обласної дитячої клінічної лікарні №1/к від 10.01.2023 ОСОБА_1 згідно його заяви була надана відпустка за період роботи з 03.11.2022 по 02.11.2023 на 5 календарних днів з 12.01.2023 по 16.01.2023 (т.1 а.с. 84-86) та за наказом генерального директора Луганської обласної дитячої клінічної лікарні №15/к від 17.08.2023 ОСОБА_1 згідно його заяви була надана відпустка за період роботи з 03.11.2022 по 02.11.2023 на 10 календарних днів з 22.08.2023 по 31.08.2023 (т.1 а.с. 82, 83, 86).

Згідно з витягом зі списку про заробітну плату, розрахунковим листком та випискою з казначейства ОСОБА_1 були сплачені відпускні та розрахункові виплати: 26.01.2023 у сумі 16 673,29 грн, 15.08.2023 у сумі 3 000 грн, 30.08.2023 у сумі 2 690,12 грн та 12 822,40 грн (т.1 а.с. 149-153).

05.12.2023 ОСОБА_1 надав генеральному директору Луганської обласної дитячої клінічної лікарні заяву, в який просив звільнити його за згодою сторін (т.1 а.с. 67).

05.12.2023 ОСОБА_1 був звільнений з роботи за наказом генерального директора Луганської обласної дитячої клінічної лікарні №42к «Про припинення трудового договору» з підстав частини першої статті 36КЗпП України за згодою сторін. 05.12.2023 комісією працівників лікарні був складений акт про відмову ОСОБА_1 від підпису у наказі про звільнення (т.1 а.с. 66,68).

08.01.2023 генеральний директор лікарні направила ОСОБА_1 лист №11 про компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 2021-2022 роках, в якому повідомила, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України документація лікарні знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до наказу №42 від 01.11.2023 «Про виплату розрахункових сум працівникам» повний розрахунок буде проведений з працівниками, які подали заяви про звільнення, згідно чинного законодавства України при доступі до оригіналів документів (т.1 а.с. 10).

09.01.2023 генеральний директор лікарні направила ОСОБА_1 лист №15, в якому повідомила про період його роботи в лікарні, про звіт 1 ДФ та про відсутність доступу до документації лікарні з причини військової агресії рф (т.1 а.с. 11).

Згідно довідки, розрахунку та платіжних документів ОСОБА_1 09.12.2023 були сплачені суми при звільненні у розмірі 7 103,55 грн, з яких: 818,52 грн - заробітна плата та 6 285,03 грн - компенсація за невикористану відпустку за 16 днів (т.1 а.с. 87-90).

Згідно з листом від 05.04.2024 Луганського обласного центру зайнятості, при реєстрації у Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості ОСОБА_1 надав сканкопію наказу №42-к від 05.12.2023 про припинення трудового договору (т.1 а.с. 112-115).

Згідно з відповіддю генерального директора ДУ «Луганський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків адміністративно-господарчого відділення Лисичанського міського відділу (філії) цієї державної установи ОСОБА_1 , зовнішній сумісник на 0,25 ставки, працював в установі з 03.11.2020 по 07.12.2023, за період з 2020 по 07.12.2023 перебував у щорічних основних та додаткових відпустках: 1) у 2020 - за період роботи з 05.04.2019 по 04.04.2020 перебував у частині щорічної відпустки 7 календарних днів, з яких 3 дні основна, 4 дні додаткова відпустки з 16.10.2020 по 22.10.2020; за період роботи з 05.04.2020 по 04.04.2021 перебував у частині щорічної основної відпустки 7 календарних днів з 23.10.2020 по 29.10.2020; 2) у 2021 - за період роботи з 05.04.2021 по 04.04.2022 перебував у частині щорічної відпустки 21 календарний день, з яких 17 днів основна, 4 дні додаткова відпустки з 01.04.2021 по 21.04.2021; 3) у 2022 - за період роботи з 05.04.2022 по 04.04.2023 перебував у частині щорічної основної відпустки 24 календарні дні з 01.11.2022 по 24.11.2023; 4) у 2023 - за період роботи з 05.04.2023 по 04.04.2024 перебував у частині щорічної основної відпустки 14 календарних днів з 05.04.2023 по 14.05.2023 (т.1 а.с. 109-111, 166-167).

За період з 01.12.2022 по грудень 2023 включно лікарня нарахувала ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 242 846,11 грн (т.1 а.с. 13).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно частини першої статті 47 Кодексу законівпро працюУкраїни - роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частина перша статті 75 Кодексу законівпро працюУкраїни - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Стаття 76 Кодексу законів про працю України, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором.

Частина перша статті 83 Кодексу законівпро працюУкраїни - у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Стаття 116 Кодексу законівпро працюУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Прикінцеві положенняКЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в України незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частина шоста статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1Кодексу законівпро працюУкраїни та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».

Частини перша статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80Кодексу законівпро працюУкраїни та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки"у період дії воєнного стану не застосовуються.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

Стаття 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану», відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 6 Закону України«Про відпустки» - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Частина перша статті 24 Закону України«Про відпустки» - у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023, проводиться виходячи з виплат нарахованих у 2023 році.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення кількості 48 днів невикористаних позивачем щорічної відпустки, виходячи з наступного.

Предметом позову є стягнення з Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки (всього 57 днів) у розмірі 37 923,91 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку, що невикористані позивачем щорічні відпустки всього складають 48 днів, а саме за період роботи з 03.11.2020 по 02.11.2021 24 дні основної відпустки та за період з 03.11.2021 по 02.11.2022 24 дні основної відпустки, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 працював на посаді інженера-енергетика комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» з 03.11.2020 по 05.12.2023, що підтверджується копією особової картки працівника (т.1 а.с. 86).

Наказом №1/к від 10.01.2023 «Про надання відпустки» ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 03.11.2022 по 02.11.2023, терміном на 5 календарних днів з 12.01.2023 по 16.01.2023 (т.1 а.с. 84).

Наказом №15/к від 17.08.2023 «Про надання відпустки» ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 03.11.2022 по 02.11.2023, терміном на 10 календарних днів з 22.08.2023 по 31.08.2023 (т.1 а.с. 82).

Отже, за період роботи з 03.11.2022 по 02.11.2023 ОСОБА_1 було надано всього 15 календарних днів щорічної основної відпустки (з 12.01.2023 по 16.01.2023 та 22.08.2023 по 31.08.2023.

Наказом №42/к від 05.12.2023 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено з посади інженера-енергетика на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін (т.1 а.с. 66).

При звільненні ОСОБА_1 була виплачена компенсація за невикористану відпустку у кількості 16 днів, що підтверджується наказом №42-к від 05.12.2023 «Про припинення трудового договору (контракту)», особовою карткою працівника, довідкою №5 від 27.03.2024, розрахунковим листом та платіжною інструкцією №08/12/2023 (т. 1 а.с. 86, 88, 90).

Таким чином, ОСОБА_1 за період роботи з 03.11.2022 по 05.12.2023 надавалася частина основної щорічної відпустки у кількості 15 календарних днів та при звільненні було компенсовано невикористану відпустку у кількості 16 календарних днів, що всього складає 31 день.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та його заяви про зменшення позовних вимог (т.1 а.с. 202-206), ОСОБА_1 вказував, що період, за який проводиться нарахування з 03.11.2020 по 05.12.2023, а саме у період з 03.12.2020 по 02.12.2021 він має право на щорічну основну відпустку 24 календарних дні; за період роботи з 02.12.2021 по 01.12.2022 він має право на щорічну основну відпустку 24 календарних дні; за період роботи з 01.12.2022 по 30.11.2023 він має право на щорічну основну відпустку - 24 календарних днів. Отже, дні невикористаних щорічних відпусток 72 (за мінусом 15 днів згідно заяви про зменшення позовних вимог, які вважає використаними) є 57 дні невикористаної щорічної основної відпустки на день звільнення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем на свій розсуд зазначено періоди щорічних основних відпусток. Також звертає увагу, що позивач погоджується з тим, що розмір щорічної основної відпустки становить саме 24 дні у робочому році, спірний період становить 03.11.2020 по 05.12.2023. Крім цього, звертає також увагу на те, що предметом спору не є невикористані додаткові відпустки. У рішенні суду першої інстанції вказано про право позивача на додаткові відпустки у спірний період, хоча такі вимоги ним не заявлялися, тому вони не повинні були бути предметом судового розгляду.

Таким чином, виходячи з періоду роботи позивача з 03.11.2020 по 05.12.2023 при визначенні днів щорічної відпустки розрахунок днів невикористаної відпустки становить: за період роботи з 03.11.2020 по 03.11.2021 24 календарних днів; за період роботи з 03.11.2021 по 03.11.2022 24 календарних днів; за період роботи з 03.11.2022 по 03.11.2023 - 24 календарних днів, а всього 72 дні за мінусом 15 днів використаної щорічної основної за період з 03.11.2022 по 05.12.2023 та за мінусом 16 днів компенсованої невикористаної відпустки, тобто 41 день (72 дні-15 днів -16 днів).

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно обраховано кількість днів невикористаної відпустки 48 календарних днів, замість 41 календарний день.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»: пункт 2 розділу ІІ, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Колегія суддівапеляційного судузазначає,що судомпершої інстанції правильнорозрахованорозмір середньоденної заробітної плати - 392,81 грн за день: 6 285,06 / 16 днів = 392,81 грн, який не оспорюється сторонами спору.

Згідно статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, указаною нормою на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбаченістаттею 117 КЗпП України, якою установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

У постановах від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду виходила, з-поміж іншого, з того, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Згідно частини першої статті 6 Закону України«Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст.83КЗпП України та ч. 1ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А першої черги.

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи.

Власник або уповноважений ним орган в день звільнення працівника зобов`язаний видати останньому належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу(ст. 47 КЗпП України).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України).

Таким чином, Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, за невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі №243/2071/18 (провадження №61-48088сво18) зазначив, що, зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

З 24.02.2022 відповідно до Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в України незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1Кодексу законівпро працюУкраїни та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».

Частини перша статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80Кодексу законівпро працюУкраїни та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12Закону України"Провідпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

Стаття 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в період воєнного стану», відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У постанові Верховного Суду, від 15.08.2023 у справі №640/25691/21, зазначено, що за приписами статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Отже, указаною нормою на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою установлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України, передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже,апеляційний суду складіколегії суддівза результатамиперегляду справив апеляційномупорядку вважає,щоз Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 підлягає стягненню: 392,81 грн * 41 день = 16 105,21 грн за період з 03.11.2020 по 05.12.2023 без врахування податків та зборів.

Доводи апеляційноїскарги проте,що ОСОБА_1 перебував упростої нароботі засумісництвом,то цідоводи неє підставоюдля скасуваннярішення суду,оскільки ОСОБА_1 за основниммісцем роботив КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» працював до моменту звільнення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив 1211,20 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (т.1 а.с. 1), при зверненні до суду апеляційної інстанції КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» сплачено судовий збір у розмірі 903,32 грн за подачу апеляційної скарги (т.2 а.с. 9).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 514,40 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Водночас, з ОСОБА_1 на користь КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» підлягає стягненню 519,70грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь КНП Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5,30 грн.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня»- задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 липня 2024 року змінити.

Зменшити розмір грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за період з 03.11.2020 по 05.12.2023 з 18854,88 грн до 16105,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна дитяча клінічна лікарня» судовий збір у розмірі 5,30 грн.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,касаційна скаргана неїподається протягомтридцяти днівз дняїї проголошеннябезпосередньо досуду касаційноїінстанції,у разіпроголошення лишевступної тарезолютивної частинисудового рішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов