Постанова

від 07.10.2024 по справі 916/4582/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4582/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м. Чернігів Матвійчук А.С., на підставі ордеру;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм», м. Одеса Ноздрін О.М., на підставі ордеру;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м. Чернігів

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року, м. Одеса , суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено 26.07.2024 року

у справі № 916/4582/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» м. Чернігів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» м. Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» м. Київ

про стягнення 806 951 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м.Чернигів, звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм», м. Одеса заборгованості в розмірі 806 951 грн. 51 коп., а також судових витрат у розмірі 35 104 грн. 28 коп., які складаються із судового збору у розмірі 12 104 грн. 28 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором переведення боргу від 22.06.2023, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» (новий боржник), та згідно з умовами п.2.4. якого з моменту підписання цього договору у нового боржника виникає право вимоги з первісного боржника суми боргу у розмірі 806 951 грн.51 коп., а первісний боржник зобов`язаний виплатити новому боржнику вищезазначену суму.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» м. Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» м. Одеса про стягнення заборгованості в розмірі 806 951 грн. 51 коп. відмовлено повністю та вирішенно питання про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в зв`язку з тим, що висновком експерта підтверджено, що на договорі переведення боргу від 22.06.2023 підпис від імені відповідача зроблено невідомою особою, відбиток печатки візуально відрізняється від печатки відповідача на наявних у матеріалах справи документах, таке не свідчить про схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» договору переведення боргу.

Також, господарським судом зауважено, що відповідачем навіть не було здійснено дій на виконання умов п.2.3. договору переведення боргу щодо передачі новому боржнику (позивачу) всіх документів, що регламентують його взаємини з кредитором. Відповідні документи одержані позивачем, як новим боржником від самого кредитора. Договір переведення боргу за своєю правовою природою є договором, який передбачає згоду кредитора, як встановлення чинності домовленості боржників (первісного та нового) про переведення боргу, тому кредитор не набуває правового статусу сторони договору і не стає носієм нових або додаткових прав та обов`язків. Істотні умови договору переведення боргу стосуються винятково двох сторін первісного боржника та нового боржника.

Тобто, на думку суду першої інстанції наявні у справі докази жодним чином не підтверджують факту укладення договору переведення боргу, на підставі якого позивач зазначив про наявність у відповідача обов`язку сплатити йому борг.

При цьому, господарський суд зазначив, що не досліджує обставини щодо укладання та виконання договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022, оскільки підставою позову у даній справі є саме договір переведення боргу від 22.06.2023, а тому обставини щодо укладання та виконання договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022 не входять до предмета доказування у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м. Чернігів з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23 скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник наголошує, що судом першої інстанції безпідставно не було досліджено обставини укладання та виконання договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022, оскільки вказаний договір нерозривно пов`язаний з договором переведення боргу. Апелянт вказує, що відповідачем повністю заперечується факт укладання як договору поставки пального, так і договору переведення боргу, водночас, відповідачем вчинялися юридично значимі дії, спрямовані на їх виконання, що підтверджується платіжними дорученнями №824 від 13.12.2022, №860 від 29.12.2022, №861 від 29.12.2022, №798 від 23.02.2023, №841 від 12.04.2023, №895 від 19.05.2023, відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» кошти на загальну суду 129 950 грн, призначення платежу: «за ДП, рахунок №7 від 10.11.2022».

Крім того, апелянт зазначає, що з рахунку №7 від 10.11.2022, виданого Товариством з обмеженою відповідальностю «Делів Ойл», вбачається, що товаром є дизельне паливо 10ррm as per EN590 (Olej Napedowy BO CN (код УКТЗЕД 27101943), що відповідає предмету договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022. Отже, на думку скаржника, відповідачем були вчинені дії, спрямовані на схвалення правочину з поставки пального.

Також апелянт вказує, що на дату поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» дизельного палива Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» була складена податкова накладна №1 від 20.09.2022, яка була зареєстрована Державною податковою службою України. Скаржник наголошує, що відповідач, заперечуючи факт укладання договору поставки пального, вказує на те, що не був платником ані ПДВ, ані акцизного податку, проте заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та про анулювання реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів були подані до контролюючого органу 29 вересня 2022 року, тобто після отримання пального за договором поставки №04-ДТ-22 від 20.09.2022 та складання Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» податкової накладної.

Отже, на думку скаржника, заперечення факту укладання договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022, вчинення дій, спрямованих на приховання факту його укладання та, як наслідок, заперечення укладання договору переведення боргу свідчать про недобросовісність відповідача та вказують на наявність в його діях суперечливої поведінки.

Підсумовуючи вищевикладене, апелянт вважає, що Господарським судом Одеської області під час ухвалення оскаржуваного рішення були залишені поза увагою всі доводи та докази, надані стороною позивача, водночас, повністю враховані всі доводи відповідача. До того ж, судом першої інстанції не надано належної оцінки поведінці відповідача при укладанні як договору поставки пального, так і договору переведення боргу, а також безпідставно відхилені докази, надані суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл», що в сукупності вказує на недотримання судом першої інстанції принципів змагальності, рівності, законності та обґрунтованості.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23, справу призначено до судового розгляду.

13.09.2024 року через канцелярію суду до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» м. Одеса надійшов відзив (вх. №3150/24/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м.Чернігів залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, відповідач, посилаючись на висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні та встановлені ним фактичні обставини справи, вказав, що доводи апеляційної скарги є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, ані договір переведення боргу від 22.06.23 року, ані договір поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.22 року, ані видаткова накладна №5 від 20.09.22 року директором відповідача не підписувались, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024 року, проведеної Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023270340004473 від 22.11.2023 за ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, вчинені за попередньою змовою групою осіб).

Що стосується поставки товару (дизельного палива) за договором поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.22 року, відповідач наголошує, що обов`язку його оплати у відповідача не виникло, оскільки товар за ним поставлено не було, договір та видаткову накладну відповідачем не підписано, суму ПДВ по вказаній поставці відповідачем у податковий кредит не взято. Всі інші дії, як то реєстрація акцизної та податкової накладної дії односторонні та вчинені третьою особою одноособово.

Крім того, відповідач вказує, що дійсно ним було переведено 129 950 грн за поставку дизельного палива третій особі. Проте, палива Відповідачу поставлено не було. А були підроблені документи від імені Відповідача (договір та видаткова накладна) на суму 1 011 901 грн. 51 коп., за фактом чого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначив, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» не було вольової дії на вчинення правочину переведення боргу та подальшого його схвалення, а отже, підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача заперечував проте задоволення апеляційної скарги позивача з мотивів, викладених письмово у відзиві та просив рішення суду першої інстанції залишити без задоволення.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали про призначення справи до судового розгляду на офіційну електронну адресу учасника справи, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16 липня 2024 року у справі №916/4582/23 є правомірним та таким, що не потребує скасування або зміни, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

В матеріалах справи є наявними:

Підписаний, як зазначено в тексті, 20.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» (продавець) в особі генерального директора Бичковської-Яновської І.С. і Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» (покупець) в особі директора Матяшенка С.В., договір поставки пального №04-ДТ-22, згідно з яким продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця паливо дизельне 10ppm as per EN 590 (Olej Napedowy B0 CN 27101943 MG) в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Ціна за одиницю виміру кількості товару визначається в рахунках на оплату товару, наданих продавцем та підтверджується прийнятим до виконання покупцем рахунком на оплату товару. Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України. Одинця виміру тони. (п.3.1 договору). Відповідно до умов п.4.2. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського ) дня виставлення продавцем рахунку та оплату товару покупцю. Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 29.08.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На вищезазначеному договорі наявні підписи, проте він засвідчений печаткою лише Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм»;

додаткова угода №1 до договору поставки пального №04-ТД-22 від 20.09.2022, яка 08.11.2022 підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» (продавець) в особі генерального директора Тернової Г.В. і Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» (покупець) в особі директора Матяшенка С.В., про те, що сторони дійшли згоди у зв`язку із зміною розрахункового рахунку, внести зміни у розділ 10 договору поставки пального №04-ТД-22 від 20.09.2022;

видаткова накладна №5 від 20.09.2022, з якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» на підставі основного договору автомобільним транспортом дизельне паливо 10ppm as per EN 590 (Olej Napedowy B0 CN 27101943 MG) у кількості 18,567 т. на загальну суму 1 011 901 грн. 51 грн. Вказана накладна в графі «Отримав(ла)» містить підпис, без зазначення відомостей щодо ПІБ особи, який засвідчений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм»;

рахунки на оплату №5 від 20.09.2022 року, №7 від 10.11.2022 року, які складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» на оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» дизельного палива 10ppm as per EN 590 (Olej Napedowy B0 CN 27101943 MG) у кількості 18,567 тон вартістю 1011901 грн. 51 коп.;

акцизна накладна форми «П» від 20.09.2022 №3, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» щодо реалізації пального Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм»;

податкова накладна №1 від 20.09.2022, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» щодо поставки дизельного палива Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм»;

платіжні інструкції про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» грошових коштів в розмірі 129 950 грн., а саме: № 895 від 19.05.2023 в розмірі 15 000 грн., № 841 від 12.04.2023 в розмірі 20010 грн., №798 від 23.02.2023 в розмірі 50 000 грн., № 861 від 29.12.2022 в розмірі 14 970 грн., №860 від 29.12.2022 в розмірі 14 970 грн., № 824 від 13.12.2022 в розмірі 15000 грн., в графі призначення платежу яких зазначено: за ДП рахунок №7 від 10.11.2022;

договір переведення боргу від 22.06.2023, як зазначено в тексті, підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» (кредитор) в особі генерального директора Тернової Г.В., Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» в особі директора Матяшенка С.В. (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» в особі директора Овсяника С.М. (новий боржник), згідно з яким первісний боржник за згодою кредитора передає, а новий боржник приймає борг в сумі 806 951 грн. 51коп. за договором поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022 (далі-основний договір), укладеного між первісним боржником і кредитором. З моменту підписання цього договору первісний боржник вибуває із зобов`язання перед кредитором в сумі 806 951 грн. 51 грн. за основним договором. Новий боржник зобов`язується перерахувати кредитору загальну суму в розмірі 806 951 грн. 51 грн. не пізніше 05.07.2023 року ( п.2.1, 2.2 договору). Відповідно до п.2.3 договору первісний боржник в строк не пізніше наступного робочого дня з моменту підписання цього договору зобов`язується передати новому боржнику всі документи, що регламентують його взаємини з кредитором (далі документи). Первісний боржник відповідає перед новим боржником за повноту і достовірність інформації та документів, переданих в зв`язку з цим договором. З моменту підписання цього договору у нового боржника виникає право вимоги до первісного боржника в сумі 806 951 грн. 51 коп., а первісний боржник зобов`язаний виплатити новому боржнику дану суму (п.2.4. договору).

На зазначеному договорі наявні підписи осіб від імені кредитора, первісного боржника та нового боржника, проте він засвідчений печатками лише первісного боржника та нового боржника.

03.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» грошові кошти в розмірі 668 590 грн. 74 коп. в якості оплати згідно договору переведення боргу від 22.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцію кредитового переказу коштів від 29.06.2023 №222.

31.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» складений акт звірки взаєморозрахунків, в якому відображено відомості щодо оплати грошових коштів в розмірі 668 590 грн. 74 коп., та згідно з яким за даними Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» на 31.08.2023 заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» відсутня.

09.09.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» претензію від 06.09.2023, в якій зазначено, що датою платежу при перерахуванні грошових коштів кредитору є дата їх зарахування на поточний рахунок кредитора. 29 червня 2023 року ним було повністю виконано зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» на суму 806 951 грн. 51 коп. У зв`язку із чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» посилаючись на п. 2.4 договору переведення боргу, вказав, що у первісного боржника перед ним існує борг у сумі 806 951 грн. 51 коп., який він зобов`язаний виплатити протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії.

Вказану претензію отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» 29.09.2023, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за №1403005116008 та фіскальний чек від 09.09.2023.

У зв`язку із тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» не оплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» грошові кошти в розмірі 806 951 грн. 51 грн., останній звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Також, в матеріалах справи міститься заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ч.3,4 ст.358 Кримінального кодексу України від 02.11.2023, яка подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» начальнику ГУ Національної поліції в Чернігівській області щодо ознак кримінального правопорушення в діях посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл», а саме, підроблення за попередньою змовою офіційних документів, які ними видані та посвідчені, і які надають Товариству з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» право вимоги з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» грошових коштів в розмірі 806 951 грн. 51 коп., з метою їх використання;

витяг з Єдиного реєстру досудових розлущувань, відповідно до якого 22.11.2023 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» зареєстровано кримінальне провадження за 12023270340004473;

запит про надання витягу з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та квитанцію №2 від 29.09.2022, згідно з яким за результатами розгляду заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» виключено з Реєстру від 29.09.2022 №6281;

заява відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 29.09.2022;

лист ГУ ДПС в Одеській області 2163/6/15-32-04-06-06 від 25.01.2024, який надано на запит від 22.11.2023 №133, та згідно з яким за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України станом на теперішній час, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» не включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкову накладну від 20.09.2022 №1 (загальна суму 1011901,51 грн. у т.ч. ПДВ 66199,16 грн.) від контрагента-постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» (код ЄДРПЛУ 44164605);

податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску відповідача за звітні періоди 3 та 4 квартал 2022, 1 та 2 квартал 2023;

відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам відповідача за звітні періоди - 3 місяць 3 кварталу 2022, 2 місяць 4 кварталу 2022, 1 місяць 1 кварталу 2023, 3 місяць 2 кварталу 2023.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок №СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024 почеркознавчої експертизи, проведеної Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023270340004473 від 22.11.2023 за ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Згідно з даним висновком:

на експертизу було надано: Договір переведення боргу від 22 червня 2023 року на 2 аркушах, Договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року на 4 аркушах, Додаткова угода № 1 від 08 листопада 2022 року до договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року на 1 аркуші, Видаткова накладна № 5 від 20 вересня 2022 року на 1 аркуші;

на вирішення почеркознавчої експертизи було поставлено запитання: Чи виконано підписи в графах: «отримав (ла)», «покупець», «первісний боржник», в наданих на дослідження договорі переведення боргу від 22.06.2023, договорі поставки пального №04-ДГ-22 від 20.09.2022, додатковій угоді № 1 від 08.11.2022, видатковій накладній №5 від 20.09.2022 директором відповідача;

Судовим експертом зроблено висновок, що підписи у графі «ПОКУПЕЦЬ» у договорі поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року, у графі «ПОКУПЕЦЬ» у додатковій угоді № 1 від 08.11.2022 до договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022, у графі «Отримав (ла)» у видатковій накладній №5 від 20 вересня 2022 року, у графі «Первісний боржник» у договорі переведення боргу від 22 червня 2023 року виконані не Матяшенком Сергієм Вікторовичем, а іншою особою (особами).

Інших письмових доказів щодо спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 806 951 грн. 46 коп. у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» його господарських зобов`язань за договором переведення боргу від 22.06.2023 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За умовами частини першої статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (частини перша статті 521 Цивільного кодексу України).

На відміну від заміни кредитора (ст. 512-520 Цивільного кодексу України) заміна в зобов`язанні боржника завжди є небайдужою кредитору: адже новий, невідомий йому боржник може виявитися несправним, неплатоспроможним тощо. Тому Цивільний кодекс України передбачає обов`язкову згоду кредитора на заміну боржника, що становить вирішальну її умову. Подібне обмеження зроблено законодавцем з урахуванням безспірної презумпції: від особи боржника залежить можливість реального й належного виконання зобов`язання.

У зв`язку з цим переведення боргу можна вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов`язанню за згодою кредитора переводить свій обов`язок на нового боржника вибуваючи, таким чином, з цього зобов`язання. Переведення боргу, як і заміна кредитора у зобов`язанні, опосередковує зміну суб`єктного складу зобов`язання, але залишає незмінним його зміст.

Правове регулювання заміни боржника у зобов`язанні здійснюється на підставі ст. 520, 523 Цивільного кодексу України.

У будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, яка визначає правило за яким форма договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Так, ст. 521 Цивільного кодексу України встановлює, що на заміну боржника у зобов`язанні розповсюджуються правила щодо форми правочину відносно заміни кредитора. Отже, переведення боргу повинно мати просту письмову або відповідно нотаріальну форму, якщо правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, також повинен вчинятися в відповідній формі. Крім того, у випадках, коли інше не передбачено законом, необхідною є реєстрація переведення боргу в порядку, який встановлений щодо реєстрації правочину, що породжує заміну боржника (на приклад, договору про заставу нерухомості іпотеку).

Так, як зазначає позивач, 22.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» (кредитор) в особі генерального директора Тернової Г.В., Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» в особі директора Матяшенка С.В. (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК Інвест» в особі директора Овсяника С.М. (новий боржник), був укладений договір переведення боргу, згідно з яким первісний боржник за згодою кредитора передає, а новий боржник приймає борг в сумі 806 951 грн. 51коп. за договором поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022 (далі-основний договір), укладеного між первісним боржником і кредитором.

З моменту підписання цього договору первісний боржник вибуває із зобов`язання перед кредитором в сумі 806 951 грн. 51 грн. за основним договором. Новий боржник зобов`язується перерахувати кредитору загальну суму в розмірі 806 951 грн. 51 грн. не пізніше 05.07.2023 року ( п.2.1, 2.2 договору).

На зазначеному договорі наявні підписи, проте він засвідчений печатками,лише первісного боржника та нового боржника.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до норм ст.520 Цивільного кодексу України договір про переведення боргу направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов`язанні первісного боржника на нового боржника (переведення боргу).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. На підставі договору виникають права та обов`язки, які в частині зобов`язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства.

Відтак, з`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З правового аналізу статті 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з наявним в матеріалах справи висновком №СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024 почеркознавчої експертизи, проведеної Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023270340004473 від 22.11.2023 за ч.3 ст. 358 КК України, підпис у графі «Первісний боржник» у договорі переведення боргу від 22 червня 2023 року (в тому числі) виконані не ОСОБА_1 (зазначеним в договорі в якості особи директора відповідача, що нібито його уклала,, а іншою особою (особами). Матеріалами справи підтверджено факт здійснення досудового розслідування з цього приводу.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229 - 233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 752/22077/16 зробив висновок, що вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.

Непідписаний однією із сторін правочин набуває юридичної сили укладеного, тобто за ним виникають права і обов`язки і він може досліджуватись на предмет його недійсності у випадку, якщо відбулось його подальше схвалення цією особою, що є таким способом волевиявлення особи до вчинення правочину, що вбачається із норм статті 241 Цивільного кодексу України.

Настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дії, спрямовані на його виконання (постанова Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 908/2130/20).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

В даному випадку позивачем не доведено належними засобами доказування здійснення будь-яких дій відповідача на схвалення ним будь-яким чином непідписаного ним договору переведення боргу, як встановлено висновком почеркознавчої експертизи, про що зазначено вище за текстом. Так, відсутні докази, наприклад, передання ним будь-яких документів позивачу тощо. Тому висновок суду першої інстанції про неукладення договору переведення боргу від 22.06.2023 року є вірним. До того ж, за нормами чинного законодавства України існує різниця між договором уступки права вимоги (ст.513 Цивільного кодексу України) та договором переведення боргу (ст.520 Цивільного кодексу України). Слід зазначити, що, дійсно, вони повинні бути пов`язані з договором, на підставі якого вони укладаються, в даному випадку, договору поставки пального від 20.09.22. Але, якщо в першому випадку, дійсно при заміні кредитора існує договірне грошове зобов`язання у відповідача у вигляді сплати коштів у випадку наявності боргу за отримане пальне, то в другому випадку мова може йти тільки про відшкодування сплачених коштів новому боржнику, до якого не може переходити право вимоги (як зазначено в тексті договору, на підставі чого до суду заявлений позов в даному випадку). При наявності спору між третьою особою та відповідачем щодо наявності або відсутності основного боргу, таке повинно було бути вирішене в судовому порядку, чого матеріали справи не містять. Тому доводи апелянта в цій частині судовою колегією відхилені.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 806 951 грн 51 коп., в той же час сплативши третій особі тільки 668 590 грн. 74 коп., яка підтвердила відсутність боргу взагалі.

Тому, як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ» на підтвердження обставини наявності у відповідача боргу саме перед ним у даній справі є такими, що не відповідають вищезазначеним стандартам.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до його незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому, помилкове посилання суду на предмет доказувння у справі не призвело до прийняття невірного висновку і не є підставою для його скасування відповідно до норм ст.277 Господарського процесуадьного кодексу України.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м. Чернігів не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПК ІНВЕСТ», м. Чернігів на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 року у справі №916/4582/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 07.10.2024 року.

Повний текст постанови складено 09.10. 2024 року.

Головуючий суддяГ.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош