Постанова

від 08.10.2024 по справі 915/533/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/533/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства «АЛЄАНД»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024

по справі №915/533/24

за позовом: Фермерського господарства «АЛЄАНД»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ-ДОН» про: стягнення 86 500,00 грн.

суддя суду першої інстанції Смородінова О.Г.

місце винесення ухвали: м. Миеколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул. Фалєєвська, 14,

повний текст ухвали складено та підписано: 15.07.2024.

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024 Фермерське господарство «АЛЄАНД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/05/24 від 06.05.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі розглянувши таку справу у порядку спрощеного позовного провадження;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь Фермерського господарства «Алєанд» 86 500,00 грн, набутих без достатньої правової підстави;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на користь Фермерського господарства «Алєанд» 8 628,00 грн понесених судових витрат, з яких 5 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 028,00 грн судового збору.

Позовні вимоги заявлені на підставі: платіжного доручення № 905 від 25.01.2022 та виписки з банківського рахунку позивача за 25.01.2022; Договору купівлі-продажу № 43/319 614 від 24.01.2022, з додатком до нього та рахунком на оплату по замовленню № 30089 від 24.01.2022; нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; протоколу огляду вмісту електронної поштової скриньки від 31.10.2023; доповідної записки бухгалтера ОСОБА_1 від 15.02.2022; посадової інструкції бухгалтера ФГ «Алєанд» Бірсан В.Л.; листування учасників справи; застосування норм статей 92, 202, 203, 205, 207, 208, 215, 229-233, 627, 628, 639, 641, 642, 1212 Цивільного кодексу України, статей 179-181, 184 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 провадження у справі № 915/533/24 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Обґрунтування судового рішення.

Суд зазначив, що у справі № 915/533/24 місцезнаходження позивача це тимчасово окупована з 24.02.2022 Російською Федерацією територія України.

Відповідач, посилаючись на приписи ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», вважає, що правочин - договір про надання правової допомоги № 12/10/23 від 12.10.2023 укладений між адвокатом Щербиною Олександром Леонідовичем та ФГ «Алєанд» а також довіреність від 19.06.2024 є нікчемними, та не можуть вважатись належними документами, що посвідчують повноваження адвоката Щербини О.Л. щодо представництва інтересів господарства ФГ «Алєанд»

У зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», питання щодо застосування цих норм перебуває на розгляді Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (справа№908/1162/23, передана для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у справі №910/9680/23 від 08.03.2024).

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги.

23.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства «АЛЄАНД» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 по справі №915/533/24, у якій скаржник просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 про зупинення провадження у справі № 915/533/24 скасувати і направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що правовідносинами у справі № 915/533/24, які суд вважає подібними правовідносинам у справі № 908/1162/23, є правовідносини між ФГ «Алєанд» та його представником - адвокатом Щербиною О.Л.

Скаржник зауважує, що правовідносини у справі № 908/1162/23 та правовідносини у справі № 915/533/24 відрізняються і за юридичним змістом та об`єктом, оскільки правовідносини між ФГ «Алєанд» та адвокатом Щербиною О.Л. виникли не при здійсненні позивачем господарської діяльності, а для адвоката Щербини О.Л. такі правовідносини не є ані господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, ані господарською діяльністю.

За твердженнями скаржника, виключає можливість застосування до спірних правовідносин сторін справи № 915/533/24 частини другої статті 13 Закону України № 1207-УІІ в межах заявлених позовних вимог, а отже свідчить про очевидну відмінність порівнюваних правовідносин за основним (змістовим) критерієм.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/533/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 доручено Господарського суду Миколаївської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №915/533/24.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «АЛЄАНД» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 по справі №915/533/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

05.08.2024 матеріали справи №915/533/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фермерського господарства «АЛЄАНД» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 по справі №915/533/24.

Визначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «АЛЄАНД» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 по справі №915/533/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено іншим учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №908/1162/23.

Вказана ухвала мотивована тим, що Верховний Суд вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ухвалою від 19.04.2024 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято до розгляду справу №908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та призначено розгляд справи № 908/1162/23 у відкритому судовому засіданні на 07 червня 2024 року о 12:30.

У вказаній ухвалі об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що характер спірних правовідносин у справах №908/1162/23 та №910/9680/23 в контексті застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі від 27.03.2024 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є вочевидь неприйнятними, з огляду на що касаційна скарга ТОВ «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у цій справі підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Позиція суду апеляційної інстанції.

15.04.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про забезпеченим прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі-Закон № 1207-VII).

У статті 13 цього Закону встановлені особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частини другої цієї статті здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 13 Закон № 1207-VII визначено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 Господарського кодексу України).

Стаття 13 Закону № 1207-VII має назву «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території», втім у частині другій статті 13 вживається термін саме господарська діяльність.

Отже, можна дійти висновку, що положення частини другої статті 13 Закону № 1207-VII поширюється на договори, які укладаються суб`єктом господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, тобто у випадках, коли він реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги.

За договором про надання правової допомоги Фермерське господарство «АЛЄАНД» не надає послуги, а навпаки отримує правничу допомогу, тобто є споживачем послуги.

Втім, Фермерське господарство «АЛЄАНД» є господарським товариством, суб`єктом господарської діяльності, тому презюмується, що всі договори, які укладає суб`єкт господарської діяльності, пов`язані зі здійсненням ним підприємницької (господарської) діяльності, бо саме для цього і було створене це товариство.

Водночас право особи на справедливий суд та отримання правничої допомоги передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (рішення Конституційного Суду України у справі від 12.04.2012 № 9-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частини перша та друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (частини п`ята, сьома статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (стаття 131-2 Конституції України).

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (частина перша статті 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (частина п`ята статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Питання надання правової допомоги згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) розглядається, зокрема, у контексті права на доступ до суду та принципу «рівної зброї» (equality of arms). Останнє передбачає, що сторона судового процесу не повинна бути позбавлена можливості ефективно представити свою позицію у суді, а також їй має бути надана змога представити свою позицію нарівні із протилежною стороною. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державі вільний вибір засобів, які будуть використані для гарантування учасникам судового процесу цих прав. Одним із таких засобів є інститут правової допомоги (рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2005 у справі "Steel and Morris v. the United Kingdom", заява № 68416/01).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, право особи на справедливий суд ґрунтується на законодавчих актах вищої юридичної сили, а саме Конституції України та Конвенції.

Колегія суддів зазначає, що необґрунтованим є обмеження права особи на отримання професійної правничої допомоги з тих підстав, що місцезнаходження чи місце проживання останньої в умовах війни опинилося в окупації, особливо враховуючи динамічну зміну лінії фронту та переліку окупованих/деокупованих територій.

Чинне процесуальне законодавство не забороняє таким особам виступати як позивачами, так і відповідачами в суді, тобто визнає їх процесуальну правоздатність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 913/768/21, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що прийняття об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення у справі № 908/1162/23 щодо передумов розповсюдження на правочини, укладені у спірний період на відповідних територіях та відповідними суб`єктами, положень ст.ст.13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, оскільки положення частини другої статті 13 Закону № 1207-VII поширюється на договори, які укладаються суб`єктом господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, а не на реалізацію Конституційного права на звернення до суду.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 у справі №916/533/24 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 240, 275, 276-277, 282-283 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «АЛЄАНД» - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2024 про зупинення провадження у справі № 915/533/24 скасувати.

Матеріали справи № 915/533/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяН.М. Принцевська