Постанова

від 02.10.2024 по справі 927/110/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 927/110/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Білі Роси»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024

у справі № 927/110/24 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

до 1. Фермерського господарства «Білі Роси»;

2. ОСОБА_1

про стягнення 598 727,85 грн

ВСТАНОВИВ:

25.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства «Білі Роси» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів 598 727,85 грн заборгованості, з яких: 458 280,57 грн основного боргу; 2033,99 грн відсотків за користування товарним кредитом; 21 445,02 грн пені; 25 312,16 грн 36 % річних та 91 656,11 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 185/23-ЧН від 16.08.2023 в частині своєчасної оплати за надані послуги та договору поруки №П/185/23-ЧН від 16.08.2023.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Фермерського господарства «Білі Роси» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» 458 280,57 грн основного боргу, 2 033,99 грн відсотків за користування товарним кредитом, 21 419,29 грн пені, 91 656,11 грн штрафу, 25 281,28 грн 36% річних, 7 184,05 грн судового збору та 37 268,90 грн витрат на професійну правничу допомогу, у решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фермерське господарство «Білі Роси» звернулось через підсистему «Електроний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.04.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 та ухвалити відповідне рішення по даній справі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами скаржника, позивачем було порушено принцип досудового врегулювання спору і ця обставина не досліджувалось судом першої інстанції в повному обсязі.

Крім того скаржник не погодився зі стягнутою судом першої інстанції в солідарному порядку з Фермерського господарства «Білі Роси» та гр. ОСОБА_1 пені в розмірі 21 419,29 грн, 91 656,11 грн штрафу, 25 281,28 грн 36% річних, вказуючи, що для вирахування даної суми штрафних санкцій жоден із учасників судового процесу не володіє достатніми знаннями у галузі фінансів (економіки), тому для встановлення обґрунтованого розміру санкцій, суд першої інстанції повинен був призначити судово-економічну експертизу.

Також скаржник не погодився із здійсненим судом першої інстанції розподілом понесених позивачем витрат на правову допомогу, вказуючи, що дана справи є малозначною, типовою, та не підлягає значного зусилля щодо організації підготовки та її судового супровіду. У зв`язку з цим апелянт визнав обґрунтованим витрати позивачана оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Білі Роси» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.06.2024.

31.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 р. у справі № 927/110/24 - залишити без змін.

Також позивач просив здійснити розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Білі Роси» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24 без участі представника позивача; стягнути з Фермерського господарства «Білі Роси» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» судові витрати, а саме: витрати позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 25 000,00 грн.

25.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Фермерського господарства «Білі Роси» про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю явки у судове засідання, у зв`язку з необхідністю представника апелянта прибути до відповідного ТЦК та СП для уточнення облікових даних.

26.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло заперечення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» щодо перенесення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Білі Роси» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24 відкладено на 24.07.2024.

23.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Білі Роси» надійшла заява про розгляд справи без участі.

Враховуючи затримку розгляду справ та оголошенням повітряної тривоги в місті Києві з 12:33 год. до 13:11 год., що відображено на офіційному веб-порталі «Київ Цифровий» (https://kyiv.digital/storage/air-alert/stats.html), судове засідання 24.07.2024 у справі № 927/110/24 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 02.10.2024.

ОСОБА_1 правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подав.

У судове засідання 02.10.2024 позивач та відповідач уповноважених представників не направили, просили суд здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Щодо доводів скаржника про порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору між сторонами, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Положеннями частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Офіційне тлумачення обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначені приписи національного законодавства останнє не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.

За таких обставин, безпосереднє пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» позову до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не є і не може бути підставою як для залишення такого позову без розгляду, його повернення, так і для відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншому разі матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо доводів скаржника про необхідність призначення судом судово-економічної експертизи, оскільки жоден із учасників судового процесу не володіє достатніми знаннями у галузі фінансів (економіки) для здійснення розрахунку санкцій за договором, то такі доводи колегія суддів вважає неспроможними.

Вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлюють обов`язок господарського суду установити обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на приписи ч. 1 статті 101 ГПК України, які надають можливість будь-якому учаснику справи звернутися до експерта і подати такий висновок суду.

Скаржник також не погодився із здійсненим судом першої інстанції розподілом понесених позивачем витрат на правову допомогу. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Спектр-Агро» в позовні заяві зазначило очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 99 420,12 грн.

22.03.2024 позивач подав до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 47 273,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

Відповідачі не звертались до суду першої інстанції із клопотаннями про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, тож місцевий господарський суд, оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом та документам, наявним у судовій справі, дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 37 272,42 грн.

На переконання колегії суддів, відповідач-1 в апеляційній скарзі не навів доводів неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат на правову допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, тим більше, що в апеляційній скарзі апелянт вказував, що самостійний розрахунок неустойки для апелянта складає труднощі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 25 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено: акт № 120 від 30.05.2024 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги на загальну суму 25 000,00 грн; розмір та порядок оплати праці адвоката від 23.05.2024.

Заперечень проти заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу від відповідачів до суду апеляційної інстанції не надходило.

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до акту № 120 від 30.05.2024 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги адвокатом Боханом С.О. надано, а ТОВ «Спектр-Агро» прийнято наступні послуги:

1) участь у судовому розгляді справи (складання тексту відзиву на апеляційну скаргу) вартістю 15 000,00 грн;

2) оплата професійної правничої допомоги за прийняття постанови суду апеляційної інстанції на користь клієнта - 10 000,00 грн.

При вирішенні питання розподілу витрат відповідача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Врахувавши принцип співмірності, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

Дослідивши подані позивачем під час апеляційного перегляду справи документи, суд вважає, що вказані в акту № 120 від 30.05.2024 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги витрати на суму 25 000,00 грн є неспівмірними із предметом позову та складністю справи на стадії апеляційного провадження, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи та доводів апеляційної скарги, який не потребував багато часу.

Враховуючи, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідає укладеному між позивачем та адвокатом договором та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджений документально, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу за складання тексту відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 10 000,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими та документально доведеними, у зв`язку з чим покладаються на скаржника - ФГ «Білі Роси».

Щодо вказаної позивачем у акті № 120 від 30.05.2024 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги оплати професійної правничої допомоги за прийняття постанови суду апеляційної інстанції на користь клієнта, що за своєю суттю є «гонораром успіху», колегія суддів враховує, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, при вирішенні питання розподілу витрат відповідача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у стягненні витрати на професійну правничу допомогу в частині оплати професійної правничої допомоги за прийняття постанови суду апеляційної інстанції на користь клієнта, що за своєю суттю є «гонораром успіху» та залишає такі витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Білі Роси» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Білі Роси» (ЄДРПОУ 34334174, вул. Сіверська, буд. 105, смт Понорниця, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл., 16220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (код ЄДРПОУ 36348550, вул. Промислова, буд. 20, місто Обухів(пн), Київська обл., 08702) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

4. Матеріали справи № 927/110/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко