Постанова

від 08.10.2024 по справі 927/332/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа №927/332/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024

у справі №927/332/24 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода Лано"

до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення 229 092,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода Лано" (далі - ТОВ "Згода Лано") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - Прилуцька дослідна станція ІС НААН) заборгованості у розмірі 229 092,00 грн, з яких: 192 713,00 грн - пеня, 13 098,00 грн - інфляційні втрати, 23 291,00 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на постачання товару від 22.08.2022 №22-08/2022 щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 192 713,00 грн пені за період з 02.04.2023 до 02.10.2024, 13 098,00 грн інфляційних втрат з листопада 2023 року до лютого 2024 року, 23 291,00 грн трьох процентів річних з 02.04.2023 до 13.03.2024. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та, у разі задоволення позову повністю або частково, гонорар успіху адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Прилуцької дослідної станції ІС НААН на користь ТОВ "Згода Лано" 192 713,00 грн пені, 23 268,46 грн трьох процентів річних, 13 098,00 грн інфляційних втрат, 3 436,19 грн витрат зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у сумі 15 999,12 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що її розмір загалом складає 193 027,25 грн і є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем, однак це не впливає на заявлені позовні вимоги, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому, за розрахунком місцевого господарського суду, загальний розмір трьох процентів становить 23 268,46 грн, з огляду на що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних у наведеному розмірі. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 13 098,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. На переконання місцевого господарського суду, наявні підстави для покладення на відповідача судових витрат за надання послуг в загальному розмірі 6 000,00 грн. Крім того, оскільки "гонорар успіху" обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним і співмірним з ціною позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для включення "гонорару успіху" у розмірі 10 000,00 грн до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в цій частині задоволенню не підлягає. У той же час, враховуючи часткове задоволення позову, суд першої інстанції присудив до відшкодування позивачу з Прилуцької дослідної станції ІС НААН понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 15 999,12 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Прилуцька дослідна станція ІС НААН звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за спірним договором є безпідставним. Такі вимоги не підлягають задоволенню, адже сторони спільно погодили продовження строку виконання фінансових зобов`язань, та у відповідача як у бюджетної установи дійсно не було коштів на рахунках для оплати товару, враховуючи фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом та відсутністю можливості реалізації сільськогосподарської продукції.

Також, апелянт стверджує, що оскільки Прилуцька дослідна станція ІС НААН є державною бюджетною неприбутковою установою, продовження воєнного стану, як форс-мажорної обставини, для виконання фінансових зобов`язань та через відсутність необхідного бюджетного фінансування, заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними та надмірними, в тому числі "гонорар успіху" адвоката у суді першої інстанції, та не підлягають стягненню з відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції ІС НААН у справі №927/332/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

05.08.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції ІС НААН на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/332/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.09.2024.

22.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/332/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційній скарзі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, позивач зазначає, що відповідач не спростував належними доводами і доказами жодної обставини встановлені судом першої інстанції, неправильно застосував до правовідносин норми матеріального прав та не надав належних доказів у підтвердження обставин, якими заперечував обставини вказані в апеляційній скарзі.

Також, ТОВ "Згода Лано" вказує, що відповідач як бюджетна установа, не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання через відсутність коштів у бюджеті.

Крім того, позивач зауважує, що укладаючи спірний договір сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки продукції. Наведене спростовує заперечення відповідача відносно наявності причино наслідкового зв`язку між війною і несплатою боргу протягом двох років, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованим і законним.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.08.2022 між ТОВ "Згода Лано" (постачальник) та Прилуцькою дослідною станцією ІС НААН (замовник) укладено договір на постачання товару №22-08/2022, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товари за предметом закупівлі код ДК 021:2015:24440000-0 - Добрива різні (мінеральні добрива) (Добриво комплексне органо-мінеральне КОРМІН АС (NS 29-3)), зазначені в цьому договорі та специфікації до нього, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару наведені у специфікації (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, його ціна становить 818 672,40 грн, у тому числі ПДВ - 136 445,40 грн.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 договору замовник здійснює оплату вартості поставленого товару шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару за кінцевим місцем призначення та на підставі видаткової накладної.

У разі затримки фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктами 5.1, 5.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту надання замовником письмової заявки.

Місце поставки товару: на умовах DDP, згідно з правилами "Інкотермс-2010", за адресою: вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17511.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі (за наявності фінансування) сплатити поставлений товар.

Договір набирає чинності з 22.08.2022 і діє до 31.12.2022, а в частині оплати і поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 договору).

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 11.3 договору).

Між сторонами підписано та скріплено печатками сторін специфікацію, яка є додатком №1 до договору, у якій сторони визначили найменування, кількість та загальну вартість товару, що поставляється (818 672,40 грн, в т.ч. ПДВ - 136 445,40 грн).

На виконання умов спірного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 818 672,40 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 29.08.2022 №РН-000000181 на суму 272 873,66 грн, від 30.08.2022 №РН-000000182 на суму 272 899,37 грн, від 29.08.2022 №РН-000000106 на суму 272 899,37 грн.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2022 до договору сторони дійшли згоди про зміну умов пункту 11.1 договору та викладення його у наступній редакції: "Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01.04.2023".

24.10.2023 ТОВ "Згода Лано" звернулося з позовом до Господарського суду Чернігівської області, у якому просило стягнути з Прилуцької дослідної станції ІС НААН 818 672,40 грн заборгованості за поставлений товар (за договором від 22.08.2022 №22-08/2022) та 79 411,00 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог).

У процесі судового розгляду справи №927/1475/23 ТОВ "Згода Лано" двічі зверталося до суду з письмовими заявами від 23.11.2023 та від 01.12.2023 про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 818 672,40 грн, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 79 411,00 грн, відсотків річних до моменту виконання рішення у справі та судових витрат за позовом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2024 у справі №927/1475/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Прилуцької дослідної станції ІС НААН на користь ТОВ "Згода Лано" 818 672,40 грн боргу, 6 404,37 грн інфляційних втрат, 5 843,53 грн витрат на професійну правничу допомогу та 12 376,59 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

У вказаному вище рішенні суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року до жовтня 2023 року не відповідає критеріям, обумовленим додатковою угодою до договору. Інфляційні втрати слід нараховувати з квітня 2023 року до жовтня 2023 року і, відповідно, розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 6 404,37 грн.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його примусове виконання судом видано відповідний наказ.

Як стверджує позивач, Прилуцька дослідна станція ІС НААН порушила взяті на себе зобов`язання в частині оплати поставленого товару. У визначений додатковою угодою до договору строк суму заборгованості за отриманий товар не сплатила, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені за прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 02.04.2023 до 02.10.2023 в сумі 192 713,00 грн, трьох процентів річних за період за період з 02.04.2023 до 13.03.2024 в сумі 23 281,00 грн, а також інфляційних втрат за період з листопада 2023 року до січня 2024 року в сумі 13 098,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем договору на постачання товару, свідчить про його погодження з умовами цього договору та породжує для останнього обов`язок з його виконання.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2024 у справі №927/1475/23 позовні вимоги ТОВ "Згода Лано" задоволено частково та стягнуто з Прилуцької дослідної станції ІС НААН на користь позивача 818 672,40 грн боргу, 6 404,37 грн інфляційних втрат, 5 843,53 грн витрат на професійну правничу допомогу та 12 376,59 грн судового збору. У решті вимог позову відмовлено.

23.11.2023, під час розгляду справи №927/1475/23, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій, зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 962 758,40 грн, з яких: 818 672,40 грн - основний борг, 144 086,00 грн - інфляційні нарахування на суму боргу.

01.12.2023 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій, зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 898 083,40 грн, з яких: 818 672,40 грн - основний борг, 79 411,00 грн - інфляційні втрати.

14.12.2023 суд першої інстанції, розглянувши заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог і встановивши, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог і вирішив спір з урахуванням заяви від 01.12.2023 про зменшення розміру позовних вимог.

Заперечуючи проти задоволення позову у даній справі №927/332/24, відповідач послався на повторність стягнення з нього інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2023 року до лютого 2024 року, а також трьох процентів річних за цей же період прострочення.

У той же час, у рішенні від 20.02.2024 у справі №927/1475/23 Господарського суду Чернігівської області дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року до жовтня 2023 року не відповідає критеріям, обумовленим додатковою угодою до договору. Інфляційні втрати слід нараховувати з квітня 2023 року до жовтня 2023 року і, відповідно, розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 6 404,37 грн.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, у справі №927/1475/23 судом зафіксовано факт відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення штрафних санкцій та зменшення розміру позовних вимог. Вказане зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду та спір вирішено виходячи з нової ціни позову.

З огляду на наведене, суд першої інстанції у справі №927/332/24 вірно врахував саме факт зменшення позивачем позовних вимог у справі №927/1475/23, а не відмови від позову, у порядку статті 191 ГПК України, з чим також погоджується судова колегія.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 192 713,00 грн раніше судом по суті не вирішувалися.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Таким чином, доводи відповідача щодо необхідності врахування обставин, встановлених у рішенні, не стосуються тотожніх обставин, а тому обґрунтовано не прийняті місцевим господарським судом до уваги.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару почалося з 02.04.2023.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару за договором №22-08/2022 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.12.2022), позивач, на підставі пункту 7.5 договору, нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 192 713,00 грн за період прострочення з 02.04.2023 до 02.10.2023 (за 181 день прострочення).

За приписами частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 7.5 договору, у разі прострочення замовником строків виконання своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожний календарний день прострочення. При цьому, замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату за поставлений товар у випадку, якщо це сталося внаслідок затримки фінансування та/або несплати за поставлений товар Державною казначейською службою України та/або внаслідок незалежних від замовника обставин.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що у разі відсутності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку, зняття та/або перенесення кошторисних призначень штрафні санкції (пеня), передбачені Договором, до замовника не застосовуються.

Здійснивши власний перерахунок, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що розмір пені, обрахований за 181 день прострочення за період з 02.04.2023-27.07.2023, складає 131 211,88 грн (818 672,40 (сума боргу) x (2 x 25,00 (подвійна облікова ставка НБУ): 365) x 117 днів (прострочення) : 100); за період з 28.07.2023-14.09.2023 - 48 357,75 грн (818 672,40 (сума боргу) x (2 x 22,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 49 днів (прострочення) : 100); за період з 15.09.2023-29.09.2023 - 13 457,63 грн (818 672,40 (сума боргу) x (2 x 20,00 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365) x 15 днів (прострочення) : 100), що загалом складає 193 027,25 грн і є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача щодо необхідності звільнення його від відповідальності, з посиланням на пункти 7.5 та 7.6 договору, у зв`язку з відсутністю фінансування відповідача як бюджетної установи та враховуючи фінансові труднощі, зумовлені воєнним станом та відсутністю можливості реалізації продукції.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України).

Таким чином, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що несплата відповідачем коштів за отриманий товар ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач товар передав, а фактично кошти за нього не отримав, що у подальшому позбавило його користування ними за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача.

У той же час, відповідач не вчинив належних дій для виправлення ситуації, узгодження питання щодо відстрочення платежу, зміни умов оплати за поставлений товар та мирного врегулювання даного питання, що свідчить про недотримання ним засад добросовісності господарської діяльності.

Таким чином, всі дії відповідача свідчать лише про уникнення від відповідальності та ухилення від виконання своїх обов`язків.

За приписами частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 217 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

У той же час, у матеріалах справи відсутні належні докази, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за спірним договором, які б і підтверджували неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідач не може бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 02.04.2023 до 13.03.2024 в сумі 23 281,00 грн та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року до січня 2024 року в сумі 13 098,00 грн.

Однак як вбачається з наданого позивачем розрахунку розмір трьох процентів річних становить 23 281,70 грн, а інфляційних втрат - 13 098,76 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 23 268,46 грн трьох процентів річних, у той час як решта вимог, у частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 12,54 грн, задоволенню не підлягає.

Також, перевіривши наданий ТОВ "Згода Лано" розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 13 098,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов підлягає частковому задоволенню, в частині вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 192 713,00 грн, трьох процентів річних в розмір 23 268,46 грн та інфляційних втрат у сумі 13 098,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України).

Згідно з приписами частини 2 статті 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ТОВ "Згода Лано" просило стягнути з Прилуцької дослідної станції ІС НААН суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн та, у разі задоволення позову повністю або частково, гонорар успіху адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

До позовної заяви позивачем долучено документи, які підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 07.03.2024 №07/03; розрахунок адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 07.03.2024 №07/03; акт виконаних послуг від 06.04.2024 на суму 15 000,00 грн; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 06.04.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 26.10.2005 №2030; довіреність від 27.09.2023 №27/09 на право адвоката Заматова Р.В. представляти інтереси товариства у всіх судах загальної та спеціальної юрисдикції.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків для подання доказів понесення таких витрат.

Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Зі змісту укладеного між адвокатом Заматовим Р.В. (адвокат) та ТОВ "Згода Лано" (клієнт) договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 07.03.2024 №07/03 слідує, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням клієнтом позову до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних і інфляційних втрат з Прилуцької дослідної станції ІС НААН по договору постачання товару від 22.08.2022 №22-08/2022.

Згідно з пунктом 4.1 договору юридичну допомогу, що надається адвокату, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, відповідно до наступного розрахунку:

1. Здійснення правового аналізу документів, а також документів, наданих замовником, необхідних для з`ясування фактичних обставин справи, збір матеріалів, первинної документації тощо.

2. Здійснення правового аналізу судової практики в питаннях предмету договору.

2.1. Розрахунок штрафних санкцій.

3. Підготовка додатків до позову.

4. Складання і подання позовної заяви.

5. Участь у судових засіданнях першої інстанції.

6. Підготовка і подання відзиву або відповіді на відзив.

Ціна за один час роботи складає 3 000,00 грн (пункт 4.1.1 договору).

За умовами пункту 4.2 договору оплата за даним договором здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 4.3 договору, якщо буде досягнуто мету представництва по договору повністю або частково, клієнт додаткового сплачує адвокату "гонорар успіху" у розмірі 10 000,00 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з розрахунком адвокатських послуг від 06.04.2024, підписаним адвокатом та клієнтом, вартість однієї години послуг адвоката, відповідно до умов договору від 07.03.2024 №07/03 - 3 000,00 грн, загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 15 000,00 грн, а саме:

1.Складання і подання позовної заяви (2 год) - 6 000,00 грн.

2. Підготовка додатків до позову (1 год) - 3 000,00 грн.

3. Розрахунок штрафних санкцій (1 год) - 3 000,00 грн.

4. Участь у судовому засіданні (1 год) - 3 000,00 грн.

Відповідно до акта надання послуг від 06.04.2024, підписаного уповноваженими представниками сторін, на виконання договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 07.03.2024 №07/03 адвокатом надано клієнту адвокатські послуги на загальну суму 15 000,00 грн, а саме:

1. Складання і подання позовної заяви (2 год) - 6 000,00 грн.

2. Підготовка додатків до позову (1 год) - 3 000,00 грн.

3. Розрахунок штрафних санкцій (1 год) - 3 000,00 грн.

4. Участь у судовому засіданні (1 год) - 3 000,00 грн.

У пункті 2.1 акта виконаних робіт встановлено, що ціна адвокатських послуг в рамках наданих адвокатом послуг згідно з договором від 07.03.2024 №07/03 становить 15 000,00 грн (без ПДВ).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом послуг на заявлену до стягнення суму.

Таким чином, встановлений розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу становить 15 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач у відзиві на позов просив суд відмовити у стягненні з нього судових витрат на правничу допомогу, оскільки включення у перелік послуг (підготовка позову, додатків до позову, розрахунок штрафних санкцій), які фактично становлять одне ціле - позовну заяву, на загальну суму 12 000,00 грн є завищеним розміром та неспівмірним з наданими послугами та витраченим часом. Також, відповідач заперечував включення позивачем у розрахунок витрат участь в судовому засіданні вартістю 3 000,00 грн, оскільки позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також, на думку відповідача, гонорар успіху не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.

Оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, колегія суддів, які і суд першої інстанції, не погоджується з включенням до судових витрат послуг, зазначених в пунктах 2, 3 акта виконаних послуг, оскільки такі послуги охоплюються послугою зі складання і подання позовної заяви (пункт 1 акта виконаних робіт).

Таким чином, суд вважає, що такі витрати не підлягають покладенню на відповідача.

Крім того, пунктом 4 акта сторони визначили послугу - участь в судовому засіданні, яка є необґрунтованою та вказані витрати в цій частини не підлягають задоволенню, оскільки при поданні позовної заяви до суду позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, яке задоволено судом та розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат за надання послуг, наведених лише в пункті 1 акта - складання і подання позовної заяви, що обґрунтовані та реально пов`язані з наданням професійної правничої допомогу позивачу, і загальний розмір яких становить 6 000,00 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення гонорару успіху в розмірі 10 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 10 000,00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок відповідача.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Прилуцької дослідної станції ІС НААН на користь ТОВ "Згода Лано" понесених витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 5 999,67 грн.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Прилуцької дослідної станції ІС НААН на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 підлягає зміні в частині стягнення з Прилуцької дослідної станції ІС НААН витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 залишається без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на Прилуцьку дослідну станцію ІС НААН.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 змінити, в частині стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України витрат на професійну правничу допомогу, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (17500, Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Вавілова, будинок 16; ідентифікаційний код 00495214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода Лано" (14001, місто Чернігів, вулиця Текстильників, будинок 1 А; ідентифікаційний код 21393009) пеню у сумі 192 713,00 грн, три проценти річних у сумі 23 268,46 грн, інфляційні втрати у сумі 13 098,00 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 3 436,19 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 5 999,67 грн.".

3. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2024 у справі №927/332/24 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Прилуцьку дослідну станцію Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи №927/332/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов