Постанова

від 08.10.2024 по справі 911/1167/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 911/1167/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Вовка І.В.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 08.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 17.07.2024 (повний текст складено та підписано 22.07.2024)

у справі №911/1167/24 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ниша"

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2024 відмовлено Заступнику керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що доводи прокурора про утруднення чи неможливість виконання судового рішення у майбутньому є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними.

Не погоджуючись із постановленою судом першої інстанції ухвалою, Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив про її необгрунтованість та порушення місцевим судом норм процесуального права. При цьому апелянт стверджував, що заялений прокурором захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів сторін, також такий захід є засобом тимчасового характеру та має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 апеляційну скаргу у справі №911/1167/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1167/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.08.2024, справу №911/1167/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

11.09.2024 матеріали оскарження ухвали №911/1167/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/1167/24. Судове засідання призначено на 08.10.2024.

У судове засідання 08.10.2024 прокурор та представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 28.09.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення прокурора, позивача та відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності прокурора та представників позивача і відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

До Господарського суду Київської області звернувся з позовом Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ниша" про витребування на користь Бучанської районної державної адміністрації Київської області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ниша" земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.

15.07.2024 до господарського суду Київської області від Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом позову є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння відповідача, що з часу її відведення вже зазнала поділу, відчуження на користь відповідача. Заявник вказує, що здійснення поділу чи об`єднання земельної ділянки з іншими земельними ділянками під час розгляду справи може унеможливити слухання справи через відсутність предмета спору та, у подальшому унеможливить виконання рішення суду, що нівелює захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме негативні наслідки для дійсного власника спірних земельних ділянок у вигляді неможливості або значного утруднення їх використання для позивача.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії".

Так, на забезпечення позову Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600, яка належить відповідачу. Проте, заявником не надано суду будь-яких доказів того, що ТОВ "Ниша" вчиняє дії щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,1491 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600 з іншими земельними ділянками, а матеріали апеляційного оскарження не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, як обґрунтовано вказав місцевий суд, твердження прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову матиме негативні наслідки для дійсного власника спірних земельних ділянок, є безпідставними, так як предметом даного позову є витребування із незаконного володіння однієї земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0600.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та встановлені судом обставини апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, а також викликати подальше утруднення виконання рішення суду, є лише припущеннями заявника стосовно ймовірності вчинення дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову та не свідчать про наявність реальних обставин які унеможливлять виконання в майбутньому рішення суду.

Решта доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі №911/1167/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області.

Матеріали справи №911/1167/24 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.10.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді І.В. Вовк

Г.А. Кравчук