Постанова

від 08.10.2024 по справі 910/3464/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 910/3464/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Корсака В.А.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Діденка Р.А.;

відповідача - Конової І.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024

у справі №910/3464/24 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" про стягнення 859631,41 грн попередньої оплати, сплаченої за договором поставки №ВМС-2021/03/033 від 25.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки №ВМС-2021/03/033 від 25.03.2021 позивачем було здійснено попередню оплату на загальну суму 1608330,00 грн, однак відповідач поставив товар лише на суму 748698,59 грн. З 01.01.2022 договір поставки припинив свою дію, відповідно, сплачені позивачем грошові кошти у сумі 859631,41 грн підлягають поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкрито провадження у справі №910/3464/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 (повне рішення складене 18.07.2024) у справі №910/3464/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, з урахуванням накладних на загальну суму 327562,56 грн.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не досліджено всі обставини справи, чим порушено норми процесуального права.

На переконання скаржника, не відповідають дійсності висновки суду першої інстанції стосовно того, що товар за спірним договором поставлено на суму 748698,59 грн, оскільки відповідачем в рахунок здійсненої позивачем оплати відвантажено покупцю також товар на суму 327562,56 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні. При цьому підписання позивачем видаткових накладних, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. За наведеного відповідач вказує, що договірні зобов`язання не виконано лише на суму 532068,85 грн.

Також скаржник зауважує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не взято до уваги лист позивача від 11.07.2022 про повернення коштів, згідно якого останній просив відповідача повернути передоплату в розмірі 527250 грн, що також підтверджує відсутність передоплати позивача в розмірі 859631,41 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу у справі №910/3464/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 апеляційну скаргу у справі №910/3464/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/3464/24, справу призначено до розгляду на 08.10.2024, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

30.09.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення суду - без змін.

Позивач стверджує про безпідставність доводів скаржника щодо поставки товару за спірним договором на суму 327562,56 грн, оскільки між сторонами не було погоджено істотних умов поставки, а з долучених відповідачем до матеріалів справи накладних не вбачається, що поставка товару здійснена саме за договором №ВМС-2021/03/033 від 25.03.2021. Таким чином відповідачем не доведено, що поставка товару на суму 327562,56 грн має бути врахована під час розгляду даного спору.

Щодо листа від 11.07.2022 про повернення коштів направленого на адресу відповідача, позивач зазначає, що даний лист було направлено в рамках проведеного відповідачем 16.02.2022 тендеру на якому позивача визнано переможцем на закупівлю товару в розмірі 527250 грн. Після оплати вказаної суми позивач у листі від 11.07.2022 вказав про неприйнятність цін на металобрухт та просив відповідача повернути саме цю суму попередньої оплати. Відтак позивач зазначає, що у 2022 році взаємовідносини між сторонами здійснювалися не на підставі договору, як необґрунтовано вказує відповідач, а виключно на підставі проведених відповідачем нових тендерів від 16.02.2022 та від 06.06.2022.

На електронну адресу суду 17.09.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс" задоволено.

На електронну адресу суду 27.09.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" задоволено.

У судовому засіданні 08.10.2024, яке відбулося в режимі відеоконференції, представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, з урахуванням поставленої продукції на суму 327562,56 грн. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (постачальник) укладено договір поставки №ВМС-2021/03/033, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити на умовах даного договору брухт та відходи чорних металів, у погодженій кількості та по цінах, зазначених у видаткових накладних.

У відповідності до положень п. п. 1.2, п. 1.3 договору, загальна кількість та вартість договору визначається на підставі видаткових накладних. Товар передається покупцю частинами - партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

Згідно із п. 3.3 договору приймання-передача товару від постачальника до покупця здійснюється шляхом складання накладної та акту приймання металів чорних (вторинних) по вазі нетто товару.

Пунктами 3.4. та 3.5. договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідно накладної та рахунку протягом п`яти банківських днів з моменту їх отримання покупцем. Моментом оплати є день зарахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку залишатиметься чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов`язання, прийняті сторонами відповідно до умов цього договору (п. 9.2. договору).

В п. 9.3. договору сторони погодили, що будь-які зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін та оформлюються шляхом підписання обома сторонами додаткової угоди до цього договору.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 1608330,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №2736 від 20.10.2021 на суму 326580,00 грн, №2973 від 02.12.2021 на суму 435000,00 грн, №3194 від 18.01.2022 на суму 319500,00 грн та №3346 від 22.02.2022 на суму 527250,00 грн.

У той же час відповідач свої зобов`язання за договором поставки виконав лише частково та в період з 25.10.2021 по 06.12.2021 поставив товар на загальну суму 748698,59 грн, що підтверджується: накладною №5/119132 від 25.10.2021 на суму 105924,05 грн та актом приймання металів чорних (вторинних) №25-10/21 від 25.10.2021; накладною №5/120157 від 26.10.2021 на суму 188333,39 та актом приймання металів чорних (вторинних) №26-10/21 від 26.10.2021; накладною №5/125005 від 02.11.2021 на суму 39336,00 грн та актом приймання металів чорних (вторинних) №02-11/21 від 02.11.2021; накладною №5/151648 від 03.12.2021 на суму 189190,00 грн; накладною №5/152046 від 06.12.2021 на суму 225915,15 грн.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки товару за договором позивач звернувся до відповідача із листом за вих. №12/2-12/2023 від 12.12.2023, в якому просив повернути суму передоплати у розмірі 859631,41 грн, зазначивши, що договір поставки №ВМС-2021/03/033 припинив свою дію з 01.01.2022, а покупець відмовляється від подальшого його виконання.

Вказана вимога позивача залишена без задоволення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс".

Несплата відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 859631,41 грн, сплаченої за договором поставки №ВМС-2021/03/033 від 25.03.2021 стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи, що підстави для повернення сплачених позивачем коштів відсутні, оскільки протягом 2022 року відповідачем відвантажено позивачу товар на загальну суму 327562,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов`язань з поставки товару обумовленого договором, попередню оплату не повернуто, отже, наявні підстави для стягнення попередньої оплати у розмірі 859631,41 грн.

З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст. ст. 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору виникли правовідносини з поставки товару.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" попередню оплату в розмірі 1608330,00 грн в рахунок майбутньої поставки товару. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" товар, у строки встановлені договором, поставило лише на суму 748698,59 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та актами приймання металів чорних (вторинних), які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

У пункті 9.2. договору сторони погодили, що договір поставки діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку залишатиметься чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов`язання, прийняті сторонами відповідно до умов цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно положеннями ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Убачається, що умовами договору сторони узгодили предмет договору, строк та умови поставки, строк дії договору тощо. Так, сторонами погоджено поставку товару (брухт та відходи чорних металів). Відповідно до п. п. 1.1, 3.3 договору кількість та ціна товару, який має бути поставлений за умовами договору, зазначається у видаткових накладних. Приймання-передача товару від постачальника до покупця здійснюється шляхом складання накладної та акту приймання металів чорних (вторинних). В період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1608330 грн в якості попередньої оплати за договором, тоді як відповідач виконав поставку товару лише на суму 748698,59 грн.

Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України унормовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами глави 48 ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Виходячи зі змісту ст. ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснено відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

З аналізу наведених норм права та умов договору слідує, що відповідач мав поставити позивачу товар в межах дії договору - до 31.12.2021. Проте, у визначений договором строк товар було поставлено частково на суму 748698,59 грн, а тому зобов`язання з поставки товару залишились чинними до моменту повного їх виконання.

Разом з тим, як встановлено судом, 12.12.2023 позивач направив на адресу відповідача лист №12/2-12/2023 згідно якого повідомив, що відмовляється від подальшого виконання відповідачем зобов`язань за договором та просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 859631,41 грн. Тобто, позивач скориставшись правом передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, відмовився від подальшої поставки товару та просив повернути суму попередньої оплати.

За наведеного, оскільки позивачем здійснено передоплату товару у більшому розмірі ніж поставлено відповідачем, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 859631,41 грн, як попередня оплата, підлягають поверненню відповідачем на користь позивача.

Щодо тверджень скаржника про поставку в 2022 році товару на суму 327562,56 грн, в рахунок здійсненої позивачем оплати, слід відмітити наступне.

З долучених відповідачем до матеріалів справи накладних №5/01227 від 19.01.2022 на суму 135628,80 грн, №5/03121 від 21.01.2022 на суму 95904,96 грн, №5/01394 від 21.01.2022 на суму 8064 грн, №5/03123 від 24.01.2022 на суму 53289,60 грн та №5/01922 від 02.02.2022 на суму 34675,20 грн вбачається, що поставка товару за цими накладними відбулася не на виконання умов даного договору, а на підставі накладних як окремих правочинів, оскільки з накладних вбачається підстава поставки продукції: «без договору».

Крім того, умовами спірного договору передбачено, що приймання-передача товару здійснюється шляхом складання накладної та акту приймання металів чорних (вторинних). Проте, відповідачем не надано до суду відповідних актів, що суперечить умовам п. 3.3 договору.

З урахуванням викладеного є безпідставними доводи скаржника стосовно того, що підписання позивачем видаткових накладних є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідачем іншими належними доказами не доведено, що поставка товару за наведеними вище накладними здійснена саме на виконання спірного договору.

Поряд з цим слід зауважити, що між сторонами даного спору у 2022 році були господарські відносини на підставі проведених відповідачем тендерів, що може свідчити про те, що товар на суму 327562,56 грн поставлений відповідачем в межах проведених процедур закупівлі.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що позивачем на адресу відповідача 11.07.2022 направлено лист про повернення коштів, згідно якого останній просив відповідача повернути передоплату в розмірі 527250 грн, що підтверджує відсутність заборгованості в розмірі 859631,41 грн.

Водночас, слід зазначити, що відповідні посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки зі змісту листа вбачається, що в ньому йде мова про те, що позивача, за наслідками оголошеного відповідачем 16.02.2022 тендеру, визнано переможцем цього тендеру на закупівлю металобрухту на загальну суму 527250,00 грн (згідно рахунку №279 від 18.02.2022), яка була сплачена позивачем на рахунок відповідача.

У листі позивач вказував, що ціни на металобрухт, які зазначені в тендері від 16.02.2022, станом на 11.07.2022 не прийнятні для товариства, внаслідок чого останній просив відповідача повернути суму попередньої оплати. Також позивач відмітив, що розгляне можливість вивозу власним транспортом металобрухту, який належить відповідачу за цінами, вказаними в тендері від 06.06.2022 в рахунок погашення заборгованості: 1) металобрухт вид 501 - 4000грн/1тона; 2) металобрухт вид 502 - 1000грн/1тона.

Отже, вказаний лист надісланий з метою врегулювання правовідносин, що склалися між сторонами за наслідками проведених відповідачем тендерів, а не в межах спірного договору, як помилково стверджує скаржник.

З урахуванням вищезазначеного апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо припинення зобов`язань за спірним договором на суму 327562,56 грн.

Водночас, вимога про повернення попередньої оплати за договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волметсервіс", у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, є обґрунтованою та такою, що регламентована положеннями ст. 693 ЦК України. У зв`язку з чим, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати за договором.

Північний апеляційний господарський суд зауважує, що положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

Так, п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

Фактичне невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за спірним договором та неповернення позивачу суми попередньої оплати не відповідає основним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/3464/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/3464/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.А. Корсак