Ухвала

від 04.10.2024 по справі 518/1579/24

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

04.10.2024 Справа №: 518/1579/24 Провадження № 1-кп/518/96/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024 року сел. Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

малолітнього ОСОБА_4 ,

законного представника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника служби у справах дітей ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162260000634 від 08.11.2023 року стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ширяєве Ширяївського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2023 року біля 18:00 години у малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, прибув до домоволодіння ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_2 . Достовірно знаючи, що на території домоволодіння ніхто не проживає, а в будинку знаходяться мобільні телефони, оскільки раніше ОСОБА_4 неодноразово був у даному будинку, останній, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з особистих корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом витягування скла з дверної рами, проник до будинку, розташованого за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS», чорного кольору, бувший у використанні, вартістю 900 гривень, мобільний телефон марки «ZTE», блакитного кольору, бувший у використанні, вартістю 1100 гривень, мобільний телефон марки «HUAWEI», чорного кольору, бувший у використанні, вартістю 1200 гривень. Після цього з викраденим майном з місця скоєння зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 3200 (три тисячі двісті) гривень.

Таким чином, малолітній ОСОБА_4 скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до малолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері ОСОБА_5 строком на два роки, вважаючи, що саме такий вид примусових заходів є достатнім та необхідним для попередження вчинення малолітнім нового злочину.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 пояснив, що вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння визнає повністю, у скоєному щиро кається, просив передати його під нагляд матері. Зазначив, що дійсно 27 жовтня 2023 року ввечері пішов до будинку, де проживав його знайомий ОСОБА_9 . В цьому будинку він бував раніше та знав, що там наразі ніхто не живе, та там знаходяться мобільні телефони. Прийшовши до будинку, ОСОБА_4 зняв скло у вікні, вліз у будинок, забрав телефони, відкрив двері та вийшов з будинку, після чого пішов додому. ОСОБА_4 пояснив, що вкрав телефони, бо загубив мобільний телефон, який йому купила мама, та не хотів, щоб вона дізналась про це. В подальшому хотів користуватись телефонами самостійно, продавати не збирався.

Законний представник малолітнього ОСОБА_5 просила суд передати сина під її нагляд, обіцяла забезпечити належний догляд за ним, приділяти більшу увагу його вихованню та розвитку.

Захисник адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання.

Представник служби у справах дітей ОСОБА_7 вважала, що клопотання підлягає задоволенню.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності.

Крім показань ОСОБА_4 , вчинення ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

- Витягом з ЄРДР від 08.11.2023 р.;

- Витягом з ЄО Армор від 30.10.2023 р.;

- Протоколом прийняття заяви ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 30.10.2023 р.;

- Протоколом огляду місця події ( АДРЕСА_2 ) від 30.10.2023 р.;

- Протоколом огляду місця події ( АДРЕСА_1 ) від 30.10.2023 р.;

- Протоколом огляду місця події ( АДРЕСА_2 ) від 30.10.2023 р.;

- Витягом із звіту про оціночну вартість від 23.08.2024 р.

Заслухавши пояснення малолітнього ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представника СуСД ОСОБА_7 , враховуючи думку прокурора, який просив задовольнити клопотання, перевіривши докази та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд прийшов до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.105 КК України, суд застосовує і до особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно з п. 3 ч.2 ст.105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.

Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:

- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1ст. 97КК України;

- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2ст. 97 КК України);

- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Суд, ухвалюючи судове рішення щодо малолітнього ОСОБА_4 керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу ХІ КК України.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Дії малолітнього ОСОБА_4 мiстять ознаки суспiльно-небезпечного дiяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Судом встановлено, що на момент вчинення суспiльно-небезпечного дiяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, згідно ст. 22 КК України ОСОБА_4 не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність.

Крім того, судом згідно положень ст. ст. 485, 487 КПК України встановлені наступні обставини щодо малолітнього ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 станом на час розгляду справи проживає разом з матір`ю та сестрою у найманому будинку у сел.. Ширяєве. Мати ОСОБА_5 має та самостійно виховує сім дітей, в тому числі неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Батько дітей зі слів матері, проживає у Молдові та з родиною не спілкується. Родина на обліку у службі у справах дітей Ширяївської селищної ради та Центру надання соціальних послуг Ширяївської селищної ради не перебуває. Мати працює в м. Одеса у будинку престарілих. ОСОБА_4 вчиться у 9му класі Мар`янівського ліцею Ширяївської селищної ради. Згідно характеристики зі школи, протягом навчання виявив себе учнем із низьким рівнем знань, часто пропускає заняття. Схильний до бродяжництва. Інтересу до навчання не проявляє. Через відсутність спілкування з однолітками замкнутий, вразливий і нервовий. На уроках швидко втомлюється, увага нестійка та розсіяна, слабо розвинена пам`ять. Програмовий матеріал засвоює поверхово і з великими труднощами. Мати контактує з класним керівником, реагує на зауваження, але позитивного результату це не приносить. Участі у позакласній роботі не брав, серед класного колективу авторитетом не користується. Згідно висновку за результатами медичного огляду, ОСОБА_4 здоровий.

Таким чином, з врахування того, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину у скоєному визнав повністю, щиросердечно розкаюється, за місцем проживання та за місцем навчання характеризується посередньо, враховуючи обставини провадження, суд вважає, що до малолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, а саме застереження та передання під нагляд матері.

Отже, клопотання про застосування до малолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у виді застереження та передачі його під нагляд матері обґрунтоване належним чином доказами, які є належними та допустимими, та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Речові докази мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS» чорного кольору б/в, мобільний телефон марки «HUAWEI OMEGA PIXEL» чорного кольору, б/в, та мобільний телефон марки «ZTE», блакитного кольору, б/в, відповідно до положень п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України підлягають залишенню у власника ОСОБА_8 .

Керуючись ст. 22, 97, 105 КК України, ст. 498 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162260000634 від 08.11.2023 року стосовно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст.185 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру, передбачені пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 105 КК України у вигляді застереження та передачі його під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 2 роки.

Матеріали кримінального провадження, долучені стороною обвинувачення, зберігати у матеріалах судового провадження.

Речові докази мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS» чорного кольору б/в, мобільний телефон марки «HUAWEI OMEGA PIXEL» чорного кольору, б/в, та мобільний телефон марки «ZTE», блакитного кольору, б/в, відповідно до положень п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України залишити у власника ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Ширяївський районний суд Одеської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали після її проголошення вручити учасникам судового провадження.

Повний текст ухвали складено 09.10.2024 р.

Суддя: ОСОБА_1