Постанова

від 07.10.2024 по справі 903/384/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Справа № 903/384/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 02.07.24р. суддею Вороняк А. С. о 12:44 у м.Луцьку, повний текст складено 08.07.24р. та на додаткове рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 17.07.24р. суддею Вороняк А. С. о 14:55 у м.Луцьку, повний текст складено 19.07.24р. у справі № 903/384/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство"

про стягнення 118740,30 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" про стягнення 118740,30 грн основного боргу.

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №183/21 від 01.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.07.2024 у справі №903/384/24 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 118740,30 грн основного боргу, а також 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 203, 204, 212, 509, 526, 527, 530, 598, 599, 626, 627, 628, 629, 631, 837, 853, 854, 882 ЦК України, ст.ст. 173,174,179,180,193 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 118740,30 грн, а тому вона підлягає стягненню.

Не погодившись із винесеним рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02 липня 2024 року у справі № 903/384/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Західземлепроект" відмовити повністю.

Судом, при винесенні рішення, не було взято до уваги, що в порушення норм статей 509, 598, 631 ЦК України, після закінчення строку дії Договору сторони уклали додаткові угоди, намагаючись змінити умови закінченого зобов`язання, визначити нові істотні умови Договорів в частині продовження строку їх дії, що ними самими не передбачено.

Вважає, що 01.04.2022 Договір №183/21 від 01.10.2021 як не виконаний припинив свою дію.

До зазначеного строку роботи, визначені в Договорі виконані не були, а відповідно і зобов`язання по оплаті невиконаних робіт не виникло. Таким чином, зобов`язання сторін припинилися в момент закінчення строку дії Договору - 01.04.2022 .

Зазначає, що підтвердження того, що протягом встановленого законодавством шестимісячного строку, чи до встановленого Договором - 01.04.2022, ТОВ «Західземлепроект» приступило до виконання взятих на себе обов`язків по виготовленню технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості (в натурі), відсутні.

Суд не врахував, що при укладенні кожного із послідуючих договорів додаткових угод, сторонами допущено порушення норм Закону України «Про землеустрій», а саме п. г ч. 2 ст. 28.

Отже, жодним документом на які здійснює посилання позивач, не здійснено справедливого, із врахуванням положень п.7.2. розділу VII Договору, розрахунку за послуги, відповідно не виставлено жодного рахунку за надані послуги, як наслідок, не закріплено факт прострочення відповідачем оплати виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ "Західземлепроект" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/384/24 від 02.07.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ківерцівське лісове господарство» - без задоволення.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 17.07.2024 у справі №903/384/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із винесеним додатковим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення від 17 липня 2024 року по даній справі. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн залишити без задоволення.

Також, звертає увагу, що для Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект» позовна заява, як і всі інші процесуальні документи у даному провадженні фактично є шаблонними, оскільки з липня 2023 року і по сьогодні Господарським судом Волинської області було розглянуто десятки ідентичних справ (903/181/24, 903/285/24, 903/93/24, 903/701/23, 903/1288/23, 903/1282/23, 903/1273/23, та ін.), за текстом яких фактично змінюються назви лісогосподарських підприємств, реквізити договорів та суми для стягнення.

Зауважує, що всі документи сторони позивача у даній справі підписані безпосередньо його керівником, жодних ознак участі у їх підготовці безпосередньо адвокатом відсутні.

Справа розглядалась без участі представників позивача, що виключало будь яку участь адвоката.

Зазначає, що доданий позивачем до заяви Акт від 09.07.2024 про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.202 року, містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, без зазначення витраченого часу та із зазначенням виключно загальної суми.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Просить додаткове рішення Господарського суду Волинської області №903/384/24 від 17.07.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Ліси України» в особі філії «Ківерцівське лісове господарство» від 05.08.2024 - без задоволений.

Крім того, керуючись ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України, просить суд розгляд даної справи здійснювати без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Західземлепроект».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 02.07.24 у справі № 903/384/24 та додаткове рішення від 17.07.2024 у справі №903/384/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених у них, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.10.2021 між Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (виконавець) було укладено договір № 183/21 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (а.с.26-27, т.1).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору, виконавець зобов`язується виконати замовникові роботи (послуги), зазначені в п.1.2. даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (послуги). Найменування робіт (послуг): виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 3137,6 га згідно додатку №2 до цього договору. Виконавець виконує замовникові роботи (послуги), а замовник сплачує за виконані роботи (послуги) за цінами, що визначені у протоколі погодження договірної ціни (дод.№1).

Згідно з пунктом 2.2 договору, ціна договору по виготовленню проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 1568800,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 261466,67 грн, по твердих діючих на день підписання договору, розцінках.

Пунктом 3.1 договору узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.

Пунктом 4.1 договору встановлено строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання договору, закінчення - до 01.04.2022.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 договору, приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) виконавець передає замовнику результати виконаних робіт (послуг) та два примірники акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю або направити виконавцю письмові зауваження до роботи (послуги).

В пункті 10.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.04.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Протоколом погодження договірної ціни, який є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 11.1), сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 1568800,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 261466,67 грн (а.с.27 зворотна сторона).

Додатком №2 договору, який є також його невід`ємною частиною договору, сторони узгодили перелік документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянках на території Стохідського лісництва орієнтовною площею 3137,6 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт 1568800,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 261466,67 грн (а.с.28).

04.04.2022 між ДП "Ківерцівське лісове господарство" та ТзОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №01 до договору № 183/21 від 01.10.2021 (а.с.28 зворотна сторона, т.1). Цією угодою сторони змінили найменування та реквізити замовника та внесли зміни до пунктів 4.1,10.1., а саме:

" 4.1. Строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання додаткової угоди до договору, закінчення - 04.10.2022.

10.1. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту його підписання і діє по 04.10.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення".

05.10.2022 між ДП "Ківерцівське лісове господарство" та ТзОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №02 до договору № 183/21 від 01.10.2021 (а.с.29, т.1). Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1,10.1., а саме:

" 4.1. Строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання додаткової угоди до договору, закінчення - 05.05.2023.

10.1. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення".

09.01.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі директора філії "Ківерцівське лісове господарство" та ТзОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду № 03 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою № 183/21 від 01.10.2021 (а.с.29-30 зворотна сторона, т.1) про те, що на підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №842 "Про припинення Державне підприємство "Ківерцівське лісове господарство" та затвердження складу комісії", наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №69 "Про затвердження передавального акту Державного підприємства "Ківерцівське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Ківерцівське лісове господарство".

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію "Ківерцівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах.

Відтак, цією угодою сторони внесли зміни в договір, а саме змінили преамбулу договору та виклали її в такій редакції:

"Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі директора філії "Ківерцівське лісове господарство" Ярмолюка Анатолія Володимировича, що діє на підставі Положення про філію "Ківерцівське лісове господарство" та довіреності (надалі замовник) з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" в особі директора Ірзи Івана Ярославовича, що діє на підставі Статуту (далі - Виконавець), з іншої сторони, разом - Сторони, уклали цей договір про наступне (далі - Договір):".

Сторони дійшли також згоди внести зміни в розділ договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

05.05.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі директора філії "Ківерцівське лісове господарство" та ТзОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №4 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою № 183/21 від 01.10.2021 (а.с.30 зворотна сторона). Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1,10.1., а саме:

" 4.1. Строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання додаткової угоди до договору, закінчення - 05.11.2023.

10.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 05.11.2023, а в частині розрахунків - до їх повного завершення".

На виконання умов договору ТзОВ "Західземлепроект" надало послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на загальну суму 118470,30 грн, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 183/21 від 01.10.2021.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на суму 118470,30 грн по договору № 183/21 від 01.10.2021 не підписаний Замовником - Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство".

Пунктом 4.4 договору передбачено, що після завершення робіт (послуг) замовнику передаються наступні матеріали: проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 3137,6 га згідно додатку № 2 в двох примірниках; електронні документи, що містять результати робіт (послуг) із землеустрою створену у вигляді файлу формату XML у кодуванні Unicode (UTF-8).

Листом від 07.02.2024 № 018/24 на виконання умов договору позивач 13.02.2024 надіслав на адресу відповідача (як замовникові за договором) технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 236,9406 га, що розташовані на території Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0724580800:01:005:0172, 0724585900:02:002:0232 (а.с.21-22, т. 1).

Одночасно, позивачем надіслано оригінал рахунку-фактури № СФ-0020/24 від 07.02.2024 на суму 118470,30 грн; два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 183/21 від 01.10.2021 від 2024 року на суму 118740,30 грн; два примірник акту №1 прийому-передачі документів на 2 проекти землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельних ділянок площею 220,3676 та 16,5730 га, а також Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 23.01.2024 №26 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельних ділянок та надання їх у постійне користування".

Надіслання зазначеного пакету документів підтверджується долученими до позовної заяви листом від 07.02.2024 № 018/24, квитанцією та описом вкладення у цінний лист АТ "Укрпошта" (а.с.20-22, т. 1).

Згідно з трекінгом відправлення АТ "Укрпошта" відправлення за № 7901910154284 отримано відповідачем 13.02.2024 (а.с.21, т. 1).

Однак, відповідач підписаний примірник акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 183/21 від 01.10.2021 від 2024 року на суму 118470,30 грн не підписав та позивачеві не направив.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 договору, приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) виконавець передає замовнику результати виконаних робіт (послуг) та два примірники акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю або направити виконавцю письмові зауваження до роботи (послуги).

Жодних зауважень до виконаних робіт, які передані замовнику згідно із зазначеним вище актом на загальну суму 118740,30 грн ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" не висловило.

Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 23.01.2024 №26 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг загальною площею 236,9406 га, розташованих на території Луцького району Волинської області за межами населених пунктів, ДСГП "Ліси України" згідно з додатком(а.с.24).

Додаток до розпорядження Начальника обласної військової адміністрації "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування" є розроблені ТОВ "Західземлепроект" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 236,9406 га та надання їх ДСГП "Ліси України" у постійне користування державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг без зміни їх меж та цільового призначення, розташованих на території Луцького району Волинської області за межами населених пунктів, а саме земельна ділянка площею 220,3676 га, що розташована на території Доросинівської сільської територіальної громади з кадастровим номером 0724580800:01:005:0172 та земельна ділянка площею 16,5730 га, що розташована на території Рожищенської міської територіальної громади кадастровий номер 0724585900:02:002:0232.

Отже, строк оплати наданих за договором послуг настав. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) останній не підписав та виконавцю (позивачу) не передав, письмові зауваження до роботи (послуги) також не направив, оплату не здійснив.

Станом на час розгляду справи відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, доказів оплати відповідач суду не подав.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 853 ЦК України визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

За визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 118740,30 грн, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції, також вважає твердження відповідача про те, що договір від 01.10.2021 припинив свою дію 01.04.2022 як невиконаний, а додаткові угоди до нього укладені після його закінчення і є новими договорами такими, що не підтверджені доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Судом враховується відсутність будь - яких звернень відповідача до позивача із відмовою від договору чи його розірвання у зв`язку із закінчення строку його дії, а також те, що додаткові угоди до договору є дійсними, про інше суду не доведено.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 6, ст. 626 ЦК України, колегія суддів зазначає, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, зокрема в частині визначення строку надання послуг, а тому безпідставні є посилання відповідача на п. г ч. 2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", яким передбачено строк складання документації із землеустрою шість місяців.

Сторони договору підписували додаткові угоди до договорів як те не заборонено приписами ЦК України та ГК України, таким чином врегульовували свої правовідносини з метою належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.07.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Щодо додаткового рішення, слід вказати таке.

09.07.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 10.07.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" від 09.07.2024 до розгляду; розгляд заяви призначено на 17.07.2024; запропоновано відповідачу подати суду: пояснення по суті поданої заяви та наявні докази.

Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 17.07.2024 у справі №903/384/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в такому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як убачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу та зазначив, що такі витрати становлять 5000,00 грн, докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані в порядку ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Отже, факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024;

- копією акту від 09.07.2024 про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024 року на суму 5000,00 грн.

До матеріалів справи № 903/384/24 позивач не надав доказів фактичної сплати наданої правничої допомоги. Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Враховуючи викладене, слід сказати, що 03.03.2024 між адвокатом Кулик Р.П. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (клієнт) укладено договір №0303 про надання правничої допомоги (далі договір).

Згідно з п. 1.1 договору адвокат надає правову допомогу клієнту у господарській справі. Для цього клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання: підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договору про надання послуг з метою подання останньої в Господарський суд Волинської області та/або Господарський суд Львівської області; здійснювати консультаційний супровід даної справи в господарських судах усіх інстанцій; за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даній справі в господарських судах усіх інстанцій.

Відповідно до п. 4.1 договору, за результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги ТзОВ "Західземлепроект" надано наступні послуги згідно з актом про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024 року:

- з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, підготовка заяви-пояснення, здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суду Волинської області.

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 903/384/24 у заявленому обсязі на загальну суму 5000,00 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач у справі - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавали, проте просять суд відмовити у прийнятті додаткового рішення з викладених у поясненнях підстав, яке розцінюється як заперечення по суті заяви, оскільки зменшити можна до певної суми, а відповідач просить відмовити у прийнятті повністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: "Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції".

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо доводів представника відповідача, що всі документи сторони позивача у даній справі підписані безпосередньо його керівником, жодних ознак участі у їх підготовці безпосередньо адвокатом відсутні, спростовуються таким.

Підписання заяв по суті керівником установи, а не адвокатом, не спростовує обставин надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки відповідних документів (подібний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19).

Водночас до заяви долучено договір про надання правової допомоги №0303 від 03.03.2024, укладений між ТзОВ "Західземлепроект" і адвокатом Кулик Р.П. відповідно до якого адвокат надає клієнту правову допомогу, за результатами чого складається акт. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін, в акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість.

Предмет договору окреслено як зобов`язання адвоката підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договорах про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області, здійснення консультаційного супроводу таких справ у господарських судах всіх інстанцій, за необхідності готувати процесуально-судові документи по таких справах в господарських судах всіх інстанцій (п.1.1).

До заяви позивач долучив акт про надання послуг відповідно до договору №0303 від 03.03.2024, складений 09.07.2024 на суму 5000,00 грн, підписаний директором позивача Іваном Ірзою та адвокатом Кулик Р.П. Відповідно до акта адвокат надала клієнту послуги у справі № 903/384/24: з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, підготовка заяви-пояснення, здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді Господарського суду Волинської області.

Судова колегія зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 вказує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і процесуального закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Щодо доводів представника відповідача, що поданий акт про надання послуг, містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, із зазначенням загальної суми, яка нічим не обґрунтована, а такий вид послуг як з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів охоплюється послугою з підготовки позовної заяви, спростовуються таким.

На переконання суду учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У даному випадку встановлено договором фіксований розмір гонорару, тому сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, чого відповідачем зроблено не було.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Отже на переконання колегії суддів, описані в акті від 09.07.2024 послуги є реальними і такими, що відповідають обставинам справи, а їх вартість є співмірною зі складністю справи, процесом її розгляду та суттю виконаної роботи.

Як слідує з матеріалів справи, представник відповідача в поданому клопотанні не вказав обґрунтованих доводів та не подав до суду належних і допустимих доказів, які б підтвердили неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не спростував доводів позивача про співмірність витрат зі складністю справи та обсягом документів в ній, відповідність заявленого розміру витрат переліку наданих послуг і витраченому адвокатом часу для їх надання, врахування значної ціни позову та значення вирішення справи для позивача.

Аналогічна позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі №712/3590/22.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення пов`язаних із розглядом справи № 903/384/24 витрат на правничу допомогу підставна та підлягає до задоволення, а заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з результатів вирішення спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії Ківерцівське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" витрат на надання правової допомоги в суді в у розмірі 5000,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 17.07.24 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії Ківерцівське лісове господарство на рішення господарського суду Волинської області від 02.07.24р. та на додаткове рішення господарського суду Волинської області від 17.07.24р. у справі № 903/384/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 02.07.24р. та додаткове рішення господарського суду Волинської області від 17.07.24р. у справі № 903/384/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №903/384/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.