Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/849/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 910/849/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Склярук О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіній О.М.

за участю представників:

ТОВ Лізинг Фармація Дородних С.В.,

ТОВ ВФ Ритейл Линник Л.С.,

ФО ОСОБА_1 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ ВФ Ритейл (вх. № 1583 Д/1) та ТОВ Лізинг Фармація (вх. № 1584 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 (повний текст рішення складено та підписано 05.06.2024) та на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.06.2024), ухвалені в приміщенні господарського суду Донецької області суддею Зельман Ю.С. у справі № 910/849/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця Чеснакової Олени Леонідівни, м. Дружківка Краматорського району Донецької області,

про стягнення 359 387,97 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація, м. Харків,

про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 58 630,89 грн та визнання припиненими з 02.08.2022 зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення №01/04-21Д2 від 01.04.2021

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Лізинг Фармація звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ ВФ Ритейл про стягнення 359 387,97 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 283 500,00 грн за період з березня по листопад 2022 року, пеня в сумі 45 567,12 грн., 3% річних в сумі 3438,26 грн та інфляційні втрати в сумі 26 882,59 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2023 матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області, яким позовну заяву було прийнято до розгляду.

В ході розгляду справи ТОВ ВФ Ритейл подало зустрічну позовну заяву про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 58 630,89 грн. та визнання припиненими з 02.08.2022 зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення №01/04-21Д2 від 01.04.2021.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі №910/849/23 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація основну суму боргу у розмірі 161 869,11 грн, 3% річних у розмірі 3 427,90 грн, інфляційні втрати в розмірі 26 882,59 грн, пеню в розмірі 22 192,39 грн, судовий збір в розмірі 3 548,46 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ ВФ Ритейл до ТОВ Лізинг Фармація про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 58 630,89 грн та визнання припиненими з 02.08.2022 зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення №01/04-21Д2 від 01.04.2021 - відмовлено повністю.

Суд першої інстанції відхилив доводи ТОВ ВФ Ритейл про припинення договору з 02.08.2022 (вказавши, що останнім місяцем оренди за договором був лютий 2023 року), але водночас дійшов висновку про застосування положень ч.4 ст.762 ЦК України щодо зменшення розміру орендної плати з серпня по листопад 2022 року на 50%, окрім того, вказав, що сплачену ТОВ ВФ Ритейл орендну плату за лютий 2023 в розмірі 31500,00 грн слід віднести на погашення заборгованості за листопад та жовтень 2022 року, переплату за комунальні послуги у розмірі 27130,89 грн слід віднести на погашення заборгованості за вересень та частково за серпень 2022 року. Також господарський суд здійснив перерахунок сум відсотків річних та пені, зазначивши про неправильне визначення позивачем початкової дати періоду нарахування цих сум, окрім того, зменшив суму пені до 22 192,39 грн в порядку ч.2 ст.233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

04.06.2024 на адресу Господарського суду Донецької області від ТОВ Лізинг Фармація надійшла заява, в якій заявник просив стягнути з ТОВ ВФ Ритейл на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн.

ТОВ ВФ Ритейл подало до господарського суду клопотання, в якому просило зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація, до 5000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі №910/849/23 клопотання ТОВ ВФ Ритейл про зменшення витрат на оплату правничої допомоги - задоволено частково. Заяву ТОВ Лізинг Фармація про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. В іншій частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

В обґрунтування додаткового рішення господарський суд вказав, що наданий ТОВ Лізинг Фармація розрахунок є завищеним з огляду на фактичні обставини щодо участі представника вказаного товариства в розгляді справи, окрім того, господарський суд врахував, що позовні вимоги вказаного товариства було задоволено частково.

ТОВ ВФ Ритейл у межах встановленого законом строку через систему Електронний суд надіслало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило: скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі №910/849/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація (основної суму боргу у розмірі 161 869,11 грн, 3% річних у розмірі 3 427,9 грн, інфляційних витрат в розмірі 26 882,59 грн, пені в розмірі 22 192,39 грн, судового збору в розмірі 3548,46 грн) та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову; прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі. Також ТОВ ВФ Ритейл просить скасувати додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування скарги заявником наведено наступні доводи: магазин, що є об`єктом оренди, перестав функціонувати з 24.02.2022, на виконання Розпорядження КМУ від 02.08.2022 року №679-р, весь персонал ТОВ «ВФ Ритейл» був евакуйований з м. Дружківка, а об`єкт оренди ще з 24.02.2022 року звільнений від майна ТОВ «ВФ Ритейл», отже, здійснювати господарську діяльність на такій території неможливо через обставини, за які жодна із сторін не відповідає. ТОВ «ВФ Ритейл» наполягає на тому, що саме дата початку обов`язкової евакуації населення з території Донецької області фактично є датою припинення договірних відносин, тому висновок суду першої інстанції про припинення строку дії договору з 01.03.2023 є невірним та не відповідає фактичним обставинам справи. Не погоджуючись із відмовою в зустрічному позові, ТОВ «ВФ Ритейл» зазначало, що звернулося до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання, а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за Договором суборенди, оскільки ТОВ Лізинг Фармація не визнавало існування обставин, за які жодна із сторін не відповідає, також ТОВ «ВФ Ритейл» вказувало на обставини, пов`язані із припиненням зобов`язань за Договором суборенди. В обґрунтування вимоги про скасування додаткового рішення, апелянт зазначав, що оскільки, ТОВ «ВФ Ритейл» оскаржується рішення в даній справі, то у разі задоволення апеляційної скарги ТОВ «ВФ Ритейл» та скасування оскаржуваного рішення від 28.05.2024 скасуванню підлягає і додаткове рішення від 13.06.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ВФ Ритейл (вх. № 1583 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі № 910/849/23. Призначено розгляд справи на 20.08.2024. Витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи №910/849/23, які надійшли на запит 23.07.2024.

ТОВ Лізинг Фармація 25.06.2024, тобто в межах установленого законом строку, через систему Електронний суд надіслало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило: рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі №910/849/23 в частині відмови у задоволенні позову ТОВ Лізинг Фармація до ТОВ ВФ Ритейл про стягнення 121 630,89 грн. основного боргу за договором суборенди нежитлового приміщення №01/04-21Д2 від 01.04.2021 року та пені в розмірі 23 374,73 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ Лізинг Фармація до ТОВ ВФ Ритейл про стягнення 121 630,89 грн основного боргу за договором суборенди нежитлового приміщення №01/04-21Д2 від 01.04.2021 року та пені в розмірі 23 374,73 грн задовільнити. Також апелянт просить додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі №910/849/23 в частині відмови у стягненні заявлених ТОВ Лізинг Фармація витрат на професійну правничу допомогу у розмір 45 000,00 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн. Заявник скарги просить покласти судові витрати на ТОВ ВФ Ритейл.

В обґрунтування скарги заявник наводив наступні доводи: місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку про те, що у відповідача за первісним позовом настали форс-мажорні обставини, через які у нього зменшилась можливість користуватись орендованим майном; на думку апелянта, Господарський суд Донецької області здійснив формальний підхід до Сертифікату №3000-23-1231 від 13.03.2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий ТОВ ВФ Ритейл Київською торгово-промисловою палатою, без дослідження його змісту, та фактично визнав його беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин за Договором суборенди; неможливість використання об`єкту суборенди у якості магазину з продажу непродовольчих товарів автоматично не виключає можливість використовувати ТОВ «ВФ Ритейл» суборендовані приміщення у якості офісу, окрім того, сертифікат не засвідчує неможливості вносити орендну плату; на думку ТОВ Лізинг Фармація, наявність форс-мажорних обставин у даному випадку не доведена, також ТОВ «Ритейл» не надано суду докази повідомлення ним позивача в порядку п. 6.1 Договору суборенди про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань; укладаючи договір оренди, орендар усвідомлював всі ті ризики, з якими він може зіткнутися під час виконання договору, оскільки на цей час на території Донецької області, починаючи з 2014 року тривалі та тривають бойові дії; ТОВ «ВФ Ритейл» не надано і матеріали справи не містять доказів на підтвердження відсутності його доступу до найманого приміщення, неможливості для орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо, разом з тим, ТОВ «ВФ Ритейл» не надано до матеріалів справи доказів виконання ним Розпорядження КМУ «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» №679-р від 02.08.2022 року; на думку апелянта, доказами здійснення евакуації можуть бути документи бухгалтерського обліку підприємства, що підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей підприємства із пункту «А» в пункт «Б», записи у трудових книжках працівників про переведення в іншу місцевість тощо. Також ТОВ Лізинг Фармація стверджувало, що суд першої інстанції суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норму частин четвертої статті 762 ЦК України, оскільки «істотне зменшення», про яке йдеться у вказаній нормі, це категорія оціночна та суб`єктивна, те ж саме стосується і величини «зменшення» орендної плати, суд першої інстанції, звільнівши відповідача за первісним позовом від сплати орендної плати, здійснив істотне втручання у правовідносини сторін договору без наявності не це підстав. Стосовно зустрічного позову, ТОВ Лізинг Фармація вказувало, що в підставу, як заперечень проти первісного позову, так і в підставу зустрічного позову ТОВ «ВФ Ритейл» посилається на однакові обставини. Окрім того, ТОВ Лізинг Фармація вказувало на непідтвердженість переплати грошових коштів за комунальні послуги у розмірі 27 130,89 грн, на яку посилалося ТОВ «ВФ Ритейл». Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, ТОВ Лізинг Фармація наполягало на тому, що стягнення повної вартості послуг, визначених в акті приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 70 000.00 грн, узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Лізинг Фармація (вх. № 1584 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі № 910/849/23. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Лізинг Фармація" та ТОВ "ВФ Ритейл" на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі № 910/849/23 в одне апеляційне провадження. Призначено розгляд справи на 20.08.2024.

23.07.2024 від представника ТОВ ВФ Ритейл надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Лізинг фармація на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 в повному обсязі.

ТОВ ВФ Ритейл у відзиві стверджувало про доведеність існування відповідних форс-мажорних обставин та наголошувало на тому, що за настанням широкомасштабного вторгнення рф на територію України пріоритетним є збереження життя та здоров`я людей, яка визнається найвищою соціальною цінністю в Україні (ст. 3 Конституції України), тому відповідно до Наказу про припинення роботи магазинів №ОД/П-026.3 від 01.03.2022 року, Наказу № 160/2-К від 01.03.2022р. з 24.02.2022 року магазин за адресою: м. Дружківка, вул. Соборна,13 припинив свою роботу, а працівники не виходили на свої робочі місця задля збереження життя та здоров`я. Стосовно наявності та розміру переплати грошових коштів у період дії договору, вказаний учасник справи зазначав, що ТОВ «ВФ Ритейл» було сплачено орендну плату за квітень 2021 в розмірі 31500,00 грн та орендну плату за лютий 2023 у розмірі 31500,00 грн, Крім того, у період дії Договору була помилково здійснена переплата грошових коштів у розмірі 27130,89 грн ці обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями за період дії договору, випискою по рахунку, з яких шляхом математичного розрахунку встановлюється, що переплата складає 58 630,89 грн, оскільки всього по договору мало бути сплачено 383 204,19 грн., по факту, згідно платіжних доручень та виписки по рахунку, відповідачем сплачено 441 835,08 грн: 441835,08-383 204,19 = 58 630,89 грн, з яких: 31 500,00 грн. попередня оплата за останній місяць оренди, а 27 130,89 грн переплата. Стосовно додаткового рішення, ТОВ «ВФ Ритейл», зокрема, зазначало, що ціна позову складає 359 387,97 грн, а витрат на правову допомогу заявлено на суму 70 000,00 грн, що є неспівмірною сумою, а тому не відповідає критерію розумності їхнього розміру, також, при вирішенні питання про стягнення судових витрат на правову допомогу по даній справі, слід врахувати, що судом першої інстанції задоволено позов частково, а саме на суму 214 371,99 грн.

26.07.2024 від представника ТОВ Лізинг Фармація надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ВФ Ритейл», в якому ТОВ Лізинг Фармація просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі № 910/849/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація основної суми боргу у розмірі 161 869,11 грн., 3% річних у розмірі 3 427,9 грн., інфляційних витрат в розмірі 26 882,59 грн., пені в розмірі 22 192,39 грн., судового збору в розмірі 3 548,46 грн. та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити в силі.

У відзиві вказаний учасник справи наполягав, зокрема, на тому, що ТОВ ВФ Ритейл не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявність обставин, з настанням яких законодавство пов`язує виникнення у наймача права на звільнення від плати за користування об`єктом оренди, тобто об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

15.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Склярук О.І.

У судовому засіданні 20.08.2024, в якому брав участь представник ТОВ «Лізинг Фармація», було оголошено перерву до 01.10.2024.

Ухвалою суду від 19.09.2024 задоволено клопотання представника ТОВ «ВФ Ритейл» про участь у судових засіданнях у справі № 910/849/23 в режимі відеоконференції.

27.09.2024 у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А.

У судовому засіданні 01.10.2024 представник ТОВ «ВФ Ритейл» (у режимі відеоконференції) та представник ТОВ «Лізинг Фармація» підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Третя особа, Чеснакова О.Л., належним чином повідомлена про розгляд даної справи, не скористалась своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні 01.10.2024 особисто або через представника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах та відзивах на них доводи сторін, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників ТОВ «Лізинг Фармація» та ТОВ «ВФ Ритейл», перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація як суборендодавецем та Товариством з обмеженою відповідальністю ВФ РИТЕЙЛ як суборендарем укладено Договір №01/04-21Д2 суборенди нежитлового приміщення від 01.04.2021 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору суборендодавець передає, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, розташовані в будівлі за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, будинок 13, згідно Додатку №1,загальною площею 99,0 кв.м. (надалі - приміщення).

Приміщення передається в суборенду Суборендарю з метою розміщення офісу та/або магазину з продажу непродовольчих товарів з метою здійснення підприємницької діяльності (п.1.2. Договору).

Приміщення знаходиться у користуванні Суборендодавця на підставі Договору оренди об`єкта нерухомості від 01.04.2020р. (п.1.4. Договору).

За приписами п. 3.1 Договору суборендна плата з урахуванням її індексації є фіксованою, підлягає сплаті суборендарем суборендодавцю щомісячно до 05 числа за поточний місяць, та становить 31500,00 грн, з урахуванням ПДВ - 20%, за місяць. У суму суборендної плати включаються плата за користування приміщенням та плата за користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення. Сторони домовились, що протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього Договору суборендар сплачує суборендну плату за перший та останній календарні місяці оренди, у розмірі згідно цього пункту.

У пункті 4.3.5 Договору сторонами погоджено, що суборендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату та вартість фактично спожитих суборендарем комунальних послуг.

Згідно з п.5.2 Договору, у разі порушення з вини суборендаря строків проведення розрахунків з суборендодавцем, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умовами п. 6.1 Договору сторони встановили, що вони не несуть відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань, передбачених цим Договором, якщо їх невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й попереджені Сторонами, а саме: стихійні лиха, видання та юридична дія актів нормативного характеру, які безпосередньо перешкоджають Сторонам у виконанні їхніх зобов`язань за цим Договором; воєнні дії, терористичні акти, блокади, епідемії, страйки. При цьому Сторона, що не може виконати свої договірні зобов`язання через настання форс-мажорних обставин, повідомляє другу Сторону письмово про такі обставини протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їхнього настання та строк виконання зобов`язань відкладається на термін дії таких обставин. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком дії нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні Суборендар, ні Суборендодавець неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії тощо).

Пунктом 6.1.1, 6.2 та 6.3 Договору передбачено, що належним доказом наявності вищевказаних обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження, видане Торгово-промисловою палатою України. Після припинення дії зазначених обставин відповідна Сторона повинна негайно проінформувати іншу Сторону про це в письмовій формі із зазначенням часу, протягом якого ця Сторона має намір виконати свої зобов`язання за Договором. Якщо дані обставини будуть тривати більше 45 (сорока п`яти) календарних днів, то Суборендар вправі розірвати даний Договір, здійснивши всі розрахунки.

Відповідно до п.7.1.Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє по 28 лютого 2023 року включно. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить в письмовому вигляді іншу сторону про припинення його дії, то договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були раніше встановлені цим договором, причому кількість таких поновлень не обмежується.

Договір підписаний з обох сторін уповноваженими представниками.

02.04.2021 між суборендодавцем та суборендарем було підписано Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв приміщення, а саме нежитлові приміщення першого поверху, розташовані в будівлі за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул.Соборна , б.13, загальною площею 99,0 кв.м.

Додатковою угодою №1 від 11.08.2021 до Договору суборенди сторони домовились, що в період з 01.08.2021 по 31.08.2021 розмір суборендної плати становить 15 750 грн з урахуванням ПДВ.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами - починаючи з березня 2022 року ТОВ «ВФ Ритейл» не сплачує орендну плату та вартість фактично спожитих комунальних послуг.

За таких обставин ТОВ «Лізинг Фармація» звернулося до господарського суду з позовною заявою, у якій просило стягнути з ТОВ «ВФ Ритейл» 359 387,97 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 283 500,00 грн за період з березня по листопад 2022 року, пеня в сумі 45 567,12 грн., 3% річних в сумі 3438,26 грн та інфляційні втрати в сумі 26 882,59 грн. Вказані нарахування здійснено за період з 06.03.2022 по 30.11.2022.

В ході розгляду справи ТОВ ВФ Ритейл заперечувало проти позовних вимог, а також подало зустрічну позовну заяву про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 58630,89 грн та визнання припиненими з 02.08.2022 зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення №01/04-21Д2 від 01.04.2021.

У відзиві на позов та у зустрічному позові вказане товариство, зокрема, зазначало, що сума надмірно сплачених коштів 58630,89 грн складається з 31500,00 грн, сплачених згідно з Договором за останній місяць оренди, та переплати за комунальні послуги у розмірі 27130,89 грн. Також відповідач наполягав на тому, що 24.02.2022 магазин, який є об`єктом Договору суборенди, перестав функціонувати, а з 02.08.2022 зобов`язання ТОВ «ВФ Ритейл» припинилися внаслідок обставин, за які жодна зі сторін договору не відповідає - перебування Дружківської міської територіальної громади в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, що затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України №309 від 22.12.2022 та прийняття Розпорядження КМУ №679-р Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області від 02.08.2022.

Відповідач за первісним позовом посилався на те, що в даному випадку мають місце форс-мажорні обставини, що підтверджується Сертифікатом №3000-23-1231 про форс-мажорні обставини, виданим Київською торгово-промисловою палатою 13.03.2023 №17/03-4/197 (т.2, а.с.128) яким засвідчено факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану та припинення роботи магазину ТОВ ВФ Ритейл код ТТ V071 по вул.Соборна, б.13 у м.Дружківка Донецької області, як такого, що знаходиться на території, де ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі №910/849/23 первісний позов задоволено частково, у зустрічному позові відмовлено (з наведених вище підстав).

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі №910/849/23 клопотання ТОВ ВФ Ритейл про зменшення витрат на оплату правничої допомоги - задоволено частково. Заяву ТОВ Лізинг Фармація про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВФ Ритейл на користь ТОВ Лізинг Фармація витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. В іншій частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам під час апеляційного перегляду рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі №910/849/23, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.1. ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Частиною 4 ст.762 ЦК України встановлено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч.6 цієї ж статті наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

ТОВ «Лізинг Фармація» в даному апеляційному провадженні, наполягаючи на стягненні суборендної плати за Договором у повному обсязі за період березень листопад 2022 року, заперечувало проти застосування до спірних правовідносин ч.4 та ч.6 ст.762 ЦК України зазначаючи, що ТОВ «ВФ Ритейл» не доведено обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення орендної плати або звільнення від її сплати.

Зокрема, за твердженням ТОВ «Лізинг Фармація», Господарський суд Донецької області здійснив формальний підхід до Сертифікату №3000-23-1231 від 13.03.2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий ТОВ ВФ Ритейл Київською торгово-промисловою палатою, без дослідження його змісту, та фактично визнав його беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин за Договором суборенди.

Колегія суддів зазначає, що цей доказ, якщо розглядати його окремо, дійсно не є беззаперечним, так само, як і воєнний стан, введений на території України, не є безумовною підставою для припинення зобов`язань.

Разом з тим, сукупність обставин як загальновідомих, так і тих, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, свідчить про те, що Дружківська міська територіальна громада належить до територій, на яких з 24.02.2022 ведуться (велися) бойові дії, що призводить до значної загрози життю та здоров`ю людей, які перебувають у місті.

ТОВ «Лізинг Фармація» стверджувало, що, укладаючи договір суборенди, ТОВ «Ритейл» усвідомлювало відповідні ризики, оскільки на цей час на території Донецької області, починаючи з 2014 року тривали та тривають бойові дії.

Колегія суддів не вважає вказані доводи переконливими, оскільки інтенсивність та територія здійснення бойових дій станом на 01.04.2021 (дату укладення Договору) істотно відрізнялися від ситуації станом на березень 2022 року, і ці обставини також є загальновідомими.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що прийняття рішення відповідачем про припинення роботи магазину саме з 01.03.2022 є його вольовою дією, пов`язаною з ризиками підприємницької діяльності. Однак колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки бойові дії, що почалися на території, на якій розташовано орендоване майно, виходять за межі звичайних ризиків підприємницької діяльності, не залишаючи інших варіантів поведінки окрім припинення діяльності в орендованому приміщенні.

Твердження ТОВ «Лізинг Фармація» про те, що неможливість використання об`єкту суборенди у якості магазину з продажу непродовольчих товарів автоматично не виключає можливість використовувати ТОВ «ВФ Ритейл» суборендовані приміщення у якості офісу, також не відповідають наведеним обставинам, оскільки, як було зазначено вище, у будь-якому випадку перебування людей у м. Дружківка з 24.02.2022 стало надзвичайно небезпечним, у зв`язку з чим ТОВ «ВФ Ритейл» заборонило працівникам виходити на робочі місця згідно з наказом №ОД/П-026.3 від 01.03.2022.

Посилання ТОВ «Лізинг Фармація» на те, що цей наказ видано самим ТОВ «ВФ Ритейл», а тому він не є належним доказом колегія суддів вважає безпідставними, оскільки видання такого наказу було зумовлено вищевказаними загальновідомими обставинами та необхідністю збереження життя та здоров`я працівників, про що обґрунтовано зазначало ТОВ «ВФ Ритейл» під час розгляду справи.

ТОВ «Лізинг Фармація» наполягало на тому, що обставини, на які посилалося ТОВ «ВФ Ритейл», мали лише побічний та імовірний вплив на його діяльність, і що «істотне зменшення», про яке йдеться у частині четвертої статті 762 ЦК України, це категорія оціночна та суб`єктивна, те ж саме стосується і величини «зменшення» орендної плати, а тому суд мав би зазначити критерії, якими він керувався при визначенні розміру «зменшення» орендної плати, натомість оскаржуване рішення не містить критеріїв (формул, механізму тощо), за якими суд першої інстанції керувався при визначенні розміру «зменшення» орендної плати, при цьому ані відзив ТОВ «ВФ Ритейл», ані його зустрічна позовна заява не містить вимоги щодо зменшення розміру суборендної плати за Договором суборенди, тобто судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права та здійснено істотне втручання у правовідносини сторін договору без наявності не це підстав.

Стосовно вказаних доводів, колегія суддів зазначає, що перебування населеного пункту в зоні бойових дій та пов`язана з цим пряма загроза життю і здоров`ю як працівників ТОВ «ВФ Ритейл», так і відвідувачів орендованого ним приміщення, є обставиною, що свідчить про істотне (щонайменше вдвічі) зменшення можливості користування орендованим нерухомим майном. Тому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно дійшов висновків про наявність підстав для застосування ч.4 ст.762 ЦК України, однак здійснив таке застосування непослідовно.

А саме, зазначивши, що відповідачем було здійснено відправку товару з магазину у м.Львів та м. Дрогобич; відповідно до витягу з наказу №ОД/П-026.3 від 01.03.2022 працівникам, які працювали у м. Дружківка з 01.03.2022 з метою збереження життя та здоров`я, наказано не виходити на робочі місця; відповідно до копії періодичного звіту касового апарату №3000942712 остання касова операція відбулася 04.03.2022 року тобто, встановивши обставини, які свідчать про припинення роботи магазину як торгової точки з початку березня 2022 року, господарський суд водночас зауважив, що в приміщенні магазину деякий час знаходились товарно-матеріальні цінності відповідача, та на цій підставі дійшов висновку про те, що орендна плата за період з березня по липень 2022 року підлягає стягненню в повному обсязі і що її може бути зменшено вдвічі лише починаючи з серпня 2022 року (коли було прийнято Розпорядження КМУ №679-р Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області від 02.08.2022).

Однак, на думку колегії суддів, перебування деякий час в орендованому приміщенні товарно-матеріальних цінностей орендаря порівняно з повноцінною роботою відповідної торгової точки, якраз і свідчить про істотне зменшення можливості користування орендованим нерухомим майном.

Відтак, орендна плата підлягала зменшенню вдвічі починаючи вже з березня 2022 року. Посилання ТОВ «Лізинг Фармація» на те, що ТОВ «ВФ Ритейл» не просило про зменшення орендної плати в порядку ч.4 ст.762 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з відзиву на первісну позовну заяву, з апеляційної скарги ТОВ «ВФ Ритейл», а також з усних пояснень представника вказаного товариства в судовому засіданні, ТОВ «ВФ Ритейл» просило відмовити в позові ТОВ «Лізинг Фармація» у повному обсязі. Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача за первісним позовом лише частково, оскільки в період існування зобов`язань суборендаря за Договором, згідно з його умовами, орендна плата підлягала сплаті.

Щодо застосування ч.6 ст.762 ЦК України, на яку посилалося ТОВ «ВФ Ритейл», та визначення у зв`язку з цим моменту припинення зобов`язань суборендаря за Договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 наведено висновок, відповідно до якого норма частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає; обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними; відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 дійшов висновку про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 916/913/23.

У постанові від 20.03.2024 у справі № 911/255/23 Верховний Суд зокрема вказав, що перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди, в окупації, проведення активних бойових дій безумовно унеможливлює використання об`єкта оренди з метою, для досягнення якої він взятий в оренду, а саме по собі зберігання у приміщеннях об`єкта оренди відповідачем майна у даному випадку пов`язана з неможливістю його переміщення в інше місце, враховуючи окупацію відповідної території та проведенням активних бойових дій, що, відповідно до положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України звільняє відповідача від обов`язку по оплаті орендної плати.

Стосовно обставин даної справи №910/849/23, колегія суддів зазначає, що, як встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, м.Дружківка дійсно не перебувало в окупації. Разом з тим, на території міської територіальної громади з 24.02.2022 велися (ведуться) бойові дії у зв`язку з чим згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Дружківську територіальну громаду включено до відповідного переліку.

Окрім того, 02.08.2022 Кабінет Міністрів видав Розпорядження №679-р Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області. Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, магазин по вул.Соборна, б.13 у м.Дружківка Донецької області з 02.08.2022 знятий з реєстрації.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні водночас дійшов суперечливого висновку лише про зменшення орендної плати за період з серпня по листопад 2022 року (а не про повне звільнення суборендаря від її сплати), пославшись на те, що дія договору припинилася з 01.03.2023.

Однак суд апеляційної інстанції вважає, зазначена обставина не впливає на вирішення даного спору, враховуючи, що до настання дати припинення дії договору, а саме, 02.08.2022, виникли обставини, які було встановлено судом першої інстанції і які свідчать про об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

У постанові від 24.10.2023 у справі № 910/7352/22, не погоджуючись із застосуванням судом апеляційної інстанції ч.6 ст.762 ЦК України, Верховний Суд зазначив про наявність у матеріалах справи наданих позивачем (орендодавцем) доказів використання спірного приміщення орендарями та суборендарями у спірний період.

Однак у даній справі ТОВ «Лізинг Фармація» таких доказів не надало, а лише наводило припущення про те, що ТОВ «ВФ Ритейл» могло не виконати Розпорядження Кабінету Міністрів №679-р Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області. На думку позивача за первісним позовом, доказами здійснення евакуації можуть бути документи бухгалтерського обліку підприємства, що підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей підприємства із пункту «А» в пункт «Б», записи у трудових книжках працівників про переведення в іншу місцевість тощо. За твердженням ТОВ «Лізинг Фармація», відсутність таких доказів свідчить про те, що ТОВ «ВФ Ритейл» використовує Розпорядження КМУ «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» №679-р від 02.08.2022 року у якості формального приводу не виконувати зобов`язання за договором суборенди та уникнути відповідальності.

Вищенаведені доводи колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки згідно зі ст.117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Тому, зазначаючи про можливе порушення ТОВ «ВФ Ритейл» відповідного законодавчо встановленого обов`язку, ТОВ «Лізинг Фармація» мало довести в установленому порядку, згідно з приписами ч.1 ст.74 ГПК України, наявність такого порушення, тобто в даному випадку тягар доказування покладається на ТОВ «Лізинг Фармація». Однак вказаний учасник справи не довів ні того, що ТОВ «ВФ Ритейл», всупереч зазначеному розпорядженню Кабінету Міністрів України, використовувало спірне приміщення після 02.08.2022, ні того, що таке використання взагалі було можливим (враховуючи вищевказані обставини, пов`язані з перебуванням м.Дружківка на території проведення бойових дій та з евакуацією населення Донецької області).

Натомість ТОВ «ВФ Ритейл» в суді першої інстанції довело обставини, які свідчать про те, що майно, яке знаходилося у нього в суборенді, у період з 02.08.2022 не використовувалося і не могло бути використане, і ТОВ «ВФ Ритейл» не відповідає за ці обставини.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що орендна плата за період з березня по липень 2022 року підлягає зменшенню на 50% в порядку ч.4 ст.762 ЦК України, а за період з серпня по листопад 2022 року ТОВ «ВФ Ритейл» звільняється від сплати орендної плати у відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України.

З урахуванням викладених вище умов договору, за якими орендна плата становить 31500,00 грн за місяць, колегія суддів зазначає, що у зменшеному на 50% розмірі (15750,00 грн за місяць) за період з березня по липень 2022 року вказана сума становить 78750,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ТОВ «Лізинг Фармація», ТОВ «ВФ Ритейл» при укладенні договору суборенди нежитлового приміщення від 01.04.2021, у відповідності до п.3.1 вказаного договору, сплатило орендну плату в розмірі 31500,00 грн за останній місяць оренди (яким сторони визначили лютий 2023 року).

Окрім того, місцевим господарським судом було встановлено, що в період дії договору (до березня 2022 року) ТОВ «ВФ Ритейл» була помилково здійснена переплата грошових коштів у розмірі 27130,89 грн. ТОВ «Лізинг Фармація» в апеляційній скарзі посилалося на те, що наданий ТОВ «ВФ Ритейл» акт звірки не є належним доказом наявності такої переплати. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ця обставина підтверджується не лише актом звірки, але і первинними документами платіжними дорученнями за період дії договору, а також випискою по рахунку. Стосовно належності вказаних доказів ТОВ «Лізинг Фармація» заперечень не наведено.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що належна до стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» сума основного боргу має бути зменшена шляхом зарахування суми 31500,00 грн в погашення оплати за останні місяці оренди (червень і липень 2022 року), а також зарахування переплати в розмірі 27130,89 грн в погашення оплати за березень 2022 року (на суму 15750,00 грн) та частково за квітень 2022 року (на суму 11380,89 грн).

Відповідно, підлягає стягненню 4369,11 грн за квітень 2022 року та 15750,00 грн за травень 2022 року усього 20119,11 грн.

Стосовно нарахувань на суму основного боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, керуючись приписами п.5.2.Договору, здійснив нарахування пені за загальний період прострочення внесення суборендної плати з 06.03.2022 по 30.11.2022 в сумі 45 567,12 грн.

Враховуючи, що в ході апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку про зменшення суми основного боргу з орендної плати за період з березня по липень 2022 року, а також про припинення зобов`язань ТОВ «ВФ Ритейл» зі сплати орендної плати з серпня 2022 року суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок сум пені, виходячи з суми заборгованості за квітень (що становить 4369,11 грн) та за травень 2022 року (що становить 15750,00 грн) за періоди, відповідно з 06.04.2024 по 01.08.2022 та з 06.05.2024 по 01.08.2022 у загальному розмірі 2034,12 грн.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом, керуючись нормами ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% в сумі 3 438,26 грн за загальний період з 06.03.2022 до 30.11.2022 та інфляційних в сумі 26 882,59 грн. за період з березня по листопад 2022 року.

Суд апеляційної інстанції з огляду на вищевикладені висновки стосовно періоду виникнення та розміру сум основного боргу, виходячи з суми заборгованості за квітень (що становить 4369,11 грн) та за травень 2022 року (що становить 15750,00 грн) розрахував суму 3% річних за періоди, відповідно з 06.04.2024 по 30.11.2022 та з 06.05.2024 по 30.11.2022 у загальному розмірі 354,73 грн, а також інфляційні втрати за ці ж періоди в розмірі 2845,54 грн.

Щодо вимог зустрічного позову, колегія суддів зазначає, що фактично в ньому викладено заперечення проти вимог первісного позову, аналогічні тим, які ТОВ «ВФ Ритейл» наводило у відзиві на позов. Обставини, які просив визнати встановленими позивач за зустрічним позовом, а саме, щодо припинення договірних зобов`язань ТОВ «ВФ Ритейл» з 02.08.2022, встановлювалися судами першої та апеляційної інстанції при розгляді первісного позову і були враховані (судом першої інстанції частково, а в ході апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку про припинення відповідних зобов`язань з 02.08.2022 та безпідставність стягнення орендної плати і пені за періоди після вказаної дати).

Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено обставини щодо наявності переплати з орендних та комунальних платежів за договором суборенди у загальному розмірі 58630,89 грн, і ця сума була врахована при розгляді первісного позову. Окрім того, в обґрунтування вказаної вимоги ТОВ «ВФ Ритейл» посилалося на ст.1212 ЦК України, яка застосовується до позадоговірних правовідносин, тоді як відповідні кошти сплачувалися за укладеним між сторонами договором суборенди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Лізинг Фармація» про обрання позивачем за зустрічним позовом неналежного способу захисту і про те, що вищенаведені вимоги не підлягають розгляду як окремий позов що є підставою для відмови в такому позові.

Отже, за результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі № 910/849/23 колегія суддів зазначає, що воно підлягає зміні в частині розміру сум, стягнутих за первісним позовом з урахуванням висновків, наведених вище. В частині відмови в зустрічному позові рішення має бути залишено без змін.

Відповідно, апеляційну скаргу ТОВ «ВФ Ритейл» у цій частині має бути задоволено частково, а апеляційна скарга ТОВ «Лізинг Фармація» задоволенню не підлягає.

Також, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, за результатами апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд здійснив розподіл судових витрат за подання позовної заяви ТОВ «Лізинг Фармація» та апеляційної скарги ТОВ «ВФ Ритейл» пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стосовно додаткового рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі №910/849/23 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві ТОВ «Лізинг Фармація» було наведено попередній розрахунок суми судових витрат, у складі яких зазначено витрати на правову допомогу в сумі 107816,00 грн.

03.06.2024, тобто в межах встановленого законом п`ятиденного строку після прийняття господарським судом рішення від 28.05.2024, ТОВ «Лізинг Фармація» через систему «Електронний суд» подало заяву про стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн.

04.06.2024 до господарського суду від представника ТОВ «ВФ Ритейл» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останній просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ТОВ «ВФ Ритейл» на користь ТОВ «Лізинг Фармація», до 5000,00 грн, оскільки заявлений позивачем за первісним позовом розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн. є значно завищеним, а перелік послуг, наданих адвокатом, не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, зокрема, адвокатом в Детальному описі від 31.05.2024 та Акті про надання правової (правничої) допомоги від 31.05.2024 р. зазначено про участь в судових засіданнях: 08.11.23р.,18.12.23р.,19.03.2024р. та визначено вартість 2500,00 грн., однак у вказані дати судові засідання не відбулися через повітряну тривогу в м. Харкові, таким чином, адвокатом подано недостовірну інформацію про витрати на правову допомогу на суму 2500,00 х 3 = 7500,00 грн, крім того, судові засідання, які відбулися 16.01.2024р. та 27.02.2024 р. були не тривалі, також слід врахувати, що первісний позов на суму 359 387,97 грн судом було задоволено частково, на суму 214 371,99 грн, а витрати на правову допомогу заявлено на суму 70 000,00 грн., що є неспівмірною сумою та не відповідає критерію розумності їхнього розміру.

Дослідивши надані позивачем за первісним позовом докази, місцевий господарський суд встановив, що 17.05.2023 між ТОВ «Лізинг Фармація» (далі - клієнт) та Адвокатським бюро Дородних Сергія (далі адвокатське бюро) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №76 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу, для чого здійснювати передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, Законами України, та іншими законодавчими актами заходи захисту прав і законних інтересів клієнта, представництва, а також надання інших видів правової допомоги (надалі Правова допомога в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги та погоджені сторонами фактичні витрати Адвокатського бюро, що необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди №01/02 від 17.05.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №76 від 17.05.2023 сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. цієї угоди, встановлюється у розмірі:

2.1.1. гонорар адвоката за складання (підготовку) відповіді на відзив 12 000,00 грн.;

2.1.2 гонорар адвоката за складання (підготовку) відзиву на зустрічну позовну заяву 15 000,00 грн.

2.1.3 гонорар адвоката за складання (підготовку) додаткових пояснень у справі від 5 000,00 грн.; 2.1.4 гонорар адвоката за участь у судовому засіданні 2500 грн. за одне судове засідання;

2.1.5 гонорар за складання заяв або клопотань з процесуальних питань від 1500 грн. за одне клопотання або заяву.

Тобто сторонами договору було встановлено фіксований розмір оплати щодо кожного виду правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

ТОВ «Лізинг Фармація» також надало до суду першої інстанції акт про надання правової (правничої) допомоги від 31.05.2024, згідно з яким адвокатське бюро відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №76 від 17.05.2023 року, додаткової угоди №01/02 від 17.05.2023 до цього договору надало клієнту наступну правову (правничу) допомогу: здійснило представництво і захист прав та законних інтересів клієнта в суді першої інстанції, у справі №910/849/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація до Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про стягнення 359 387,97 грн. та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація про стягнення 58 630,89 грн. та визнання припиненими з 02.08.2022 зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення. В акті наведено опис наданих послуг (із окремим зазначенням вартості кожної послуги) на загальну суму 70000,00 грн.

Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ними підтверджується погоджений ТОВ «Лізинг Фармація» та адвокатським бюро обсяг наданих послуг та їх вартість. Також господарський суд обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача за первісним позовом щодо необхідності зазначення витраченого адвокатом часу, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №922/1964/21, правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. У випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Водночас, як зазначено місцевим господарським судом у додатковому рішенні із посиланням на усталену правову позицію Верховного Суду, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

А саме, суд першої інстанції встановив, що не всі витрати на правову допомогу, зазначені ТОВ «Лізинг Фармація», підтверджуються матеріалами справи, також вартість окремих видів послуг є завищеною (про що докладно і обґрунтовано зазначено в оскаржуваному додатковому рішенні). Окрім того, із посиланням на п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, господарський суд вказав на те, що, оскільки первісний позов задоволено частково, то витрати позивача на правову допомогу також підлягають пропорційному зменшенню.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізинг Фармація» не наводить переконливого спростування зазначених висновків, а лише стверджує про те, що стягнення повної вартості послуг, визначених в акті приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 70 000,00 грн, узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності.

ТОВ «ВФ Ритейл» в апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки, на його думку, позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Разом з тим, переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі № 910/849/23 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про часткове задоволення первісного позову, а також встановив, що в суді першої інстанції представником ТОВ «Лізинг Фармація» було надано вказаному товариству послуги з правової допомоги у певному, підтвердженому матеріалами справи обсязі. Колегія суддів також враховує, що при вирішенні даного питання в суді першої інстанції ТОВ «ВФ Ритейл» просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного провадження рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі № 910/849/23 було змінено шляхом зменшення сум, стягнутих за первісним позовом, колегія суддів вважає, що сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям розумності та пропорційності.

За таких обставин, додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі №910/849/23 слід змінити в частині розміру суми, що підлягає стягненню, зазначивши про стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» на користь ТОВ «Лізинг Фармація» 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно, і в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ТОВ «ВФ Ритейл» частково, а апеляційну скаргу ТОВ «Лізинг Фармація» залишає без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл (вх. № 1583 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 та на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі № 910/849/23 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2024 у справі № 910/849/23 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл (місцезнаходження: 01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, код ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація (місцезнаходження: 61038, місто Харків, в`їзд Білостоцький, будинок 3; код ЄДРПОУ 43636392) основну суму боргу у розмірі 20119,11 грн, 3% річних у розмірі 354,73 грн, інфляційні втрати в розмірі 2845,54 грн, пеню в розмірі 2034,12 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 380,30 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2024 у справі №910/849/23 змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл (місцезнаходження: 01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, код ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація (місцезнаходження: 61038, місто Харків, в`їзд Білостоцький, будинок 3; код ЄДРПОУ 43636392) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг Фармація (місцезнаходження: 61038, місто Харків, в`їзд Білостоцький, будинок 3; код ЄДРПОУ 43636392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл (місцезнаходження: 01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, код ЄДРПОУ 41457291) 3402,33 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.10.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Склярук

Суддя І.А. Шутенко