Ухвала

від 07.10.2024 по справі 902/640/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"07" жовтня 2024 р.Cправа № 902/640/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

за участю представників сторін:

позивача Юхименко Ю.Ю., ордер АА№1224736 від 04.11.2022 (в режимі ВКЗ),

відповідача Іщенко Г.М., ордер АА №1457697 від 21.06.2024 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" №б/н від 25.09.2024 про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, с. Війтівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 24412)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" (вул. Рубанського, буд. 91, с. Ковалівка, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22830)

про: стягнення 722 799,70 грн.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/640/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" про стягнення 722 799,70 грн заборгованості, з яких 719 090,25 грн - основного боргу, 1 188,65 грн - інфляційних втрат та 2 520,80 грн. - 3% річних.

Рішенням суду від 18.09.2024 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" на користь Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" 719 090,25 грн - основного боргу, 1 188,65 грн - інфляційних втрат, 2 520,80 грн. - 3% річних та 10 842,00 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

25.09.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" №б/н від 25.09.2024 (вх.канц.суду №01-37/44/24 від 25.09.2024) про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 27.09.2024 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" про розстрочення виконання рішення суду у справі №902/640/24, до розгляду в судовому засіданні на 07 жовтня 2024 року.

02.10.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду та заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 04.10.2024 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, в звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

На визначену судом дату в судове засідання 07.10.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача (заявника) в судовому засіданні відкликала заяву про відкладення розгляду заяви та підтримала заяву про розстрочення виконання судового рішення на 10 місяців рівними частинами, з підстав викладених в заяві та просила задовольнити її.

Представник позивача заперечив щодо задоволення вище вказаної заяви та просив відмовити в її задоволенні, з підстав викладених у запереченнях.

В заяві про розстрочення виконання судового рішення відповідач зазначає, що Товариство наразі знаходиться не в найкращому фінансовому становищі, а з врахуванням обстрілів, відключень електроенергії, недобросовісністю контрагентів, блокуванням податковою реєстрацією ПН, спорів з банками, та майбутньою посівною кампанією, фінансовий стан Відповідача не дозволить провести оплату заборгованості в повному обсязі одним або декількома платежами. В разі сплати заборгованості однією сумою, Товариство вимушене буде зупинити свою діяльність, що лише принесе збитки регіону та державі загалом. Відповідач готується до посівної кампанії 2025 року, на підготовку та реалізацію якої необхідні значні витрати. Так, важливим чинником для підтримки економіки держави та її розвитку є саме підтримання сільськогосподарського бізнесу. У зв`язку з чим просить суд надати можливість утримати фінансову стабільність в нелегкий час та розстрочити виконання рішення строком на 10 місяців, з наступними щомісячними платежами:

67 279,97 грн до 30 жовтня 2024 року включно;

67 279,97 грн до 30 листопада 2024 року включно;

67 279,97 грн до 30 грудня 2024 року включно.

67 279,97 грн до 30 січня 2025 року включно;

67 279,97 грн до 28 лютого 2025 року включно;

67 279,97 грн до 30 березня 2025 року включно;

67 279,97 грн до 30 квітня 2025 року включно;

67 279,97 грн до 30 травня 2025 року включно;

67 279,97 грн до 30 червня 2025 року включно;

67 279,97 грн до 30 липня 2025 року включно.

Будь яких доказів на підтвердження доводів викладених в заяві відповідачем суду не надано.

В запереченнях на заяву про розстрочення рішення суду, позивач зазначає, що не заслуговують уваги посилання заявника на те, що військова агресія російської федерації проти України є обставинами, які з 24.02.2022 визнаються надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами як для суб`єктів господарської діяльності, оскільки договори № 0612/2 від 06.12.2023, № 0612/1 від 06.12.2023 були підписані вже у період військового стану, тобто відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності повинен був усвідомлювати всі негативні наслідки через військовий стан. Також скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Водночас доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання боржником не надано.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що заявник при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду в даній справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання, позивач/стягувач просить суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення від 18.09.2024 у справі № 902/640/24.

Визначаючись щодо поданої заяви про розстрочення виконання рішення, суд враховує наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.

Як зазначалось вище по тексту, відповідач, обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання рішення суду, посилається на воєнний стан та важке фінансове становище, при цьому жодних доказів важкого фінансового становища матеріали заяви не містять.

Надаючи оцінку вказаним аргументам заявника суд враховує наступне.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості - звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства - Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Частина 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 визначає, що підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг. Фінансову звітність підприємства, що становить суспільний інтерес, підписують керівник або уповноважена особа у визначеному законодавством порядку та головний бухгалтер. Фінансова звітність недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування підписується у порядку, передбаченому законодавством. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (п.3 Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності" №73 від 07.02.2013, далі - Положення).

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (абз.2 п.3 Положення).

Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (абз.13 п.3 Положення).

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 Положення).

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (абз.12 п.3 Положення).

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Проте, боржником належної фінансової звітності у вигляді звіту про рух коштів чи інших належних документів на підтвердження факту неплатоспроможності не подано.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємницькою.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність фінансової можливості та наявність заборгованості по контрагентам, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки її наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (відповідача).

Також, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про можливість погашення ним заборгованості перед позивачем в період на який він просить розстрочити рішення суду.

Водночас відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене заява про розстрочення виконання рішення у справі №902/640/24 задоволенню не підлягає.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" №б/н від 25.09.2024 (вх.канц.суду №01-37/44/24 від 25.09.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі №902/640/24.

2. Примірник ухвали надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст ухвали складено 09.10.2024 року

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи