Рішення

від 09.10.2024 по справі 903/414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2024 року Справа № 903/414/24

за позовом: Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: Любешівської селищної ради, смт. Любешів, Волинська обл.

про стягнення 777 082 грн 80 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Гофман А.Ю.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: 25.04.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Волинській області до Любешівської селищної ради про стягнення 777 082 грн 80 коп.

Ухвалою суду від 01.05.2024 позовну заяву Державної екологічної інспекції у Волинській області до Любешівської селищної ради про стягнення 777 082 грн 80 коп залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 11 656 грн 24 коп.

Позивач ухвалу суду отримав 01.05.2024.

Строк для усунення недоліків по 06.05.2024.

06.05.2024 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 11 656 грн 24 коп.

Ухвалою суду від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 08.05.2024.

Строк для подання відзиву по 24.05.2024.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.08.2024 о 10 год 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, третім особам, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 08.07.2024.

Строк для подання відзиву по 23.07.2024.

26.07.2024 надійшов відзив відповідача (надісланий засобом поштового зв`язку 22.07.2024), згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивачем не правильно визначено відповідача у справі, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища є Управління капітального будівництва, житлово-комунального господарства та комунальної власності Любешівської селищної ради.

Докази надіслання відзиву позивачу відсутні.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 07.08.2024 долучив відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою отримання відзиву відповідача та подання відповіді на відзив.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів надіслання відзиву позивачу, надання позивачу можливості подати відповідь на відзив, з метою виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 07.08.2024 підготовче засідання відклав на 04.09.2024 о 12 год 30 хв.

12.08.2024 відповідач долучив докази надіслання відзиву позивачу.

Позивач відзив відповідача отримав 15.08.2024.

Строк для подання відповіді на відзив по 19.08.2024.

14.08.2024 надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища проводилась на території Любешівської селищної ради, якій і скеровано вимогу про усунення порушень. Жодних зауважень чи заперечень від відповідача не надходило. Отже, саме Любешівська селищна рада є належним відповідачем у даній справі.

Відповідач відповідь на відзив отримав 14.08.2024.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 19.08.2024.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 04.09.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 09.10.2024 об 11 год 00 хв.

09.10.2024 надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області від 20.02.2023 № 28 Державна екологічна інспекція у Волинській області є спеціально уповноваженим органом управління в галузі охорони навколишнього природного середовища щодо раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Волинської області.

На підставі наказу від 25.03.2021 №114 з 08 по 29 квітня 2021 року державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Волинській області з охорони навколишнього природного середовища Волинської області у присутності діловода відділу землекористування, кадастру, екологічної безпеки Любешівської селищної ради Колядюка Миколи Івановича, начальника відділу житлово-комунального господарства та комунальної власності Любешівської селищної ради Герасимчука Віталія Володимировича проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Любешівською селищною радою. На момент перевірки була відсутня схема санітарної очистки населених пунктів Любешівської селищної ради, разроблена у відповідності до вимог наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2017 №57, що є порушенням п. «б» ст. 21 Закону України «Про відходи», який діяв на час проведення перевірки (а.с. 17, 18 на звороті).

Згідно актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08-29 квітня 2021 року в ході обстеження території Любешівської селищної територіальної громади виявлено засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами (папір, поліетилен та інші) (а.с. 14-16, 29-35):

- за межами населеного пункту с. Зарудчі, площа засміченої земельної ділянки становить 0,1264 га., об`єм засмічення 2043,2 м. куб.

- за межами населеного пункту с. Любешівська Воля, площа засміченої земельної ділянки становить 1,0066 га., об`єм засмічення 7399,2 м. куб.

- за межами населеного пункту с. Нові Березичі, площа засміченої ділянки становить 0,0552 га., об`єм засмічення 386,4 м.куб.

Заміри проводились світловіддалеміром лазерним Nikon Cultshot 20 (свідоцтво про повірку № 5/1-621). План-схема земельної ділянки - наявна.

Окрім цього, Любешівською селищною радою не було розроблено місцеву програму поводження з відходами, що є невиконанням п. «г» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи».

29.04.2024 позивачем видано вимогу №000018 щодо приведення у відповідність із законодавством та з метою реалізації повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища та усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, яка вручена відповідачу 11.05.2021 (а.с. 19-21 на звороті).

Любешівською селищною радою до Державної екологічної інспекції у Волинській області скеровано лист від 04.11.2021 №1924/04-04/2-21 про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища. Даним листом відповідач не заперечує факту засмічення земельних ділянок та повідомляє про організацію ліквідації таких засмічень (а.с. 22-24).

21.04.2021 позивачем винесено протоколи про адміністративне правопорушення №000813, №000814, постанову від 21.04.2021 №000734 про накладення адміністративного стягнення на заступника голови Любешіської селищної ради Сергійчука В.М. в сумі 1 020 грн 00 коп за те, що перебуваючи на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Любешівської селищної ради не забезпечив розроблення та затвердження схеми санітарного очищення населених пунктів селищної ради, облаштування полігону для захоронення твердих побутових відходів, утворення комісії по безхазяйних відходах та здійснення належного контролю за операціями поводження з твердими побутовими відходами, що призвело до засмічення прилеглих територій, а також не забезпечено паспортизацію сільських сміттєзвалищ (а.с. 10-13).

Штраф сплачено відповідачем у добровільному порядку, що підтверджується платіжним документом від 23.04.2021 (а.с. 12).

Згідно листів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.01.2021 №8-0.10-244/2-21, від 16.06.2021 №8-3-0.10-3759/2-21 земельні ділянки, які зазнали засмічення твердими побутовими відходами, відносяться до земель сільськогосподарського призначення. Нормативна грошова оцінка засмічених земель становить 2,18 грн/кв.м. (а.с. 25-26).

За результатами проведеної перевірки та виявлених порушень Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведенні розрахунки розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року №171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725 (а.с. 26-27):

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 1264 кв.м. на землях сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с.Зарудчі становить 82 665,60 (вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок);

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 10066 кв.м. на землях сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Любешівська Воля становить 658 316,40 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч триста шістнадцять гривень 40 копійок);

- розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами площею 552 м.кв. на землях сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Нові Березичі становить 36 100,80 (тридцять шість тисяч сто гривень 80 копійок).

Позивачем до матеріалів справи долучено претензію від 18.01.2022 з вимогою сплати відповідачем 777 082 грн 80 коп шкоди (а.с. 27 на звороті-28).

Докази сплати відповідачем шкоди в сумі 777 082 грн 80 коп в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.13, 14 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарській обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 96 ЗК України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно з ч.1, 2 ст.167 ЗК України, якій кореспондується ч.1 ст.45 Закону України "Про охорону земель", господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання (ч.2 ст.45 Закону).

Відповідно до ст.46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються, зокрема, запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище регулюються Законом України "Про управління відходами".

Згідно п. 7 ч.1 ст.1 Закону України "Про управління відходами" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України "Про управління відходами" власник або користувач земельної ділянки, на якій виявлено відходи, власник яких не встановлений, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких відходів, інформує про це орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади. Орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, територіального органу Національної поліції України встановлює утворювача або власника виявлених відходів.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про управління відходами" передбачено, якщо власник відходів не встановлений, передача відходів до суб`єкта господарювання у сфері управління відходами та усунення негативних наслідків, спричинених відходами, здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про управління відходами" збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують місцеві державні адміністрації (якщо відходи виявлені за межами населених пунктів) та органи місцевого самоврядування (якщо відходи виявлені у межах населених пунктів). Збирання, перевезення та/або оброблення відходів, виявлених у межах населених пунктів здійснюють суб`єкти господарювання у сфері управління відходами.

Статтею 26 Закону України "Про управління відходами" передбачені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами, серед яких зокрема до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами відносяться: участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами; участь у розробленні та реалізації регіональних планів управління відходами; затвердження місцевих планів управління відходами; вирішення питань щодо розміщення на території відповідних територіальних громад об`єктів оброблення відходів; створення пунктів роздільного збирання побутових відходів.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами зокрема належить забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з ч.1,4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника, тобто на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - Методика).

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів. (п. 1.3 Методики).

Як зазначалось вище, відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Побутові відходи - це змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Підсумовуючи наведене, відповідно до приписів природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність.

Схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 25.10.2018 у справі №905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.

Судом встановлено, що при здійсненні перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, позивачем встановлено засмічення земельних ділянок на території територіальної громади твердими побутовими відходами (папір, поліетилен тощо). Крім того селищною радою не розроблено місцеву програму поводження з відходами.

Досліджуючи акти обстеження засмічених земельних ділянок від 08.04.2021, а також акт перевірки, складений за результатом планового заходу державного нагляду (контролю), суд зазначає, що останні не містять жодних характеристик виявлених твердих побутових відходів (зокрема, характеристик, які б свідчили про вміст у цих побутових відходах забруднюючих, шкідливих або небезпечних елементів тощо).

Останні також не містять відомостей, які підтверджували б висновок позивача про розміщення відходів саме на відкритому ґрунті, зокрема в матеріалах справи відсутні матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також, що таке розміщення призвело чи могло призвести до забруднення навколишнього середовища.

Частиною 1 статі 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що зафіксовані в актах обстеження розміщенні на належних відповідачу земельних ділянках побутові відходи призвели або могли призвести до забруднення навколишнього природного середовища, як і не встановлено під час проведення перевірки, що вказані побутові відходи мають ознаки забруднюючих елементів, які стали або могли стати причиною можливого забруднення навколишнього природного середовища або мати прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини.

При цьому суд наголошує на тому, що сам по собі факт наявності на земельній ділянці сміття (побутових відходів) не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і, як наслідок, не призводить до виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, адже обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а відтак позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі №909/6/18, у постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17.

Крім того, судом враховано, що згідно листа від 05.11.2021 Любешівською селищною радою організовано ліквідацію засмічення земельних ділянок та впорядкування стихійних сміттєзвалищ. Утворено постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами на території населених пунктів Любешівської селищної ради (а.с. 22-24).

Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення (п. 5.1. Методики).

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2 Методики).

Відповідно до п. 5.4. Методики розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6): Ршз = А x Б x Гоз x Пдз xКзз x Кег, де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами 300; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Відповідно до п. 5.5. Методики витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг.

Грошова оцінка земель, щодо яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1. цієї Методики. Розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики грошова оцінка використовується в формулі (6) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (Гоз) (п.п. 5.5.1., 5.5.2. Методики).

Тобто, показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом.

У преамбулі до Закону України "Про оцінку земель" визначено, що цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений позивачем на підставі інформації, наведеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 22.06.2021 №1146/2-21 (а.с. 25).

Таким чином, виконаний позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, здійснений із застосуванням інформації, яка підтверджена неналежними доказами, отже, позивачем не доведено розмір шкоди, який має бути стягнений з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

Відтак, дійшовши висновку про недоведеність позивачем за допомогою належних та допустимих доказів факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства, розміру завданої шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на Любешівську селищну раду обов`язку з відшкодуванню шкоди, так як остання є наслідком наявності усіх елементів складу правопорушення, які, у даній справі, є не доведеними, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 777 082 грн 80 коп не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/284/24 від 17.09.2024.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, правові підстави покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору на підставі ст. 129 ГПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 129, 191, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Волинській області до Любешівської селищної ради про стягнення 777 082 грн 80 коп відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 09.10.2024.

Суддя А. М. Кравчук