Рішення

від 01.10.2024 по справі 904/2607/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2607/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Комунального підприємства "Оздоровлення та відпочинок" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Наше місто", м. Дніпро

про визнання недійсним правочину.

Представники:

від позивача: Кравцов Б.В., представник;

від відповідача: Бойко П.Ю., адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Комунальне підприємство "Оздоровлення та відпочинок" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета "Наше місто" (далі - відповідач), в якій просить визнати недійсним (оспорюваними) правочин, а саме: Договір №1/04-01-22 від 04.01.2022 - Обсяг закупівлі 19 000 комплектів газети "Наше місто". Строк надання послуг з 04.01.2022 по 31.12.2020 загальною вартістю 8 442 840, 00 грн. (вісім мільйонів чотириста сорок дві тисячі вісімсот сорок гривні) 00 копійок (без ПДВ).

Також просить стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 18.06.2024 усунути недоліки позовної заяви , а саме

- зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (з доказами направлення відповідачеві);

- зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (з доказами направлення відповідачеві);

- надати суду докази направлення відповідачеві примірника позовної заяви від 14.06.2024.

25.06.2024 від Комунального підприємства "Оздоровлення та відпочинок" Дніпровської міської ради до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява №157 від 24.06.2024 про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2024 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 30.07.2024 о 10:00 год.

12.07.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У призначене підготовче судове засідання 30.07.2024 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 25.09.2024 включно, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 10.09.2024 о 10:00 год.

09.09.2024 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У підготовчому судовому засіданні 10.09.2024 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2024 о 10:20 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що в порушення умов пункту 3.2 розділу 3 договору Відповідач не надавав Позивачу щомісячні звіти про доставку періодичного видання підписникам газети "Наше місто". Також не надана інформацію, в якій зазначено перелік адрес фактичних отримувачів, а також вихідні данні, що підтверджують фактичну кількість передплачених та доставлених періодичних видань газети "Наше місто", відсутні.

Позиція відповідача

Відповідач заперечує проти позовних вимог та не визнає їх в повному обсязі мотивуючи тим, що свої зобов`язання згідно даного Договору ним було виконано в повному обсязі. Позивач щомісяця отримував від Відповідача Акти наданих послуг (виконаних робіт), які було складено про те, що Відповідач у відповідному місяці надавав послуги з передплати періодичних видань та їх доставки на зазначені адреси Позивача. У кожному Акті наданих послуг (виконаних робіт) Відповідачем було зазначено, що забезпечення Замовника - Комунальне підприємство "Оздоровлення та відпочинок" - періодичним виданням "Наше місто" (п.і. 30037) за адресами Замовника здійснюється АТ "Укрпошта" за допомогою адресної системи експедирування на передплатний період, відповідно до Договору №121218-44/І/23РІІ від 12 грудня 2018 року між ТОВ "Газета "Наше місто" та АТ "Укрпошта". Відповідно до Договору №121218-44/1/23РІІ від 12 грудня 2018 року АТ "Укрпошта" протягом 2022 року виконувало свої зобов`язання в повному обсязі, а саме належним чином здійснювало послуги з продажу (передплати) й доставки періодичних друкованих видань, що підтверджується Актами виконаних робіт у період 2022 року. У зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що Відповідач надавав послуги неякісно та в неповному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

04.01.2022 між Комунальним підприємством "Оздоровлення та відпочинок" Дніпровської міської ради (далі-Замовник/Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газета "Наше місто" (далі-Виконавець/Відповідач) було укладено договір № 1/04-01-22 (далі - Договір).

Предметом закупівлі даного Договору є організація послуг з передплати періодичного видання - газети "Наше місто" та його доставка (код ДК 021:2015: 79980000-7 - Послуги з передплати друкованих видань)

Відповідно до п.3.2 Договору Виконавець зобов`язується своєчасно виконати зобов`язання за Договором, зокрема своєчасно здійснювати послуги з доставки періодичних друкованих видань за передплатою (у день виходу газети з друку). Місце поставки: 49000, України, Дніпропетровська область, м. Дніпро, за адресами, визначеними Замовником

Відповідно до п.3.3 Договору Виконавець зобов`язується надавати Послуги належної якості. Якість надання послуг повинна відповідати вимогам чинного законодавства, що зазвичай ставляться до даного виду послуг.

Відповідно до п.3.4 Договору Виконавець щомісячно після надання послуг протягом З (трьох) робочих днів наступного місяця за звітним зобов`язується надавати Замовнику два Акти наданих послуг (виконаних робіт) для підписання. Факт надання послуг підтверджується підписаним Сторонами та скріпленим їх печатками (за наявності) Актом наданих послуг (виконаних робіт), який є підставою для оплати наданих послуг.

Позивач зазначив, що ним було встановлено, що Відповідачем в ході виконання взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, послуги було надано неякісно та в неповному обсязі та в порушення умов пункту 3.2 розділу 3 Відповідач не надавав Позивачу щомісячні звіти про доставку періодичного видання підписникам газети "Наше місто". Також не надана інформацію, в якій зазначено перелік адрес фактичних отримувачів, а також вихідні данні, що підтверджують фактичну кількість передплачених та доставлених періодичних видань газети "Наше місто", відсутні.

Позивач стверджує, що вказані факти можуть свідчити про відсутність отримання мешканцями міста періодичного видання "Наше місто", що і стало причиною спору та звернення позивача до господарського суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічна правова позиція закріплена в частинах 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статті 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Положення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6.11.2009р. №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 31.03.2021 у справі №910/18600/19 відзначив, що особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що відповідно до Договору №1/04-01-22 від 04.01.2022 року Відповідач зобов`язаний своєчасно та якісно здійснювати послуги з доставки періодичних друкованих видань за передплатою (у день виходу газети з друку), а також; щомісячно після надання послуг протягом 3 (трьох) робочих днів наступного місяця за звітним надавати Замовнику два Акти наданих послуг (виконаних робіт) для підписання. Взяті зобов`язанні згідно даного Договору Відповідач виконав у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором суд відхиляє. В даному випадку доведенню підлягає наявність обставин недійсності правочину встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу Позивачем такі обставини не наведені.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування учасників процесу, судом розглянуті, але на результат вирішення спору не впливають.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Таким чином позовні вимоги задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

В зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог в повному обсязі, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, а покладаються на позивача по справі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 09.10.2024.

Суддя В.Г. Бєлік