Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/3563/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3563/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк", с. Покровка Дніпропетровської області

про стягнення 3 499 860,28грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Мошинець Ю.О.

Представники:

Від позивача: Кошик М.Й., адвокат, ордер серії АА № 1474146 від 09.08.24 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" заборгованість у розмірі 3 499 860,28грн, з яких:

- основний борг у розмірі 2 824 999,60грн;

- пеня у розмірі 240 758,85грн;

- штраф у розмірі 317 499,96грн;

- 3 % річних у розмірі 27 282,78грн;

- інфляційні втрати у розмірі 89 319,09грн.

- відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 2 824 999,60 грн. (два мільйони вісімсот двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 60 копійок), починаючи з 10.08.2024 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2024/04-01-02 від 01 квітня 2024 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 справу №904/3563/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.09.2024.

02 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03.09.2024 задоволено заяву представника позивача, адвоката Кошика М.Й., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 09.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 07.10.2024.

04.10.2024 від позивача надійшла заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 450000,00грн та закриття провадження по справі в частині стягнення цієї суми; судові витрати покласти на відповідача.

Заява мотивована тим, що в ході судового розгляду справи Відповідачем частково було здійснено погашення основної заборгованості у розмірі 450 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №596 від 16.09.2024 та №670 від 03.10.2024. Основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки № 2024/04-01-02 від 01.04.2024, становить 2374 999,60 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, у підготовче та судове засідання не з`являвся, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Ухвалу суду від 13.08.2024 про відкриття провадження у справі, у якому запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дати відкриття провадження у справі подати відзив, отримано відповідачем 13.08.2024 о 19:14год, а ухвалу від 09.09.2024 10.09.2024 о 19:01год, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в електронний кабінет відповідача.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2).

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Оскільки, з урахуванням наведених вище положень, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 14.08.2024, відповідно строк на подання відзиву сплив 29.08.2024.

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 07.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

1 квітня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" (покупець) укладено договір поставки №2024/04-01-02, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов`язується передати покупцю товар відповідно до специфікацій та умов цього договору, а покупець прийняти товар та своєчасно оплатити вартість товару на умовах цього договору.

За умовами пункту 3.1. договору Покупець надає Замовлення Постачальнику, в якому зазначає асортимент, номенклатуру за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами Товару, кількість Товару, та строками поставки.

Постачальник, отримавши Замовлення від Покупця, на його основі готує Специфікацію (Додаток) до Договору і направляє її Покупцю на узгодження та підписання (3.2. договору).

Ціна товару, поставка якого є предметом цього договору, формується постачальником на підставі ринкових цін на товар, є звичайною та зазначається в специфікаціях та видаткових накладних, які надаються постачальником та є узгодженими з покупцем (п.4.2. договору).

Згідно із п. 5.2. Договору порядок та строки оплати партії Товару зазначаються у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору.

Якщо Покупець здійснює оплату Товару (Партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації (Додатку) на 20 (двадцять) календарних днів, то така оплата вважається простроченою і Постачальник має право вимагати сплати Покупцем неустойки у виді штрафу, в розмірі 10% від суми заборгованості, починаючи з 21 (двадцять першого) календарного дня прострочення оплати (п.5.4. договору).

Відповідно до п. 11.3. Договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати Партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України Сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим пунктом, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення.

Згідно п. 11.4. Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2027, а у випадку невиконання або неповного виконання сторонами своїх зобов`язань, до їх повного виконання за цим договором.

До договору поставки сторонами підписана специфікація №2 від 25.04.2024 на загальну суму 3474999,60грн (а.с.15).

У специфікації №2 від 25.04.2024 до договору сторони визначили найменування товару мінеральне добриво моноамоній фосфат 11:52 у кількості 100тон на загальну суму 3474999,60грн.

Згідно п.3. Специфікації форма оплати безготівкова. Розрахунок проводиться згідно рахунку, виставленого постачальником, але не пізніше 26 квітня 2024 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз" поставив, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" прийняло товар на загальну суму 3474999,60грн, що підтверджується видатковою накладною № 836 від 10.05.2024 (а.с.17).

Також позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 652 від 25.04.2024 на суму 3474999,60грн (а.с.16).

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" зобов`язання з оплати вартості поставленого товару виконало частково, на суму 650000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№ 256 від 03.05.2024 на суму 300 000,00грн,

№ 377 від 24.06.2024 на суму 200 000,00грн,

№ 437 від 24.07.2024 на суму 150 000,00грн.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач просить стягнути основний борг у розмірі 2 824 999,60грн, пеню у розмірі 240 758,85грн, штраф у розмірі 317 499,96грн, 3 % річних у розмірі 27 282,78грн; інфляційні втрати у розмірі 89 319,09грн.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати, наявність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору поставки виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У встановлений договором та специфікацією строк не пізніше 26 квітня 2024 року відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав.

Таким чином, строк оплати за поставлений товар за наведеною вище видатковою накладною настав - 26.04.2024.

Доказів оплати поставленого товару станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 2 824 999,60грн визнається судом обґрунтованою.

Разом з тим, під час розгляду справи 04.10.2024 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення заборгованості в сумі 450000,00грн у зв`язку з її оплатою. В підтвердження зазначеного долучено платіжні інструкції №596 від 16.09.2024 на суму 350000,00грн та №670 від 03.10.2024 на суму 100000,00грн.

Заява про відмову від позову підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз", адвокатом Кошик М.Й., повноваження якого на представництво інтересів позивача в Господарському суді Дніпропетровської області із правом відмови від позову підтверджуються ордером Серії АА № 1474146 від 09.08.2024.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46, частини першої статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За частиною третьою статті 191 цього Кодексу у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

За результатом дослідження наявних у справі матеріалів та оцінки доказів суд доходить висновку про можливість прийняття заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі з цих підстав.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст.231 ГПК України).

Наведені обставини є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову в частині стягнення суми 450000,00грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 2 374 999,60грн (2 824 999,60грн - 450000,00грн).

Окрім вимоги про стягнення основного боргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз" просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" пеню у розмірі 240 758,85грн за період з 27.04.2024 по 09.08.2024, штраф у розмірі 317 499,96грн, 3 % річних у розмірі 27 282,78грн за період з 27.04.2024 по 09.08.2024, інфляційні втрати у розмірі 89 319,09грн за період з травня по липень 2024 року.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону).

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Відповідно до п. 11.3. Договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати Партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару позивачем нараховано пеню у розмірі 240 758,85грн за період з 27.04.2024 по 09.08.2024.

Відповідач не надав контррозрахунку пені.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання зобов`язання.

За підрахунком суду загальна сума пені складає 233826,48грн, а саме:

за період з 27.04.2024 по 02.05.2024 (6 днів) пеня на суму 3474999,60грн складає 15381,15грн;

за період з 03.05.2024 по 23.06.2024 (52 дн) пеня на суму 3174999,60грн складає 120927,58грн;

за період з 24.06.2024 по 23.07.2024 (30дн) пеня на суму 2 974 999,60грн складає 63401,63грн;

за період з 24.07.2024 по 09.08.2024 (17дн) пеня на суму 2824999,60грн складає 34116,12грн.

Згідно п.5.4. договору, якщо Покупець здійснює оплату Товару (Партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації (Додатку) на 20 (двадцять) календарних днів, то така оплата вважається простроченою і Постачальник має право вимагати сплати Покупцем неустойки у виді штрафу, в розмірі 10% від суми заборгованості, починаючи з 21 (двадцять першого) календарного дня прострочення оплати.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем більше ніж на 20 календарних днів, тож позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 10% в сумі 317 499,96грн (317499,60грнх10%).

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 974860,68грн) складає 34,5% від суми основного боргу (974860,68грн/2824 999,60грн).

Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На підставі викладеного, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% від розміру, які підлягають до стягнення.

Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення становить 116913,24грн (233826,48грн* 50%) та розмір штрафу, що підлягає до стягнення становить 158749,98грн (317 499,96грн * 50%).

Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати має місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну та повну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Пунктом 11.4. договору сторони узгодили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Перевіркою правильності розрахунку 3% річних судом виявлено допущення позивачем за позовом помилки аналогічні тим, що й при обчисленні пені, відповідно стягненню підлягає 26493,85грн, з яких:

за період з 27.04.2024 по 02.05.2024 (6 днів) на суму 3474999,60грн 1 709,02грн;

за період з 03.05.2024 по 23.06.2024 (52 дн) на суму 3174999,60грн - 13532,79грн;

за період з 24.06.2024 по 23.07.2024 (30дн) на суму 2 974 999,60грн складає 7315,57грн;

за період з 24.07.2024 по 09.08.2024 (17дн) на суму 2824999,60грн складає 3936,47грн.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат встановлено, що позивачем нараховано втрати від інфляції в сумі 89319,09грн з урахуванням вищенаведених положень.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2766475,76грн, з яких: основний борг у розмірі 2 374 999,60грн, пеня у розмірі 116913,24грн, штраф у розмірі 158749,98грн, 3 % річних у розмірі 26493,85грн, інфляційні втрати у розмірі 89 319,09грн.

Щодо клопотання позивача про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про нарахування 3% річних з 10.08.2024 і до моменту виконання рішення суду.

Суд зазначає про нарахування 3% річних з 10.08.2024, оскільки розрахунок річних у позовній заяві здійснений по 09.08.2024 включно, до моменту виконання рішення з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 ЦК України).

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 у справі №904/3563/24 здійснювати нарахування 3% річних:

на суму боргу в розмірі 2 824 999,60грн з 10.08.2024 до 15.09.2024 включно (враховується оплата в сумі 350000,00грн згідно платіжної інструкції № 596 від 16.09.2024),

на суму боргу 2474999,6грн з 16.09.2024 по 02.10.2024 включно (враховується оплата на суму 100000,00грн згідно платіжної інструкції № 670 від 03.10.2024)

та на суму 2374999,6грн з 03.10.2024 до моменту виконання цього рішення, за формулою:

С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 3- відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 41998,32грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5686 від 09.08.2024 (а.с.41). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 43).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 41905,67грн (3 492 138,98грн (сума без зменшення пені та штрафу) х1,5% х 0,8).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" про стягнення 3 499 860,28грн задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми 450000,00грн, у зв`язку з відмовою ТОВ "Бінфілд Агро Технолоджіз" від позову в цій частині.

Стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Маяк" (ідентифікаційний код 44028292; вулиця Центральна, будинок 28, село Покровка, Кам`янський район, Дніпропетровська область, 52351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінфілд Агро Технолоджіз" (ідентифікаційний код 37833476; вулиця Академіка Кримського, будинок 4а, м. Київ, 03142) заборгованість у сумі 2 374 999,6грн, пеню у сумі 116 913,24грн, штраф у сумі 158 749,98грн, 3 % річних у сумі 26493,85грн, інфляційні втрати у розмірі 89 319,09грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 41905,67грн, видати наказ.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 у справі №904/3563/24 здійснювати нарахування 3% річних на заборгованість в розмірі в розмірі 2 824 999,60грн з 10.08.2024 до 15.09.2024 включно, на суму боргу 2 474 999,6грн з 16.09.2024 по 02.10.2024 включно та на суму 2 374 999,6грн з 03.10.2024 до моменту виконання цього рішення, за формулою:

С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 3- відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва