Рішення

від 09.10.2024 по справі 904/3340/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3340/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 58 643,34 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви від 19.09.2024 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" 58643,34 грн, з яких: 34654,35 грн основний борг, 22388,40 грн пеня, 380,34 грн 3% річних, 1220,25 грн інфляційні втрати.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати спожитої ним теплової енергії за період з листопада 2023 року по березень 2024 року за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 262 від 01.10.2008.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху; заявнику запропоновано протягом 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позову в частині його процесуального оформлення.

07.08.2024 через підсистему "Електронний" суд ЄСІКС заявник подав докази усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 07.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Відповідач відзиву на позов не надав, про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи повідомлявся рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 07.08.2024, до якого відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення: "за закінченням терміну зберігання".

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі Правила).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 76 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод (п. 101 Правил).

У разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом (п. 104 Правил).

За таких обставин суд доходить висновку, що неможливість вручення відправлень відповідачу є наслідком незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а неподання ним до суду відзиву не можна визнати таким, що обумовлене поважними причинами.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (далі споживач, відповідач) 01.10.2008 укладено договір № 262 на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язується відпустити споживачу теплову енергію для потреб опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з пунктом 1.2 договору споживання теплової енергії для потреб опалення здійснюється за адресою: вул. Верстатобудівників, буд. 8.

Постачальник поставляє теплову енергію для опалення: загальна площа будівлі 65,6 кв.м; опалювальна площа будівлі 65,6 кв.м; нормативна внутрішня температура приміщення 18°С (п. 2.1 договору).

За умовами пункту 3.4 договору кількість теплової енергії, поставленої споживачу, визначається контрольно-вимірювальними приладами, а за їх відсутності розрахунковим методом (за нормативами, встановленими відповідним чином).

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна за 1 Гкал становить 375,15 грн разом з ПДВ та згідно з рішенням виконкому № 1161 від 24.09.2008 вводиться в дію з дня опублікування.

Ціна на теплову енергію, що визначається в пункті 4.1 договору, встановлена на день підписання цього договору та може змінюватися за рішенням місцевих органів влади (п. 4.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору попередня оплата за теплову енергію здійснюється щомісячно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, необхідної для споживання (відповідно до п. 2.1 договору), не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку поставки тепла.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 5.2 договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунками-фактурами. Рахунок-фактура та акт виконаних робіт виписуються після поставки товару (теплової енергії) та є накладною, що направляється при поставці товару (теплової енергії) (п. 5.3 договору).

Відповідно до пункту 5.5 договору за наявності у споживача боргу за спожиту теплову енергію всі наступні платежі зараховуються як погашення боргу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі порушення нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 6.3 договору у випадку неоплати за поставлену теплову енергію в установлені строки, на суму боргу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення (не більше подвійної облікової ставки НБУ), але не більше суми заборгованості. Даний пункт договору не розповсюджується на підприємства, установи, організації, що фінансуються з державного (місцевого) бюджетів.

Договір набуває чинності з 01.10.2008 та діє до 01.10.2009 в частині поставки теплової енергії, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 10.1 договору).

Договір вважається щорічно продовженим на строк дії договору, якщо сторони за 1 місяць до закінчення строку його дії не заявлять про необхідність його перегляду та розірвання (п. 10.2 договору).

У матеріалах справи відсутні докази того, що сторони мали намір припинити дію договору.

У період з листопада 2023 року по березень 2024 року (далі спірний період) позивачем поставлено відповідачу на об`єкт за адресою: м. Павлоград, вул. Верстатобудівників, буд. 8 теплову енергію в кількості 9,177 Гкал на загальну суму 34654,35 грн.

На підтвердження цього факту позивачем суду надані наступні документи:

1) підписані позивачем в односторонньому порядку акти виконаних робіт (наданих послуг) (далі спірні акти):

- за листопад 2023 року № 00000000803 від 30.11.2023 на суму 5408,65 грн (а.с. 13);

- за грудень 2023 року № 00000000988 від 31.12.2023 на суму 7245,41 грн (а.с. 17);

- за січень 2024 року № 00000000071 від 31.01.2024 на суму 11118,06 грн (а.с. 21);

- за лютий 2024 року № 00000000195 від 29.02.2024 на суму 5967,02 грн (а.с. 25);

- за березень 2024 року № 00000000317 від 31.03.2024 на суму 4915,21 грн (а.с. 29);

2) рахунки на відповідні суми (а.с. 12, 16, 20, 24, 28).

В указаних актах виконаних робіт (наданих послуг) визначений строк оплати спожитої теплової енергії протягом 3-х робочих днів.

Акти та рахунки за період з листопада 2023 року по березень 2024 року направлялись відповідачу поштовими відправленнями з описами вкладення у цінні листи, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами про надання послуг поштового зв`язку (поштові накладні, описи вкладень, фіскальні чеки АТ "Укрпошта" а.с. 14-15, 18-19, 22-23, 26-27, 30-31).

Відповідач підписаних ним актів виконаних робіт (наданих послуг) на адресу позивача не повернув, обґрунтованих заперечень відмови від їх підписання не надав, зобов`язань з оплати теплової енергії, отриманої протягом спірного періоду, не виконав.

Тож, заборгованість відповідача за поставлену йому в листопаді 2023 року - березні 2024 року теплову енергію на загальну суму 34654,35 грн і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки й оплати теплової енергії протягом спірного періоду.

Правовідносини сторін у справі, що виникли в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовані, серед іншого, Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 (із змін. і доп.) "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон № 2189-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону № 2189-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Стаття 6 цього Закону визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені частиною першою статті 8 Закону № 2189-VIII, у тому числі: припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

За приписом частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону № 2189-VIII).

Частиною першою статті 17 Закону № 2189-VIII передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача (ч. 4 ст. 17 № 2189-VIII).

Стаття 21 Закону № 2189-VIII встановлює загальні вимоги до послуги з постачання теплової енергії.

Так, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються також Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про теплопостачання"). Зокрема, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198; Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830).

Пунктом 34 Правил № 830 передбачено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Згідно з пунктом 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 36 Правил № 830).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку у період з листопада 2023 року по березень 2024 року на об`єкт відповідача за адресою: м. Павлоград, вул. Верстатобудівників, 8 було поставлено теплову енергію на загальну суму 34654,35 грн (а.с. 9).

Розрахунок суми заборгованості проведено позивачем відповідно до тарифів КП "Павлоградтеплоенерго" на теплову енергію, що діють з жовтня 2023 року, встановлених рішеннями виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 13.09.2023 № 1301. Розмір тарифу на послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів (крім населення) становить 4582,44 грн з ПДВ за 1 Гкал, у тому числі: виробництво теплової енергії 3632,33 грн, транспортування теплової енергії 849,06 грн, постачання теплової енергії 101,05 грн (а.с. 36).

Оплата теплової енергії шляхом 100% попередньої оплати, як передбачено пунктом 5.1 договору, відповідачем не здійснювалася. Строків остаточних розрахунків за фактом поставки теплової енергії договір не визначає.

Відтак, оплата відповідачем теплової енергії мала здійснюватися згідно з пунктом 35 Правил № 830 не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Враховуючи приписи статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, відповідач повинен був здійснити оплату поставленої йому протягом спірного періоду теплової енергії у наступні строки: за листопад 2023 року не пізніше 01.01.2024; за грудень 2023 року не пізніше 31.01.2024; за січень 2024 року не пізніше 29.02.2024; за лютий 2024 року не пізніше 01.04.2024; за березень 2024 року не пізніше 30.04.2024.

Отже, строк оплати є таким, що настав.

Докази оплати відповідачем спожитої протягом спірного періоду теплової енергії на суму 34654,35 грн відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 34654,35 грн є законними й обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою, четвертою, шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 22388,40 грн розрахована за загальний період з 21.12.2023 по 01.07.2024 із заборгованості за кожним спірним актом окремо, виходячи зі ставки 0,5% за день.

Разом з тим, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано умов пункту 6.3 договору, викладених у його другому реченні, яким передбачено, що даний пункт договору не розповсюджується на підприємства, установи, організації, що фінансуються з державного (місцевого) бюджетів.

Тобто, до правовідносин сторін у цій справі, в яких позивач є теплопостачальною організацією, що фінансується з місцевого бюджету, не застосовується пункт 6.3 договору в частині, якою визначений розмір пені, що застосовується до відповідача за порушення строків оплати теплової енергії (0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

За таких обставин розмір пені за порушення відповідачем строків оплати спожитої теплової енергії має визначатися на підставі Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" як спеціального нормативного акту, що регулює відповідні правовідносини.

За змістом частини першої статті 1 цього Закону суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з принципом диспозитивності господарського судочинства суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.

Перевіркою розрахунку пені судом виявлено помилки у визначенні початкових дат нарахування пені на заборгованість за спірними актами у зв`язку з неправильним визначенням кінцевих дат виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, пеня підлягає зменшенню до 20693,40 грн, з яких:

4110,57 грн за період з 02.01.2024 по 01.06.2024 із заборгованості за листопад 2023 року в сумі 5408,65 грн;

5506,51 грн за період з 01.02.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за грудень 2023 року в сумі 7245,41 грн;

6837,61 грн за період з 01.03.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за січень 2024 року в сумі 11118,06 грн;

2714,99 грн за період з 02.04.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за лютий 2024 року в сумі 5967,02 грн;

1523,72 грн за період з 01.05.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за березень 2024 року в сумі 4915,21 грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 380,34 грн також розраховані за загальний період з 21.12.2023 по 01.07.2024 із заборгованості за кожним спірним актом окремо.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлено помилки у визначенні початкових дат їх нарахування на заборгованість за спірними актами, які є аналогічними помилкам, допущеним позивачем при розрахунку пені.

За результатом здійсненого судом перерахунку 3% річних фактично становлять 352,54 грн, з яких:

80,69 грн за період з 02.01.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за листопад 2023 року в сумі 5408,65 грн;

90,27 грн за період з 01.02.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за грудень 2023 року в сумі 7245,41 грн;

112,09 грн за період з 01.03.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за січень 2024 року в сумі 11118,06 грн;

44,51 грн за період з 02.04.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за лютий 2024 року в сумі 5967,02 грн;

24,98 грн за період з 01.05.2024 по 01.07.2024 із заборгованості за березень 2024 року в сумі 4915,21 грн.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 1220,25 грн, розраховані позивачем за загальний період із січня по червень 2024 року із заборгованості за кожним спірним актом окремо з урахуванням індексів інфляції: за січень 2024 року 100,4%, за лютий 2024 року 100,3%, за березень 2024 року 100,5%, за квітень 2024 року 100,2%, за травень 2024 року - 100,6%, за червень 2024 року 102,2%.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 56920,54 грн, з яких: 34654,35 грн основний борг, 20693,40 грн пеня, 352,54 грн 3% річних, 1220,25 грн інфляційні втрати.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 2939,04 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (56920,54х3028,00/58643,34 = 2939,04).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 165, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" про стягнення 58643,34 грн, з яких: 34654,35 грн основний борг, 22388,40 грн пеня, 380,34 грн 3% річних, 1220,25 грн інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (ідентифікаційний код 13472166; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Верстатобудівників, буд. 8) на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради (ідентифікаційний код 03342250; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 13А) основний борг за теплову енергію в сумі 34654,35 грн, пеню в сумі 20693,40 грн, 3% річних у сумі 352,54 грн, інфляційні втрати в сумі 1220,25 грн, судовий збір у сумі 2939,04 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.10.2024.

Суддя І.І. Колісник