Рішення

від 08.10.2024 по справі 904/2665/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2665/24

За позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Перещепинської міської ради, м. Перещепине, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "КРЕДО", м. Дніпро

про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Красота О.І.

Секретар судового засідання Куц І.І.

Представники:

від Прокуратури: Тавлеєв О.О., дов. № 12-271вн-23 від 27.11.2023;

від Позивача: не з`явився;

від Відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Перещепинської міської ради з позовом до Приватного підприємства "КРЕДО" і просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 116,1576 га, кадастровий номер 1223210500:01:065:1010, яка розташовується на території Перещепинської міської ради Новомосковського району, проведену за Приватним підприємством "КРЕДО" на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області № 70588975 від 01.12.2023 (номер запису про інше речове право 52848610);

- зобов`язати Приватне підприємство "КРЕДО" повернути земельну ділянку, площею 116,1576 га, кадастровий номер 1223210500:01:065:1010, яка розташовується на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Перещепинській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Перещепинської міської ради.

Ухвалою суду від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.07.2024 об 11:00 год.; запропоновано Керівнику Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області у строк до 10.07.2024 додатково подати до суду додатки до позовної заяви в паперовій формі.

27.06.2024 від Прокурора на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2024 надійшли додатки до позовної заяви в паперовій формі.

Позивач та Відповідач у підготовче засідання 18.07.2024 не з`явились, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Прокурор у підготовчому засіданні 18.07.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.07.2024 відкладено підготовче засідання на 10.09.2024 об 11:00 год.

Позивач у підготовче засідання 10.09.2024 не з`явився, 24.07.2024 від нього надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у зв`язку з неможливістю прибути у судові засідання, при цьому, Позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у підготовче засідання 10.09.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Прокурор у підготовчому засіданні 10.09.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.09.2024 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2024 об 11:00 год.

Прокурор у судовому засіданні 08.10.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Позивач у судове засідання 08.10.2024 не з`явився, як вказувалось вище, 24.07.2024 від нього надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у зв`язку з неможливістю прибути у судові засідання, при цьому, Позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 08.10.2024 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення Прокурора, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 № 4-1563/15-19 СГ, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 та додатку до нього Перещепинській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі Позивач) передано із державної у комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га.

Рішенням Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 12.07.2019 № 14-14/VII прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7034,5501 га у комунальну власність Перещепинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Перещепинської міської ради згідно з додатком до Акта.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.08.2019 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га зареєстровано за Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області (номер відомостей про речове право: 33096574; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1907968412232).

01.12.2023 державним реєстратором виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області Водяник О.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га, яка розташовується на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за Приватним підприємством "КРЕДО" (далі Відповідач).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди проведено на підставі рішення органу місцевого самоврядування Перещепинської міської ради № 89-27/УІІ від 16.10.2023 та договору оренди землі від 26.10.2023, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до преамбули договору оренди від імені Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області вищевказаний договір оренди землі від 26.10.2023 підписано міським головою Савєльєвим Володимиром Івановичем.

Разом з цим, згідно з відповіддю Перещепинської міської ради № 2.25-11 від 03.01.2024, міською радою 16.10.2023 сесія не проводилась, рішення сесії № 89-27/УІІ від 16.10.2023 "Про передачу земельних ділянок в оренду на 7 років ПП "КРЕДО"" не приймалось.

Рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га Перещепинською міською радою не приймалось, договір оренди з Відповідачем не підписувався.

Прокурор зазначає, що представники Відповідача до міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га не звертались.

Крім того, 01.01.2024 Перещепинська міська рада звернулась до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про скоєння кримінального правопорушення за вказаними фактами, у якій також зазначили, що з 2020 року повноваження міського голови Перещепинської міської ради здійснює Цвіркун Ярослав Олексійович.

01.01.2024 за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12024043080000001 за ч. 1 ст. 366 КК України. На теперішній час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває.

До того ж, згідно з даними Державного земельного кадастру та публічної кадастрової карти, що розміщена на веб-порталі https://kadastr.live/ земельна ділянка площею 116,1576 га (кадастровий номер 1223210500:01:065:1010) знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".

Зазначена інформація також підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.04.2024 № 2-1233/0/261-24. Відповідно до вказаного листа на момент формування вказаної вище земельної ділянки, повноваження щодо передачі земель сільськогосподарського призначення облдержадміністрації, як суб`єкту владних повноважень, відповідно до ст. 122 п. 21 розділу Х Земельного кодексу України не належали і наразі не належать.

Вказаний заказник створено на землях сільськогосподарського призначення.

Згідно з інформацією Національної кадастрової системи земельна ділянка з кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га відноситься до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення".

Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у його користувачів колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП "Приорілля" - 709 га, КСП "Дружба" - 618 га, КСП "Зоря" - 435 га, АКП "Мир" - 467 га) та Магдалинівського (КСП "Суворова" - 2028 га, КСП "Росія" - 679 га, КСП "Вікторія" - 456 га, КСП "Котівка" -172 га, КСП "Оріль" 744 га, КСП "Промінь" - 954 га, КСП "Ілліча" - 790 га) району, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України 325 га.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га, перебуває у комунальній власності Перещепинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Перещепинської міської ради, сформована за рахунок земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення вказаної земельної ділянки не змінювалось, ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у його користувачів; оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності прийняття Перещепинською міською радою рішення № 89-27/УІІ від 16.10.2023 "Про передачу земельних ділянок в оренду на 7 років ПП "КРЕДО"" та укладання міською радою договору оренди земельної ділянок від 26.10.2023 з ПП "Кредо", державна реєстрація права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району - є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню Перещепинській міській раді.

Вказані обставини стали підставою для звернення Прокурора з позовом до суду.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

У статях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини 1 статті 83, частини 1 статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти.

Таким чином, заказники належать до земель природно-заповідного фонду України та відповідно до ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" оголошуються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Територіям природно-заповідного фонду, в тому числі заказникам, законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, передбачено їх використання лише у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

При цьому, використання земель, територій та об`єктів природно-заповідного фонду можливе лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Встановлено, що спірна земельна ділянка площею 116,1576 га (кадастровий номер 1223210500:01:065:1010) знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".

Зазначена інформація також підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.04.2024 № 2-1233/0/261-24.

Відповідно до вказаного листа, вищезазначений заказник загальнодержавного значення створено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Зазначений заказник створено за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до додатку № 1 до вищезазначеного Указу Президента України до природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, віднесено ландшафтний заказник "Приорільський", загальною площею 8377 га, який включає 1602 га земель водного фонду, природні комплекси Приорілля на території Новомосковського ("Приорільський" с. Орелька, с. Перещепине) та Магдалинівського (с. Великозирщина, с. Михайлівка) районів, Котівського лісництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у його користувачів колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП "Приорілля" - 709 га, КСП "Дружба" - 618 га, КСП "Зоря" - 435 га, АКП "Мир" - 467 га) та Магдалинівського (КСП "Суворова" - 2028 га, КСП "Росія" - 679 га, КСП "Вікторія" - 456 га, КСП "Котівка" -172 га, КСП "Оріль" 744 га, КСП "Промінь" - 954 га, КСП "Ілліча" - 790 га) району, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України 325 га.

Таким чином, ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Екологічної мережі України.

Наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський", у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га входить в межі зазначеного заказника загальнодержавного значення і за категорією належить до земель, на яких розташований об`єкт природно-заповідного фонду.

Статями 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначено, що заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На територіях заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулось через порушення норм законодавства під час державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за юридичною особою, та полягає у фактичному користуванні Відповідачем землею без законних підстав, за відсутності волі її власника.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі за текстом Порядок № 1127).

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом.

Відповідно до п. 12 Порядку під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Отже, право або інтерес Позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди, яке ним не укладалось.

Частина 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених ст. 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до інформації Перещепинської міської ради № 2.25-11 від 03.01.2024, сесія міської ради 16.10.2023 не проводилась, рішення сесії № 89-27/УІІ від 16.10.2023 "Про передачу земельних ділянок в оренду на 7 років ПП "КРЕДО"" не приймалось. Рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га Перещепинською міською радою не приймалось, договір оренди з вищезазначеним підприємством не підписувався. Представники Відповідача до міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га не звертались.

Вказане свідчить про відсутність у поданих для державної реєстрації рішенні Перещепинської міської ради № 89-27/УІІ від 16.10.2023 "Про передачу земельних ділянок в оренду на 7 років ПП "КРЕДО"", начебто укладених між Позивачем та Відповідачем статусу документів, достатніх для здійснення державної реєстрації права користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 03.05.2023, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про:

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності прийняття Перещепинською міською радою рішення № 89-27/УІІ від 16.10.2023 "Про передачу земельних ділянок у оренду на 7 років ПП "КРЕДО"" та укладання цією ж міською радою договорів оренди земельних ділянок від 26.10.2023 з ПП "КРЕДО", державна реєстрація права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 га, яка розташовується на території Перещепинської міської ради Новомосковського району - є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже Відповідач фактично отримав у користування спірну земельну ділянку з моменту здійснення державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статях 229-233 Цивільного кодексу України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За приписами ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 17 цього Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке Позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Більш того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Оскільки Перещепинською міською радою рішення про укладення з Відповідачем договорів оренди землі не приймалось, договори оренди не підписувались та не укладались, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час, є Перещепинська міська рада Новомосковського району, та землекористувачем - Відповідачем повинні застосовуватись положення щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку Перещепинській міській раді.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Щодо підстав для представництва Прокурором інтересів держави у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже й інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Як вбачається, земельна ділянка із кадастровим номером 1223210500:01:065:1010, площею 116,1576 перебуває у комунальній власності Перещепинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Перещепинської міської ради, сформована за рахунок земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення вказаної земельної ділянки не змінювалось, ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у його користувачів, та враховуючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" - з 27.05.2021 правом розпорядження вказаними вище земельними ділянками наділена саме Перещепинська міська об`єднана територіальна громада в особі Перещепинської міської ради.

При цьому, відповідно до абзацу 12 пункту 24 у розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, а абзацом 9 пункту 24 у розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконна реєстрація права оренди позбавляє Український народ (стаття 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі із розпорядження землями.

Право користування земельними ділянками повинно набуватися і реалізовуватися виключно відповідно до закону.

Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заявою полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальної громади.

Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту права власності міської ради на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Перещепинською міською радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування незаконного користування земельними ділянками, не проведена.

Новомосковською окружною прокуратурою направлялись запити від 01.01.2024 № 62-3ВИХ-24, від 12.02.2024 № 62-759ВИХ-24, від 08.05.2024 № 62-2537ВИХ-24 до Перещепинської міської ради, у яких повідомлялось про встановлені факти.

Згідно із відповідями Позивача від 03.01.2024 № 2.25-11, від 10.05.2024 № 2.25-1205 та від 21.05.2024 № 2.25-1302 заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави, спричинених незаконним вибуттям із комунального користування спірної земельної ділянки, не здійснювались.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права користування земельними ділянками у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття Прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не Прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Звернення Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість у даному випадку.

Отже, Керівником Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, за наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту Перещепинською міською радою як органом, до повноважень якого відноситься розпорядження спірною земельною ділянкою, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Перещепинської міської ради.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Так, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.10.2024 місцезнаходженням Відповідача є: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.

Інформація про зміну місцезнаходження Відповідача внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 22.08.2024, номер запису 1002241070017104745, тобто після відкриття провадження у справі (24.06.2024). При цьому, станом на 24.06.2024 місцезнаходженням Відповідача було: 49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 68.

Враховуючи викладене, справа розглянута Господарським судом Дніпропетровської області на підставі ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 116,1576 га, кадастровий номер 1223210500:01:065:1010, яка розташовується на території Перещепинської міської ради Новомосковського району, проведену за Приватним підприємством "КРЕДО" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22414251) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області № 70588975 від 01.12.2023 (номер запису про інше речове право 52848610).

Зобов`язати Приватне підприємство "КРЕДО" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22414251) повернути земельну ділянку, площею 116,1576 га, кадастровий номер 1223210500:01:065:1010, яка розташовується на території Перещепинської міської ради Новомосковського району, Перещепинській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Перещепинської міської ради (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, 43, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04338463).

Стягнути з Приватного підприємства "КРЕДО" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22414251) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

08.10.2024