Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/3565/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3565/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестван", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 1 509 110,65 грн. за договором оренди майна

Представники:

від позивача: Берегуляк Оксана Вікторівна, довіреність №23 від 07.08.2024, адвокат

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестван", в якому просить стягнути заборгованість в розмірі 1 509 110,65 грн. за договором оренди майна від 12.03.2021, яка складається з:

- 970 965,52 грн. заборгованості з орендної плати,

- 147 132,07 грн. пені,

- 37 145,84 грн. інфляційних втрат,

- 15 798,26 грн. 3% річних,

- 338 068,96 грн. неустойки.

Ухвалою від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.09.2024.

Ухвалою від 12.08.2024 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля" про забезпечення позову на 19.08.2024.

13.08.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 14.08.2024 задоволено заяву Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 19.08.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля" про забезпечення позову у справі № 904/3565/24 задоволено.

03.09.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 09.09.2024 задоволено заяву Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

В судовому засіданні 09.09.2024 Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 09.09.2024 відкладено підготовче засідання на 23.09.2024.

В судовому засіданні 23.09.2024 Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалю від 23.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 07.10.2024.

07.10.2024 відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

07.10.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна від 12.03.2021 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати та своєчасного повернення майна.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестван" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 02.08.2023 18:36.

Згідно довідок про доставку електронного листа, ухвалу від 12.08.2024 було доставлено до електронного кабінету відповідача 12.08.2024(а.с.90), ухвалу від 12.08.2024 доставлено 12.08.2024 (а.с. 95), ухвалу від 14.08.2024 доставлено 14.08.2024 (а.с. 105), ухвалу від 19.08.2024 доставлено 20.08.2024 (а.с. 117), ухвалу від 09.09.2024 доставлено 09.09.2024 (а.с. 127, 134), ухвалу від 23.09.2024 доставлено 23.09.2024 (а.с. 142).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладення договору, чинність договору, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Поділля» (надалі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестван» (надалі орендар, відповідач) укладено договір оренди майна 12.03.2021р. (надалі - Договір),

Крім того, сторони також уклали наступні додаткові угоди до договору: №1 від 30.06.2021, № 2 від 31.05.2022, № 3 від 26.05.2023.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, визначене у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1. договору, вступ орендаря у володіння та користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами Акту про його приймання-передачу. Сторони домовились, що підписання Акту приймання-передачі Об`єктів оренди (надалі Акт приймання-передачі) відбудеться протягом 3 днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п.2.3. Договору, Об`єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцеві у випадках:

2.3.1. закінчення терміну (строку) оренди;

2.3.2. прострочення Орендарем плати за користування Об`єктом оренди за два або більше місяці;

2.3.3. припинення дії Договору;

2.3.4. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Орендар зобов`язаний повернути Об`єкт оренди орендодавцю не пізніше 5 (п`яти) календарних днів із моменту, коли настала одна з подій, визначених п.2.3. цього Договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту повернення Об`єкта оренди (надалі Акт повернення) (п.2.4. Договору).

Обов`язок по складанню Акта повернення покладається на сторону, яка повертає Об`єкт оренди іншій стороні Договору (п.2.5. Договору).

У п. 3.1 Договору сторони узгодили строк його дії до 30.06.2021р., який неодноразово продовжували, востаннє до 15.02.2024р. згідно п. 1 Додаткової угоди №3 від 26.05.2023 року до Договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що Орендна плата погоджується сторонами в розмірі 72 000,00 грн., в тому числі ПДВ, за один календарний місяць.

При цьому, Додатковою угодою № 3 від 26.05.2023р. п. 4.1. Договору викладено у наступній редакції: « 4.1. Орендна плата погоджується сторонами в розмірі 78 000,00 грн., в тому числі ПДВ, за один календарний місяць. Починаючи з « 01» червня 2023 року орендна плата погоджується сторонами в розмірі 114 000,00 грн, в тому числі ПДВ, за один календарний місяць».

Згідно п. 4.2. Договору орендар зобов`язаний перераховувати орендну плату на один з банківських рахунків орендодавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку.

Сторони також уклали Специфікацію до договору, якою узгодили, перелік майна, а також те, що майно, яке передається в оренду, знаходиться за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, смт. Гусятин, вул. Б.Лепкого, 22 (надалі Об`єкт оренди).

Передача майна в оренду підтверджується Актом приймання-передачі Об`єкта оренди (Додаток № 2 до Договору) від 12.03.2021р.

Позивач зазначає, що, в порушення умов договору відповідачем не сплачено орендну плату за червень 2023р. - лютий 2024р. на загальну суму 970 965,52 грн.: по 114 000,00 грн. за кожен місяць оренди починаючи з червня 2023р. по січень 2024р. включно та 58 965,52грн. за 15 днів оренди у лютому 2024, що підтверджується підписані сторонами Актами виконання робіт (надання послуг):

- № 17 від 30.06.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- № 19 від 31.07.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- № 23 від 31.08.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- № 26 від 30.09.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- №28 від 31.10.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- №31 від 30.11.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- №34 від 31.12.2023 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- № 4 від 31.01.2024 року на суму 114 000 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 000 грн.),

- № 6 від 15.02.2024 року на суму 58 965,52 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 9 827,59грн.).

Позивач також виставив відповідачу наступні рахунки:

- № МПл0000001 від 30.06.2023р., № МПл0000002 від 31.07.2023р., № МПл0000003 від 31.08.2023р., № МПл0000004 від 30.09.2023р., № МПл0000005 від 31.10.2023р., № МПл0000006 від 30.11.2023р., № МПл0000007 від 31.12.2023р. (надіслані відповідачу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» 17.01.2024р. та повторно з вимогою від 17.01.2024 року №17-01/2024),

- № МПл0000001 від 31.01.2024р. (надіслано відповідачу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» 31.01.2024р. та повторно з вимогою від 19.02.2024 року №19-02/2024),

- № МПл0000002 від 15.02.2024р. (надіслано відповідачу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» 04.03.2024р. та повторно з вимогою від 05.03.2024 року №05-03/2024).

Позивач також зазначив, що відповідачем не здійснено своєчасного до 20.02.2024 повернення Об`єкта оренди, про що свідчить Акт приймання-передачі (повернення майна з оренди) від 02.05.2024р.

Позивач направляв на адресу відповідача вимоги від 17.01.2024 року №17-01/2024 про сплату заборгованості з орендної плати та нарахованих штрафних санкцій, від 19.02.2024 року №19-02/2024 про повернення майна з оренди та сплату заборгованості, від 05.03.2024 року №05-03/2024 про повернення майна з оренди та сплату заборгованості, від 03.04.2024 року №03-04/2024 про повернення майна з оренди та сплату заборгованості.

Відповідей на вимоги відповідач не надав, заборгованість не сплатив, майно повернув з порушенням встановленого договором строку.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими, тому, згідно зі ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Так, у п. 3.1 Договору сторони узгодили строк його дії до 30.06.2021р., який продовжували до 15.02.2024р. згідно п. 1 Додаткової угоди №3 від 26.05.2023 року до Договору.

Доказів продовження дії договору матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, відповідно до п. 3.1. договору договір оренди від 12.03.2021 припинив свою дію 15.02.2024.

Позивач зазначає, що орендну плату за період з червня 2023 по 15.02.2024 відповідач не сплатив, у зв`язку із чим, у нього виникла заборгованість у розмірі 970 965,52 грн.

Доказів сплати орендної плати у спірний період відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення орендної плати у розмірі 970 965,52 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 141 560,95 грн за загальний період з 18.01.2024 по 07.08.2024.

Орендар зобов`язаний повернути Об`єкт оренди орендодавцю не пізніше 5 (п`яти) календарних днів із моменту, коли настала одна з подій, визначених п.2.3. цього Договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту повернення Об`єкта оренди (надалі Акт повернення) Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, з огляду на таке.

Як зазначалося, згідно п. 4.2. Договору орендар зобов`язаний перераховувати орендну плату на один з банківських рахунків орендодавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається самим позивачем в позові, рахунки № МПл0000001 від 30.06.2023р., № МПл0000002 від 31.07.2023р., № МПл0000003 від 31.08.2023р., № МПл0000004 від 30.09.2023р., № МПл0000005 від 31.10.2023р., № МПл0000006 від 30.11.2023р., № МПл0000007 від 31.12.2023р. надіслані відповідачу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» 17.01.2024, № МПл0000001 від 31.01.2024р. надіслано відповідачу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» 31.01.2024, № МПл0000002 від 15.02.2024р. надіслано відповідачу в програмному забезпеченні «M.E.DOC» 04.03.2024.

Враховуючи викладене та положення п. 4.2. договору, кінцевими датами оплати рахунків є 24.01.2024, 07.02.2024 та 11.03.2024.

Таким чином, прострочення оплати вартості оренди майна за рахунками № МПл0000001 від 30.06.2023р., № МПл0000002 від 31.07.2023р., № МПл0000003 від 31.08.2023р., № МПл0000004 від 30.09.2023р., № МПл0000005 від 31.10.2023р., № МПл0000006 від 30.11.2023р., № МПл0000007 від 31.12.2023 починається з 25.01.2024, № МПл0000001 від 31.01.2024 з 08.02.2024, № МПл0000002 від 15.02.2024 з 12.03.2024.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 141 560,95 грн.

В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 15 798,26 грн 3% річних нараховані за загальний період з 18.01.2024 по 07.08.2024.

При перевірці розрахунку позивача судом виявлено аналогічну помилку при визначенні початку періоду нарахування, що й при нарахуванні пені, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 15 241,14 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 557,12 грн. слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 37 145,84 грн. за загальний період прострочення з 25.01.2024 по 07.08.2024.

Дослідженням наданого розрахунку інфляційних втрат судом виявлено аналогічну помилку при визначенні початку періоду нарахування, що й при нарахуванні пені та 3% річних, однак, зважаючи на те, що дана помилка не впливає на розмір інфляційних втрат, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 37 145,84 грн.

Правомірність нарахування неустойки.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Орендар зобов`язаний повернути Об`єкт оренди орендодавцю не пізніше 5 (п`яти) календарних днів із моменту, коли настала одна з подій, визначених п.2.3. цього Договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту повернення Об`єкта оренди (надалі Акт повернення) (п.2.4. Договору).

Обов`язок по складанню Акта повернення покладається на сторону, яка повертає Об`єкт оренди іншій стороні Договору (п.2.5. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору, Об`єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцеві у випадках:

2.3.1. закінчення терміну (строку) оренди;

2.3.2. прострочення Орендарем плати за користування Об`єктом оренди за два або більше місяці;

2.3.3. припинення дії Договору;

2.3.4. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Як встановлено судом вище, строк дії договору оренди від 12.03.2021 закінчився 15.02.2024.

Таким чином, відповідач повинен був повернути майно за актом приймання-передачі до 20.02.2024 включно.

Однак, відповідач повернув позивачу Об`єкт оренди за Актом приймання-передачі (повернення майна з оренди) лише 02.05.2024р.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився не нараховується.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав.

Суд відзначає, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.

Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що несвоєчасне повернення об`єкта оренди за договором після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Позивач нарахував та просить стягнути неустойку за період з 16.02.2024 по 30.04.2024 у розмірі 338 068,96 грн.

При перевірці розрахунку позивача судом виявлено арифметичну помилку, а саме позивачем в позові наводиться наступний розрахунок неустойки: (55 034,48грн. 14 днів користування у лютому 2024р. +114 000,00 грн. користування у березні 2024р + 114 000,00 грн. користування у квітні 2024р = 169 034,48 * 2 = 338068,96грн.).

Однак, якщо підрахувати вартість користування майном після закінчення терміну дії договору: 55 034,48грн. 14 днів користування у лютому 2024р. +114 000,00 грн. користування у березні 2024р + 114 000,00 грн. користування у квітні 2024р = 283034,48 грн х 2 = 566068,96 грн.

Таким чином, розмір неустойки за вказаний позивачем період становить 566068,96 грн, а не 338 068,96 грн.

Однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 338 068,96 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку ухвал до електронного кабінету (а.с. 90, 95, 105, 117, 127, 134, 142), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 970 965,52грн., пені в розмірі 141 560,95 грн., 3% річних у розмірі 15 241,14 грн., інфляційних втрат у розмірі 37 145,84 грн., неустойки в розмірі 338 068,96 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 5 571,12 грн. 3% річних у розмірі 557,12грн слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (1 509 110,65грн.), зважаючи на подання позову до суду в електронній формі, то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 18 035,79 грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 22 636,66грн., про що свідчить платіжна інструкція № 1 від 08.08.2024.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 4 527,33грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестван" про стягнення заборгованості в розмірі 1 509 110,65 грн. за договором оренди майна - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестван" (49044, м. Дніпро, вул.. Ливарна, буд. 4, офіс 303, ідентифікаційний код 40443293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Поділля" (46015, м.Тернопіль, вул. В.Винниченка, буд. 8, ідентифікаційний код 34312575) основний борг у розмірі 970 965,52грн., пеню в розмірі 141 560,95 грн., 3% річних у розмірі 15 241,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 37 145,84 грн., неустойку в розмірі 338 068,96 грн. та судовий збір в розмірі 18 035,79грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко