Рішення

від 07.10.2024 по справі 908/1136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/85/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 справа № 908/1136/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1136/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів Агро Інвестиції" (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгосптехніки" (вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501)

про стягнення 155000,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгосптехніки" 155000,00 грн. попередньої оплати за договором №12520/08.2023 від 28.08.2023.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки попередньо оплаченого товару у визначений строк. За поясненнями позивача, згідно виставленого рахунку ним 29.08.2023 здійснено на користь відповідача попередню оплату товару на суму 155000,00 грн., однак відповідачем товар не поставлений. У зв`язку із порушенням постачальником умов договору на адресу відповідача 10.10.2023 направлено вимогу про розірвання договору та повернення коштів. Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 655, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 15000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 справу № 908/1136/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 14.05.2024, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1136/24, присвоєно справі номер провадження 18/85/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1136/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 06.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу суду від 14.05.2024 про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету позивача 14.05.2024.

Оскільки у відповідача електронний кабінет відсутній, повідомлення його про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення ухвали суду на його електронну адресу - ozs.agro@ukr.net та поштову адресу.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу суду від 14.05.2024 доставлено до електронної скриньки відповідача 16.05.2024.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 14.05.2024 повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгосптехніки" є: вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1136/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ""://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 14.05.2024 у справі № 908/1136/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1136/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення - 07.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігів Агро Інвестиції" (Покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгосптехніки" (Постачальником, відповідачем у справі) 28.08.2023 укладений договір №12520/08.2023 (надалі - Договір).

Згідно із п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти наступний товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору: найменування товару - Очисник вороху ОВС-25 - 1 штука, вартість 310000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість товару становить 310000,00 грн.

За визначенням п. 3.2 Договору, оплата Товару проводиться в національний валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний в реквізитах даного договору в наступному порядку.

3.3. Попередня оплата товару здійснюється Покупцем у розмірі 155000,00 грн. з ПДВ;

3.4. Остаточна оплата проводиться Покупцем в день приймання-передачі товару, після підписання сторонами даного договору. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

За визначенням п. 3.5 Договору, поставка товару здійснюється протягом 21-го робочого дня після оплати товару Покупцем.

Вартість послуг доставки входить до загальної вартості товару та здійснюється Постачальником (п. 3.6 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що Постачальник поставляє Товар за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. І.Франка, буд. 14.

Постачальник поставляє товар за адресою вказаною в п 4.1 Договору, про що повідомляє представника Покупця не пізніше ніж за 1 (один), робочий день до за планової дати поставки (п. 4.2 Договору).

В пункті 4.8 Договору узгоджено, що факт підписання Акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної представником покупця підтверджує передачу Покупцю товару та відсутність претензій щодо якості товару з боку Покупця.

Розділом 10 Договору сторони узгодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань по даному Договору, в тому числі гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, яке мало місце під час дії Договору.

Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1, якою визначено найменування товару та вартість: Очисник вороху ОВС-25, 1 штука, вартість 310000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивачу виставлений рахунок на оплату № 000520 від 28.08.2023 на суму 310000,00 грн. з ПДВ.

Позивачем передплату за виставленим відповідачем рахунком здійснено 29.08.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 29.08.2023 на суму 310000,00 грн.

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору позивачем на адресу відповідача 10.10.2023 направлялась вимога про розірвання договору та повернення суми передплати.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару і, як наслідок, неповернення суми передплати стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії платіжного доручення №16 від 29.08.2023, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 155000,00 грн., призначення платежу «За очисник вороху зг. рахунку № 000520 від 28.08.2023».

Відповідачем свої зобов`язання щодо передання позивачу товару, всупереч вимогам чинного законодавства України, не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом відмови від договору та пред`явлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Відповідне право передбачає собою відмову від договору поставки та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

За умовами п. 3.5 Договору сторони передбачили термін поставки товару - протягом 21-го робочого дня після оплати товару Покупцем. Враховуючи зміст п. 3.4 Договору, за яким остаточна оплата проводиться Покупцем в день приймання-передачі товару, строк поставки слід вираховувати з дати здійснення позивачем передплати - 29.08.2023.

Відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконано, що ним не заперечується.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Специфікації строк поставки товару, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Незважаючи на звернення позивача з вимогою від 10.10.2023, відповідач суму передплати не повернув.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 N 958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за N 173/24950, «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»:

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1

у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2

між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3

між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, зважаючи на направлення позивачем вимоги 10.10.2023 та строки пересилання (Д+4), семиденний термін повернення коштів з дня отримання вимоги сплинув 21.10.2023.

З часу здійснення позивачем передплати за товар та з моменту обумовленого Договором строку поставки товару на виконання своїх зобов`язань відповідачем жодних дій не здійснено, після направлення вимоги щодо повернення коштів та пред`явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 310000,00 грн. обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів здійснення поставки товару або повернення суми передплати не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Наведені позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат витрати на надання позивачу професійної правничої допомоги судом не розподіляються, оскільки позивачем відповідні докази понесення цих витрат суду не надані.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгосптехніки" (вул. Привокзальна, буд. 4, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70501; ідентифікаційний код 44955170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів Агро Інвестиції" (вул. П`ятницька, буд. 39, м.Чернігів, Чернігівська область, 14000; ідентифікаційний код 44734068) 155000,00 грн. (сто п`ятдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.) попередньої оплати та 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.10.2024.

Суддя В.В. Левкут