Рішення

від 03.10.2024 по справі 909/366/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/366/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" вул. Озерна, буд. 3, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77401

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 158 768 713 грн 33 коп.

за участю:

від позивача: Піун Світлана Петрівна

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 158 768 713,33 грн, з якої: 104 516 883,81 грн основний борг, 19 547 038,31 грн пеня, 6 143 127,44 грн 3% річних та 28 561 663,77 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Позовні вимоги обґрунтувані положеннями ст. 526, 549, 612, 625, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись п.4.5. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в сумі 19 547 038,31 грн, 6 143 127,44 грн 3% річних та 28 561 663,77 грн - інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені у позовній заяві та відповіді на відзив підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 18.09.2024. Будь-яких клопотань до суду не подав.

Відповідно до поданих суду заперечень щодо позову (відзив на позов за вх.№8114/24 від 15.05.2024 та додаткові пояснень у справі за вх.№10097 від 19.06.2024) відповідач проти позову заперечив та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує відсутністю вини в діях відповідача, внаслідок збиткової тарифної політики НКРЕКП (заборони підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця в якому буде припинено воєнний стан чи скасований), що й спричинило виникнення заборгованості за спожитий природний газ у період з 01.01.2022 по 28.02.2022. Крім того зазначає, що відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" сторони цієї справи є учасниками врегулювання заборгованості шляхом реструктуризації, яка заявлена позивачем до стягнення. Разом з тим, вказує на пропуск строку позовної давності щодо стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 31 жовтні 2022 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (по договору - споживач/по справі - відповідач) уклали Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" №7357/2-2022 (далі - Договір).

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п. 3 п. 6.2 договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором.

У п. 4.5 Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору, позивач в період 01.01.2022-28.02.2022 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 104 516 883, 81 грн, що підтверджується листом оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 , інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X1700000000019, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальників "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В, актами приймання-передачі природного газу №2146 від 31.01.2022, №4189 від 28.02.2022 (вказані акти підписані як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача), рахунками на оплату №6533 від 11.02.2022 та №10126 від 12.03.2022.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату визначеної вище вартості газу у строки визначені договором, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 104 516 883,81 грн .

Вказана обставина, зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду. Разом з тим, за порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 19 547 038,31грн, 3% річних в сумі 6 143 127,44 грн та 28 561 663,77 грн - інфляційних втрат.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Судом встановлено укладення договору постачання природного газу між позивачем, як постачальником "останньої надії" та відповідачем, як споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

В ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Частиною 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майнових-господарських зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, на виконання умов типового договору постачання природного газу №7357/2-2022 від 31.10.2022 поставлено відповідачу в період з 01.01.2022 по 28.02.2022 природний газ об`ємом 2 500,42923 тис. м куб у сумі 104 516 883,81 грн.

Пунктами 3.1 та 3.5 цього договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Акти приймання-передачі природного газу за вказаний період наявні в матеріалах справи, про що зазначалось вище.

Проте, у порушення умов договору, зокрема, пунктів 4.3, 4.4 відповідач у встановлений договором строк оплату за поставлений йому позивачем газ не здійснив.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за отриманий ним у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 природний газ об`ємом 2 500,42923 тис. м куб у сумі 104 516 883,81 грн .

Щодо твердження відповідача про наявність у сторін у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" реструктуризації спірної суми заборгованості в розмірі 104 516 883,81 грн, то суд звертає увагу, що вказане твердження не знайшло свого підтвердження (доказування), у зв`язку із відсутністю надання суду доказу щодо укладення між сторонами по справі відповідного договору реструктуризації.

Тому, вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 104516883,81 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За неналежне виконання відповідачем основного зобов`язання по Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" №7357/2-2022 від 31.10.2022 позивач здійснив нарахування пені, яка відповідно до поданого ним розрахунку складає 19 547 038,31 грн.

Суд здійснивши перевірку нарахування суми пені встановив обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо нарахування пені, то суд зазначає, що вказані твердження не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 (в перелік зазначених норм включено встановлення позовної давності щодо пені (ст.258)) перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Станом на момент ухвалення рішення в Україні має місце тривання широкомаштабної збройної агресії рф проти України та воєнного стану в Україні.

За наведеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем пені за визначені позивачем періоди, внаслідок прострочення виконання відповідачем основної суми заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 6 143 127,44 грн за період та інфляційних втрат у сумі 28 561 663,77 грн за період 01.01.2022 по 28.02.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач належними та допустимими доказами вимоги позивача не спростував.

Отже, позовні вимоги є обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач заявив про відшкодування йому судового збору, який сплатив в сумі 847 840,00 грн згідно платіжної інструкції №0000006322 від 12.04.2024.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату розгляду позовних вимог (позов задоволено) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Інших витрат по справі позивачем до стягнення (відшкодування) не заявлено.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 158 768 713,33 грн, з яких: 104 516 883,81 грн - основний борг, 19 547 038,31 грн - пеня, 6 143 127,44 грн - 3% річних та 28 561 663,77 грн - інфляційні втрати - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (вул. Озерна, буд. 3, м. Тисмениця, Івано-Франківська область,77401, код 20538865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код 40121452) 158 768 713,33 грн, - заборгованості за договором поставки, з яких: 104 516 883,81 грн - основний борг, 19547038,31 грн - пеня, 6 143 127,44 грн - 3% річних, 28 561 663,77 грн - інфляційні втрати та 847 840,00 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 09.10.2024

Суддя С. М. Кобецька