Рішення

від 09.10.2024 по справі 910/9158/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2024Справа № 910/9158/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

до Громадської організації "Козацька звитяга"

про стягнення 49 924,72 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі - позивач, Університет) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Громадської організації "Козацька звитяга" (далі - відповідач, Організація) грошових коштів у загальному розмірі 49 924,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного 15.03.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець, Відділення) та відповідачем (орендар) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7307 Організації у строкове платне користування було передане нежиле приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку № 19, кімната № 37, загальною площею 69,3 м2, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, 146, та перебуває на балансі Університету. На виконання пункту 5.11 цього правочину 15.03.2016 року між сторонами у справі був укладений договір про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 89/7307. Оскільки строк дії договору оренди закінчився 15.01.2022 року, а відповідач орендоване нерухоме майно за актом приймання-передачі не повернув, Університет вказував про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих та належних до сплати орендарем за період фактичного користування відповідачем орендованим нерухомим майном платежів у загальному розмірі 49 924,72 грн., з яких: 16 331,28 грн. - заборгованість за експлуатаційні витрати, 3 051,82 грн. - заборгованість з відшкодування податку на землю, 17 477,15 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 13 064,47 грн. - заборгованість за спожите опалення.

Ухвалою від 26.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9158/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, зважаючи на відсутність в Організації електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 26.07.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/9158/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Шевченка, будинок 23, квартира 4.

Проте, вищевказане відправлення № 0600279531571 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 між Відділенням (орендодавець) та Організацією (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7307 (далі - Договір оренди), за умовами якого Відділення передало, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку № 19, кімната № 37, загальною площею 69,3 м2, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, 146, перебуває на балансі Університету, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2015 року і становить 689 310,00 грн. без урахування ПДВ.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача, а також скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

З матеріалів справи вбачається, що за актом від 15.03.2016 року приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 146 Відділення передало, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку № 19, кімната № 37, загальною площею 69,3 м2, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, 146.

Пунктом 5.11 Договору оренди на орендаря покладено обов`язок здійснювати витрати, пов`язані з утримання орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з пунктами 10.1, 10.4 Договору оренди останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.03.2016 року до 15.02.2019 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 Договору оренди).

Судом встановлено, що Договором № 7307/01 про внесення змін до Договору оренди Відділення та Організація, зокрема, погодили продовжити Договір оренди строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 15.01.2022 року.

Інших змін до Договору оренди, у тому числі щодо продовження строку його дії, Відділенням та Організацією погоджено та внесено у цей правочин не було, доказів на спростування наведених обставин матеріали справи не містять.

Разом із тим, судом встановлено, що на виконання положень пункту 5.11 Договору оренди, 15.03.2016 року між Університетом (балансоутримувач) та Організацією (орендар) був укладений договір про відшкодування сплати податку на землю, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 89/7307 (далі - Договір про відшкодування), за умовами якого орендар сплачує балансоутримувачу комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування майном, що знаходиться на балансі Університету та передане в оренду на підставі Договору оренди за адресою: місто Київ, вулиця Борщагівська, 146, гуртожиток № 19, кімната першого поверху площею 69,3 м2.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.3 Договору про відшкодування балансоутримувач забезпечує виконання робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням майна та прилеглої прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, відшкодовує податок на землю пропорційно займаній ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з пунктом 8.1 Договору про відшкодування його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 15.03.2016 року до 15.02.2019 року включно.

Пунктом 8.2 Договору про відшкодування передбачено, що в разі пролонгації Договору оренди, даний договір (про відшкодування) вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Про продовження дії договору між сторонами укладається додаткова угода, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 8.3 Договору про відшкодування).

Як було зазначено вище, згідно з пунктами 10.1, 10.4 Договору оренди останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.03.2016 року до 15.02.2019 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

У той же час, 01.01.2020 року введена в дію нова редакція Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частин 3, 4, 8 статті 18 якого договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди разом із звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 04.10.2022 року № 30-05/4063 орендодавець (Відділення) повідомив Організацію та Університет про те, що строк Договору оренди закінчився 15.01.2022 року, у зв`язку з чим вимагав, зокрема, сплати відповідачем заборгованості з орендної плати та нарахованої пені.

Умовами пункту 10.6.1 Договору оренди передбачено, що чинність цього правочину припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з положеннями пунктів 10.9, 10.10 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Проте, матеріали справи доказів повернення орендованого Організацією майна орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання-передавання не містять.

У той же час, згідно з пунктом 2.8 Договору про відшкодування у випадку закінчення (дострокового припинення) дії цього договору орендар сплачує належні до сплати платежі, визначені у пункті 2.1 договору, а також пеню, зазначену в пункті 2.6 договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому-передачі приміщення з орендного користування.

Відповідно до пункту 2.1 Договору про відшкодування орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю.

Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається балансоутримувачем на підставі норм чинного законодавства та складає 1 428,83 грн. (з урахуванням ПДВ 20 %). Розрахунок за підписом балансоутримувача додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Оплата за комунальні послуги здійснюється орендарем відповідно до розрахунків, що виставляються балансоутримувачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

Згідно з пунктом 2.2 Договору про відшкодування оплата за послуги, передбачена пунктом 2.1, може змінюватися залежно від цін і тарифів відповідно до чинного законодавства України.

За умовами пункту 2.4 Договору про відшкодування перерахування плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором про відшкодування свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення балансоутримувачем своїх зобов`язань за цією угодою.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що всупереч взятим на себе зобов`язанням відповідач покладений на нього обов`язок з відшкодуванню балансоутримувачу експлуатаційні витрат, податку на землю, а також відшкодування вартості спожитої електричної енергії та опалення у період з січня 2022 року по травень 2024 року виконував неналежним чином, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість перед балансоутримувачем у загальному розмірі 49 924,72 грн.

Так, у матеріалах справи наявні відповідні розрахунки плати за експлуатаційні витрати, податку на землю та відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором про відшкодування, за якими з 01.01.2022 року експлуатаційні витрати становлять 999,31 грн., податок на землю - 181,19 грн.; з 01.01.2023 року експлуатаційні витрати становлять 999,31 грн., податок на землю - 208,37 грн.; з 01.01.2024 року експлуатаційні витрати становлять 999,31 грн., податок на землю - 218,99 грн.

Судом встановлено, що у період з січня 2022 року по травень 2024 року Організація здійснила оплату за експлуатаційні витрати балансоутримувача в розмірі лише 12 648,71 грн., заборгувавши таким чином позивачу 16 331,28 грн. (999,31 грн. * 29 місяців - 12 648,71 грн.).

Крім того, протягом січня 2022 року - травня 2024 року відповідач відшкодував Університету податок на землю в загальному розмірі 2 174,28 грн., заборгувавши балансоутримувачу 3 051,82 грн. ((181,19 грн. * 9 місяців; нарахування податку на землю позивачем у період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року не здійснювалося згідно з рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві") + (208,37 грн. * 12 місяців) + (218,99 грн. * 5 місяців, з січня по травень 2024 року) - 12 648,71 грн.).

Слід також зазначити, що за умовами пункту 3.1.3 Договору про відшкодування балансоутримувач зобов`язаний надавати орендарю комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. До складу комунальних послуг включають: користування електроенергією, тепло- та водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок фактичного користування Організацією орендованим приміщенням та споживання комунальних послуг у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню витрат за комунальні послуги з опалення за період з лютого 2023 року по травень 2024 року в розмірі 13 064,47 грн., а також за користування електроенергією у період з січня 2023 року по травень 2024 року в сумі 17 477,15 грн.

З урахуванням наведених обставин, Університет звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 49 924,72 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір про відшкодування як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Організації, яка складає 49 924,72 грн. (з яких: 16 331,28 грн. - заборгованість за експлуатаційні витрати, 3 051,82 грн. - заборгованість з відшкодування податку на землю, 17 477,15 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 13 064,47 грн. - заборгованість за спожите опалення), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Університету до Організації про стягнення вказаної суми боргу.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження оплати спірних сум заборгованості.

За таких обставин, оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки, позовні вимоги Університету підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації "Козацька звитяга" (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Шевченка, будинок 23, квартира 4; код ЄДРПОУ 39205628) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 37; код ЄДРПОУ 02070921) 49 924 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 72 коп. основного боргу, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.10.2024 року.

Суддя В.С. Ломака