Рішення

від 02.10.2024 по справі 910/1040/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2024Справа № 910/1040/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ»

про стягнення 4 703 728, 24 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Слободяник І.П.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 4 648 224,04 грн, з яких: 4 324 321, 71 грн основний борг, 271 515, 64 грн пеня, 25 480, 24 грн 3% річних та 26 906, 45 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 258, 509, 530, 599, 610, 611, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України та ст. 193, 202, 216 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором постачання електричної енергії споживачу № 1938 від 15.04.2021, в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

12.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/1040/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 20.03.2024.

19.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 20.03.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився. Суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 відкладено підготовче засідання на 17.04.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача докази.

10.04.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані докази.

У підготовче засідання 17.04.2024 представники сторін не з`явились. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15.05.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача письмові пояснення.

У підготовче засідання 15.05.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 відкладено підготовче засідання на 02.07.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України повторно витребувано в позивача письмові пояснення.

04.06.2024 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути суму грошових коштів у розмірі 4 703 728, 24 грн, з яких: 4 324 321, 71 грн основний борг, 309 032, 51 грн пеня, 27 501, 97 грн 3% річних та 42 872, 05 грн інфляційні втрати.

У підготовче засідання 02.07.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог від 03.06.2024 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 відкладено підготовче засідання на 03.09.2024.

У підготовче засідання 03.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

У судовому засіданні 02.10.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача у судове не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Так, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, відповідач повідомлений про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, приймаючи до уваги, що відповідач є юридичною особою та не обмеженим у виборі представника, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 02.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - споживач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 1938 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Розділами 2-10 договору постачання електричної енергії сторонами узгоджені умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов`язки споживача і постачальника, відповідальність сторін, порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії, порядок зміни постачальника, порядок розв`язання спорів.

Згідно з п. 2.1. договору початок постачання електричної енергії споживачу за цим договором - 01.05.2021, але не раніше дати зміни постачальника електричної енергії для споживача, зазначеної у відповідному повідомленні оператора системи розподілу.

Відповідно до п. 4.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається у комерційній пропозиції постачальника.

Згідно з п. 4.3. договору, ціна електричної енергії у тому числі у разі її зміни, та погоджені обсяги постачання електричної енергії зазначаються постачальником у рахунках.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (надалі - спецрахунок) постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 4.6. договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до пп. 1 п. 5.2. договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно (п. 12.1. договору).

Згідно з п. 12.2. договору, якщо не менше, ніж за один місяць до дати закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору або зміну його умов, строк дії договору продовжується на один рік на тих самих умовах, що передбачені договором.

Відповідно до пп. 2 п. 12.7. договору, усі повідомлення за цим договором, вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійсненні/направлені на електронну адресу електронної пошти, яка зазначена в розділі 13 цього договору. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатись дата їх відправлення іншій стороні.

Пунктом 4.2. комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору сторонами визначено, що споживач здійснює оплату за електричну енергію у наступному порядку:

- до 10-го числа розрахункового місяця - в розмірі 40% вартості, визначеної в рахунку;

- до 20-го числа розрахункового місяця - в розмірі 30% вартості, визначеної в рахунку;

- до останнього дня розрахункового місяця - в розмірі 30% вартості, визначеної в рахунку.

Відповідно до 4.7. комерційної пропозиції, платіжний документ за спожиту електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше дванадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Надані постачальником розрахункові/платіжні документи підлягають оплаті споживачем протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

У подальшому, 06.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до постачання електричної енергії споживачу № 1938 від 15.04.2021, якою внесені зміни до комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору та викладено її в новій редакції, зокрема, відповідно до п. 4.2. комерційної пропозиції:

«Споживач здійснює оплату за електричну енергію у наступному порядку:

- 40 % вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії - до 10-го числа розрахункового місяця;

- 30 % вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії - до 20-го числа розрахункового місяця;

- 30 % вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії - до останнього дня розрахункового місяця.

Коригування заявленого обсягу поставки здійснюється споживачем шляхом направлення постачальнику письмової заяви у строк до 15 числа поточного місяця.

У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.

Якщо сума коштів, сплачених споживачем за електричну енергію, спожиту у відповідному розрахунковому періоді, перевищує фактичну вартість спожитої електричної енергії, надлишково сплачені кошти враховуються при визначені чергового платежу споживача за електричну енергію, спожиту у наступному розрахунковому періоді».

Пунктом 4.4. комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.04.2023) сторони визначили, що за порушення строків оплати, визначених у договорі, споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 4.7. комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.04.2023), розрахунковий документ за спожиту електроенергію надається постачальником споживачу не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Надані постачальником розрахункові/платіжні документи підлягають оплаті споживачем протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

Відповідно до п. 4.9. комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.04.2023), договір набирає чинності з дати його підписання та діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Так, на виконання умов договору позивачем продано, а відповідачем куплено електричну енергію за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року на загальну суму 8 639 782, 33 грн, що підтверджується:

- актами приймання-передачі товарної продукції: № 337 від 28.02.2023 на суму 817 074, 13 грн (а.с. 137), № 619 від 31.03.2023 на суму 873 877, 45 грн (а.с. 138), № 2091 від 31.07.2023 на суму 1 303 123, 55 грн (а.с. 139), № 2215 від 31.08.2023 на суму 1 423 812, 42 грн (а.с. 57), № 2533 від 30.09.2023 на суму 1 310 677, 39 грн (а.с. 59), № 2848 від 31.10.2023 на суму 1 592 152, 74 грн (а.с. 61), № 3179 від 30.11.2023 на суму 1 319 064, 65 грн (а.с. 63);

- рахунками на оплату: № 2639 від 03.08.2023 на суму 25 348, 18 грн (а.с. 30), № 2640 від 14.08.2023 на суму 25 348, 18 грн (а.с. 31), № 2641 від 23.08.2023 на суму 33 797, 57 грн (а.с. 32), № 2999 від 04.09.2023 на суму 309 726, 72 грн (а.с. 33), № 3000 від 13.09.2023 на суму 309 726, 72 грн (а.с. 34), № 3001 від 25.09.2023 на суму 412 968, 96 грн (а.с. 35), № 3399 від 03.10.2023 на суму 346 595, 04 грн (а.с. 36), № 3400 від 13.10.2023 на суму 346 595, 04 грн (а.с. 37), № 3401 від 24.10.2023 на суму 462 126, 72 грн (а.с. 38), № 3786 від 03.11.2023 на суму 327 478, 32 грн (а.с. 39), № 3787 від 13.11.2023 на суму 327 478, 32 грн (а.с. 40), № 3788 від 23.11.2023 на суму 436 637, 76 грн (а.с. 41).

Разом з тим, суд зазначає, що акти приймання-передачі товарної продукції № 337 від 28.02.2023, № 619 від 31.03.2023, № 2091 від 31.07.2023, № 2215 від 31.08.2023, № 2533 від 30.09.2023 підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень. Проте, акти № 2848 від 31.10.2023 та № 3179 від 30.11.2023 відповідачем не підписані, однак відправлені позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується інформацією з електронної пошти позивача (а.с. 62, 64).

Крім цього, суд зазначає, що обсяги споживання електричної енергії відповідачем за жовтень та листопад 2023 року підтверджується оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» у листі за вих. № 04/530/10377 від 15.12.2023 (а.с. 66-67).

У свою чергу відповідачем здійснено часткову оплату за споживання електричної енергії за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року на загальну суму 4 315 460, 62 грн, що вказується позивачем та підтверджується випискою філії банку позивача АТ «УКРЕКСІМБАНК» про рух коштів (а.с. 109 - 111).

Отже, несплаченою залишається сума боргу за споживання електричної енергії за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 4 324 321, 71 грн (8 639 782, 33 грн - 4 315 460, 62 грн).

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 4 324 321, 71 грн основного боргу, 309 032, 51 грн пені, 27 501, 97 грн 3% річних та 42 872, 05 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», передбачено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно із ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.2. комерційної пропозиції в редакції додаткової угоди № 4 від 06.04.2023, споживач здійснює оплату за електричну енергію у наступному порядку:

- 40 % вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії - до 10-го числа розрахункового місяця;

- 30 % вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії - до 20-го числа розрахункового місяця;

- 30 % вартості заявлених (прогнозованих) обсягів споживання електричної енергії - до останнього дня розрахункового місяця.

Відповідно до пп. 2 п. 12.7. договору, усі повідомлення за цим договором, вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійсненні/направлені на електронну адресу електронної пошти, яка зазначена в розділі 13 цього договору. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатись дата їх відправлення іншій стороні.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі товарної продукції № 337 від 28.02.2023, № 619 від 31.03.2023, № 2091 від 31.07.2023, № 2215 від 31.08.2023, № 2533 від 30.09.2023 підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень. Проте, акти № 2848 від 31.10.2023 та № 3179 від 30.11.2023 відповідачем не підписані, однак відправлені позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується інформацією з електронної пошти позивача 07.11.2023 та 06.12.2023, а тому відповідно до пп. 2 п. 12.7. договору вважаються отриманими відповідачем.

Отже, враховуючи те, що п. 4.7. комерційної пропозиції сторонами визначений порядок здійснення оплати за спожиту відповідачем електричну енергію протягом розрахункового місяця, відсутність в матеріалах справи будь-яких заперечень чи зауважень щодо актів приймання-передачі товарної продукції № 2848 від 31.10.2023 та № 3179 від 30.11.2023, суд приходить до висновку, що вказані акти погоджені відповідачем.

Крім цього, суд зазначає, що обсяги споживання електричної енергії відповідачем за жовтень та листопад 2023 року підтверджується оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» у листі за вих. № 04/530/10377 від 15.12.2023.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем направлено на електронну адресу відповідача рахунки на оплату № 2639 від 03.08.2023, № 2640 від 14.08.2023, № 2641 від 23.08.2023, № 2999 від 04.09.2023, № 3000 від 13.09.2023, № 3001 від 25.09.2023, № 3399 від 03.10.2023, № 3400 від 13.10.2023, № 3401 від 24.10.2023 на суму 462 126, 72 грн, № 3786 від 03.11.2023 на суму 327 478, 32 грн, № 3787 від 13.11.2023, № 3788 від 23.11.2023, що підтверджується інформацією з електронної пошти позивача (а.с. 42-48), а тому відповідно до пп. 2 п. 12.7. договору вказані рахунки вважаються отриманими відповідачем.

Водночас суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (надалі - спецрахунок) постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 4.6. договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем, тому суд приходить до висновку, що строк оплати спожитої електричної енергії є таким, що настав.

У свою чергу відповідачем здійснено часткову оплату за електричну енергію за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року, а саме в сумі 4 315 460, 62 грн, що підтверджується випискою філії банку позивача АТ «УКРЕКСІМБАНК» про рух коштів за період з 15.04.2023 по 20.03.2024 (а.с. 109 - 111).

Отже, несплаченою залишається сума боргу за споживання електричної енергії за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 4 324 321, 71 грн (8 639 782, 33 грн - 4 315 460, 62 грн).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за спожиту електричної енергії за період з лютого 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 4 324 321, 71 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 42 872, 05 грн за загальний період з 17.03.2023 по 15.12.2023 та 27 501, 97 грн інфляційних втрат за період з квітня по листопад 2023 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 27 501, 97 грн за загальний період з квітня по листопад 2023 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних 42 872, 05 грн за загальний період з 17.03.2023 по 15.12.2023, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 309 032, 51 грн, нарахованої за період з 17.03.2023 по 15.12.2023, суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.11. договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 4.4. комерційної пропозиції (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.04.2023) сторони визначили, що за порушення строків оплати, визначених у договорі, споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) за кожний день прострочення платежу.

Проте, відповідно до положень пп.16 п.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 зауважила, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 з урахуванням уточнення такого змісту: підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332.

Виходячи з викладених положень на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії зупиняється.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №м64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, з урахуванням зміни, в Україні введено 24.02.2022 року та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто станом на теперішній час воєнний стан в України не припинено та не скасовано.

За таких обставин, зважаючи, що договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії, і такий правочин розроблено, в тому числі, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», з огляду на те, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості (з лютого 2023 року по листопад 2023 року) відповідача за укладеним між сторонами договором, а сума пені, що заявлена до стягнення позивачем за загальний період з 17.03.2023 по 15.12.2023 в розмірі 309 032, 51 грн також нарахована в період дії воєнного стану, суд, беручи до уваги положення пп. 16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022, відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення пені.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 324 321, 71 грн основного боргу, 27 501, 97 грн 3% річних та 42 872, 05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» (надалі - Закон).

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, було заявлено одну вимогу майнового характеру в сумі 4 703 728, 24 грн, отже, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 70 555, 92 грн.

Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір у загальному розмірі 72 751, 36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7824 від 23.01.2024 на суму 69 723, 36 грн та квитанцією про сплату судового збору № 7314-2114-7626-2922 від 03.06.2024 на суму 3 028, 00 грн.

Отже, позивачем було сплачено на 2 195, 44 грн більше, ніж встановлено законом.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене вище, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 2 195, 44 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТТ» (08136, Київська область, Бучанський район, село Крюківщина, вулиця Балукова, будинок 1-А, ідентифікаційний код 32393217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 23 А, літ М, ідентифікаційний код 42588390) 4 324 321 (чотири мільйони триста двадцять чотири тисячі триста двадцять одну) грн 71 коп. основного боргу, 27 501 (двадцять сім тисяч п`ятсот одну) грн 97 коп. 3% річних, 42 872 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 05 коп. інфляційних втрат та 65 920 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 43 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 09.10.2024.

Суддя Я.А.Карабань