Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/1792/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа № 911/1792/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи

Виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1)Державної екологічної інспекції Столичного округу

2)Яготинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю МХП-АГРО-С

про стягнення 64394,14 грн,

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 27.06.2024 № 51/2-806вих-24 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі позивач-1) та Яготинської міської ради (далі позивач - 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю МХП-Агро-С (далі - відповідач)про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок самовільного користування підземними водами в сумі 64394,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час планової перевірки діяльності ТОВ «МХП-АГРО-С», проведеної в липні 2021 року, посадовими особами Державної екологічної інспекції Столичного округу серед інших правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено, що ТОВ «МХП-АГРО-С», не зважаючи на закінчення дії дозволів на спеціальне водокористування №114 та Укр.№ 627, всупереч вимог п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України, в період з 10.03.2020 по 30.07.2020 здійснювало самовільне користування підземними водами з артезіанських свердловин.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.07.2024 вказану позовну заяву залишив без руху та постановив усунути виявлені недоліки у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Через канцелярію суду 22.07.2024 від виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури надійшла заява від 18.07.2024 № 51/2-870вих-24 про усунення недоліків в порядку статті 174 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; учасникам справи встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через підсистему «Електронний суд» 15.08.2024 від ТОВ «МХП-АГРО-С» надійшла заява від 14.08.2024 про продовження строку, визначеного судом, у якій відповідач просить суд постановити ухвалу, якою продовжити строк для подання відповідачемТОВ «МХП-АГРО-С» відзиву на позовну заяву в цій справі на п`ятнадцять календарних днів з моменту подання цієї заяви, а саме до 29.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» від 14.08.2024 про продовження строку, визначеного судом з підстав викладених в ухвалі.

Через підсистему «Електронний суд» 05.09.2024 від ТОВ «МХП-АГРО-С» надійшло клопотання про вступ у справу адвоката на стороні відповідача, відповідно до змісту якого 29.08.2024 представника відповідача адвоката Біліменко А.О., який був залучений до розгляду цієї справи, ТОВ «МХП-АГРО-С» усунуло від представництва інтересів ТОВ «МХП-Агро-С», в тому числі скасувало довіреність від відповідача на ім`я адвоката Біліменко А.О. від 28.02.2024. Відповідач зазначає, що 04.09.2024 керівництво ТОВ «МХП-АГРО-С» погодило залучення до розгляду цієї справи як представника адвоката Сєркову Світлану Григорівну.

Через підсистему «Електронний суд» 11.09.2024 від ТОВ «МХП-АГРО-С» надійшло клопотання від 10.09.2024 про поновлення процесуального строку.

Ухвалою суду від 11.09.2024 визнано поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» процесуального строку на подання відзиву на позов; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов.

У поданому відповідачем відзиві, який надійшов через підсистему «Електронний суд» 11.09.2024 разом із заявою про поновлення пропущеного строку, Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-Агро-С» виклало позицію, яка полягає в наступному:

·по-перше, щодо відсутності підстав для представництва органом прокуратури інтересів позивачів в даному спорі, що, на думку відповідача, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

·по-друге, відсутності правопорушення у діях ТОВ «МХП-АГРО-С» та безпідставному нарахуванні Державною екологічною інспекцією Столичного округу суми шкоди, завданої державі водокористуванням після закінчення дії передбаченого законодавством спеціального дозволу.

Зокрема, основною підставою для відмови в задоволенні вимоги про стягнення шкоди, на думку відповідача, є запровадження карантину на території України з 12.03.2020, при цьому з огляду на ст.11 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" який закінчився лише 30.06.2023 року, дозволи позивача на спеціальне водокористування від 20.04.2017р. №114 та від 09.03.2017р. №627 А/Чрн були чинними в період з 12.03.2020р. по 29.07.2020. Тобто в силу зазначеного Закону, дозволи на спеціальне водокористування, термін дії яких закінчився у період дії карантину, є продовженими на період карантину та протягом трьох місяців з дня його закінчення.

·по-третє, відповідач, як станом на зараз, так і у період 2020 року був та є платником єдиного податку четвертої групи. Як слідує з п.п. 5 пункту 297.1. статті 297 України, в редакції станом липень 2020 року та на час проведення перевірки, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач стверджує, що жодної шкоди державі не завдав, що в свою підтверджує безпідставність позовних вимог позивачів, в інтересах яких виступає Орган прокуратури, як наслідок просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Через підсистему «Електронний суд» 16.09.2024 прокурором було сформовано відповідь на відзив, в якій прокурор зазначені у відзиві пояснення ТОВ «МХП-АГРО-С», вважає помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та які не спростовують обставини, зазначені у позовній заяві, з огляду на такі факти:

1.загальна кількість використаної води без дозволу на спеціальне водокористування становить 16149 м3, що підтверджується довідкою Виконавчого директора ТОВ «МХП-АГРО-С» А.О. Січкар № 146 від 13.07.2021 року, яка додана до матеріалів позовної заяви, тобто сам відповідач визнає факт використання води із підземних джерел в період відсутності дозволів;

2. розрахунок розміру шкоди, завданої державі ТОВ «МХП- АГРО-С» стосується періоду з 10.03.2020 по 30.07.2020, протягом якого відбувалося використання загального обсягу розрахованого об`єму води, при цьому норми Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" набрали чинності лише з 10.12.2020. Оскільки за загальним принципом нормативно-правовий акт не має зворотної дії в часі ,це означає, що вказаний закон поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

3.стосовно рентної плати, про яку йде мова у відзиві, зокрема, що відповідач звільнений від її сплати, то державне регулювання справляння рентної плати не звільняє водокористувача від відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування. Тобто факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

На думку прокурора, обставини викладені в позові, а також у відповіді на відзив обґрунтовують правомірність заявлених позовних вимог та факт нанесення державі збитків внаслідок самовільного користування підземними водами в сумі 64394,14 грн.

24.09.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь відзив на позов з урахуванням поданої прокурором відповіді, в якому він додатково надав пояснення стосовно розрахунку заподіяної шкоди та зазначив, що при їх здійсненні взяті до уваги ставки по Київській області, при цьому, по Київській області в спірний період використання підземних вод склало 16079м3, по Чернігівській області - 70 м3. Відтак, розрахунок мав бути здійснений з урахування ставок по кожній області окремо. Також за твердженням відповідача, прокурором не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Вказані пояснення залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Бориспільською окружною прокуратурою в ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів встановлено, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу в період з 06.07.2021 по 19.07.2021 відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 253, на підставі наказу від 29.06.2021 № 641-П та направлення від 05.07.2021 № 3/3/638 на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю), проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-С», яке була перейменоване на товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» (далі ТОВ «МХП-АГРО-С»).

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу (далі - Держекоінспекція Столичного округу) складено Акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 19.07.2021 № 02-935/1, який отриманий виконувачем обов?язків директора ТОВ «МХП-АГРО-С» Січкарем А.О.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «МХП-АГРО-С» ч. ч. 5. 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, ст. 3, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», тощо.

Зокрема, згідно Опису виявлених порушень вимог законодавства в п. 4 зазначено, що в період з 21.04.2020 по 30.07.2021 ТОВ «МХП-АГРО-С» без дозволу на спеціальне водокористування було використано 16079 м3 води з артезіанських свердловин, з 10.03.2020 по 23.07.2020 ТОВ «МХП-АГРО-С» без дозволу на спеціальне водокористування було використано 70 м3 води з артезіанських свердловин. Загальна кількість використаної води без дозволу на спеціальне водокористування 16149 м3.

У зв?язку з виявленими порушеннями, Держекоінспекцією Столичного округу 22.07.2021 відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (далі - Методика) здійснено розрахунок розмірів збитків, заподіяних ТОВ «МХП-АГРО-С» державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел в період з 21.04.2020 по 30.07.2020, розмір якого склав 64394,14 грн., який надіслано на адресу ТОВ «МХП-АГРО-С» разом з претензією від 23.07.2021 № 66/08-06 щодо добровільного відшкодування шкоди.

Згідно клопотання Держекоінспекції Столичного округу від 29.11.2023 № 9/6/2-28/3536 щодо необхідності вжиття Бориспільською окружною прокуратурою заходів представницького характеру по стягненню заподіяних ТОВ «МХП-АГРО-С» державі збитків, у добровільному порядку завдані збитки в сумі 64394,14 грн. не відшкодовані.

На момент подачі позову, шкода, завдана державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел в розмірі 64394,14 грн, у добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, частиною 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України«Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів (ч. 2 ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відповідно п. а) ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекпія) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.

Таким чином, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно п.п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №253 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

В силу пункту 7 вказаного Положення, Державна екологічна інспекція здійснює повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.п. 8, 81, 9 п. 4 Положення Державна екологічна інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; здійснює розрахунок розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави з питань, що належать до її компетенції, внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій, у тому числі з початку дії правового режиму воєнного стану; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Водночас, як зазначено прокурором, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача.

Згідно наявної в матеріалах справи претензії від 23.07.2021 за номером 66/08-06 направленої на адресу ТОВ «МХП-АГРО-С» , Державна екологічна інспекція Столичного округу зверталась з вимогою добровільно відшкодувати збитки в розмірі 64394,14 грн. До згаданої претензії додано розрахунок відшкодування збитків.

З листа Державної екологічної інспекції Столичного округу № 9/6/2-28/3536 від 29.11.2023, наданого на запит прокуратури № 53-699-вих-22 від 09.02.2022 вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок використання води без дозволу на спеціальне водокористування, розрахунок якої здійснено на підставі Методики. В добровільному порядку збитки не відшкодовані. Також зазначеним листом інформується, що Державна екологічна інспекція Столичного округу просить здійснити захист інтересів держави в особі Інспекції, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки Інспекція позбавлена можливості щодо здійснення захисту інтересів держави в суді, в силу відсутності достатньої кількості бюджетних асигнувань на оплату судового збору (КЕКВ 2800 «Інші видатки»).

Тому у даному випадку, Державна екологічна інспекція Столичного округу, як орган державного контролю у сфері охорони вод, орган, що уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, незважаючи на очевидний характер порушень з боку ТОВ «МХП-АГРО-С», володіючи інформацією про заподіяні та невідшкодовані збитки, неналежним чином виконує захист держави, фактично не реалізовує свої повноваження та не звертається із позовом до суду про відшкодування збитків, що свідчить про бездіяльність позивача-1.

Відтак, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу. У даній справі предметом захисту інтересів держави є суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища, зокрема законодавчо визначений порядок користування підземними водами, в частині відшкодування збитків, завданих їх самовільним користуванням.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Бориспільською окружною прокуратурою до Яготинської міської ради направлено лист щодо встановленого прокуратурою факту порушення вимог природоохоронного законодавства, що спричинило шкоду інтересам держави, та повідомлено про необхідність стягнення у судовому порядку збитків. У відповідь на вказаний лист, Яготинська міська рада листом від 12.06.2024 № 06-13/3275 повідомила Бориспільську окружну прокуратуру про відсутність вжитих або запланованих заходів по стягненню з ТОВ «МХП-АГРО-С» збитків та надала реквізити казначейського розрахунку спеціального фонду, на який необхідно стягнути шкоду.

Вказана бездіяльність уповноважених органів підтверджує наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 та позивачу-2 минув відповідний строк, позивачі жодних заходів не вживали, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

В контексті наведених вище обставин, судом враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, позов подано у відповідності до ст. 23 Закону України Про прокуратуру в інтересах держави.

Вказані підстави для представництва визнані судом такими, що відповідають нормам вищевказаних законів, та спростовують викладені у відзиві відповідача обставини для залишення позову без розгляду з на п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістомст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Приписами ч.1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

У відповідності до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

У відповідності до п.п. 3, 6, 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п`яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно Витягу ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «МХП-АГРО-С» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, технічні випробування та дослідження, відтворення рослин, розведення великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней, та багато іншого.

Згідно Дозволу на спеціальне водокористування, виданим Департаментом екології та природних ресурсів в особі Чернігівської обласної державної адміністрації від 09.03.2017 року Укр. № 627/Чрн, ТОВ «АГРО-С» (ТОВ «МХП-АГРО-С») згідно клопотання обґрунтованого у потребі води, отримало дозвіл на отримання води з джерелом постачання, лімітом забору води та терміном дії до 09.03.2020.

Після закінчення терміну дії Дозволу Укр. № 627/Чрн, відповідачем було отримано новий Дозвіл №59/ЧГ/49д-20 від 24.07.2020 строком дії до 24.07.2023.

Тобто, після закінчення Дозволу від 09.03.2017 № 627/Чрн терміном дії до 09.03.2020 та до отримання нового дозволу від 24.07.2020, в період з 10.03.2020 по 23.07.2020 використано 70 м3 води без Дозволу зі свердловини № 1 с. Дубовий гай Прилуцького району Чернігівської області.

Згідно Дозволу на спеціальне водокористування, виданим Департаментом екології та природних ресурсів в особі Київської обласної державної адміністрації від 20.04.2017 року № 114, ТОВ «АГРО-С» (ТОВ «МХП-АГРО-С») згідно клопотання обґрунтованого у потребі води, отримало дозвіл на отримання води з джерелом постачання, лімітом забору води та терміном дії до 20.04.2020.

Після закінчення терміну дії Дозволу № 114, відповідачем було отримано новий Дозвіл №199/КВ/49д-20 від 31.07.2020 строком дії по 30.07.2025.

Тобто, після закінчення Дозволу від 20.04.2017 № 114 строком дії до 20.04.2020 та до отримання нового дозволу від 31.07.2020, в період з 21.04.2020 по 30.07.2020 використано з артсвердловини підприємства 16079 м3:

·с. Селище: свердловина №є1 - 2480 м3, свердловина Nє2 - 478 м3.

с. Райківщина: свердловина №є1 - 3084 м3.

с. Усівка: свердловина №є1 - 2555 м3

с. Лемешівка: свердловина №є1 - 3816 м3, свердловина №є2 - 3666 м3

Вказані вище порушення зафіксовані в Акті від 19.07.2021 № 02-935/1, складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів згідно перевірки, проведеної з 06 липня 2021 по 19.07.2021., та зафіксовано в Описі виявлених порушень (п. 4).

На підставі перевірки, проведеної з 06.07.2021 по 19.07.2021 Державна екологічна інспекція винесла припис, для обов`язкового виконання у встановлений термін.

Так, згідно довідки виконавчого директора ТОВ «МХП-АГРО-С» А.О. Січкар від 13.07.2021 №146 адресованій Державній екологічній інспекції Столичного округу підтверджено використання з артсвердловини без відповідних Дозволів води в об`ємах вказаних в Акті, - 16079 м3 та 70 м3.

За результатами проведеної перевірки, Держекоінспекцією Столичного округу відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, 22.07.2021 здійснено розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел.

Розмір збитків внаслідок самовільного користування підземними водами ТОВ «МХП-АГРО-С» з 10.03.2020 по 30.07.2020, протягом якого відбувалося використання загального обсягу розрахованого об`єму води (16149 м3) під час закінчення дії дозволів на спеціальне водокористування, становить 64394 грн. 14 коп.

Згідно наявної в матеріалах справи претензії від 23.07.2021 за номером 66/08-06 направленої на адресу ТОВ «МХП-АГРО-С», Державна екологічна інспекція Столичного округу зверталась з вимогою добровільно відшкодувати згадану суму збитків в розмірі 64394,14 грн.

Однак, в добровільному порядку завдана шкода не була відшкодована, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

У відзиві на позов відповідач вказав, що ТОВ «МХПАГРОС» зверталося з позовом до Державної екологічної інспекції Столичного округу про визнання протиправною та скасування вимоги Державної екологічної інспекції Столичного округу, викладеної у формі претензії від 23.07.2021р. №66/08-06 про відшкодування збитків нанесених державі у розмірі 64 394,24 грн.

Зазначене, на думку відповідача, підтверджує одну із його позицій - жодних порушень природоохоронного законодавства з його сторони не було, а нарахована позивачем-1 сума шкоди є безпідставною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного судувід 09.11.2022 року провадження по справі №320/1258/22 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. В обґрунтування вказаної ухвали суд вказав, що безпосередньо сама претензія не створює жодних правових наслідків для позивача, а тому відповідно не може порушувати його права чи інтереси.

Крім того, як убачається з наявних матеріалів справи, за наслідками перевірки інспекторами складено не лише акт перевірки та претензію, а й припис №02- від 19.06.2021.

Саме припис є обов?язковою для виконання письмовою вимогою уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані. З огляду на правову природу припис такий породжує правові наслідки (зокрема обов?язки) для свого адресата, наділений рисам правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форм документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в поряд адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Разом з тим, ані припис, ані акт відповідачем оскаржено не було.

Вищевикладені обставини, які встановлено судом в межах розгляду даної господарської справи та не заперечуються жодною із сторін, свідчать про те, що в період з 10.03.2020 по 30.07.2020 ТОВ «МХП-АГРО-С» використовував воду з артсверловин без спеціальних Дозволів, що також підтверджується наступними чинними документами: актом перевірки, приписом, а також довідкою в.о. директора «МХП-АГРО-С».

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву наголошується на тому, що внаслідок запровадження з 12.03.2020 на території України карантину через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, до ст. 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» внесено зміни, якими регламентовано автоматичне продовження строку дії документів дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відтак, представник відповідача вказує, що наявність заподіяної державі шкоди у спірних правовідносинах спростовується тим, що Дозволи на спеціальне водокористування від 20.04.2017 №114 та від 09.03.2017 Укр.№ 627 були чинні у період з 12.03.2020 по 29.07.2020.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Постановою КМ України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено, що з 12.03.2020 року на всій території України введено карантин.

10.12.2020 року набрав чинності Закон України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Закон України від 04.12.2020 №1071-IX), згідно з п.п.3 п.2 розд. ІІ якого у статтю 11 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" включено пункт 2-1 наступного змісту:

Документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення (пунктом 2 прим. 1 статті 11 Закону України від 06 вересня 2005 року).

Стаття 58 Конституції України говорить про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період карантину, вважають такими, дію яких продовжено на період карантину і протягом трьох місяців з дня його закінчення.

Оскільки Закон №1071 передбачав саме допомогу суб`єктам господарювання на період дії карантину, то ключовим фактором є визначити період, коли дозволи на спецводокористання закінчилися у відповідача - у період дії карантину чи до його введення.

В Україні карантин запровадили з 12.03.2020, а скасували 30.06.2023.

Суд встановив, що Дозвіл на спецводокористування від 20.04.2017 № 114 був виданий на три роки. Закінчення терміну його дії припало 20.04.2020, тобто в період дії карантину, який почався 12.03.2020.

За таких обставин, забір води з артсвердловини підприємства в об`ємі 16079 м3 був можливим після закінчення строку дії Дозволу, в силу норм ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки дію дозвільних документів було продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Стосовно Дозволу на спецводокористування від 09.03.2017 Укр. № 627А/Чрн, який також був виданий на три роки, - закінчення терміну його дії припало на 09.03.2020, тобто з наступного дня після його закінчення з 10.03.2020 у відповідача мав бути інший дозвіл на використання води в об`ємі 70 м3 с. Дубовий Гай Прилуцький район, Чернігівська область. Зважаючи на те, що карантин введено 12.03.2020, строк дії Дозволу від 09.03.2017 не міг бути продовжений в силу вищезазначеного Закону, оскільки термін його дії закінчився до введення карантину.

Відтак, нарахування збитків, завданих державі, у зв`язку з закінченням терміну дії Дозволу Укр. №627А/Чрн та до отримання нового Дозволу № 59/ЧГ/49д-20 від 24.07.2020, в період з 10.03.2020 по 23.07.2020 є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Стосовно розрахунку суми збитків, відповідач у відзиві на позов вказав, що зазначений розрахунок є неправильним із невірним тлумаченням та застосуванням Методики розрахунку та Податкового кодексу України, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем-1 застосовано ставки регіону - Київської області, при цьому із матеріалів справи вбачається, що Дозволи на спеціальне водокористування діяли по двом регіонам Київській та Чернігівській областях.

Судом було досліджено здійснений позивачем-1 розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел та встановлено наступне.

Позивачем-1 проведено розрахунок на підставі розділу ІХ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 (далі також Методика).

У відповідності до абз.4 п.1.2. Методики в редакції станом на дату проведення розрахунку 22.07.2021 ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Згідно з п.9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється за формулою:

Зсам = 5ЧWЧТар (грн), де

W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води);

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м3.

Пунктом 255.5.2. ст.255 ПК України, в редакції на дату виявлення порушення 19.07.2021 року, ставки рентної плати за спеціальне використання підземних вод встановлено, зокрема у таких розмірах:

ставка рентної плати за 100 куб. метрів: Київська (інші адміністративно-територіальні одиниці області): 79,75; Чернігівська (інші адміністративно-територіальні одиниці області): 68,19.

При цьому, згідно довідки відповідача, на підставі якої здійснено даний розрахунок зазначено, що підземних вод у Київській області за період до отримання нового дозволу на спеціальне водокористування було використано на загальну кількість 16079 м3, підземних вод у Чернігівській області за період до отримання нового дозволу на спеціальне водокористування було використано на загальну кількість 70м3.

Зважаючи на те, що судом встановлено правомірність нарахування збитків саме у зв`язку з закінченням терміну дії Дозволу № 627А/Чрн від 09.03.2017, про що судом зазначено вище, місце здійснення діяльності та розташування свердловини якого є: с. Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області, правомірним та правильним є здійснення розрахунку збитків із урахуванням ставки рентної плати, встановленої саме в Чернігівській області, яка міститься в графі (інші адміністративно-територіальні одиниці області) та становить 68,19 грн.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок завданих державі збитків із застосуванням тарифу 68,19 грн (з урахуванням на 100 м3,тобто за 1м3 це 0,6819), та встановленого факту використання води з артезіанської свердловини в регіоні Чернігівської область - в об`ємі 70 м3, суд зазначає, що вірним буде розрахунок здійснений наступним чином:

З сам= 70*0,6819*5, де збитки складають 238,66 грн.

У відповіді на відзив прокурор вказує про те, що у провадженні слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування №42023112100000219 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, проведеного за фактом використання 16149 м3 води з артезіанських свердловин в період закінчення дозволів на спеціальне водокористування ТОВ «МХП-АГРО-С».

В ході досудового розслідування Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведено судову інженерно-екологічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання стосовно розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного користування води із підземних джерел, з урахуванням акта №02-935/1 від 19.07.2021 та інших наданих на дослідження матеріалів.

Згідно висновку експерта від 11.07.2024 №СЕ-19/111-24/37222-ФХЕД підтверджено, що розмір збитку завданий державі, як встановлено слідством, внаслідок самовільного користування води із підземних джерел, з урахуванням акта №02-935/1 від 19.07.2021 та інших наданих на дослідження матеріалів становить 64394,14 грн. З урахуванням вказаних обставин, прокурор вважає суму збитків безспірною, оскільки остання підтверджена згаданим висновком.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. (ч 1, 2 ст. 98 ГПК України).

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно поданого прокурором висновку від 11.07.2024 № СЕ-19/111-24/37222-ФХЕД, в описовій частині зазначається про призначення судової екологічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту відділу фізико-хімічних та екологічних досліджень лабораторії досліджень матеріалів, речовин і виробів Київського НДЕКЦ МВС Майстренко Олені Сергіївні, яка має вищу інженерно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-екологічної експертизи за експертною спеціальністю 10.19 «Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об`єкти довкілля».

Так, на вирішення експертизи поставлено питання: «Який розмір збитку завдано державі внаслідок самовільного користування води із підземних джерел, з урахуванням акта № 02-935/1 від 19.07.2021 та інших на дослідження матеріалів?».

При цьому, згідно мети дослідження, який міститься на сторінці 3 даного Висновку вбачається, що експертиза відповідно до поставленого питання проводиться шляхом вивчення наданих на дослідження копій матеріалів, аналізу нормативної, нормативно-технічної, спеціальної документації в галузі охорони природного навколишнього середовища, ситуаційного аналізу, співставлення об`єктивних даних, які містяться в копіях матеріалів кримінального провадження, порівняння результатів дослідження з вимогами нормативної, нормативно-технічної документації та фактичними даними, які обумовили виникнення досліджуваної події.

Предметом інженерно-екологічної експертизи є комплекс (сукупність) фактичних даних про обставини виникнення досліджуваної події, пов`язані з її механізмом, які встановлюються на підставі спеціальних знань у галузі інженерної екології шляхом дослідження об`єктів, наданих експерту органом, який призначив експертизу.

Тобто, висновком лише підтверджується, що розмір збитку, згідно розрахунку здійсненого Державною екологічною інспекцією, як це встановлено слідством, складає 64394,14 грн.

При цьому, самого перерахунку та правильності застосування тарифу в межах вказаної експертизи на підставі Методики розрахунку не проводилось.

Це пояснюється зокрема тим, що пунктом 11 науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мін`юсту від 08.10.98 №53/5 (далі Рекомендації) до основних завдань інженерно-екологічної експертизи належать, зокрема: визначення обставин, що пов`язані з настанням надзвичайної екологічної ситуації; встановлення технічних та організаційних причин порушень технологічного процесу виробництва, якщо це сприяло виділенню забруднюючих речовин, енергії та викидам інших шкідливих речовин і накопиченню промислових відходів; встановлення відповідності дій осіб (або їх бездіяльності), причетних до надзвичайної екологічної ситуації, вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю спеціально уповноважених осіб (у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки) і наслідками, що настали.

Тобто, ані Інструкція, ані Рекомендації не наділяють судового експерта в рамках проведення судової екологічної експертизи правами та можливостями щодо визначення розміру, завданих державі екологічних збитків, оскільки таким органом відповідно до законодавства є Державна екологічна інспекція та її територіальні підрозділи (згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу).

Варто зазначити, що в межах розгляду даної справи у суду не виникало потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, в даному випадку, здійснення правильності розрахунку збитків, перевірку якого було здійснено господарським судом, з урахуванням Методики затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та Податкового кодексу України, про що зазначено вище

Згідно ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, висновок судового експерта суд залучає до матеріалів справи разом з іншими доказами, поданими сторонами.

Слід зазначити, що у відзиві на позов відповідач вказав на те, що в період проведення перевірки, об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальний обсяг води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі. Разом з тим, відповідач є платником єдиного податку четвертої групи. Тому, згідно позиції останнього та чинного податкового законодавства відповідач був та є звільненим від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води, у період з 21.04.2020 по 29.07.2020.

Згідно ст. 14.1.217. Податкового кодексу України, рентна плата це загальнодержавний податок, який справляється, зокрема, за спеціальне водокористування. Не можна ототожнювати рентну плату та збитки заподіяні внаслідок самовільного використання надрами (підземними водами).

Разом з цим, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.09.2013 року справі №13/333-38/463-2012 та Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 року в справі №910/8682/16.

З аналізу вищевказаних положень вбачається, що державне регулювання справляння рентної плати не звільняє водокористувача від відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, як наслідок заперечення відповідача, що він був звільненим від обов`язку сплати з рентної плати за спеціальне використання води, у період з 21.04.2020 по 29.07.2020 (відсутності Дозволів) не беруться судом до уваги та не спростовують самовільного використання води без відповідних дозволів та завдання збитків державі.

Однак, слід зазначити, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Вказана імперативна норма Цивільного кодексу кореспондується із ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про охорону природного навколишнього середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ст. 68 ЗУ «Про охорону природного навколишнього середовища»).

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Судом на підставі поданих сторонами письмових доказів, встановлено, що збитки за стягненням яких звернувся прокурор до суду доведені частково, зокрема, в частині та обмежуючись закінченням строку дії Дозволу № 627А/Чрн від 09.03.2017, термін якого закінчився 09.03.2020 (до введення карантину) та використанням підземних вод в розмірі 70м3.

Так, у діях ТОВ «МХП-АГРО-С» наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду в розмірі 238,66 грн, зокрема:

-протиправна поведінка, яка полягає у використанні водних ресурсів без Дозволу на спеціальне водокористування (ст. ст. 46, 49 ВК України);

-вина особи, яка полягає у порушенні правил спеціального водокористування, а саме здійснення використання підземних вод за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки, довідкою ТОВ «МХП-АГРО-С» та іншими матеріалами;

-наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до п. 1.7. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 та яка складає 238,66 грн;

причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

З урахуванням викладеного заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 64394,14 грн, у зв`язку з закінченням дії дозволів на спеціальне водокористування підлягає задоволенню частково в сумі 238,66 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зважаючи на те, що у даній справі предметом захисту інтересів держави (стягнення збитків) є суспільні відносини щодо охорони природного навколишнього середовища, збитки в розмірі 238, 66 грн суд стягує на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням сплаченої прокуратурою ставки судового збору (1,5% від ціни позову - 3028 грн, що дорівнює розміру 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а також часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення 11,22 грн. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника прокуратури.

Керуючись ст. 73,74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» (07700, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Яготин, вул. Пирятинська, 27, код ЄДРПОУ 31522243) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 1, код ЄДРПОУ 42163667) 238 (двісті тридцять вісім) грн. 66 коп. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» (07700, Київська обл.., Бориспільський р-н, м. Яготин, вул. Пирятинська, 27, код ЄДРПОУ 31522243) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 11 (одинадцять) грн 22 коп. судового збору.

4. Відмовити в решті заявлених позовних вимог.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін