Рішення

від 30.09.2024 по справі 914/1296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Справа № 914/1296/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Марти Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури,

в інтересах держави в особі позивача: Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано Франківської області,

до відповідача: Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства «Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»,

про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства,

представники сторін:

від прокуратури: Місінська М.А..;

позивача: не з?явився;

від відповідача: Левицька О.А.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано Франківської області до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства «Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про стягнення збитків завданих державі порушенням природоохоронного законодавства.

Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2024, рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Державну екологічну інспекцію Карпатського округу залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою від 02.09.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення судом 30.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокуратури

Прокуратура просить стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Акціонерного товариства «Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 100 079,46 грн збитків завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, оскільки відповідач порушив встановлені правила лісокористування та не забезпечив збереження лісу від незаконної рубки.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначив, що шкода завдана навколишньому природному середовищу стягується саме з постійного лісокористувача, яким Відповідач не є. Вказане є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.05.2021 працівниками виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» у кварталі № 105 відділу 151 захисних лісонасаджень залізниці восьмої виробничої дільниці виявлено, що по напрямку Коломия-Чернівці по прив`язці км. 209 пк 4-10, ліва сторона колії по ходу кілометрів виявлена незаконна рубка дерев породи дуб звичайний в кількості 6 штук та 1 штука липи.

За вказаним фактом начальником 8-ої виробничої дільниці ОСОБА_1 12.05.2021 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено факт порубки дерев породи дуб у кількості 6 штук та дерев породи липа у кількості 1 штука.

Згідно акту огляду розмір шкоди, заподіяної Львівській залізниці самовільною порубкою дерев у захисних лісонасадженнях «Львівська дистанція захисних лісонасадженнях» напрямок: Коломия - Чернівці квартал 150 виділ 151 ліва сторона 8-ма виробнича дільниця км 209 пк 4-16, внаслідок зазначеної порубки 7 дерев завдано шкоду на суму 100 079,48 грн.

За вказаним фактом Слідчим відділенням ВП №1 (м. Снятин) Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування внесені відомості у кримінальному провадженні №12021091180000602 від 31.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

За результатом виявлених незаконних рубок вищезазначених дерев уповноваженими особами Державної екологічної інспекції Карпатського округу (далі Держекоінспекція) проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу, внаслідок вчинення незаконної рубки дерев, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу» (лист Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 01-03/2126 від 06.05.2024).

Згідно із розрахунком Держекоінспекції розмір шкоди заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в захисних лісонасадженнях 8-ої виробничої дільниці виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» РФ «Львівська залізниця» по напрямку Коломия-Чернівці км. 209 - пк 4-10 ліва сторона по ходу кілометрів у кварталі №105 виділу №151, яка складає 100 079,46 грн.

Як стверджує прокурор, вищевказана лісосмуга знаходиться на земельній ділянці, які відповідно до Державного акту перебуває у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до висновку експерта інженерно-екологічної експертизи від 30.05.2022 загальний розмір завданих державі збитків складає 100 079,46 грн.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2018 по справі № 925/382/17, розрахунок збитків, проведений у межах кримінального провадження Державною екологічною інспекцією визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.

Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №0125630 від 15.12.2006 земельна ділянка з кадастровим номером 2625280601:04:005:0001 (де сталась зазначена рубка 7 дерев), видано Державному територіально - лузевому об`єднанню «Львівська залізниця», який є постійним користувачем земельної ділянки площею 40,5852 га на території Борщівської сільської ради Снятинського району Івано - Франківської області із цільовим призначенням (використання) земельної ділянки 3.2.1 залізничного транспорту (для забезпечення) функціонування залізничного транспорту).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №364706606), про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.02.2024, право постійного користування земельною ділянкою (де сталася зазначена рубка 7 дерев) державної форми власності з кадастровим номером 2625280601:04:005:0001, площею 40,5852 га (цільове призначення: для забезпечення функціонування залізничного транспорту), зареєстровано 15.12.2006 за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця».

На підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця».

Акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (п. 2 Статуту АТ «Українська залізниця», затвердженої постановою КМУ № 735 від 02.09.2015, в редакції постанови КМУ №938 від 31.10.2018 (далі-Статут)).

Відповідно до Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-Положення) Філія є відокремленим підрозділом акціонерного товариства «Українська залізниця», який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені АТ «Укрзалізниця» та в його інтересах, здійснює делеговані АТ «Укрзалізниця» функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства.

Відповідно до п. 50 ч. 7 Статуту АТ «Українська залізниця» та пп. 50 п. 3.2 розділу III Положення РФ «Львівська залізниця», предметом діяльності акціонерного товариства та його регіональної філії є діяльність з виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення захисних лісонасаджень.

Крім того, згідно із пп. 27 п. 128 Статуту АТ «Укрзалізниця», голова правління організовує та контролює здійснення в товаристві заходів щодо забезпечення безпеки руху, екологічної, техногенної, пожежної безпеки, інших заходів щодо цивільного захисту, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, а також забезпечення охорони праці та реалізації промислової політики.

Також, згідно із пп. 10, 11 п. 5.9 Положення РФ «Львівська залізниця» директор виконавчої Філії відповідає за дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища; збереження майна, яким наділена Філія, від будь-яких дій, наслідком яких є його відчуження, випадкове знищення або пошкодження.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (стаття 2 Лісового кодексу України).

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Матеріали справи містять докази того, що в структурі РФ "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" створено спеціальний підрозділ (ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень"), покликаний доглядати за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці; забезпечувати охорону й захист лісу, виявляти самовільні рубки.

ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" виявила незаконні рубки дерев у кварталі 105 виділі 151 захисних лісонасаджень восьмої виробничої дільниці по напрямку Коломия Чернівці по прив`язці км. 209 пк 4 10, ліва сторона колії по ходу кілометрів.

Вказане свідчить, що Відповідач сам визнає факт незаконних рубок на ввірених йому територіях.

Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України).

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно зі статтею 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Відповідно до статей 63, 64, 86, 89 та 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, відповідно до цього Кодексу.

Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов`язки, визначені у вищеназваних статтях Лісового кодексу України.

Статтею 93 названого Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Суд установив, що АТ "Укрзалізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" допустило порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконну порубку дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Відповідача. Відповідач визнає та не заперечує цієї обставини, адже працівники Відповідача (виробничого підрозділу філії АТ "Українська залізниця") повідомили правоохоронні органи про виявлене порушення лісового законодавства, підрахували кількість та види незаконно зрубаних дерев та їх вартість (див. пункт 20 цього рішення).

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (стаття 90 Лісового кодексу України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Суд звертає увагу, що саме на Відповідача (а саме виробничий підрозділ філії) покладено відповідні функції з охорони та захисту лісів (див. пункти 17-18 цього рішення).

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

В цьому контексті суд відхиляє аргументи Відповідача, адже захисні ліси (насадження) належать до складу лісового фонду України (частина 1 статті 4, пункт 1 статті 39 Лісового кодексу України, підпункту 3 пункту 2, підпункту 2 пункту 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2007 № 733).

Незаконне вирубування дерев тягне за собою відповідальність, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду: від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах №№ 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

З сукупного аналізу вищезазначених положень вбачається, що Відповідач є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається на нього.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв`язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівника) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд повинен виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідач не надав суду доказів, які би свідчили про вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності.

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Суд установив всі елементи складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю Відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди у розмірі 100 079,46 гривень.

Розмір завданої шкоди визначено уповноваженою особою на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Вказаною постановою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами у тому числі й незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

У зв`язку з цим є правомірним застосування вказаних такс для розрахунку розміру шкоди, заподіяною лісу внаслідок незаконної рубки дерев. При цьому суд звертає увагу на суперечливу поведінку Відповідача, адже ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" розраховував розмір шкоди на підставі відповідних такс, про що повідомив правоохоронні органи.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради на їх території здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (стаття 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Захисні насадження, в межах яких виявлено незаконну порубку, розташовані в адміністративних межах Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано -Франківської області, що підтверджується інформацією РФ «Львівська залізниця» № ПЧЛ-1/2 від 03.01.2024.

Отже, саме Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області є компетентним органом у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (див. пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності…), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано - Франківської області належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.

Зокрема, Коломийською окружною прокуратурою Івано-Франківської області у запитах №№ 09.53-57-346ВИХ-24 та 09.53-57-695ВИХ-24 від 12.03.2024 повідомлено Заболотівську селищна рада та Державну екологічну інспекцію Карпатського округу про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та вжиття відповідних заходів реагування щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини у виділі № 105 кварталі № 151 по напрямку Коломия - Чернівці по прив`язці кілометру 209 пк 4 - 10 захисних лісонасаджень залізниці у восьмої виробничої дільниці виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» РФ «Львівська залізниця», в розмірі 100 079,46 грн.

У відповідь на вказані листи Заболотівська селищна рада та Держекоінспекція листами № 341/02-28 від 09.02.2024 та № 01-03/1134 від 13.03.2024 повідомила окружну прокуратуру, що не вживала жодних заходів, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду, щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» шкоди у сумі 100 079,46 гривень, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та надала реквізити для зарахування стягненої шкоди в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства.

Також, відповідно до вказаних листів Заболотівська селищна рада та Держекоінспекція заходи щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини в розмірі 100 079,46 грн, вживатися не будуть у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень на оплату судового збору.

Така усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів об`єднаної територіальної громади.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, у даному випадку наявні підстави для представництва Коломийською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області у зв`язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Позивача письмово повідомлено про представництво прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь прокуратури.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081195, юридична адреса: м. Львів, вул. Гоголя, 1, індекс 79000) шкоду у сумі 100 079,46 гривень, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до спеціального фонду місцевого бюджету Заболотівської селищної ради Івано Франківської області (код ЄДРПОУ 04355355, юридична адреса: площа Степана Бандери, 3, селище Заболотів Коломийський район, Івано-Франківської області, 78315).

3. Стягнути з відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081195, юридична адреса: м. Львів, вул. Гоголя, 1, 79000) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (отримувач: Івано Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (ІВАN) UА668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172), судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяГорецька З.В.