Рішення

від 02.10.2024 по справі 916/1431/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1431/24

Господарський суд Одеської області у складі

судді Малярчук І.А.,

секретаря судового засідання: Ігнатишеної А.О.,

за участю представників сторін:

від прокурора: Тунік В.М. - за посвідченням №073394 від 01.03.2023,

від позивача: Кравченко Ю.В. самопредставництво,

від відповідача: Оборотова Ю.Р. (АТ "Укртелеком") - за довіреністю №9238 від 09.01.2024,

дослідивши матеріали справи №916/1431/24 за позовом Роздільнянської окружної прокуратури (67400, Одеська обл.,м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8, код ЄДРПОУ 0352855233) в інтересах держави в особі позивача Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) до Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ-601, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766), Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська обл., Роздільнянський р-н., смт. Захарівка, вул. Центральна, 69, код ЄДРПОУ 04378882) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди цивільного захисту,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, третьої особи, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Прокурор, заявлений позов підтримує, в обґрунтування підставності якого зазначає про те, що на момент подачі позову у власності АТ «Укртелеком» перебуває об`єкт цивільного захисту протирадіаційного укриття № 57761, площею 32,0 кв.м., розташований за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області. Проте, у листі № 492-вих-OД-51Е300-2022 від 07.10.2022 Одеська філія АТ «Укртелеком» заперечує про наявність у власності об`єкту цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 57761, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62, Роздільнянського району Одеської області одночасно зазначаючи те, що згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно САА № 899954 від 30.03.2004, виданого на підставі рішення Фрунзівського виконавчого комітету № 55 від 09.03.2004 серед опису об`єктів, що були передані ВАТ «Укртелеком» і ВАТ «Укрпошті» на умовах спільної часткової власності (60/100), за адресою смт Захарівка (Фрунзівка) вул. Одеська (Комсомольська), 62, протирадіаційне укриття не значиться. Відповідач також у даному листі посилається на довідку № 86 від 10.10.2012, видану Фрунзівський БТІ про те, що на території немайнового комплексу, розташованого за адресою смт Захарівка (Фрунзівка) вул. Одеська (Комсомольська), 62, протирадіаційне укриття не відсутнє. Між тим, листом від 15.11.2023 № 38 КП «Захарівське бюро технічної інвентаризації» повідомило АТ «Укртелеком», що на момент первинної інвентаризації об`єкту, яка проводилаcь 20.10.2003 за літ. «б» була позначена технічна двоповерхова будівля з підвалом з технічними характеристиками площа під забудовою 269.0 кв.м. висота 8.1 м., об`єм 2178 куб.м., підвал літ. «б» з технічними характеристиками площа під забудовою 5,1 (269,0) кв.м. об`єм 629 куб.м., кількість приміщень 19, площа за журналом внутрішніх обмірів 211,4 кв.м (основна площа 65,5 кв.м., допоміжна площа 145,9 кв.м.), фундамент копка котловану, стіни залізобетонні блоки, перекриття залізобетонні плити, підлога цементна стяжка, наявний один вхід. Відтак, довідка № 86 від 10.10.2012 складена Фрунзівським БТІ, на яку посилається АТ «Укртелеком», видана на підставі даних інвентаризації та акту фактичного користування приміщеннями та будівлями цеху № 14 ЦЕЗ № 5, а також листа № 274/1 від 17.02.2004, підписаного начальником ЦЕЗ № 5 Коваль О.О. щодо реєстрації права власності на будівлю № 14, прибудову до будівлі цеху № 14 гаражу, будівлі котельні, складу, приміщення дизельної, гаражу та сховища для дизельного палива. Так, на дату останньої технічної інвентаризації за заявою УДППЗ «Укрпошта», а саме 23.10.2008 вказана будівля підвалу літ. «б», обліковується з технічними характеристиками: площа під забудовою 5,1 (269,0) кв.м., об`єм 629 куб.м. Однак, незважаючи на деякі відмінні характеристики укриття (відхилення від площі), вказані в обліковій картці, паспорті протирадіаційного укриття свідоцтві про право власності на нерухоме майно за 30.03.2024, це жодним чином не впливає на предмет спору у справі, оскільки з 1963 року технічні характеристики будівлі зазнали змін, у зв`язку з чим за позицією прокурора мова в позові йде про одне і теж приміщення.

Поряд із цим, прокурор відмічає, що відповідно до інформації ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.11.2023 за даними загальнодержавного електронного обліку захисних споруд Одеської області (який ведеться з 2007 року), заснованого на даних паперового обліку (книги обліку захисних споруд) захисних споруд Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної (військової) адміністрації за адресою: Одеська обл., Роздільнянський район, смт Захарівка, вул. Одеська обл., 62 обліковується захисна споруда ПРУ № 57761 приватної форми власності, балансоутримувач за обліком ОФ АТ «Укртелеком», стан готовності «не готове». Так, Роздільнянським районним відділом поліції ГУ НП в Одеській області встановлені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме щодо можливої службової недбалості з боку посадових осіб підприємств та організацій, які є балансоутримувачами приміщень захисних споруд та на яких покладені відповідні обов`язки з її укомплектування технічного стану допустимого до використання за призначенням та внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162390000484 від 26.07.2023. В рамках кримінального провадження № 12023162390000484 слідчим слідчого відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області 27.07.2023 за участі спеціаліста ОСОБА_1 та власника ОСОБА_2 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , результати якого зафіксовано в протоколі. Під час огляду встановлено, що по АДРЕСА_1 розміщено приміщення, в якому знаходиться обладнання АТ «Укртелеком» та бомбосховище, вказане бомбосховище розташоване згідно технічного паспорту під літерою «б» та частково під літерою «а», яке є неготовим, що підтверджується актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 57761 від 08.09.2023, складеного начальником ВОНПР та ЗЦЗ Роздільнянського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області Юрін В.М., начальником чергової частини ВП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Манжул В.М., начальником відділу архітектури та містобудування селищної ради Бондарчук С.В., начальником відділу з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_3 , в акті також зазначено, що протирадіаційне укриття належить Одеській філії ПАТ «Укртелеком», балансоутримувачем є АТ Укртелеком. Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 57761 від 08.09.2023 підписано уповноваженою особою балансоутримувача ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, що свідчить про обізнаність АТ «Укртелеком» щодо володіння нежитловими приміщеннями, де розташоване протирадіаційне укриття № 57761. Згідно чинного законодавства об`єкт протирадіаційного укриття має перебувати у приватній власності, що суперечить нормам п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», як на момент приватизації, так і на теперішній час, положенням абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», п. 7 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992, яким визначено заборону приватизації або передачу в оренду захисних споруд цивільної оборони.

З огляду на викладене, прокурор наполягає на тому, що відповідно до вимог чинного законодавства протирадіаційні споруди не підлягають приватизації та в даному випадку належать Фонду державного майна України, у зв`язку з цим, вважає рішення виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 «Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ «Укртелеком», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на об`єкт нерухомого майна - підвалу під літ. «б» площею 9,945 кв.м. будівлі під службовими та виробничими приміщеннями Фрунзівського цеху № 14 незаконним та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.03.2004 серія САА № 899954 недійсним.

Прокурор також вказує на те, що заволодіння захисними спорудами цивільного захисту з порушенням норм діючого законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням законного володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути майно слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Стосовно наявності повноважень не захист інтересів держави по даній справі, прокурор зазначає, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Роздільнянська окружна прокуратура 25.09.2023 за № 62-2803вих-23 та 07.02.2024 за № 62-462вих-24 спрямовувала листи до Фонду державного майна України з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, на які Фонд державного майна України у листах від 23.10.2023 за № 10-24-27532 та від 26.02.2024 за № 10-24-5277 повідомило про те, що заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 57761 не вживались, із зазначенням прохання про необхідність приведення вказаних правовідносин у відповідність вимогам чинного законодавства, що покладає на прокуратуру безпосередній обов`язок на здійснення заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у визначений законодавством спосіб.

02.05.2024 за вх.№ 17866/24 до суду від АТ «Укртелеком» надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування підставності якого відповідач вказує про те, що у прокурора відсутні підстави представництва інтересів держави, так як лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Прокурором також не надано до суду належних і допустимих доказів того, що Фонд державного майна України не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача у цій справі, а сама по собі обставина не звернення Фонду із позовом, не свідчить про неможливість виконання функцій із захисту інтересів держави та не доводить, що здійснення повноважень по управлінню спірним майном віднесено до повноважень саме Фонду державного майна України, а не іншого державного органу, більш того, в листі Фонду № 10-10-03527 від 06.09.2023 року йдеться про те, що спірна захисна споруда не належала та не належить до сфери його управління.

Стосовно незаконної приватизації спірної захисної споруди, відповідач вважає, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено факт того, що спірна захисна споруда була відчужена із державної в приватну власність, проте доведений факт відсутності перебування захисної споруди цивільного захисту №57761 в складі комплексу нерухомого майна за адресою Одеська область, Роздільнянський район, смт. Захарівка, вул. Одеська область, 62 на момент приватизації, що виключає підстави для задоволення позову. Так, згідно вимог чинного законодавства України про факт перебування захисних споруд в державній власності може свідчити лише затверджений акт державної технічної комісії чи підписаний акт робочої комісії, проте, зазначені документи в матеріалах справи відсутні, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів перебування в державній власності захисної споруди цивільного захисту № 57761 в складі комплексу нерухомого майна за адресою Одеська обл., Роздільнянський р-н., смт. Захарівка, вул. Одеська, 62.

Відповідач також зазначає, що спірна захисна споруд не може бути самостійним нерухомим об`єктом, оскільки згідно з вимогами Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 підвал є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку. Підвальні приміщення під літерою «б», розташовані за адресою Одеська область, Роздільнянський район, смт. Захарівка, вул. Одеська, 62 в складі яких відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту №557761 від 19.12.2012 облаштовано протирадіаційне укриття, як допоміжні приміщення є невід`ємною частиною будівлі, а разом є єдиними конструктивними елементами, складовою частиною будівлі які утворюють разом єдине ціле, що дає змогу їх використання за призначенням. В спірних приміщеннях підвалу знаходяться несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні елементи (конструкції) будинку, теплові мережі та обладнання, які обслуговують всі інші приміщення будівлі

На підставі викладеного, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог прокурора, викладених у позовній заяві, а також просить суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог прокурора у разі встановлення, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, оскільки строк позовної давності по даним взаємовідносинам сплив.

13.05.2024 за вх.№ 19283/24 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор підтримує правову позицію викладену у позовній заяві та додатково посилається на можливість правомірність позовної заяви та не застосування до нього строків позовної давності щодо заволодіння юридичною особою майном, на яке поширюється чітка заборона на передання його у приватну власність, всупереч вимогам законодавства, а його фактичне утримання у користуванні з порушенням норм законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що розглядається як неготорний позов. Прокурор посилається на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

20.05.2024 від Фонду державного майна України до суду надійшли пояснення за вх.№ 20135/24, в яких останній підтримує позицію прокурора та просить суд задовольнити заявлені прокурором позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив від 12.06.2024 за вх.№ 23190/24 відповідач підтримав раніше викладену у відзиві на позовну заяву правову позицію.

Відповідач - Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області у судові засідання не з`являлась, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась. При цьому, слід відмітити, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки ухвали суду від 08.04.2024, від 06.05.2024, від 29.05.2024, від 17.06.2024 були доставлені до електронного кабінету останнього на виконання вимог положень ч. 7 ст. 6 ГПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками №916/1431/24/25053/24 від 12.04.2024, №916/1431/24/31400/24 від 08.05.2024, № 916/1431/24/37334/24 від 05.06.2024, № 916/1431/24/40256/24 від 18.06.2024.

Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1431/24; постановлено розглядати справу №916/1431/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання суду на 06.05.2024 о 09год.30хв.

У підготовчому засіданні 06.05.2024 було оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 29.05.2024 о 11:15.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 17.06.2024 о 11:20.

Ухвалою суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження по справі №916/1431/24; призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 29.07.2024 о 09:50.

У судовому засіданні 29.07.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 05.08.2024 о 11:25.

У судовому засіданні 05.08.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 11.09.2024 о 12:30.

У судовому засіданні 11.09.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 02.10.2024 о 11:20.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» створено ВАТ «Укртелеком» та затверджено його статут.

Наказом від 25.11.2003 № 230 Державним комітетом зв`язку та інформатизації ВАТ «Укртелеком» передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком».

Рішенням виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області (наразі Захарівська селищна рада) від 09.03.2004 за № 55, прийнятого за результатами розгляду клопотання і представлених документів ЦЕЗ №5, вирішено оформити право колективної власності на 60/100 за ВАТ «Укртелеком» на комплекс будівель та споруд цеху № 14, який розташований за адресою: смт Фрунзівка, вул. Комсомольська, 62 (наразі - вулиця Одеська, 62 смт Захарівка Роздільнянського району).

За рішенням виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 за № 55 вирішено оформити право власності на об`єкти нерухомості за відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» та 30.03.2004 видано свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна (серія та номер САА № 899954) 60/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою: смт Фрунзівка, вул. Комсомольська, 62, що складається з частини будівель та споруд цеху № 14, а саме: поштове відділення, А, 450,4 кв.м.; навіс, а, 13,7 кв.м.; тех. будівля, Б, 269,0 кв.м.; погріб, б, 32,0 кв.м.; ганок, 61, 9,4 кв.м.; адмін. будівля, В, 285,8 кв.м., навіс, в, 14,2 кв.м.; навіс, в 1, 19,2 кв.м.; сарай, Г, 46,3, кв.м.; монтерська, Д, 57,0 кв.м.; дизельна, Ж, 60,0 кв.м.; гараж, 3, 90,4 кв.м.; навіс, 31, 8,0 кв.м., котельня, К, 61,0 кв.м.; гараж, Л, 75,6 кв.м.; вбиральня, М, 5,7 кв.м.; хвіртка, 1; ворота , 2, 6,8 кв.м.; ворота, 3, 6,8 кв.м.; хвіртка, 4; огорожа, 5, 248,9 кв.м.; замощення, I, 1583,0 кв.м. у складі яких передано, в тому числі погріб, позначений на плані літ. «б», площею забудови 32,0 кв. м., який фактично є об`єктом цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 57761.

Рішенням виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 27.06.2008 № 88 вирішено оформити право державної власності на нежитлову будівлю - «Будинок ВЗ», яка знаходиться в користуванні ЦПЗ № 4 Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» і розташована в смт Фрунзівка по вул. Комсомольській, 62. Виконавчим комітетом Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області 01.12.2008 видано УДППЗ «Укрпошта» свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна (серія та номер САВ № 560396), а саме 40/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою: смт Фрунзівка, вул. Комсомольська, 62, загальною площею 1470,8 кв.м.

Відповідно до рішення Державного Комунального підприємства «Фрунзівське БТІ» від 01.12.2008 за УДППЗ «Укрпошта» зареєстровано права власності на 40/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою: смт Фрунзівка, вул. Комсомольська, 62, загальною площею 1470,8 кв.м.

Згідно акту фактичного користування приміщеннями та будівлями цеху № 14 ЦЕЗ №5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» та Ширяївським ЦПЗ №4 Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (написаний від руки та без зазначення дати його складання) комплекс будівель та споруд за адресою: смт Фрунзівка, вул. Комсомольська, 62 поділений на частки між ВАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укрпошта».

Із змісту листа ФДМ України від 23.10.2023 за № 10-24-27532 вбачається, що на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» було складено перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, оформлений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011, де інформація про нерухоме майно, у тому числі захисні споруди цивільного захисту, розташоване за адресою вул. Одеська, 62, смт Захарівка Роздільнянського району Одеської області була відсутня. У зв`язку з зазначеним, територіальна комісія по Одеській області, утворена відповідно до спільного наказу Фонду Державного майна України та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надала до Фонду відомості про нерухоме майно, в тому числі захисні споруди цивільного захисту, яке розташоване за адресою вул. Одеська, 62, смт Захарівка Роздільнянського району.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2023 №344212793 60/100 частки нежитлової будівлі за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62, Роздільнянського району Одеської області належить на праві власності ПАТ «Укртелеком».

У листі № 492-вих-OД-51Е300-2022 від 07.10.2022 адресованому Фонду Державного майна України Одеська філія АТ «Укртелеком» заперечує наявність у власності об`єкту цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 57761, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62, Роздільнянського району Одеської області одночасно зазначаючи те, що згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно САА № 899954 від 30.03.2004, виданого на підставі рішення Фрунзівського виконавчого комітету № 55 від 09.03.2004 серед опису об`єктів, які були передані ВАТ «Укртелеком» і ВАТ «Укрпошті» на умовах спільної часткової власності (60/100), за адресою смт Захарівка (Фрунзівка) вул. Одеська (Комсомольська), 62, протирадіаційне укриття не значиться. Також, АТ «Укртелеком» посилається на довідку № 86, видану 10.10.2012 Фрунзівським БТІ про те, що на території немайнового комплексу, розташованого за адресою смт Захарівка (Фрунзівка) вул. Одеська (Комсомольська), 62, протирадіаційне укриття відсутнє.

Листом від 15.11.2023 № 38 КП «Захарівське бюро технічної інвентаризації» зазначило, що на момент первинної інвентаризації від 20.10.2003 літ. «б» була позначена технічна двоповерхова будівля з підвалом з технічними характеристиками площа під забудовою 269.0 кв.м. висота 8.1 м., об`єм 2178 куб.м., підвал літ. «б» з технічними характеристиками площі під забудовою 5,1 (269,0) кв.м. об`єм 629 куб.м., кількість приміщень 19, площа за журналом внутрішніх обмірів 211,4 кв.м (основна площа 65,5 кв.м., допоміжна площа 145,9 кв.м.), фундамент копка котловану, стіни залізобетонні блоки, перекриття залізобетонні плити, підлога цементна стяжка, наявний один вхід. Довідка № 86 від 10.10.2012, видана Фрунзівським БТІ, на яку посилається АТ «Укртелеком», видана на підставі даних інвентаризації та акту фактичного користування приміщеннями та будівлями цеху № 14 ЦЕЗ № 5, а також листа № 274/1 від 17.02.2004 підписаного начальником ЦЕЗ № 5 Коваль О.О. щодо реєстрації права власності на будівлю № 14, прибудови до будівлі цеху № 14 гаражу, будівлі котельні, складу, приміщення дизельної, гаражу та сховища для дизельного палива. На дату останньої технічної інвентаризації за заявою УДППЗ «Укрпошта» 23.10.2008 вказана будівля підвалу літ. «б» з технічними характеристиками: площа під забудовою 5,1 (269,0) кв.м., об`єм 629 куб.м.

Відповідно до інформації ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22.11.2023 за даними загальнодержавного електронного обліку захисних споруд Одеської області (який ведеться з 2007 року), заснованого на даних паперового обліку (книги обліку захисних споруд) захисних споруд Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної (військової) адміністрації за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, смт Захарівка, вул. Одеська, 62 обліковується захисна споруда ПРУ № 57761 приватної форми власності, балансоутримувач за обліком ОФ АТ «Укртелеком», стан готовності «не готове».

В матеріалах справи також міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162390000484 від 26.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме щодо можливої службової недбалості з боку посадових осіб підприємств та організацій, які є балансоутримувачами приміщень захисних споруд та на яких покладені відповідні обов`язки з її укомплектування технічного стану допустимого до використання за призначенням.

На підставі кримінального провадження № 12023162390000484 слідчим слідчого відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області 27.07.2023 за участі спеціаліста ОСОБА_1 та власника ОСОБА_2 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , результати якого зафіксовано в протоколі від 27.07.2023. Так, під час огляду встановлено наступне: «по АДРЕСА_1 розміщено приміщення, в якому знаходиться обладнання АТ «Укртелеком» та бомбосховище. Вхід здійснюється через металеві двері до бомбосховища. Через коридор в кінці приміщення з правої сторони розташовані сходи, котрі ведуть вниз до підвального приміщення. Спустившись по сходам виявлено коридор без освітлення, з правої сторони через дерев`яні двері здійснюється вхід до нежитлового приміщення, яке складається з двох кімнат. Вказане бомбосховище розташоване згідно технічного паспорту під літерою «б» та частково під літерою «а».

Згідно акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 57761 від 08.09.2023, складеного начальником ВОНПР та ЗЦЗ Роздільнянського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області Юріним В.М., начальником чергової частини ВП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Манжул В.М., начальником відділу архітектури та містобудування селищної ради Бондарчук С.В., начальником відділу з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Кукушкіним О.В., підписаним уповноваженою особою ПАТ «Укртелеком» Жентичко С.С., укриття № 57761 оцінюється, як не готове, належать Одеській філії ПАТ «Укртелеком», балансоутримувачем є АТ Укртелеком.

За рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8, ВАТ «Укртелеком» змінило своє найменування на ПАТ «Укртелеком».

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком», які відбулися 22.04.2021 змінено повне найменування Товариства українською мовою з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на акціонерне товариство «Укртелеком» та скорочене найменування українською мовою з ПАТ «Укртелеком» на АТ «Укртелеком». Водночас АТ «Укртелеком» є правонаступником ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «Укртелеком».

В порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Роздільнянська окружна прокуратура 25.09.2023 за № 62-2803вих-23 та 07.02.2024 за № 62-462вих-24 звернулась до Фонду державного майна України з листами про встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, на які Фондом державного майна України надано відповідь у листах від 23.10.2023 за № 10-24-27532 та від 26.02.2024 за № 10-24-5277 стосовно невживання заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом про повернення у власність державної захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 57761 та викладено прохання про необхідність приведення вказаних правовідносин у відповідність вимогам чинного законодавства, що покладає на прокуратуру безпосередній обов`язок на здійснення заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у визначений законодавством спосіб.

28.03.2024 Роздільнянська окружна прокуратура в порядку п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив до Фонду державного майна України повідомлення за №62-1254ВИХ-24 про звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Фондом державного майна України заходів щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної та повернення захисної споруди цивільного захисту. Крім цього, Фонд державного майна України не заперечував щодо представництва прокурором інтересів держави в його інтересах в судовому порядку. На підставі викладеного, Роздільнянською окружною прокуратурою в порядку п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було направлено до Фонду державного майна України повідомлення за №62-1254ВИХ-24 від 28.03.2024 про звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача встановлюється судом під час розгляду справи по суті.

Так, згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

До основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління (ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України»).

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.316 та ч. 2 ст.319 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

За змістом ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема: об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема: захисні споруди цивільної оборони.

До Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 за №26-92, також включено захисні споруди цивільної оборони.

Згідно ст.2, ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України та ДБН А.3.1- 9:2015 «Захисні споруди цивільного захисту. Експлуатаційна придатність закінчених будівництвом об`єктів», захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Пунктом 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, визначено, що у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Так, постановою Верховної Ради України №2558-XII від 07.07.1992 затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України, у п.1 якого (тут і далі - у редакції, чинній на час приватизації спірного приміщення) визначено, що Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (п.4 Тимчасового положення).

Відповідно до п.6 Тимчасового положення, Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передбачено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Отже, з огляду на зазначене, саме Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин) визначено форму актів, які приймаються виконавчим комітетом ради, порядок прийняття ним актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнанні незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ст. 4 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, яка пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно постанов Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21 порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15584/16, від 13.09.2022 у справі № 925/461/21.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 «Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ «Укртелеком», що розташоване за адресою смт. Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області» на підставі якого подалі ВАТ «Укртелеком» було видано свідоцтво про права власності САА № 899954 від 30.03.2004, в обґрунтування якого вказує про порушення спірним рішенням Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 вимог законодавства, зокрема, ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств" за ВАТ «Укртелеком» стосовно спірного приміщення підлаву, підвалу під літ. «б» площею 9,945 кв.м, а саме приміщення протирадіаційного укриття та вважає належним способом захисту відновлення прав держави в особі Фонду державного майна України звернення до суду із вимого про скасування такого рішення. З цього приводу слід звернутися до викладених колегію суддів висновків у постанові Верховного суду від 11.09.2024 по справі №906/1052/22, де предметом касаційного провадження були правовідносини подібні предмету розгляду даної справи.

Зокрема, Верховний суд у постанові від 11.09.2024 по справі №906/1052/22 посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), де Велика Палата звертала увагу на те, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права. У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

За вказаних обставин, так як визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, то заявлена прокурором позовна вимоги щодо усунення перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 «Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766), що розташоване за адресою смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області» судом задоволенню не підлягає.

Стосовно заявлених прокурором позовних щодо усунення перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер САА № 899954 від 30.03.2004, виданого ВАТ «Укртелеком» на об`єкт нерухомого майна комплекс будівель та споруд цеху № 14, розташований за адресою: смт Фрунзівка (нині - Захарівка), вул. Комсомольська (нині - Одеська), 62 Фрунзівського (нині - Роздільнянського району) Одеської області» та зобов`язання Акціонерне товариство «Укртелеком» (01601, Київ-601, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133) приміщення протирадіаційного укриття № 57761 площею 32 кв.м, розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області, суд відзначає наступне.

Так, у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Отже, з врахуванням встановлених судом обставин справи, заявлена прокурором позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності є неефективною, а тому задоволенню судом не підлягає.

У відношенні до позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту, також слід звернутися до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, де викладено висновки, які були наведені судом в даному рішенні вище. Звідси, так як спірне нерухомого майно зареєстроване за АТ «Укртелеком», то належному способу захисту відповідає вимога при витребування від останнього приміщення протирадіаційного укриття № 57761, площею 32,0 кв.м., розташованого за адресою: смт Захарівка, вул. Одеська, 62 Роздільнянського району Одеської області. Між тим, не залежно від того, що прокурором викладено дану вимогу у вигляді усунення перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном, шляхом зобов`язання АТ «Укртелеком» повернути державі захисної споруди. та відзначення характеру правовідносин як неготорних, із встановлених судом обставин вбачається, що позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. При цьому, з урахуванням подібних висновків у викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц та у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, від 07.06.2023 у справі № 927/432/19, в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади, а отже, наведене правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Наразі, в численних постановах ВП ВС та постановах ВС містяться наступні висновки. У зв`язку із заявленням відповідачем про застосування судом строку позовної давності до спірних правовідносин, слід врахувати, що при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд повинен з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності. Подібний висновок викладений й у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 914/106/22. Так, за змістом частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Так, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільні, господарські), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Такий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 917/1024/22, від 05.12.2023 у справі № 927/85/19. Таким чином, в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 та постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 20.09.2023 у справі № 922/3204/19. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20, від 07.06.2023 у справі № 927/432/19.

Так, згідно з планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)» позивач був визначений відповідальним за формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисні споруди, що перебувають у державній власності. Таким чином, позивач за результатами технічної інвентаризації міг та був зобов`язаний дізнатись про наявність спірної захисної споруди у власності АТ «Укртелеком», державна реєстрація якої відбулася у березні 2004 року, але ним не подано і матеріали справи не містять жодних документів, які б вказували на проведену з АТ «Укртелеком» роботу за цим напрямком.

Відтак, оскільки позивач міг довідатись про порушення інтересів держави ще задовго до отримання ним листа прокурора від 25.09.2023 № 62-2803вих-23, суд вважає, що прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав АТ «Укртелеком», що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині, яка судом і підлягає застосуванню.

Враховуючи викладене, на підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів в сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про не обґрунтованість позовних вимог прокурора та відповідно відмовляє у їх задоволенні в повній мірі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не задоволено позовну заяву прокурора у повній мірі, то понесені останнім витрати на оплату судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Роздільнянської окружної прокуратури (67400, Одеська обл.,м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8, код ЄДРПОУ 0352855233) в інтересах держави в особі позивача Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) до Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ-601, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766), Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська обл., Роздільнянський р-н., смт. Захарівка, вул. Центральна, 69, код ЄДРПОУ 04378882) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення захисної споруди цивільного захисту.

2. Витрати понесені по сплаті судового збору покласти на платника Роздільнянську окружну прокуратуру (67400, Одеська обл.,м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8, код ЄДРПОУ 0352855233).

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08 жовтня 2024 р.

Суддя І.А. Малярчук